Рішення

від 25.12.2014 по справі 916/4524/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" грудня 2014 р.Справа № 916/4524/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Остфілд"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтський хлібороб"

про стягнення 7 559 грн.

Суддя Степанова Л.В.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

Суть спору: про стягнення 7 559 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Остфілд" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтський хлібороб" про стягнення 7 559 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.11.2014 року порушено провадження у справі № 916/4524/14.

25.11.2014р. до матеріалів справи надійшло повідомлення телеграфом від Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтський хлібороб" (вх. № 31103/14 від 25.11.2014р. ) відповідно до якого відповідач просить суд перенести судове засідання, призначене на 27.11.2014р. у зв'язку з хворобою представника.

01.12.2014р. до матеріалів справи надійшло клопотання представника позивача від 21.11.2014р. (вх. № 31644/14 від 01.12.2014р.) згідно з яким позивач просить суд у зв'язку з неможливістю явки представника останнього розглянути справу № 916/4524/14 без присутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Остфілд" на підставі поданих документів та документів, витребуваних судом.

22.12.2014р. до матеріалів справи надійшов супровідний лист Товариства з обмеженою відповідальністю "Остфілд" (вх. № 33766/14 від 22.12.2014р.) відповідно до якого позивач надає для огляду суду оригінали документів, доданих до позовної заяви, які в свою чергу після огляду судом просить повернути позивачу.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Балтський хлібороб" був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, однак у судове засідання не з'являвся та відзив на позов не надав.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Розглянув матеріали справи, суд встановив:

29 серпня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Остфілд" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Балтський хлібороб" (Постачальник) було укладено договір купівлі - продажу товару № 29/08 (надалі - договір № 29/08 від 29.08.2013р.) відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується передавати у власність Покупця ефіроолійні, олійні культури та іншу сировину, в подальшому - Товар, перелік та ціна якого вказується в специфікаціях до цього договору, а Покупець зобов'язується приймати та вчасно і в повному обсязі оплачувати поставлений Товар в порядку, передбаченому цим договором.

Відповідно до п. 3.1 договору № 29/08 від 29.08.2013р. поставка Товару за цим договором здійснюватиметься на умовах - EXW, склад постачальника (Інкотермс 2010) само вивозом, власними силами та транспортом Покупця, в строки погоджені з Продавцем. За фактом поставки Товару Постачальник надає Покупцю наступні документи: видаткову накладну; (товарно-транспортну накладну) - 1 прим.; податкову накладну; сировинну довідку. Податкова накладна видається в день виникнення податкових зобов'язань відповідно до ст. 187 Податкового кодексу України.

Пунктом 4.3 договору № 29/08 від 29.08.2013р. передбачено, що Постачальник за цим договором несе відповідальність за порушення термінів поставки Товару більш ніж на 10 днів з моменту одержання попередньої оплати, або недопоставку Товару, у вигляді сплати пені в розмірі облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно поставленого або непоставленого Товару за кожний день прострочення.

Відповідно до Специфікації № 1 від 29.08.2013р. до договору № 29/08 від 29.08.2013р. сума поставки складає 532 500 грн., кількість товару (Гірчиця врожаю 2013 року) 75,0 +/- 10% тонн з ціною 7100 грн./тонна.

03.09.2013р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Балтський хлібороб" було виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Остфілд" рахунок - фактуру № 06 на суму 532 500 грн. (кількість товару 75,000 тонн.).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Остфілд", в свою чергу, оплатило відповідний рахунок у повному обсязі згідно з платіжними дорученнями № 76 від 03.09.2013р. на суму 156 200 грн., № 78 від 04.09.2013р. на суму 156 200 грн. та № 86 від 04.09.2013р. на суму 149 100 грн.

Проте, згідно з видатковими накладними № 6 від 06.09.2013р. на суму 150 875 грн., № 7 від 07.09.2013р. на суму 154 638 грн. та № 8 від 09.09.2013р. на суму 149 100 грн. відповідачем було поставлено, а позивачем отримано товару у кількості 64,03 тонн на загальну суму 454 613 грн.

12.09.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Остфілд" звернулось з листом № 4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтський хлібороб" з проханням повернути надлишково перераховані кошти на суму 6 887 грн. Однак зазначений лист був залишений відповідачем без відповіді та виконання.

Враховуючи вищенаведене, Товариство з обмеженою відповідальністю "Остфілд" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтський хлібороб" про стягнення заборгованості 7 559 грн., яка складається з суми надмірно перерахованих відповідачу коштів у розмірі 6 887 грн. та пені за період з 15.09.2013р. по 29.10.2014р. у розмірі 672 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе за договором купівлі - продажу товару № 29/08 від 29.08.2013р. зобов'язань, а також на положення Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Балтський хлібороб" жодного разу у судові засідання не з'явився, правової позиції по заявленим позовним вимогам не висловив, доказів, які б спростовували позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Остфілд" не надав.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно положень ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 669 Цивільного кодексу України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

Згідно з ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Так як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Специфікації № 1 від 29.08.2013р. до договору № 29/08 від 29.08.2013р. сторони обумовили, що сума поставки складає 532 500 грн., кількість товару (Гірчиця врожаю 2013 року) 75,0 +/- 10% тонн з ціною 7100 грн./тонна.

03.09.2013р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Балтський хлібороб" було виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Остфілд" рахунок - фактуру № 06 на суму 532 500 грн. (кількість товару 75,000 тонн.).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Остфілд", в свою чергу, оплатило відповідний рахунок згідно з платіжними дорученнями № 76 від 03.09.2013р. на суму 156 200 грн., № 78 від 04.09.2013р. на суму 156 200 грн. та № 86 від 04.09.2013р. на суму 149 100 грн. у повному обсязі - на загальну суму 532 500 грн., які містяться в матеріалах справи.

Проте, згідно з видатковими накладними № 6 від 06.09.2013р. на суму 150 875 грн., № 7 від 07.09.2013р. на суму 154 638 грн. та № 8 від 09.09.2013р. на суму 149 100 грн. відповідачем було поставлено, а позивачем отримано товару у кількості 64,03 тонн на загальну суму 454 613 грн., тобто на 6 887 грн. товару менше, ніж було обумовлено сторонами

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем, яка підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та підлягає стягненню, складає 6 887 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за період з 15.09.2013р. по 29.10.2014р. у розмірі 672 грн.

Пунктом 4.3 договору № 29/08 від 29.08.2013р. передбачено, що Постачальник за цим договором несе відповідальність за порушення термінів поставки Товару більш ніж на 10 днів з моменту одержання попередньої оплати, або недопоставку Товару, у вигляді сплати пені в розмірі облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно поставленого або непоставленого Товару за кожний день прострочення.

При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 10 січня 2002 року N 2921-III) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас, згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано .

При цьому, окремими положенням пункту 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17 грудня 2013 року N 14 закріплено, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Таким чином, з огляду на зазначені приписи законодавства суд доходить висновку, що правомірним є наступний період нарахування пені: з 30.04.2014р. по 29.10.2014р., а отже, за наслідком здійсненого судом перерахунку суми пені, до стягнення з відповідача підлягає пеня за період з 30.04.2014р. по 29.10.2014р. у розмірі 385,67 грн.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Остфілд" підлягаю частковому задоволенню шляхом присудження до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтський хлібороб" на користь позивача заборгованості у розмірі 6 887 грн. та пені за період з 30.04.2014р. по 29.10.2014р. у розмірі 385,67 грн.

Судові витрати за розгляд позовних вимог покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Остфілд" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтський хлібороб" (66142, Одеська область, Балтський район, с. Євтодія, код ЄДРПОУ 32431869) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Остфілд" (40020, м. Суми, вул. Машинобудівників, 1, код ЄДРПОУ 38602178) заборгованість у розмірі 6 887 (шість тисяч вісімсот вісімдесят сім) грн., пеню у розмірі 385 (триста вісімдесят п'ять) грн. 67 коп. та судовий збір у розмірі 1 757 (одна тисяча сімсот п'ятдесят сім) грн. 80 коп.

3. В решті позову відмовити.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Суддя Степанова Л.В.