Постанова

від 12.12.2014 по справі 804/15830/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2014 р. Справа № 804/15830/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Власенка Д.О.

при секретарі судового засідання Пасічнику Т.В.

за участю:

представника позивача Долідзе А.О., Бокій М.Б.,

представника відповідача Мадалиць В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПК Енергобудмонтаж» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СПК Енергобудмонтаж» (надалі - Позивач, ТОВ "СПК Енергобудмонтаж") звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (надалі - Відповідач, Новомосковська ОДПІ), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0003592201 від 29.08.2014р. про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 77451,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 19362,75 грн., всього 96813,75 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що вважає висновки оскаржуваної перевірки хибними, такими, що не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв'язку з невірним застосуванням норм податкового законодавства, а зазначене податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки прийняте податковим органом без достатніх на те правових підстав.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2014 року до участі в даній адміністративній справі було залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецторг-Інвест».

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, проти задоволення позову заперечував. Надав до суду заперечення, в якому зазначив, що перевірка позивача проведена правомірно, а оскаржуване позивачем рішення винесене в межах та у відповідності до вимог чинного законодавства України, у задоволенні позову просив відмовити.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, у період з 22.07.2014р. по 25.07.2014р. фахівцями Нікопольської об'єднаної ДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на підставі наказу № 1031 від 22.07.2014р. та у відповідності з п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «СПК Енергобудмонтаж» з питань дотримання вимог податкового законодавства по господарським операціям з постачальником ТОВ «Спецторг-Інвест» за період лютий 2014 року.

Результати перевірки оформлені актом № 2219/221.36439658 від 25.07.2014р.

Вказаний акт отриманий платником податків 14.08.2014р.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки №219/221.36439658 від 25.07.2014р., ТОВ «СПК Енергобудмонтаж» направило на адресу Нікопольської ОДПІ заперечення до акту у відповідності з пп.17.1.6 п.17.1 ст.17 Податкового кодексу України.

Листом від 28.08.2014р. за № 16732/10/07-04/22-02 Нікопольська ОДПІ повідомила ТОВ «СПК Енергобудмонтаж» про відсутність достатніх підстав для задоволення заперечень та зміни висновків акту перевірки.

29.08.2014 року Нікопольською ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення №0003592201 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 77451,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 19362,75 грн., всього 96813,75 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення було надіслано на адресу платника податків засобами поштового зв'язку та отримано 22.09.2014р.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В ході проведення перевірки фахівці ДПІ дійшли висновку, що платником податків було порушено п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у перевіряємому періоді на загальну суму 77451,00 грн., у тому числі: у лютому 2014р. - на 31289,00 грн., у березні 2014р. - на 23623,00 грн., у квітні 2014р. - на 22539,00 грн., у зв'язку з відсутністю реального здійснення господарських операцій, відсутністю об'єкта оподаткування податком на додану вартість по операціям з контрагентом ТОВ «Спецторг-Інвест».

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІУ, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, господарські операції для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або лише за умови сплати грошових коштів.

Судом встановлено, що ТОВ «СПК Енергобудмонтаж» уклало договір з ТОВ "Спецторг-Інвест" про надання послуг від 11.02.2014 № 11/02 (м. Дніпропетровськ), відповідно до основни умов якого Виконавець зобов'язується надати Замовнику послуги по обробці згідно специфікацій, а Замовник зобов'язується оплатити вказані Послуги і здійснити прийомку продукції; умови оплати: протягом 30 днів з моменту поставки; умови поставки: EXW, м. Дніпропетровськ; строк виготовлення: 5 днів з моменту підписання специфікації.

На підставі зазначеного договору ТОВ "Спецторг-Інвест" надано ТОВ "СПК Енергобудмонтаж" послуги на загальну суму 464706,00 грн., в тому числі сума без ПДВ 387255,00 грн., сума ПДВ - 77451,00 грн. у відповідності зі Специфікаціями.

Отримання послуг від ТОВ "Спецторг-Інвест" в бухгалтерському обліку ТОВ "СПК Енергобудмонтаж" відображено з кредиту рахунку №631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками" в дебет рахунків №903 "Собівартість реалізованих робіт і послуг" (в частині вартості послуг без ПДВ у сумі 387255,00грн.), №64 «Розрахунки по податках (ПДВ)» та №6442 «Податковий кредит» (в частині ПДВ у складі вартості сировини та матеріалів у сумі 77451,00грн.).

У відповідності з даними бухгалтерського обліку за отримані від ТОВ "Спецторг-Інвест" товарно-матеріальні цінності ТОВ "СПК Енергобудмонтаж" сплачено грошовими коштами на банківський рахунок продавця в сумі 179816,00грн., в т.ч.: 55765,00грн. (платіжне доручення №266 від 19.03.14р.,. з ПДВ), 100000,00грн. (платіжне доручення № 318 від 15.07.14р., з ПДВ), 24051,00грн. (платіжне доручення № 319 від 16.07.14р., з ПДВ).

У відповідності з даними бухгалтерського обліку ТОВ "СПК Енергобудмонтаж" станом на 25.07.2014 рахується кредиторська заборгованість по взаєморозрахунках з ТОВ "Спецторг-Інвест" у сумі 284890,00грн.

Суд зазначає, що позивачем як під час перевірки, так і в судовому розгляді, було надано всю первинну документацію підприємства на підтвердження реальності оскаржуваних угод: рахунки-фактури, акти прийому-передачі, акти виконаних робіт, податкові накладні, подорожні листи.

Факт реальності проведених господарських операцій між ТОВ «СПК Енергобудмонтаж» і ТОВ «Спецторг-Інвест» з урахуванням часу, оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, крім первинних документів зазначених в акті перевірки, підтверджується також наступними документами:

- актами приймання-передачі давальницької сировини, згідно з якими ТОВ «СПК Енергобудмонтаж» передало, а ТОВ «Спецторг-Інвест» прийняло для виконання робіт за договором № 11/02 від 11.02.2014 р. трубу ф 32-159;

- актами виконаних робіт, відповідно до яких сторони підтвердили, що Виконавцем (ТОВ «Спецторг-Інвест») за дорученням Замовника (ТОВ «СПК Енергобудмонтаж») були виконані роботи з видалення оксидів з поверхні труб і нанесення кольорового маркування;

- актами приймання-передачі, на підставі яких труба ф 32-159 після виконання послуг була передана ТОВ «СПК Енергобудмонтаж» від ТОВ «Спецторг-Інвест».

Надані позивачем і досліджені судом первинні документи не викликають сумнівів щодо реального вчинення правочинів з придбання товарів, зазначених у видаткових та податкових накладних, і повністю спростовують висновок відповідача щодо нереальності спірного правочину.

Натомість відповідач під час розгляду справи не навів суду жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, про незвичність цін за спірними операціями або про їх збитковості, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки товарів, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Разом з тим, суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних та сертифікатів відповідності на товар як на одну з підстав нереальності угод та відповідно завищення податкового кредиту позивача з ПДВ, оскільки безтоварність операцій не може підтверджуватися тільки відсутністю або неправильністю складення товарно-транспортних накладних. Так в ухвалі суду від 26.06.2012г. по справі № К/9991/16335/12 ВАСУ вказав, що за наявності документів, які підтверджують фактичне одержання товару і його використання у власній господарській діяльності, ненадання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, оскільки відповідною транспортною документацією підтверджується надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару. Підставами для формування податкового кредиту є наявність відповідної податкової накладної, яка була оформлена Продавцем та надана Покупцеві, а також у встановленому порядку зареєстрована в реєстрі. Товарно - транспортна накладна не міститься в переліку документів, що визначають право на формування податкового кредиту, а є лише доказом факту перевезення товару.

Крім того, вимога щодо встановлення сертифікатів якості на товар взагалі виходить за межі прав, наданих Податковим кодексом України органам державної податкової служби (ст.20). Податковий орган не вправі контролювати наявність або відсутність сертифікатів якості на товар (продукцію) і в залежності від їх наявності або відсутності робити висновок про нікчемність господарських правочинів. Крім того, сертифікат якості на товар не є первинним документом в розумінні Закону України від 16.07.99 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки не містить інформації про господарську операцію та не підтверджує її здійснення, і його наявність не передбачена правилами ведення бухгалтерського та/або податкового обліку на підприємстві.

Таким чином, під час судового розгляду справи позивачем підтверджено належними та достатніми доказами факт укладання угоди та надання послуг.

Під час судового розгляду справи позивачем доведено наявість фізичних, технічних та технологічних можливостей ТОВ "СПК Енергобудмонтаж" для вчинення правочинів з іншими контрагентами, що становлять зміст господарської операції. Зазначені обставини підтверджуються первинною документацією ТОВ "СПК Енергобудмонтаж", яка була надана представником позивача та міститься в матеріалах справи.

Судом критично оцінюються посилання відповідача на акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська № 81/04-62-22-3/39005095 від 19.05.2014р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання», як підстави для висновків щодо не підтвердження походження товару та реальності його поставки від ТОВ "Спецторг-Інвест", оскільки у відповідності до роз'яснень Листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11 оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Безпосередньо дослідивши правові відносини між позивачем та зазначеними контрагентами, суд робить висновок про дійсність укладеного договору, оскільки позивачем підтверджено факт здійснення господарських операцій шляхом надання первинної документації підприємства.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить до висновку про невідповідність фактичним обставинам висновків документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «СПК Енергобудмонтаж» з питань дотримання вимог податкового законодавства по господарським операціям з постачальником ТОВ «Спецторг-Інвест» за період лютий 2014 року, незаконність податкового повідомлення-рішення №0003592201 від 29.08.2014р. та необхідність його скасування.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать органи Міністерства доходів і зборів) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову, відповідач, який за визначенням Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень, правомірність прийнятого рішення належним чином не довів

У зв'язку з викладеним вище, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СПК Енергобудмонтаж» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецторг-Інвест» про скасування податкового повідомлення-рішення.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Оскільки в матеріалах справи містяться докази понесених позивачем судових витрат у розмірі 193,63 грн. сплаченого судового збору, суд вважає за необхідне стягнути зазначену суму з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СПК Енергобудмонтаж» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецторг-Інвест» про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0003592201 від 29.08.2014р. про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 77451,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 19362,75 гри., всього 96813,75 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПК Енергобудмонтаж» (р.н.о.с.п.п. 36439658) судовий збір у розмірі 193 (сто дев'яносто три) гривні 63 коп.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 17 грудня 2014 року

Суддя Д.О. Власенко