Ухвала

від 24.12.2014 по справі 6-18783св14

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2014 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Дербенцевої Т.П., Карпенко С.О., Савченко В.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_7, про визнання договорів дарування недійсними, визнання недійсними державних актів про право власності на землю, визнання права власності на садовий будинок та земельну ділянку

за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 28 листопада 2013 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 26 березня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

У червні 2011 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, вимоги якого під час розгляду справи уточнила та остаточно просила: визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,1480 га, розташованої по АДРЕСА_1 укладений 19 березня 2004 року між ОСОБА_6, яка діяла від імені ОСОБА_8, та ОСОБА_5; визнати недійсним договір дарування садового будинку АДРЕСА_1 укладений 19 березня 2004 року між ОСОБА_6, яка діяла від імені ОСОБА_8, та ОСОБА_5; визнати недійсним державний акт серії ХР № 040711 на право власності на земельну ділянку площею 0,0732 га, кадастровий номер 6325158200:00:006:0037, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, виданий 25 лютого 2005 року Харківським районним відділом управлінням земельних ресурсів на ім'я ОСОБА_5; визнати недійсним державний акт серії ХР № 040712 на право власності на земельну ділянку площею 0, 0748 га, кадастровий номер 6325158200:00:006:0038, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, виданий 25 лютого 2005 року Харківським районним відділом управлінням земельних ресурсів на ім'я ОСОБА_5; визнати за нею право власності на вищевказані земельні ділянки загальною площею 0,1480 га і садовий будинок з надвірними будівлями.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що оспорюванні нею договори дарування земельної ділянки та садового будинку, які вона вважає спільним майном подружжя, були укладені відповідачами від імені її покійного чоловіка без її згоди та у день смерті її чоловіка ОСОБА_8, з яким вони проживали однією сім'єю, у другій половині дня 19 березня 2004 року, тобто вже після того, як він помер. Посилалася на те, що оспорюванні нею договори дарування садового будинку та земельної ділянки не відповідають вимогам ст. ст. 203, 241, 248, 369, 1008 ЦК України, ст. 65 СК України, а тому, згідно зі ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України вони мають бути визнані недійсними. Крім того, зазначала, що у зв'язку з недійсністю зазначених вище договорів дарування підлягають задоволенню як похідні позовні вимоги про визнання недійсними державних актів на право власності на землю та садовий будинок. Так, Ѕ частина спірного майна повинна належати їй на підставі ст. 60 СК України як частка в спільному майні подружжя, а інша Ѕ частина у порядку спадкування за законом на підставі ст. ст. 1261, 1268 ЦК України після смерті чоловіка ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 28 листопада 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 26 березня 2014 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

За вимогами ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановивши, що садовий будинок АДРЕСА_1 як новостворене та введене в експлуатацію у період шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_8 нерухоме майно є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, у зв'язку із чим до ОСОБА_4 перейшло право власності й на відповідну частку земельної ділянки, розташованої під ним та приватизованої чоловіком, суди дійшли обґрунтованого висновку про необхідність отримання згоди ОСОБА_4 на відчуження належної їй Ѕ частки садового будинку та земельної ділянки та недійсність оспорюваних договорів дарування у зв'язку з відсутністю такої згоди під час їх укладення.

Крім того, на підставі зібраних та належно досліджених у справі доказів судами встановлено, що за дорученням ОСОБА_6 подарувала спірні об'єкти нерухомості від імені ОСОБА_8 вже після смерті довірителя та за змістом доручення уповноважувалася щодо Ѕ частки земельної ділянки та будівлі за адресою: АДРЕСА_1, а щодо виділеного в окреме домоволодіння садового будинку НОМЕР_1 за указаним дорученням ОСОБА_6 діяти не могла, тому частка спірного майна, що належала ОСОБА_8, подарована повіреним із порушенням вимог ст. ст. 248, 608, 1008 ЦК України та підлягає спадкуванню ОСОБА_4 як спадкоємцем першої черги після смерті чоловіка ОСОБА_8

Вирішуючи питання щодо строків позовної давності, суди правильно встановили початок його перебігу та звернення позивача у межах тривалості цього строку.

Доводами касаційної скарги висновки судів не спростовуються.

На підставі ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 28 листопада 2013 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 26 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Колегія суддів: Т.П. Дербенцева

С.О. Карпенко

В.О. Савченко