Постанова

від 25.12.2014 по справі 816/4676/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2014 року м.ПолтаваСправа № 816/4676/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Удовіченка С.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Христич О.С.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Меренкова Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції про зняття арешту, -

В С Т А Н О В И В:

27 листопада 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції про зняття арешту з частини вбудованого офісного приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 34,3 кв.м. (з урахуванням усного клопотання про зміну позовних вимог).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він став переможцем цільового аукціону з продажу активів БФ "Укртатнафта-Віта" (код ЄДРПОУ 25663954), які перебувають у податковій заставі, та придбав частину вбудованого офісного приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 34,3 кв. м. Пізніше позивачу стало відомо про наявність арешту придбаного ним майна, накладеного відповідачем в межах зведеного виконавчого провадження ВП № 39825486. Зазначаючи, що наявність даного арешту порушує його законні права та інтереси, звернувся до суду з вимогою про зняття арешту з частини вбудованого офісного приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 34,3 кв. м.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що органом виконавчої служби накладено арешт на майно БФ "Укртатнафта-Віта" з метою забезпечення виконання рішення суду в межах зведеного виконавчого провадження. Оскільки на момент винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження приміщення за адресою: АДРЕСА_1 належало БФ "Укртатнафта-Віта", то підстави для звільнення майна боржника з-під арешту відсутні.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що на виконанні у Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції перебуває зведене виконавче провадження про стягнення з БФ "Укртатнафта-Віта" на користь фізичної та юридичної особи боргу на загальну суму 79119,47 грн., до складу якого входять: ухвала Авозаводського районного суду м. Кременчука від 15 березня 2013 року у справі № 524/555/13-ц про стягнення з БФ "Укртатнафта-Віта" на користь ОСОБА_3 заборгованості в розмірі 72693,41 грн., та наказ господарського суду Полтавської області від 29 жовтня 2013 року у справі № 917/1663/13 про стягнення з БФ "Укртатнафта-Віта" на користь ПАТ "Полтаваобленерго" заборгованості в розмірі 6426,06 грн.

У зв'язку з невиконанням боржником БФ "Укртатнафта-Віта" рішень у строк, наданий для самостійного виконання, державним виконавцем Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції постановою від 14 жовтня 2013 року накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження (а.с. 34).

На запит державного виконавця Реєстраційною службою Кременчуцького міського управління юстиції надано інформацію з якої встановлено, що за боржником БФ "Укртатнафта-Віта" зареєстровано нерухоме майно: частина вбудованого офісного приміщення за адресою: АДРЕСА_1.

22 жовтня 2013 року на підставі постанови Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції про арешт майна та заборони на його відчуження від 14 жовтня 2013 року ВП № 39825486 в Реєстрі прав власності на нерухоме майно зареєстровано обтяження - арешт нерухомого майна боржника, боржник - БФ "Укртатнафта-Віта" (код ЄДРПОУ 25663954) (а.с. 42-43).

Разом із тим, судом встановлено, що з 05 вересня 2012 року в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна міститься запис про наявність публічного обтяження - податкової застави, боржник - БФ "Укртатнафта-Віта" (код 25663954), обтяжувач - Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція, обтяження накладено на активи платника податків згідно з актом опису від 20 серпня 2012 року № 23/19-036 (а.с. 7-8).

17 липня 2014 року Центральною універсальною біржею проведено цільовий аукціон з продажу активів БФ "Укртатнафта-Віта". Згідно протоколу проведення вказаного аукціону, переможцем, який отримав право на придбання частини вбудованого офісного приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 34,3 кв.м став ОСОБА_1 (а.с. 9)

Між позивачем та Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів в Полтавській області 21 липня 2014 року укладено договір купівлі-продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, згідно з яких Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція зобов'язується передати ОСОБА_1 у власність вищевказане нерухоме майно, а ОСОБА_1 - прийняти та оплатити його. Згідно умов вказаного договору, право власності на Об'єкт переходить до покупця з моменту оплати повної його вартості (а.с. 10-11).

Слід зазначити, що станом на момент розгляду справи документи на підтвердження повної оплати позивачем вартості придбаного на аукціоні майна ОСОБА_1 на вимогу ухвали від 01 грудня 2014 року суду не надані.

Матеріалами справи підтверджено, що Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів в Полтавській області 06 серпня 2014 року до Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції направлено лист з вимогою про вилучення обтяження з нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, реалізованого на аукціоні (а.с. 13).

З пояснень позивача встановлено, що клопотання Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Полтавській області про зняття арешту з майна, реалізованого на цільовому аукціоні, відповідачем залишене без задоволення.

При цьому, 15 серпня 2014 року між позивачем та Кременчуцькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області складено акт приймання-передачі нежитлового приміщення по договору купівлі-продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі від 21 липня 2014 року (а.с. 23).

Вважаючи, що органом державної виконавчої служби арештовано майно особи, що не є боржником у виконавчому провадженні, чим порушено право позивача на користування і розпорядження частиною вбудованого офісного приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 34,3 кв.м, ОСОБА_1 звернувся із даним позовом до суду.

Вирішуючи позовні вимоги, суд виходить із наступного.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з положеннями частини першої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження", у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

В силу статті 32 Закону України "Про виконавче провадження" одним із заходів примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Згідно з частиною третьою статті 11 цього Закону державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

За змістом наведеної норми закону, вирішальною ознакою для зняття з майна арешту є те, що на момент його накладення майно вже належало цій особі (позивачеві) на праві власності.

В обґрунтування вимог про зняття арешту нерухомого майна позивач посилався на факт набуття ним права власності на частину вбудованого офісного приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 34,3 кв.м у зв'язку з проведенням 17 липня 2014 року Центральною універсальною біржею цільового аукціону з продажу активів БФ "Укртатнафта-Віта" та укладенням 21 липня 2014 року договору купівлі-продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Разом із тим, накладення відповідачем арешту на все рухоме та нерухоме майно боржника БФ "Укртатнафта-Віта" та оголошення заборони на його відчуження у межах зведеного виконавчого провадження № 39825486 у зв'язку з невиконанням боржником БФ "Укртатнафта-Віта" рішень у строк, наданий для самостійного виконання, відбулось 14 жовтня 2013 року.

Тобто, на момент накладення арешту на все нерухоме майно та оголошення заборони на його відчуження, частина вбудованого офісного приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 34,3 кв.м, придбана позивачем на цільовому аукціоні, належала на праві власності БФ "Укртатнафта-Віта".

Арешт на все майно БФ "Укртатнафта-Віта" та оголошення заборони на його відчуження, накладено постановою від 14 жовтня 2014 року ВП № 39825486 та зареєстровано як публічне обтяження в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з вказаного реєстру (а.с. 42-43). Вказана постанова Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції не оскаржувалась, є діючою, а публічне обтяження, зареєстроване на її підставі, станом на момент розгляду справи судом - чинним.

Таким чином, суд приходить до висновку, що на момент винесення відповідачем постанови про накладення арешту нерухоме майно боржника та оголошення заборони на його відчуження позивач не був власником частини вбудованого офісного приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 34,3 кв.м, а відтак, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України "Про виконавче провадження".

Отже, підстави для зняття арешту, накладених на частину нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 34,3 кв.м, відсутні, а позовні вимоги ОСОБА_1 - не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції про зняття - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 26 грудня 2014 року.

Суддя С.О. Удовіченко