Постанова

від 24.12.2014 по справі 815/6758/14

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

     справа № 815/6758/14 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И 19 грудня 2014 року Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді                     - Стеценко О.О. за участю секретаря                   - Царькової К.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс-2» про стягнення податкового боргу,- В С Т А Н О В И В:            До Одеського окружного адміністративного суду звернулась Білгород-Дністровська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі – Позивач, або Білгород-Дністровської ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області) з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс-2» (далі – Відповідач, або ТОВ «Комплекс-2»), в якому позивач просив стягнути з відповідача заборгованість по податковим зобов'язанням по орендній платі за землю, яка виникла в результаті несвоєчасної сплати платежів по орендній платі, в розмірі 103502,62 гривень. В добровільному порядку податковий борг Відповідачем погашений не був, у зв'язку із чим Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом. Представник Позивача до судового засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи у відсутність представника Балтської ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області (а.с.44). Відповідач до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином та своєчасно, жодних клопотань на адресу суду не находило  (а.с.45). Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що причина неявки Відповідача в судове засідання є не поважною та вважає можливим розглядати справу у його відсутність. У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, згідно приписів ч.1  ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), не здійснювалося. Дослідивши та проаналізувавши позовну заяву, заперечення проти позову та надані до суду письмові докази у їх сукупності, судом встановлено наступне. Пунктом 14.1.136. Податкового кодексу України (далі - ПК України)  встановлено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XIII ПК України  - орендна плата). Відповідно до п. 288.1 ст. 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, а об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. ПК України також передбачено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 ПК України, зокрема, відповідно до п. 286.2 статті 286 ПК України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого  поточного року подають   відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію   на   поточний   рік   за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Пунктом 287.3 статті 287 ПК України визначено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками   власниками   та   землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки   за   податковий   період,   який дорівнює календарному   місяцю,   щомісяця   протягом 30 календарних днів,   що   настають   за останнім   календарним   днем     податкового (звітного) місяця. Статтею 16 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний, зокрема, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.           Судом встановлено, що ТОВ «Комплекс-2», код ЄДРПОУ 31277721, перебуває на обліку в Білгород-Дністровській ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області як платник податків з 10.12.2007 року. 29.01.2014 року Відповідачем подано до Білгород-Дністровській ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській податкову декларацію з плати за землю за звітний 2014 рік (а.с. 19-22), згідно якої відповідач визначив зобов'язання по сплаті за землю в загальному розмірі 414022,72 грн. чи 34501,89 грн. щомісяця. Проте, у порушення норм діючого законодавства, відповідач своєчасно сплату земельного податку не здійснював, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість станом на 30.06.2014 року в розмірі 34499,69 грн. Згідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий борг (недоїмка) - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк. Згідно зі ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу.    З метою погашення податкового боргу та у відповідності вимог ст. 59 ПК України, Позивачем було направлено на адресу Відповідача податкову вимогу №2072-25 від 11.07.2014 року щодо сплати за узгодженими грошовими зобов'язаннями загальної суми податкового боргу в розмірі 34499,69 грн. У відповідності до п. 58. 3 ст. 58 ПК України, у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення - рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення - рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення - рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. Таким чином, вищезазначена податкова вимога  відповідно до вимог п. 58.3  ст. 58 ПК України вважається врученою та на теперішній час є узгодженою, оскільки не була оскаржена, ані в адміністративному, ані в судовому порядку. Відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Судом встановлено, що загальна сума заборгованості, яка обліковується за Відповідачем по узгодженим грошовим зобов'язанням  станом на момент розгляду справи складає 103502,62 грн., що підтверджується даними особової картки платника податків  (а.с.23-24, 29). Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до вимог п.п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби, окрім іншого, мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Таким чином Позивач є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені законодавством України. Згідно з ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює  наявність  або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі,  та інші обставини,  що мають значення для правильного вирішення справи.  Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх  представників, показань свідків, письмових і речових  доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідачем не було надано суду жодних доказів, які б свідчили про звільнення Відповідача від спалити зазначеної суми податкового боргу чи спростовували б доводи позовної заяви Позивача. Враховуючи те, що судом не встановлено обставин які б звільняли Відповідача від сплати заборгованості, а також відсутність доказів повної сплати суми боргу на час розгляду справи, суд на підставі положень ст. 67 Конституції України, ч. 2 ст. 162 КАС України вважає, що адміністративний позов є законним, обґрунтованим та підлягає задоволенню. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 41, 86, 159-163  КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Адміністративний позов Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс-2» про стягнення податкового боргу - задовольнити. Стягнути з розрахункових рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс-2» у банках, а саме: р/р №26008211461 в ПАТ «Марфін Банк» МФО 33218168 на користь Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області податковий борг в розмірі 103502,62 грн. та перерахувати на р/р 33210812700097 в ВДК у Білгород-Дністровському районі, код 37894104, банк УДК в Одеській області, МФО банку 828011. Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.                     Суддя                                                                               Стеценко О.О.           24 грудня 2014 року.