Рішення

від 23.12.2014 по справі 923/1801/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2014 р. Справа № 923/1801/14

Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В. при секретарі Короткій Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Луа-Біл", смт. Велика Олександрівка Херсонської області

до - Великоолександрівської селищної ради Великоолександрівського району Херсонської області, смт. Велика Олександрівка Херсонської області

про стягнення 29 528 грн. 29 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Деменко М.І., представник за дорученням б/н від 10.11.2014р.;

від відповідача - не прибув

Товариство з обмеженою відповідальністю "Луа-Біл" (позивач) звернулося до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Великоолександрівської селищної ради Великоолександрівського району Херсонської області (відповідач) про стягнення 29528,29 грн. на підставі договору про надання послуг № 3-13 від 30.07.2013 року.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.

Відповідач в судове засідання не прибув, надіслав лист, в якому визнає позовні вимоги та просить розглянути справу без його участі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

в с т а н о в и в:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Луа-Біл" (позивач, виконавець) та Великоолександрівською селищною радою Великоолександрівського району Херсонської області (відповідач, замовник) укладено Договір про надання послуг №3-13 від 30.07.2013 р. (далі - договір).

Договір підписаний сторонами без зауважень, скріплений печаткою. Протягом дії Договору в нього не вносилися зміни та доповнення.

Із огляду на зазначений Договір суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг, правовідносини, які витікають із нього, регулюються главою 63 ЦК України.

Вищевказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Так, ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Законами України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на корить другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 ГК України.

В силу п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За змістом ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно приписів ч.1 ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач виконав умови договору. Вищевказане підтверджується підписанням акту здачі-прийняття робіт №ОУ-0000047 від 21.08.2013 р. на суму 19273,02 грн. (а.с.24).

Умовами договору (п.3.3.) передбачено, що замовник зобов'язується перерахувати суму, зазначену в акті про надання послуг, протягом 3 днів з моменту підписання такого акту.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що в порушення умов договору та вищевказаних норм законодавства України, - відповідач грошові кошти не сплатив.

Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 19273,02 грн. є доведеними та підлягають задоволенню.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 4634,58 грн. пені за період з 16.09.2013 р. по 13.11.2014 р.

Пунктом 5.5. договору передбачено, що за недоотримання строків сплати, зазначених в п.3.3. договору замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 3% від суми прострочення (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення) за кожний день прострочення.

Згідно частини 1 статті 230 ГК України пеня й штраф є господарськими штрафними санкціями, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи «Ліга» (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного суду України від 03.04.97р. №62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ») перевірив розрахунки пені та, враховуючи вищевикладене, дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню частково за період з 25.08.2013 р. по 25.02.2014 р. в сумі 1269,91 грн.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 746,82 грн. та 3873,87 грн. інфляційних.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача індекс інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних з простроченої суми.

Суд за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи «Ліга» (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного суду України від 03.04.97р. №62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ») перевірив розрахунки в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних і зазначає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Позивач просить стягнути з відповідача збитки у вигляді послуг юриста в сумі 1000,00 грн. На підтвердження вищевказаної вимоги позивачем надано Договір про надання юридичних послуг від 10.11.2014 р. (а.с.7).

Відповідно до п.8 ч. 2 ст. 16 Цивільного Кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків, та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Загальна норма щодо відшкодування збитків внаслідок наявності складу цивільного правопорушення визначена ст. 22 ЦК України.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що збитками є :

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Згідно з приписами ст..224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для стягнення збитків необхідна наявність одночасно таких умов: факт порушення зобов'язання (протиправна дія або бездіяльність); наявність і розмір завданих збитків; причинний зв'язок між порушенням зобов'язання і збитками; вина особи, яка порушила зобов'язання.

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Право на відшкодування збитків в особи виникає за наявності складу цивільного правопорушення; безпосередньо порушення права чи інтересу; завдання збитків та причинного зв'язку між порушенням права та збитками.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено, що збитки у вигляді послуг юриста у сумі 1000,00 грн. є збитками в розумінні ст.22 ЦК України та ст.224 ГК України, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача збитків у вигляді послуг юриста є не доведеними, не обґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За приписами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

Судові витрати відповідно до вимог ст.49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено про дату складення повного рішення.

На підставі вищевказаних норм права та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Великоолександрівської селищної ради (74100, Херсонська область, смт Велика Олександрівка, вул.Леніна, 161, розрахунковий рахунок в ГУДКУСУ Херсонській обл. МФО 852010, код ЄДРПОУ 26348568) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУА-БІЛ» (74100, Херсонська область, смт Велика Олександрівка, вул.Комунальна, 44, р/р 26000136176 АТ «Райффайзен банк Аваль» МФО 380805, код ЄДРПОУ 03582020) 19273,02 грн. основного боргу, 746,82 грн. 3% річних, 3873,87 грн. інфляційних, 1269,91 грн. пені та 1556,60 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 29.12.2014 р.

Суддя В.В.Литвинова