Рішення

від 26.12.2014 по справі 903/1232/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 грудня 2014 р. Справа № 903/1232/14

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Шевчук Світлана Анатоліївна

за участю представників сторін:

від позивача: Козак А.Ю. (адвокат за дов. б/н від 16.10.2014 р., посвідчення № 343)

від відповідача: - н/з

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні господарського суду Волинської області справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУАРТ" до Луцького національного технічного університету про стягнення 14 420,00 грн.

В судовому засіданні 24.12.2014 р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛУАРТ" звернулось до господарського суду з позовом до Луцького національного технічного університету про стягнення 14 420,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на замовлення Луцького національного технічного університету, позивач поставив товар на суму 14 420,00 грн.

Поставка товару підтверджується видатковими накладними № РН0000049 від 12.05.2008 р., № РН-0000069 від 12.05.2008 р., № РН-0000051 від 13.05.2008 р., № РН-0000056 від 29.05.2008 р.

Для оплати поставленого товару, відповідачу виставлені рахунки-фактури № СФ-0000069 від 12.05.2008 р. на суму 11 130,00 грн., № СФ-0000070 від 13.05.2008 р. на суму 1 235,00 грн., № СФ-0000071 від 13.05.2008 р. на суму 1 235,00 грн., № СФ-0000082 від 29.05.2008 р. на суму 820,00 грн.

Відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, поставлений товар не оплатив.

З метою досудового врегулювання спору, позивач надіслав відповідачу лист № 7 від 21.02.2012 р. з вимогою оплатити вартість поставленого товару.

У відповідь на лист, відповідач листом № 1446-21-34 від 15.10.2014 р. повідомив, що у зв'язку з скрутним фінансовим становищем провести оплату за поставлений товар не має можливості.

17.10.2014 р. позивач надіслав відповідачу вимогу про оплату за придбаний товар.

Дана вимога залишилась без відповіді.

Беручи до уваги викладене, позивач просив стягнути з Луцького національного технічного університету на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Луарт" 14 420,00 грн. основної заборгованості.

Ухвалою господарського суду від 09.12.2014 р. порушено провадження по справі та призначено останню до розгляду в судовому засіданні.

12.11.2014 р. представник позивача в судовому засіданні надав витребовувані ухвалою суду документи.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи що підтверджується повідомленням про вручення, яке наявне в матеріалах справи (а.с. 45).

Явка сторін обов'язковою не визнавалась. Суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 24.12.2014 р. за відсутністю представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та з огляду на встановлений статтею 69 ГПК України строк вирішення спору.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази в справі, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Луарт" поставило Луцькому національному технічному університету товар на суму 14 420,00 грн.

Ст. 1 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Поставка товару підтверджується видатковими накладними № РН0000049 від 12.05.2008 р., № РН-0000069 від 12.05.2008 р., № РН-0000051 від 13.05.2008 р., № РН-0000056 від 29.05.2008 р. (а.с. 10, 13, 16, 19).

Згідно аб. 3 ч. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р., підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Видаткові накладні № РН0000049 від 12.05.2008 р., № РН-0000069 від 12.05.2008 р., № РН-0000051 від 13.05.2008 р., № РН-0000056 від 29.05.2008 р. відповідають вимогам ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Дані накладні є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції та факт встановлення договірних відносин, а тому є всі підстави для покладення на відповідача обов'язку по проведенню розрахунків за отриманий товар.

Отже, з моменту отримання товару, між сторонами виникли цивільно-правові відносини, які регулюються як загальними положеннями про зобов'язання, так і окремими зобов'язаннями, зокрема, нормами права, які регулюють відносини у сфері купівлі-продажу.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Для оплати поставленого товару, відповідачу виставлені рахунки-фактури № СФ-0000069 від 12.05.2008 р. на суму 11 130,00 грн., № СФ-0000070 від 13.05.2008 р. на суму 1 235,00 грн., № СФ-0000071 від 13.05.2008 р. на суму 1 235,00 грн., № СФ-0000082 від 29.05.2008 р. на суму 820,00 грн. (а.с. 9, 12, 15, 18).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

21.02.2012 р. позивач написав відповідачу листа № 7, з вимогою сплатити вартість поставленого товару (а.с. 21). Таким чином обов'язок відповідача оплатити вартість поставленого товар настав 22.02.2012 р., проте, протягом семи днів відповідач не оплатив заборгованості.

15.10.2014 р. відповідач надіслав позивачу листа № 1446-21-34, згідно якого у зв'язку з скрутним фінансовим становищем, провести оплату за отриманий товар у відповідача не має можливості (а.с. 22).

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, а тому сам факт прийняття товару породжує обов'язок його оплати покупцем, незважаючи на те, чи мала місце поставка за договором.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідач станом на день розгляду справи доказів належного виконання своїх зобов'язань щодо оплати заборгованості за поставлений товар не надав, доводи позивача не спростував.

Беручи до уваги викладене, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору відповідачем, суд прийшов до висновку, що сума основного боргу підставна та підлягає до стягнення з відповідача у розмірі 14 420,00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати, понесені на оплату послуг адвоката в сумі 1 400,00 грн. В обґрунтування витрат долучив договір про надання правової допомоги від 16.10.2014 р. (а.с. 37-40), свідоцтво № 343 про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 41), платіжні доручення № 312 від 17.10.2014 р. на суму 700,00 грн., № 357 від 05.12.2014 р. на суму 700,00 грн. (а.с. 42,43).

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються, зокрема, з витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.

У рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. у справі № 6-рп/2013 за конституційним зверненням приватного малого підприємства - фірми "Максима" щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 ст. 59 Конституції України, ч. 1 ст. 44 ГПК України (справа про відшкодування витрат на юридичні послуги у господарському судочинстві) зазначено, що положення ч. 1 ст. 44 ГПК України, згідно з яким до судових витрат віднесені, зокрема, витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, у контексті ст. 59 Конституції України потрібно розуміти так, що до складу судових витрат на юридичні послуги, які підлягають відшкодуванню юридичній особі у господарському судочинстві, належать суми, сплачені такою особою, якщо інше не передбачено законом, лише за послуги адвоката.

У п. 6.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Зважаючи на те, що витрати на оплату послуг адвоката підтверджено договором про надання правової допомоги від 16.10.2014 р., свідоцтвом № 343 про право на зайняття адвокатською діяльністю, платіжними дорученнями № 312 від 17.10.2014 р. на суму 700,00 грн., № 357 від 05.12.2014 р. на суму 700,00 грн., з огляду на розумну необхідність витрат на оплату послуг адвоката, пов'язаних із захистом прав та представництвом інтересів позивача у даній конкретній справі, враховуючи характер спору, участь адвоката у справі, господарський суд вважає за необхідне їх відшкодувати у повному розмірі згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827,00 грн. відповідно до ст. 49 ГПК України слід віднести на нього.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 174, 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 614, 692 Цивільного кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Луцького національного технічного університету (вул. Львівська, 7, м. Луцьк, Волинська область 43018, код ЄДРПОУ 05477296) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУАРТ" (вул. Ковельська, 40, м. Луцьк, Волинська область 43001, код ЄДРПОУ 30392061) заборгованості в сумі 14 420,00 грн. (чотирнадцять тисяч чотириста двадцять гривень), а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень) та 1 400,00 грн. (одну тисячу чотириста гривень) витрат на оплату послуг адвоката.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через господарський суд Волинської області до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено

26.12.2014

Суддя І. О. Гарбар