Постанова

від 01.12.2014 по справі 826/16138/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

01 грудня 2014 року №826/16138/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Стиль-проект» додержавної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.07.2013 №006322201 та від 30.07.2013 №006332201, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стиль-Проект» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.07.2013 №0006322201 та від 30.07.2013 №0006332201.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 21.06.2013 №116/22.2-10/32705704 необґрунтовано прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.07.2013 №0006322201 та від 30.07.2013 №0006332201. За посиланням позивача, він є добросовісним платником податків, вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 21.06.2013 №116/22.2-10/32705704 та, відповідно, податкових повідомлень-рішень від 30.07.2013 №0006322201 та №0006332201.

Розгляд справи здійснено в письмовому провадженні відповідно до приписів частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль-Проект» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Купідус гранд».

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Стиль-Проект»:

- підпунктів 14.1.3, 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 144.1 статті 144, підпункту 145.1.2 пункту 145.1 статті 145, пунктів 146.2, 146.3 статті 146 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на прибуток підприємства, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету у сумі 17197,00 грн.,

- пункту 44.1, статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет у сумі 89333,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 21.06.2013 №116/22.2-10/32705704 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 30.07.2013 №0006322201, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Стиль-Проект» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 21 496,25 грн., з яких за основним платежем 17197,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 4299,25 грн.;

- від 30.07.2013 №0006332201, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Стиль-Проект» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 111666,25 грн., з яких за основним платежем 89333,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 22333,25 грн.;

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 21.06.2013 №116/22.2-10/32705704 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Стиль-Проект» та товариством з обмеженою відповідальністю «Купідус Гранд».

З матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Стиль-Проект» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Капідус Гранд» (продавець) укладено договір від 23.01.2012 №23-01/12, відповідно до якого продавець зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти у власність і оплатити бетононасос Schwing BP 3000 HD 18R, призначений для здійснення будівельної діяльності.

На обґрунтування реальності господарських взаємовідносин за названим договором позивачем надано суду копії: договору від 23.01.2012 №23-01/12, видаткової накладної від 23.01.2012 №РН-230104, податкової накладної від 23.01.2012 №75, рахунку на оплату від 23.01.2012 №СФ-230101, акту приймання-передачі внутрішнього переміщення основних засобів.

У свою чергу, державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на спростування реальності господарських операцій, здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю "Стиль-Проект" та товариством з обмеженою відповідальністю "Купідус Гранд" вказано на акт державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області державної податкової служби від 20.07.2012 №230/22-5-37723471 «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Купідус гранд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.06.2012». З вказаного акту вбачається відсутність на підприємстві трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту, торгівельного обладнання, сировини, тощо.

Крім цього, контролюючий орган посилається на наявність кримінальної справи №73-00209 за фактом ухилення від сплати податків громадянином ОСОБА_1, який в період 2011 року перебував на посаді директора товариства з обмеженою відповідальністю «Аутсорсингова компанія «Фарм рост» за ознаками злочину передбаченого частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України та за фактом створення фіктивного підприємства шляхом створення товариства з обмеженою відповідальністю «Купідус Гранд» та інші за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України.

Так, за посиланням відповідача, взаємовідносини позивача із вказаним контрагентом направлені на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту, а відтак порушення фіскальних інтересів держави.

Аналізуючи взаємовідносини між товариством з обмеженою відповідальністю «Стиль-Проект» та товариством з обмеженою відповідальністю «Купідус Гранд» за договором від 23.01.2012 №23-01/12 на предмет їх реальності, суд наголошує на наступному.

Позивачем не надано суду повного пакету первинних документів, визначених умовами договору та які підтверджують рух активів в процесі здійснення господарської операції.

Зокрема, відсутній акт приймання-передачі обладнання (пункт 8.1 договору), додаток №1 до договору (пункт 9.1 договору), технічні характеристики та комплектуючи обладнання (пункт 11.1 договору). Відсутні докази обліку відповідного обладнання як основних засобів товариства (інвентаризаційні описи, відомості тощо). Відсутні докази транспортування обладнання.

Згідно даних акту перевірки державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 21.06.2013 №116/22.2-10/32705704 вбачається відхилення у сумах податку, задекларованого позивачем як податкового кредиту і його контрагентом. Розмір відхилення складає 89 333 грн.

Позивачем не спростовано доводи контролюючого органу, що його контрагент за договором від 23.01.2012 №23-01/12 не мав виробничих, трудових ресурсів для провадження господарської діяльності і фактично був «контрагентом-транзитером».

За таких обставин позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль-Проект» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.07.2013 №0006322201 та від 30.07.2013 №0006332201 не підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат за наслідками відмови у задоволенні позову, суд наголошує на наступному.

Згідно з частиною першою статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно із приписами статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру судовий збір становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Враховуючи сплачену позивачем при зверненні до суду суму судового збору у розмірі 1 407,17 грн., з позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 420,00 грн. (1 827,00 грн. - 1 407,17 грн.).

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль-проект» (04655, місто Київ, вулиця Алябєва, будинок 3, код ЄДРПОУ32705704) на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок ГУ ДКСУ в місті Києві №31218206784007, МФО 820019, код отримувача 38004897) судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.