Рішення

від 08.12.2014 по справі 910/23098/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №910/23098/14 08.12.14 За позовом Заступника прокурора Голосіївського району м. Києва в інтересах держави в особі: 1) Київської міської ради;

2) Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради;

3) Київської міської клінічної лікарні №10;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медична міжрегіональна допомога"

про стягнення 22 358,08 грн.

Суддя Яковенко А.В.

Представники сторін:

Від прокуратури - Діброва В. С. посв. №015963 від 04.04.13

від позивача-1 - Новак Є.Л. дов. №225-КР-1396 від 31.10.2014р

Остапчук В. П. дов. №225-КР-1361 від 28.10.14

від позивача-2 - Остапчук В. П. дов. №062/2/5-3593 від 12.05.2014

від позивача-3 - Мусієнко Г.Д. дов. №1120 від 08.12.2014р.

від відповідача - не з'явилися

Обставини справи:

Заступник прокурора Голосіївського району м. Києва звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради; Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради; Київської міської клінічної лікарні №10 з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медична міжрегіональна допомога» про стягнення заборгованості за Договором №1469 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 29.01.2014 та Договором №ПВ/1469-1 про відшкодування витрат за енергоносії, комунальні та експлуатаційні послуги від 29.01.2014 у розмірі 22 358,08 грн., з яких 14 745,53 грн. - заборгованість зі сплати орендної плати, 3 402,04 грн. - пені за несвоєчасну сплату орендної плати, 2 463,39 грн. - заборгованість зі сплати податку на землю, 430,07 грн. - пені за несвоєчасну сплату податку на землю, 1 317,05 грн. - заборгованість за надані комунальні послуги.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 29.01.2014 між позивачем-2 та відповідачем було укладено Договір №1469 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, відповідач належним чином не виконав узяті на себе зобов'язання стосовно оплати орендних платежів, у результаті чого в останнього утворилася заборгованість у розмірі 14 745,53 грн. Крім того, 29.01.2014 між позивачем-3 та відповідачем було укладено Договір №ПВ/1469-1 про відшкодування витрат за енергоносії, комунальні та експлуатаційні послуги, умови якого, як указує позивач-3, були порушені відповідачем у результаті чого в останнього утворилася заборгованість у розмірі 1 317,05 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2014 порушено провадження у справі №910/23098/14 та призначено розгляд справи на 17.11.2014.

14.11.2014 на адресу Господарського суду міста Києва від представника позивача-1 та позивача-2 надійшли письмові пояснення по суті спору з документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №910/23098/14 від 24.10.2014.

17.11.2014 на адресу Господарського суду міста Києва від прокуратури Голосіївського району міста Києва надійшов супровідний лист з документами на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №910/23098/14 від 24.10.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2014 розгляд справи №910/23098/14 відкладався на 08.12.2014 відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

08.12.2014 на адресу Господарського суду міста Києва від позивача-1 надійшли письмові пояснення, відповідно до яких повністю підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити.

Представники позивача-1, позивача-2, позивача-3 та прокуратури Голосіївського району міста Києва у судове засідання 08.12.2014 з'явилися, надали пояснення по суті справи, відповідно до яких просили позовні вимоги задовольнити у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві.

Представники відповідача у судове засідання 08.12.2014 не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі №№910/23098/14 від 24.10.2014 не виконали, заяв та клопотань не подавали.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/23098/14.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 08.12.2014 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши позивачів у справі, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

29.01.2014 між Департаментом комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Орендодавець, Позивач-2), Київською міською клінічною лікарнею №10 (далі - Позивач-3, Балансоутримувач, Підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Медична міжрегіональна допомога» (далі - Орендар, Відповідач) було укладено Договір №1469 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Орендодавець на підставі протоколу постійної комісії Київради з питань власності від 14 листопада 2013 №164 передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва; далі - об'єкт оренди, яке знаходиться за адресою: м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 59-Б, корпус-2 (інвентарний номер 10311002), для розміщення приватного медичного закладу (розміщення діагностичного центру КТ, МРТ).

Сторони погодили, що об'єктом оренди є нежиле приміщення, загальною площею 98,0 кв.м. в т.ч. у підвалі - 98,0 кв.м., згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід'ємну частину цього Договору (п.2.1. Договору). Об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Київської міської клінічної лікарні №10 (п. 2.4. Договору).

Пунктом п. 2.2. Договору встановлено, що вартість об'єкта оренди згідно із затвердженим висновком про вартість майна станом на « 02» серпня 2013 становить чотириста тридцять дві тисячі гривень 00 коп. (без ПДВ).

Згідно з п. 3.1. Договору за користування об'єктом оренди Орендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі п. 22 Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від « 22» вересня 2011 року №34/6250, та на дату підписання Договору згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього Договору, становить без ПДВ: 36 грн. 59 коп. за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому складає: три тисячі п'ятсот вісімдесят п'ять грн. 60.

Відповідно до п. 3.2. Договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці.

Сторони погодили, що додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується Орендарем разом з орендною платою (п. 3.4. Договору). Крім того, сторони досягли домовленості, що орендна плата сплачується починаючи з дати підписання Акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами Акту приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди Орендодавцю (п. 3.5. Договору).

Приписами п. 3.6. Договору передбачено, що орендна плата сплачується Орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності Орендаря щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця.

Також, п. 3.8. Договору встановлено, що вартість комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж, ремонту будівлі, у т.ч.: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо, не входить до складу орендної плати та сплачується Орендарем окремо на підставі договорів, укладених Орендарем з підприємством або організаціями, що надають такі послуги.

Згідно з п. 4.1. Договору Орендодавець зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього Договору з додатками передати, а Орендар прийняти по акту приймання-передачі об'єкт оренди. Акт приймання-передачі об'єкта оренди підписується відповідним Орендодавцем, Орендарем та Підприємством.

Пунктом 6.2. Договору передбачено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів Орендар сплачує на користь Підприємства пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором оренди нерухомого майна, що належить територіальній громаді, тому права і обов'язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями Глави 58 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Параграфу 5 Глави 30 Розділу VI Господарського кодексу України (далі - ГК України) та Законом України «Про оренду державного і комунального майна»

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частинами 1, 3 ст. 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Об'єктом оренди можуть бути державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання.

Приписом ст. 2 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють: органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває у комунальній власності.

Частиною 1 ст. 793 ЦК України передбачено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що передача об'єкта оренди відбулася 29.01.2014, що підтверджується належним чином засвідченою копіює Акту прийому-передачі, підписаного уповноваженими представниками Позивача-2, Позивача-3 та Відповідача.

На виконання п. 3.8. Договору 29.01.2014 між Балансоутримувачем та Відповідачем укладено Договір №ПВ/1469-1 «Про відшкодування витрат за енергоносії, комунальні та експлуатаційні послуги», відповідно до п. 1.1. якого Балансоутримувач забезпечує, а орендар відшкодовує вартість комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж, ремонту будівлі, у т.ч.: покрівлі, фасаду, вивіз сміття, що не входить до складу орендної плати.

Згідно з умовами Договору №ПВ/1469-1 від 29.01.2014 Орендар здійснює відшкодування витрат за послуги Балансоутримувача щомісячно, на підставі акту виконаних робіт та розрахунків складених Балансоутримувачем, відповідно до фактичних витрат за енергоносії, комунальні та експлуатаційні послуги за звітний період, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Балансоутримувача в 10-ти денний термін після його підписання сторонами (п. 3.1. Договору).

Надалі між Позивачем-2, Позивачем-3 та Відповідачем 10.10.2014 укладено Договір №1 про дострокове розірвання Договору оренди №1469 від 29.01.2014, відповідно до якого сторони погодили досягли домовленості у відповідності до п. 9.5. Договору розірвати вищевказаний Договір з 30.09.2014.

Судом встановлено, що повернення об'єкту оренди відбулося 30.09.2014, що підтверджується належним чином засвідченою копіює Акту прийому-передачі, підписаного уповноваженими представниками Позивача-2, Позивача-3 та Відповідача.

Частина 5 ст. 762 ЦК України встановлює, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 3.6. Договору передбачено, що орендна плата сплачується Орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності Орендаря щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця.

З матеріалів справи вбачається, що у Відповідача перед Позивачем-3 станом на момент звернення до суду утворилася заборгованість зі сплати орендних платежів, враховуючи ПДВ 20%, у розмірі 14 745,53 грн. та за надані комунальні послуги у розмірі 1 317,05 грн.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Договір оренди є одним з видів зобов'язального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобов'язального права та майнового найму.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 ЦК України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Своєчасне внесення орендної плати за користуванням майном є одним з основних обов'язків наймача (Орендаря), належне виконання якого вимагається законом.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач свого обов'язку по сплаті орендної плати та комунальних послуг в терміни, визначені договорами, не виконав, доказів повної оплати заборгованості за період, заявлений в позовній заяві, до матеріалів справи не надав.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 14 745,53 грн. (у т.ч. ПДВ - 2 457,59 грн.) зі сплати орендних платежів та 1 317,05 грн. - зі сплати комунальних послуг є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивачами заявлена також вимога про стягнення з Відповідача 2 463,39 грн. - заборгованості зі сплати податку на землю. З приводу наведеного суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (далі - ПКУ) плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку (далі - податок) та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (далі - орендна плата). Згідно зі ст. 269, 270 ПКУ платниками податку є, зокрема, власники земельних ділянок та землекористувачі, а об'єктами оподаткування - земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні. Пунктом 288.2 ст. 288 ПКУ визначено, що платником орендної плати є орендар.

З урахуванням викладеного, сплачувати до бюджету плату за землю повинні суб'єкти плати за землю (платники) - власники земельних ділянок, постійні землекористувачі, власники будівель, споруд (їх частин), нежилих приміщень (їх частини) у багатоквартирних жилих будинках, а також орендарі. Тобто, орендар будівлі, споруди (їх частини), нежитлового приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку не є платником плати за землю до бюджету.

Водночас згідно із ст. 796 ЦК України зі змінами та доповненнями одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець. При цьому статтею 797 ЦКУ визначено, що плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою .

Крім того, відповідно до відповіді від 10.03.2011 з сервісу Державної фіскальної служби України «Єдина база податкових знань» роз'яснено що під час укладання Договору оренди будівлі, споруди (їх частини), нежилого приміщення (його частини) за домовленістю сторін до складу орендної плати може бути віднесено плату за користування земельною ділянкою.

Указана правова позиція була висловлена Державною податковою адміністрацією України у своїй відповіді від 10.03.2011.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги ту обставину, що умовами укладеного Договору не передбачається обов'язку Орендаря сплачувати земельний податок, суд приходить до висновку, що позовні вимоги у цій частині є незаконними, а тому такими, що не підлягають задоволенню судом.

Крім того, у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання з оплати орендних платежів, Відповідачу нараховано 3 402,02 грн. - пені за прострочку сплати орендних платежів та 430,07 грн. - пені за несвоєчасну сплату податку на землю.

Щодо стягнення штрафних санкцій судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як зазначалось вище, пунктом 6.2. Договору передбачено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів Орендар сплачує на користь Підприємства пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" №01-8/344 від 11.04.2005 з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом встановлено, що Відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку з перерахування коштів не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії останнього є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Судом враховано положення п.2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 №14, відповідно до якого щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом встановлено, що передбачений пунктом 6.2. Договору розмір неустойки є вищим за максимально дозволений законодавчо. Звідси, відповідно до п. 2.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 №14 за приписом статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Відповідно до п. 4.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 №10 у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане. Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Таким чином, враховуючи положення п. 3.6. Договору, п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 №14, ч. 5 ст. 254 ЦК України, суд приходить до висновку, що Відповідач вважається таким що прострочив за липень 2014 - з 22.07.2014, за серпень 2014 - з 21.08.2014, за вересень 2014 - з 23.09.2014.

Враховуючи викладене, пеня повинна розраховуватися саме з указаних дат за кожним орендним платежем окремо, втім не виходячи при цьому за межі визначеного Позивачами періоду часу (до 30.09.2014).

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги про стягнення з Відповідача пені у розмірі 3 402,04 грн. підлягають лише частковому задоволенню за період з 22.07.2014 по 30.09.2014 (за липень 2014), з 21.08.2014 по 30.09.2014 (за серпень 2014), з 23.09.2014 (за вересень 2014) і за розрахунком суду указана сума становить 338,22 грн. У задоволенні вимог стосовно решти суми пені у розмірі 3 063,82 грн. необхідно відмовити.

Судом також розглянута вимога про стягнення 430,07 грн. - пені за несвоєчасну сплату податку на землю. Враховуючи те, що позовні вимоги у частині стягнення з Відповідача суми земельного податку не підлягають задоволенню, то акцесорна (додаткова) вимога теж не підлягає задоволенню.

Факт невиконання Відповідачем зобов'язання за Договором належним чином доведений, документально обґрунтований, Відповідачем не спростований.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за Договором №1469 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 29.01.2014 та Договору №ПВ/1469-1 про відшкодування витрат за енергоносії, комунальні та експлуатаційні послуги від 29.01.2014 є законними та обґрунтованими в частині стягнення 14 745,53 грн. - заборгованості зі сплати орендної плати, 338,22 грн. - пені за несвоєчасну сплату орендної плати, 1 317,05 грн. - заборгованості за надані комунальні послуги. Указана сума заборгованості була доведена належними та допустимими доказами, а тому підлягає стягненню з Відповідача.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

У відповідності до частини 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п. 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Згідно з пунктом 1 частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 16.01.2014, №719-VII, з 1 січня 2014 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 218,00 грн.

Нормами частини 11 статті 5 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що від сплати судового збору звільняються органи прокуратури - при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що позовні вимоги Заступника прокурора Голосіївського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради, Київської міської клінічної лікарні №10 підлягають частковому задоволенню, судовий збір у розмірі 1 340,20 грн. підлягає стягненню з Відповідача в дохід Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медична міжрегіональна допомога» (01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 21-Є, кв. 65; код ЄДРПОУ 37995602) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Київської міської клінічної лікарні №10 (03039, м. Київ, пр.-т 40-річчя Жовтня, буд. 59-Б; код ЄДРПОУ 01993931) заборгованість у розмірі: 14 745,53 грн. - зі сплати орендної плати, 338,22 грн. - пені за несвоєчасну сплату орендної плати, 1 317,05 грн. - за надані комунальні послуги.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медична міжрегіональна допомога» (01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 21-Є, кв. 65; код ЄДРПОУ 37995602) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 340,20 грн.

4. В іншій частині у позові відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

7. Дата складання повного тексту рішення 18.12.2014.

Cуддя А.В.Яковенко