Постанова

від 15.12.2014 по справі 911/3873/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" грудня 2014 р. Справа№ 911/3873/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Синиці О.Ф.

Шевченка Е.О.

при секретарі: Волуйко Т.В.

Представники сторін:

позивача:Макушинський М.І., за довіреністю;

відповідача:Кацалапа А.А., за довіреністю;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київспецтранс"

на рішення господарського суду Київської області від 31.10.2014

у справі № 911/3873/14 (головуючий суддя: Горбасенко П.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Київспецтранс"

до Комунального підприємства "Підгірцівське житлово-комунальне підприємство"

про стягнення 123136,94грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 31.10.2014 по справі № 911/3873/14 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Приватне акціонерне товариство "Київспецтранс" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Скарга мотивована тим, що господарським судом міста Києва не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2014 прийнято апеляційну скаргу до провадження. Розгляд справи призначено на 15.12.2014.

15.12.2014 представник позивача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу і просив суд її задовольнити.

15.12.2014 представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив суд рішення господарського суду міста Києва від Київської області від 31.10.2014 року по справі № 911/3873/14 залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

01.07.2008 між Відкритим акціонерним товариством "Київспецтранс", яке перейменовано у Приватне акціонерне товариство "Київспецтранс" (Приймальник) та Комунальним підприємством "Підгірцівське житлово-комунальне підприємство" (Замовник) укладено договір на приймання і захоронення твердих відходів (куби) № 611001, згідно якого приймальник зобов'язався приймати і здійснювати захоронення твердих відходів (відходи), які здає замовник (послуги), а замовник - здійснювати оплату послуг приймальника на умовах договору (надалі - договір).

За своєю правовою природою договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В п. 3.2. договору сторони погодили, що загальна вартість послуг за договором орієнтовно складає 12960грн. з ПДВ.

За умовами п. 3.4. договору замовник зобов'язаний здійснювати 100 % попередню оплату послуг до 25 числа поточного місяця за послуги, які будуть надаватись в наступному місяці, кварталі. На вимогу замовника приймальник надає йому рахунок на оплату, який замовник зобов'язаний повністю оплатити протягом 3 робочих днів від дня отримання рахунку. Замовник здійснює оплату послуг грошовими коштами на поточний рахунок приймальника, вказаний в договорі, незалежно від заборгованості третіх осіб перед замовником та незалежно від затримки при надходженні бюджетних коштів замовнику.

Пунктами 8.1., 8.2. договору визначено, що строк дії договору встановлюється з дня підписання його сторонами і діє до 31.12.2008р., а в частині розрахунків за послуги - до повного їх здійснення. Всі зміни і доповнення до договору дійсні в тому разі, якщо вони оформлені у письмовій формі, підписані та скріплені печатками обох сторін.

З матеріалів справи вбачається, що підставою звернення позивача з позовом стала несплата відповідачем за отримані послуги на підставі договору, в зв'язку з чим просив суд стягнути з останнього 74514,62 грн. боргу за надані послуги за період з липня 2008р. по грудень 2010р., 11661,03 грн. пені, 14902,92 грн. штрафу, 13710,69 грн. інфляційних втрат та 8347,68 грн. 3 % річних.

Приймаючи оскаржуване рішення та відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд дійшов висновку, що строк дії договору закінчився 31.12.2008 року, і доказів продовження строку дії договору (відповідно до п. 8.2. договору) сторонами не було надано.

Також, в оскаржуваному рішенні суд зазначає, що наявність на актах прийому-передачі посилання на договір не є пролонгацією строку його дії у розумінні ст. 654 Цивільного кодексу України та враховуючи, що підписані сторонами акти містять найменування послуги, її об'єм, ціну, підписані та скріплені печатками обох сторін договору є свідченням укладання правочину на надання послуг за кожним актом окремо.

Проте, з такими висновками місцевого господарського суду погодитись не можна з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання п. 1.1. договору на приймання і захоронення твердих відходів (куби) № 611001 від 01.07.2008р. за період з липня 2008 року по грудень 2008р. надав відповідачу послуги на загальну суму 4697,24грн., що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.07.2008р. на суму 1400,57грн., актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.10.2008р. на суму 1743,55грн., актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.10.2008р. на суму 601,58грн., актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.2008р. на суму 415,03грн., актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.2008р. на суму 536,51грн., підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору.

Також, позивачем за період з січня 2009р. по грудень 2010р. надано відповідачу послуги на загальну суму 85559,77грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору.

Відповідач за надані позивачем на виконання договору послуги за період з липня 2008 року по грудень 2008р. розрахувався частково, сплативши позивачу 1743,06грн., що підтверджується довідкою ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" № 47/245-1710 від 23.09.2014р., а за надані позивачем за період з січня 2009р. по грудень 2010р. послуги сплатив 13999,33грн., всього 15742,39грн.

Таким чином, борг відповідачем перед позивачем становить 74514,62грн. (2954,18грн. + 71560,44грн.), що підтверджується довідкою ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" № 47/245-1710 від 23.09.2014р.

Відповідно до ч. 1 ст. 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчинюється в тій самій формі, що і договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

В п. 8.2. договору, зазначено, що всі зміни і доповнення до договору дійсні в тому разі, якщо вони оформлені у письмовій формі, підписані та скріплені печатками обох сторін.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України встановлено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Акти за формою та змістом повністю відповідають зазначеним вище вимогам.

В свою чергу позивач надав послуги, а відповідач, шляхом підписання запропонованого позивачем акту, зазначені послуги прийняв з посиланням на номер та дату договору.

Отже, шляхом підписання Актів із зазначенням посилання на договір, сторони продовжували дію договору на більш пізній термін, після закінчення строку визначеному в п. 8.1. договору.

До того ж, в п. 8.1. договору встановлено, що договір діє в частині розрахунків - до повного їх здійснення.

З огляду на зазначене, місцевий господарський суд безпідставно застосував строки позовної давності на підставі подано відповідачем клопотання про сплив строку позовної давності.

Суд зазнає, що договір, акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг), підписані в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін без будь-яких зауважень і застережень та скріплені їх печатками.

До того ж, договір не визнаний в судовому порядку недійсним, що є підставою для виникнення у сторін цивільних прав та обов'язків.

Таким чином, відповідач в порушення умов договору не повністю виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманих послуг.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України).

Отже, двостороннім правочинами притаманна наявність взаємоузгодженого волевиявлення двох осіб, спрямованого на виникнення єдиного правового результату, покликаного забезпечити реалізацію обопільної чи самостійної мети кожної з цих осіб.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як передбачено ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Оскільки між сторонами по справі склались господарські правовідносини, то за змістом ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 530 передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З аналізу викладених норм вбачається, що договір про надання послуг є оплатним, і обов'язок виконавця надати послугу відповідає обов'язку замовника цю послугу прийняти та оплатити.

Оскільки договір про надання послуг є оплатним, то обов'язок відповідача за договором оплатити отримані послуги виникає згідно з положеннями Закону.

Оскільки наявні в матеріалах справи первинні документи містять всі обов'язкові реквізити, що фіксують факт здійснення надання послуг та факт встановлення договірних відносин, а тому є всі підстави для покладення на відповідача обов'язку по проведенню розрахунків за отримані послуги, а часткова оплата скаржником за отримані послуги свідчить, про його схвалення договору та визнання заборгованості.

Отже, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості, визнаються судом обґрунтованими та такими, що правомірно були задоволені судом першої інстанції.

Крім того, позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача 11661,03 грн. пені, 14902,92 грн. штрафу, 13710,69 грн. інфляційних втрат та 8347,68 грн. 3 % річних.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як передбачено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За умовами п. 6.2. договору в разі порушення замовником строків оплати послуг, замовник сплачує приймальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від загальної суми боргу за кожен день прострочення платежу. А за прострочення платежу понад 30 днів, замовник додатково, не враховуючи суми пені і суми заборгованості, сплачує приймальнику штраф у розмірі 20 % від суми заборгованості.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних не є штрафними санкціями, а є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64).

З огляду на зазначене вище, вимога позивача про стягнення з відповідача 11661,03 грн. пені, 14902,92 грн. штрафу, 13710,69 грн. інфляційних втрат та 8347,68 грн. 3 % річних підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

В зв'язку з зазначеним вище, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Київської області від 31.10.2014 у справі № 911/3873/14 прийняте з неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права, що підтверджується фактичними обставинами та матеріалами справи, а тому підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київспецтранс" задовольнити.

2. Рішення господарського суду Київської області від 31.10.2014 у справі № 911/3873/14 скасувати.

3. Резолютивну частину рішення господарського суду Київської області від 31.10.2014 у справі № 911/3873/14 викласти в наступній редакції:

« 1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Підгірцівське житлово-комунальне підприємство" (код ЄДРПОУ 34910966, адреса: 08710, Київська область, Обухівський район, с. Підгірці, вул. Васильківська, буд. 39) на користь Приватного акціонерного товариства "Київспецтранс" (код ЄДРПОУ 02772037, адреса: 04208, м. Київ, пр.-т. Правди, буд. 85) 74514 (сімдесят чотири тисячі п'ятсот чотирнадцять) грн. 62 коп. основного боргу, 11661 (одинадцять тисяч шістсот шістдесят одна) грн. 03 коп. пені, 14902 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот дві) грн. 92 коп. штрафу, 13710 (тринадцять тисяч сімсот десять) грн. 69 коп. інфляційних втрат, 8347 (вісім тисяч триста сорок сім) грн. 68 коп. 3 % річних, 2462 (дві тисячі чотириста шістдесят дві) грн. 79 коп. судового збору.»

4. Стягнути з Комунального підприємства "Підгірцівське житлово-комунальне підприємство" (код ЄДРПОУ 34910966, адреса: 08710, Київська область, Обухівський район, с. Підгірці, вул. Васильківська, буд. 39) на користь Приватного акціонерного товариства "Київспецтранс" (код ЄДРПОУ 02772037, адреса: 04208, м. Київ, пр.-т. Правди, буд. 85) 1232 (одна тисяча двісті тридцять дві) грн. 00 коп. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

5. Видачу наказів доручити господарському суду Київської області.

6. Матеріали справи № 911/3873/14 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді О.Ф. Синиця

Е.О. Шевченко