Ухвала

від 24.12.2014 по справі 916/4632/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"24" грудня 2014 р. Справа № 916/4632/14

За позовом: Фермерського господарства "Фенікс-Є;

до відповідача: Приватного підприємства "Фенікс";

про визнання договору дійсним та визнання права власності

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: Узунова В.З. - без належних повноважень;

від відповідача: Фудулакі Є.В. - спеціальний витяг з ЄДР від 18.11.2014 року.

СУТЬ СПОРУ: Фермерське господарство "Фенікс-Є звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Фенікс", в якій просить суд визнати договір № 12-12/06 від 10.07.2006 року купівлі-продажу майна, яке знаходиться у власності ПП «Фенікс» та розташоване в Одеській області, Татарбунарському районі, с. Спаське, вул. Леніна, 127-а та визнати за ФГ "Фенікс-Є" (Одеська область, м. Арциз, вул. Миру, 20, код ЄДРПОУ 33010272) право власності на наступне майно: теплиць та скважину, розташованих на земельній ділянці площею 1,015 га; склад паливно-мастильних матеріалів (заправка), розташованих на земельній ділянці площею 0,163 га; тракторну бригаду; артезіанську скважину, розташованих на земельній ділянці площею 1, 436 га, яке знаходиться в с. Спаське, Татарбунарського району Одеської області.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Фермерське господарство "Фенікс-Є" посилається на укладений між ним (Покупцем) та відповідачем (Продавцем) договір № 12-12/06 від 10.07.2006 року купівлі-продажу майна, яке знаходиться у власності ПП «Фенікс» та розташоване в Одеській області, Татарбунарському районі, с. Спаське, вул. Леніна, 127-а., згідно предмету якого Продавець передає у власність Покупця майно, перелік якого вказується у додатку № 1 до договору (а.с.10), а Покупець зобов'язується прийняти це майно і сплатити Продавцю його вартість.

У позовній заяві позивач зазначає, що відповідно до прибуткових касових ордерів (а.с.13) відповідачем повністю сплачено вартість майна у сумі 32 000 грн.

При цьому, позивач зазначає, що звертався до відповідача з вимогою нотаріально посвідчити вищевказаний договір, однак, останній ухиляється від такої дії, що і стало підставою для його звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.11.2014 року порушено провадження у справі № 916/4632/14 із призначенням розгляду у засіданні суду 10.12.2014 року.

Ухвалою суду від 10.12.2014 року у зв'язку із нез'явленням в судове засідання представника позивача, від якого не надходило клопотання про розгляд справи за його відсутності, а також неподанням витребуваних ухвалою суду доказів, розгляд справи було відкладено 24.12.2014 року.

24.12.2014 року у засідання суду з'явився представник відповідача та представник позивача без належних повноважень, який зауважив про відсутність можливості надати витребувані судом документи.

У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Вирішуючи питання про можливість застосування положень п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України до позову Фермерського господарства „Фенікс-Є", заявленого в межах даної справи, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до п.4.8. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду в зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розглядові справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

Згідно до п. 4.9. цієї ж Постанови № 18 від 26.12.2011р., при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (ст.81 ГПК України), господарським судам слід мати на увазі, що застосування п. 5 ч. 1 цієї статті можливо лише за наявності таких умов:

- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання;

- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті;

- позивач не подав документи, витребувані судом, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин.

Як свідчать матеріали справи, вимоги про надання витребуваних документів, зокрема щодо надання оригіналів доданих до позовної заяви документів для огляду суду; нормативного обґрунтування позовних вимог; доказів, що підтверджують наявність у відповідача права власності станом на день укладання договору купівлі-продажу та на день розгляду справи; технічного паспорту та інших доказів, що підтверджують технічні характеристики майна та наявність у нього статусу нерухомого майна; відомостей про наявність у відповідача права на земельну ділянку у зазначених у позовній заяві розмірах; доказів направлення позовної заяви з описом вкладення на адресу відповідача містилися в ухвалі про порушення провадження у справі від 20.11.2014 року та ухвалі про відкладення розгляду справи від 10.12.2014 року.

Вказані ухвали суду були направлені на адресу позивача, що зазначена у позовній заяві, ухвала суду від 20.11.2014 року була отримана останнім, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.17).

Отже про час та місце розгляду справи та про витребувані документи позивач був належним чином повідомлений.

Доказів, що підтверджують поважність причин неподання витребуваних документів, позивач суду в порядку ст.33 ГПК України не надав.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає, що ненадання позивачем без поважних причин доказів, про витребування яких було зазначено у відповідних процесуальних документах, перешкоджає вирішенню справи по суті, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Надання оригіналів є обов'язковим на вимогу господарського суду. В порушення зазначеної норми позивач не надав витребуваних судом оригіналів документів, що, на думку суду, унеможливлює подальший розгляд справи.

Крім того, предметом спору у даній справі є визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на нерухоме майно, що є предметом такого договору.

Суд зазначає, що ст. 657 Цивільного кодексу України у редакції, що діяла під час укладення спірного договору, встановлено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Разом з тим, за змістом вимог ч. 3 ст. 209 вказаного Кодексу, нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу.

При цьому, згідно вимог чинного законодавства договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

За загальним правилом при укладенні договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет договору. При цьому, законодавчо визначено, що право передачі майна у розпорядження іншої особи належить виключно власникові (або уповноваженій таким власником особі).

Частина 3 статті 640 Цивільного кодексу України передбачає, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Згідно приписів ч. 3 ст. 334 зазначеного Кодексу право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Відповідно до ст. 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Правовий аналіз наведених положень свідчить про те, що розглядаючи спір, предметом якого є визнання договору дійсним, суд зобов'язаний надати юридичну оцінку щодо відповідності такого договору вимогам ст. 203 Цивільного кодексу України, яка встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

При цьому, ненадання позивачем витребуваних судом документів унеможливлює надання оцінки правомірності укладеного договору в контексті наявності у майна статусу нерухомого, наявності права на земельну ділянку та наявності у відповідача права власності на майно під час укладення договору купівлі-продажу.

З урахуванням викладеного, з огляду на встановлені законом строки судового розгляду та неприпустимість його затягування, встановивши наявність умов, сукупність яких є підставою для застосування п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України, суд доходить висновку про необхідність залишення позову без розгляду, що, водночас, не позбавляє позивача права повторного звернення до суду із відповідним позовом після усунення зазначених недоліків.

Згідно до п.4 ч.1. ст.7 Закону України „Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням).

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем за подання позову було сплачено судовий збір у розмірі 1 218,00 грн. за платіжним дорученням № 1 від 13.11.2014 року та 1827,00 грн. за платіжним дорученням № 2 від 13.11.2014 року та 640,00 грн., за квитанцією № 13 від 23.10.2014 року

Відтак, судовий збір у сумі 1 218,00 грн., сплачений за платіжним дорученням № 1 від 13.11.2014 року; 1827,00 грн., сплачений за платіжним дорученням № 2 від 13.11.2014 року та 640,00 грн., за квитанцією № 13 від 23.10.2014 року підлягає поверненню Фермерському господарству "Фенікс-Є".

Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 81, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України,п. 4 ч.1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір" суд-

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву Фермерського господарства "Фенікс-Є" залишити без розгляду.

2. Повернути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області (місцезнаходження: м. Одеса, вул. Садова, 1а, код ЄДРПОУ 37607526) на користь Фермерського господарства "Фенікс-Є" (68400, Одеська область, Арцизький район, м. Арциз, вул. Миру, 20, код ЄДРПОУ 33010272) судовий збір у сумі 1 218 /одна тисяча двісті вісімнадцять/ грн. 00 коп., перерахований за платіжним дорученням № 1 від 13.11.2014 року; 1 827/одна тисяча вісімсот двадцять сім/грн. 00 коп., сплачений за платіжним дорученням № 2 від 13.11.2014 року та 640/шістсот сорок/грн. 00 коп., перерахований згідно квитанції № 13 від 23.10.2014 року.

Суддя Ю.М. Щавинська