Рішення

від 22.12.2014 по справі 910/22778/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22778/14 22.12.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КНЯЖІ ЛАНИ»

до Приватного підприємства «Євромаш»

про стягнення 806 917, 99 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Завада В.В.

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «КНЯЖІ ЛАНИ» (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Євромаш» (далі -відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 806 917, 99 грн., з яких: 662 050, 00 грн. - основний борг, 58 801, 49 грн. - 3 % річних, 86 066, 50 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань

за договором купівлі-продажу №14/03/12 від 14.03.2012 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 17.11.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи неодноразово відкладався через нез'явлення представників відповідача та неналежне виконання сторонами вимог суду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалами суду про час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву не подав, в судове засідання своїх представників не направив, заявлені позовні вимоги не заперечив.

Так, частиною 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 03148, м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, буд. 3.

Ухвали Господарського суду міста Києва від 23.10.2014 р., від 17.11.2014 р. та від 11.12.2014 р. судом направлено на зазначену у витязі адресу відповідача, проте до суду повернувся конверт з ухвалою суду від 23.10.2014 р. з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання», при цьому, поштові повідомлення або конверти з ухвалами суду від 17.11.2014 р. та від 11.12.2014 р. до суду не повернулись.

Так, відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 22.12.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.03.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «КНЯЖІ ЛАНИ» та Приватним підприємством «Євромаш» укладено договір купівлі-продажу № 14/03/12, умовами якого передбачено, що позивач зобов'язується передати належний йому на праві власності кукурудзу українського походження врожаю 2011 року у власність відповідача, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов даного договору.

Розділом 2 договору зазначено:

2.1. найменування : кукурудза українського походження врожаю 2011 р.

2.2. Кількість товару:

2.2.1. Одиниця виміру кількості товару: метрична тонна.

2.3. Загальна кількість товару 650 тонн +/- 10 % на вибір позивача.

2.4. Якість товару, що постачається позивачем:

Вологість - не більше 14, 0 %;

Сміттєва домішка - не більше 2 %;

Зернова домішка - не більше 18 %.

Відповідно до п. 3.1. договору, позивач здійснює поставку товару в повному об'ємі на умовах FCA (завантажено в залізнодорожні вагони, надані позивачем) за адресою: Публічного акціонерного товариства «Укрелеваторпром», 65003, Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 52/1, в строк визначений даним договором.

Позивач зобов'язаний забезпечити відповідача наступними документами на товар:

- рахунок на оплату;

- видаткова накладна на відповідну кількість товару;

- податкову накладну на відповідну кількість товару. (п. 3.6 договору).

Пунктом 3.7. договору зазначено, що перехід права власності відбувається в момент передачі товару, що оформлюється видатковою накладною або актом прийому-передачі.

Згідно з п. 4.1 договору, ціна за одиницю товару - 1 650, 00 грн. разом з ПДВ 20 %.

Умовами п.п. 4.2. та 4.3. передбачено, що загальна ціна товару, що продається за даним договором 1 072 500, 00 грн., у тому числі ПДВ - 178 750, 00 грн. Відповідач здійснює розрахунок шляхом попередньої оплати в розмірі гривні 100 % від ціни договору, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позивача у відповідності до реквізитів, зазначених у рахунку позивача протягом 2-х банківських днів з дати підписання даного договору.

Договір набуває сили з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2012 р., але в будь-якому разі не раніше належного і повного виконання сторонами всіх взятих на себе зобов'язань за даним договором (п. 8.1. договору).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачеві 657, 00 тонн кукурудзи на загальну суму 1 084 050, 00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 36 від 24.04.2012 р., яка підписана керівником позивача та уповноваженою особою відповідача (на підставі довіреності № 10 від 24.04.2014 р.), та скріплена їх печатками, а також рахунками № КЛ 20-03 від 20.03.2012 р. та № 24/04 від 24.04.2012 р. (копії в матеріалах справи).

Проте, відповідач за поставлений товар розрахувався частково у розмірі 422 000, 00 грн. (з яких 30 000, 00 грн. передоплата на підставі рахунку № КЛ 20-03 від 20.03.2012 р.), що підтверджується банківськими виписками, в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 662 050, 00 грн.

Позивачем на адресу відповідача направлявся лист № 144 від 17.02.2014 р., в якому позивач просить відповідача погасити заборгованість, перерахувавши грошові кошти на розрахунковий рахунок позивача, що підтверджується фіскальним чеком № 6260 від 20.02.2014 р. (копія в матеріалах справи).

Відповідач на вище зазначений лист відповіді не надав.

Позивач повторно звернувся до відповідача листом № 345 від 12.08.2014 р., з вимогою погасити заборгованість у розмірі 662 050, 00 грн., та надав акт звірки взаєморозрахунків за договором купівлі-продажу № 14/03/12 від 14.03.2012 р., що підтверджується фіскальним чеком № 4101 від 12.08.2014 р. (в матеріалах справи).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару, зокрема, щодо погашення заборгованості у розмірі 662 050, 00 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 58 801, 49 грн. - 3 % річних та 86 066, 50 грн. - інфляційних втрат.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № 14/03/12 від 14.03.2012 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною другою статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, поставив відповідачеві товар на загальну суму 1 084 050, 00 грн., який прийнятий останнім по видатковій накладній без зауважень.

Однак відповідач оплати поставленого товару в повному обсязі не провів, доказів зворотного суду не надав.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, враховуючи строки оплати, встановлені договором купівлі-продажу № 14/03/12 від 14.03.2012 р., відповідач зобов'язаний оплатити поставлений позивачем товар у розмірі 1 084 050, 00 грн., відповідно до п. 4.3. договору, протягом 5-ти банківських днів з дати підписання договору.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати поставленого товару та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору купівлі-продажу № 14/03/12 від 14.03.2012 р. та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 662 050, 00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 58 801, 49 грн. - 3 % річних та 86 066, 50 грн. - інфляційних втрат за період з 25.04.2012 р. по 13.10.2014 р.

Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку 3% річних та встановлено, що останній відповідає вимогам чинного законодавства.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу № 14/03/12 від 14.03.2012 р. з нього, в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 58 801, 49 грн. - 3% річних.

Разом з тим, судом встановлено, що позивачем допущено помилки у нарахуванні інфляційних втрат, за розрахунком суду обґрунтованою є сума у розмірі 84 604, 11 грн.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення заборгованості у розмірі 662 050, 00 грн., інфляційних втрат у сумі 84 604, 11 грн. та 3% річних у розмірі 58 801, 49 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КНЯЖІ ЛАНИ» задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Євромаш» (03148, м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, буд. 3, ідентифікаційний код - 31280193), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КНЯЖІ ЛАНИ» (80733, Львівська обл., с. Княже, вул. Шевченка, буд. 47, ідентифікаційний код - 36211644) 662 050 (шістсот шістдесят дві тисячі п'ятдесят) грн. 00 коп. - заборгованості, 84 604 (вісімдесят чотири тисячі шістсот чотири) грн. 11 коп. - інфляційних втрат, 58 801 (п'ятдесят вісім тисяч вісімсот одну) грн. 49 коп. - 3% річних та 16 109 (шістнадцять тисяч сто дев'ять) грн. 11 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 25.12.2014 р.

Суддя Бондарчук В.В.