Рішення

від 13.11.2014 по справі 904/8025/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.12.14р. Справа № 904/8025/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чакер", м. Одеса

до Публічного акціонерного товариства "АКТАБАНК", м. Дніпропетровськ

про стягнення 74 620,75 грн.

Суддя Первушин Ю.Ю.

Представники:

Від позивача: Бабак В.В., довіреність №б/н від 13.10.2014 року, представник;

Від відповідача: Бурганова С.В., довіреність №218 від 17.12.2014 року, представник.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Чакер" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "АктаБанк" про стягнення основного боргу у розмірі 70000,00 грн., пені у розмірі 4270,00 грн., 3% річних у розмірі 350,75 грн., а також судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору №В08-00041/Н/і від 25.03.2011 року про інкасацію грошових коштів, укладеного між сторонами.

Ухвалою господарського суду від 15.10.2014 року порушено провадження у справі №904/8025/14 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 17.11.2014 року.

17.11.2014 року до канцелярії господарського суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 22-23).

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.14р. № 719, у зв'язку з перебуванням судді Первушина Ю.Ю. на лікарняному, з метою дотримання процесуальних строків, проведено повторний автоматичний розподіл справи, відповідно до якого справу № 904/8025/14 передано для розгляду судді Рудь І.А.

Ухвалою господарського суду від 19.11.2014 року справу №904/8025/14 прийнято до свого провадження суддею Рудь І.А.

У зв'язку з виходом судді Первушина Ю.Ю. з лікарняного, на підставі доповідної записки судді Рудь І.А. від 02.12.14 року, справу №904/8025/14 передано на розгляд судді Первушину Ю.Ю.

Ухвалою суду від 03.12.2014 року прийнято справу №904/8025/14 до свого провадження та призначено до розгляду в засіданні на 10.12.14 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 10.12.2014 року надав відзив на позовну заяву (а.с. 33-34), в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою господарського суду від 10.12.2014 року розгляд справи відкладено на 22.12.2014 року, у зв'язку з необхідністю витребування додаткових документів.

У судовому засіданні 22.12.2014 року представник відповідача подав клопотання про долучення до матеріалів справи довідку про находження коштів ТОВ "Чакер" (а.с. 43-44).

Представник позивача у судовому засіданні 22.12.2014 року подав додаткові письмові пояснення (45-48) в яких останній керуючись ч.3 ст. 22 ГПК України відмовляться від позовних вимог у частині стягнення з Відповідача 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 350 грн. 75 коп.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу представниками сторін не заявлялось.

У порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 22.12.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, оцінивши надані до матеріалів справи докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

25.03.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Чакер" (далі -Позивач, Клієнт) та Публічним акціонерним товариством «АктаБанк» (далі-Відповідач, Банк) укладено договір про інкасацію грошових коштів №В08-00041/Н/і (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого банк власними силами і засобами в погоджені дні та години здійснює інкасацію грошової виручки клієнта в опломбованих інкасаторських сумках за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Жукова, 4-Д, та доставляє її до каси банка, м. Одеса, вул. Грецька, 45. Каса банка проводить приймання сумок з готівкою від інкасаторів, перераховує проінкасовану виручку та зараховує на рахунок клієнта №26003161756200 у Відділенні №954 АТ "Укрсиббанк", МФО 351005, протягом операційного часу дня наступного за днем інкасації.

Згідно з п.2.1 договору банк зобов'язується здійснювати приймання, доставку і здавання грошової виручки клієнта до каси банка в опломбованих інкасаторських сумках (мішках).

Пунктом 2.2 договору встановлено, що інкасація грошової виручки проводиться шляхом приймання опломбованих сумок з готівковою виручкою інкасаторами безпосередньо на підприємстві, інкасаторському пункті, через об'єднану касу клієнта за графіком: робочі дні з 17:30 до 18:00 годин, вихідні та святкові дні за попередньою домовленістю сторін. Проінкасовану виручку банк доставляє до каси банка з 09:00 до 10:00 години дня наступного дню інкасації. Виручка, яка була інкасована в вихідні та святкові дні здається до каси банку в перший робочий день після вихідних з 09:00 до 10:00 години.

Відповідно до п. 3.2 договору перед вкладанням готівки в сумку відповідальний працівник клієнта заповнює комплект бланків (супровідну відомість, накладну і копію супровідної відомості) до кожної сумки під копіювальний папір і підписує кожний примірник. Потім вкладає в сумку з готівкою перший примірник супровідної відомості, а сумку опломбовує таким чином, щоб пломба була якомога ближче до замка (кінці шпагату від зав'язаного вузла, що вкладаються в паз пломби, мають бути завдовжки не більше двох сантиметрів), і здає її разом з накладною інкасатору тільки після перевірки його службового посвідчення з фотокарткою, пред'явлення доручення на інкасацію готівки, а також явочної картки, засвідченої відбитком печатки Управління інкасації. Після цього здавач клієнта звіряє підпис інкасатора на копії супровідної відомості із зразком його підпису на службовому посвідченні та дорученні, перевіряє наявність відбитка печатки Управління інкасації та одержує від інкасатора порожню сумку, закріплену за цим клієнтом.

Згідно з п.5.3.2 договору за несвоєчасне або не точне зарахування інкасованої виручки банк сплачує клієнту грошову суму в розмірі 0,1% від денної суми проінкасованої виручки за кожен день прострочення.

Даний договір укладений на один календарний рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Якщо на момент вказаного терміну сторони не заявили про намір розірвати договір або змінити його умови, він кожного разу щорічно автоматично продовжується на один календарний рік на тих же умовах і на той же термін (п.8.1 договору).

21.10.2013 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №1 до договору №№В08-00041/Н/і від 25.03.2011 року (а.с.13), відповідно до якої сторони внесли зміни до п.4.1 договору: "4.1. За послуги з інкасації коштів замовник сплачує банку суму в розмірі 850,00 грн. за кожний об'єкт замовника, що обслуговувався на протязі календарного місяця".

21.10.2013 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №2 до договору №№В08-00041/Н/і від 25.03.2011 року (а.с.14), відповідно до якої сторони внесли зміни до п.4.4 договору: "4.4. Для погодження кількості наданих послуг з перевезення валютних цінностей та їх оплати банк надає замовнику рахунок та два примірники акту про надані послуги, а замовник сплачує надані банком послуги не пізніше п'яти календарних днів після підпису акту приймання-передачі виконаних робіт за реквізитами №3578400311939, код банку 307394, код ЄДРПОУ 34599188".

Позивачем 31.07.2014 здані, а відповідачем були прийняті на інкасацію кошти у розмірі 70000,00 грн., що підтверджується копією супровідної відомості до сумки з готівкою №75/1 (а.с.16).

Вказані кошти були прийняті банком для перерахування на рахунок клієнта №26003161756200 відкритий в ПАТ "УКРСИББАНК".

Проте, як зазначає позивач, з умовами договору інкасовані грошові кошти відповідач повинен був перерахувати на поточний рахунок позивача 01.08.2014 року, але у вказаний термін грошові кошти не надійшли. Не надійшли вони і по дату складання дійсної позовної заяви.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Документом, що свідчить про здавання виручки до банку через інкасаторів, є копія супровідної відомості до сумки з готівковою виручкою (готівкою), засвідчена підписом та відбитком печатки інкасатора-збирача (п. 3.7. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні).

Факт отримання відповідачем від позивача готівкових коштів для інкасації підтверджується копією супровідної відомості до сумки з готівкою № 75/1 від 31.07.14р. на суму 70 000,00 грн.

У п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» зазначено про те, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів (п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови Договору та обставини справи, господарський суд вважає, що вимога позивача про стягнення основного боргу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки заборгованість підтверджується матеріалами справи, а зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлений строк.

Як зазначено у п. 8.3 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», за порушення строків, встановлених пунктами 8.1 та 8.2 цієї статті, банк, що обслуговує платника, несе відповідальність, передбачену цим Законом.

Пунктом 5.3.5 договору передбачено, що за несвоєчасну або часткову оплату наданих банком послуг інкасації з клієнта стягується пеня в розмірі 0,1% від суми прострочених платежів за кожен день прострочення, але в будь-якому випадку не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі у вигляд обов'язку сплатити неустойку.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені встановлюється за згодою сторін і обмежується подвійною обліковою ставкою НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пені.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором, а статтями 1 та 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 року №543-96-ВР передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалася пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Позивач просить суд стягнути на свою користь пеню в розмірі 4270,00 за період з 02.08.2014 року по 02.10.2014 року.

Розглянувши наданий позивачем розрахунок пені (а.с. 9), господарський суд прийшов до висновку, що позивачем не вірно визначено період кінцевого нарахування, а саме позивач здійснив розрахунок по 02.10.2014 року, у зв'язку з прийняттям 16.09.2014 року рішення №90 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "АктаБанк", суд вважає правомірним здійснити розрахунок до 16.09.2014 року (включно).

Після перерахунку відповідно до вимог чинного законодавства, господарським судом встановлено, що пеня за період з 02.08.2014 року по 16.09.2014 року становить 3 150, 00 грн.

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення пені підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 3 150, 00 грн. за період з 02.08.2014 року по 16.09.2014 року.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми закону позивачем було нараховано 3% річних за період з 02.08.2014 року по 02.10.2014 року у розмірі 350,75 грн.

У судовому засіданні 22.12.2014 року представником позивача подано відзив на позовну заяву, зі змісту якого убачається, що позивач керуючись ч.3 ст. 22 ГПК України відмовляться від позовних вимог у частині стягнення з Відповідача 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 350 грн. 75 коп., в зв'язку з чим, провадження у справі в зазначеній частині позовних вимог підлягає припиненню на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: стягненню підлягає основний борг у розмірі 70 000, 00 грн., пеня у розмірі 3 150, 00 грн., в решті позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Провадження в частині стягнення 3% річних у розмірі 350 грн. 75 коп. припинити на підставі п.4 ст. 80 ГПК України.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АКТАБАНК" (49000, місто Дніпропетровськ, вулиця Шевченко, будинок 53, код ЄДРПОУ 35863708) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Чакер" (65114, місто Одеса, вулиця М.Жукова, 4д; код ЄДРПОУ 34599188) основний борг у розмірі 70 000 грн. 00 коп., пеню у розмірі 3 150 грн. 00 коп., а також судовий збір у розмірі 1827 грн. 00 коп.

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.12.2014 року.

Суддя Ю.Ю. Первушин