Постанова

від 18.12.2014 по справі 806/4666/14

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2014 року Житомир справа № 806/4666/14

час прийняття: 11 год. 30 хв. категорія 8.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Романченка Є.Ю.,

за участі секретаря Длугаш О.В.,

за участі позивача ОСОБА_1,

за участі представника відповідача Гарькавої Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.08.2014 №0006131702,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення - рішення від 18.08.2014 № 0006131702. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги зазначав, що за результатами виїзної планової перевірки СПДФО ОСОБА_1 з питань дотримання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 складено акт № 4992/17-2/НОМЕР_2 від 07.08.2014. На підставі цього акту відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 18.08.2014 № 0006131702, яким Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем на 251314,37 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на 62828,59 грн. Не погоджуючись із вказаним податковим повідомлення - рішенням позивач вказав, що висновки контролюючого органу про відсутність реального здійснення ним господарської діяльності з ТОВ "Енергопромкомплект" і заниження оподаткованого доходу на суму 1507594,69 грн здійсненні без врахування первинних документів (накладних, квитанцій до прибуткових касових ордерів), виданих ТОВ "Енергопромкомплект", які підтверджують склад понесених ним витрат при здійсненні підприємницької діяльності. Також вважає, що відповідачем залишено поза увагою той факт, що товарно - матеріальні цінності, придбані у ТОВ "Енергопромкомплект" були реалізовані ним ПАТ "Енергопостачальна компанія" Житомиробленерго", що підтверджується належним чином оформленими документами. У зв'язку з цим, на думку позивача, висновки відповідача про відсутність реального здійснення господарської діяльності з ТОВ "Енергопромкомплект" та про заниження ним оподаткованого доходу на суму 1507594,69 грн є безпідставними, відтак оскаржуване податкове повідомлення - рішення слід скасувати.

У ході судового розгляду первинного відповідача - Житомирську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області замінено належним відповідачем - Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити, на підставі доводів викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в засіданні суду позов не визнала, просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, на підставі доводів наведених у письмових запереченнях. Пояснила, що за результатами проведеної перевірки (акт перевірки від 07.08.2014 № 4992/17-2/НОМЕР_2) виявлено, що ФОП ОСОБА_1 у 2011, 2012, 2013 включено до складу витрат вартість товарів, придбаних у ТОВ "Енергопромкомплект" на загальну суму 1507594,69 грн. Проте, згідно інформаційних баз даних контролюючих органів: ІС "Податковий блок", ІС "ПДС" ТОВ "Енергопромкомплект" (код за ЄДРПОУ 23856353) 19.03.2008 розпочато ліквідаційну процедуру за рішенням (постановою) суду, а 22.05.2012 - знято з обліку (припинено, закрито, ліквідовано), тому відповідні суми не можна включити до складу витрат для цілей оподаткування податком на доходи фізичних осіб, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати коштів. У зв'язку з цим, на думку представника відповідача, спірне податкове повідомлення - рішення прийнято правомірно, відповідно до норм Податкового кодексу Україна та скасуванню не підлягає.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

Встановлено, що у липні 2014 року головним державним ревізором - інспектором відділу контрольно - перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб Житомирської ОДПІ Санніковою Н.В. проведена документальна планова виїзна перевірка діяльності ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, відповідно до затвердженого плану перевірки.

Перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_1, зокрема:

- п. 138.1, п. 138.2, 138.4 ст. 138, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 занижено суму податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 251314,37 грн, в т.ч. по періодам: 2011 р. - 9346,48 грн, 2012 р. - 101766,52 грн, 2013 р. - 140201,37 грн.

За результатами перевірки складено акт про результати документальної планової виїзної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності - Фізичної особи ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 від 07 серпня 2014 року № 4992/17-2/НОМЕР_2.

18 серпня 2014 року Житомирською Об'єднаною ДПІ Головного управління Міндоходів у Житомирській області, на підставі акту перевірки № 4992/17-2/НОМЕР_2 від 07.08.2014, прийнято податкове повідомлення - рішення № 0006131702 про збільшення суми грошового зобов'язання Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 за платежем податок на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 314142,96 грн, у тому числі за основним платежем - 251314,37 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 62828,59 грн.

Не погоджуючись із податковим повідомленням - рішенням ФОП ОСОБА_1 оскаржив його у адміністративному порядку.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Житомирській області про результати розгляду первинних скарг від 05.09.2014 № 12445/Ч-С/10-205 та рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду повторних скарг від 29.09.2014 № 1888/Ч/99-99-10-01-03-14 податкове повідомлення - рішення від 18.08.2014 № 0006131702 залишено без змін, а скарги ФОП ОСОБА_1 - без задоволення.

Суд, визначаючись щодо позовних вимог, виходив із такого.

ОСОБА_1 зареєстрований 28.08.2008 як фізична особа - підприємець Виконавчим комітетом Житомирської міської ради та 29.08.2008 узятий на облік як платник податків, на час проведення перевірки перебував на обліку в Житомирській ОДПІ. У перевіряємий період позивач здійснював господарську діяльність на загальній системі оподаткування, платником податку на додану вартість зареєстрований не був.

Як видно із акту перевірки від 07.08.2014 № 4992/17-2/НОМЕР_2 на висновок контролюючого органу про порушення позивачем п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 ним занижено суму податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті у бюджет, на загальну суму 251314,37 грн, у т.ч. по періодам: 2011 - 9346,48 грн, 2012 - 101766,52 грн, 2013 - 140201,37 грн, вплинуло те, що перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних із здійсненням діяльності, відображених у додатку 5 до податкової декларації, встановлено порушення п. 177.2, п. 177.4 Податкового кодексу України та вимог п.138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено загальну суму витрат за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 у розмірі 1512289,67 грн, в т.ч. по періодам: 2011 р. - 62313,60 грн, 2012 р. - 618594,63 грн, 2013 р. - 831381,44 грн.

Порушення, на переконання відповідача, виникли у зв'язку з тим, що ФОП ОСОБА_1 до складу витрат включено суми витрат документально непідтверджених у розмірі 4694,98 грн за 2012 рік та завищено вартість реалізованих товарів, наданих послуг на суму 1507594,69 грн. Завищення відбулося внаслідок включення ФОП ОСОБА_1 у 2011-2013 роках до складу витрат вартість товарів, придбаних у ТОВ "Енергопромкомплект" на загальну суму 1507594,69 грн. При цьому в акті перевірки зафіксовано, що ТОВ "Енергопромкомплект" (код за ЄДРПОУ 23856353) з 19.03.2008 перебуває у 21 стані "Ліквідаційна процедура за рішенням (постановою) суду", а з 22.05.2012 - у стані 16 "Припинено (ліквідовано, закрито)", що підтверджує відсутність здійснення господарської діяльності та відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) придбання товарів. Відтак, ФОП ОСОБА_1 у 2011-2013 роках завищено суму витрат по собівартості реалізованих ТМЦ, придбаних у ТОВ "Енергопромкомплект", на загальну суму 1507594,69 грн та як наслідок у порушення п. 177.2, п. 177.4 та вимог п.138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, занижено суму оподаткованого доходу на суму 1501384,36 грн, в т.ч. по періодам: 2011 р. на суму 62313,20 грн, 2012 р. - 607689,72 грн, 2013 р. - 831381,44 грн.

В підтвердження реальності здійснення фінансово-господарських операцій з вищевказаним контрагентом, позивач надав суду копії накладних від 01.11.11, 29.11.11, 08.12.11, від 06 і 14 лютого 2012 р., 27 і 30 березня 2012 року, 12, 20, 21 і 23 квітня 2012 року, 21 травня 2012 р., 11.06.12, 05, 09 і 11 липня 2012 року, 17.08.2012, 13 і 18 вересня 2012 року, 04, 08 і 16 жовтня 2012 року, 06-07.11.2012, 04, 11 і 23 грудня 2012 року, 20 і 23 січня 2013 року, 06, 10, 20 і 26 лютого 2013 року, 11 і 28 березня 2013 року, 01, 05, 23 і 30 квітня 2013 року, 07, 13 травня 2013 року, 11 і 17 червня 2013 р., 08-09.07.13, 21.07.13, 01 та 29 серпня 2013 року, 02, 09, 11 і 29 вересня 2013 року, 08, 14 і 29 жовтня 2013 року, 04, 11 і 18 листопада 2013 року, 06, 09, 16 і 20 грудня 2013 року; квитанції до прибуткового касового ордера від листопада 2011 року до грудня 2013 року; акти прийому виконаних робіт № 85 від 26.02.2013, № 142 від 05.04.2013, № 370 від 23.09.2013, № 378 від 30.09.2013, № 430 від 05.11.2013.

Також ФОП ОСОБА_1 на обґрунтування реалізації, придбаних у ТОВ "Енергопромкомплект", товарів надано суду копії договорів, укладених між Публічним акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (Покупець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Продавець), за умовами яких Продавець зобов'язаний передати у власність господарчі товари, а Покупець прийняти його та оплатити за умовами договорів; видаткові накладні; акт звірки між ним та Публічним акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго".

Згідно зі пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України), платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

В силу пункту 164.1 ст. 164 ПК України, загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПК України, доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Статтею 177 ПК України регулюється оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування.

Пунктом 177.1 вказаної статті Податкового кодексу України визначено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування, згідно із п. 177.2 ст. 177 ПК України, є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно зі пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 177.3, 177.4 ст. 177 ПК України, для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг). До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат виробництва (обігу) згідно з розділом III цього Кодексу. Не належить до витрат фізичної особи - підприємця вартість придбаного рухомого і нерухомого майна, що підлягає державній реєстрації, у разі якщо таке майно придбано до державної реєстрації фізичної особи - суб'єктом підприємницької діяльності та/або не використовується в такій діяльності.

При цьому варто зазначити, що норма п. 177.4 ст. 177 ПК України є відправною нормою, яка вказує на те, що витрати суб'єкта господарювання, який не є платником податку на прибуток, але надає звітність про доходи від заняття підприємницької діяльністю, формуються у тому ж порядку, як у платників податку на прибуток.

Згідно зі п. 138.1 ст. 138 р. ІІІ Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Вичерпний перелік витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку наведено у статті 139 ПК України.

Так, пп. 139.1.1 і 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України встановлюють, що не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності; витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Господарська діяльність, згідно зі пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі частиною першою, другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 даного Закону визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі підпунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Положення), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи) (п. 2.2 Положення).

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Разом з цим необхідно відмітити, що Вищий адміністративний суд України в листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" зазначив, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини:

- рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо;

- установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. Зокрема, підлягає встановленню статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції. При цьому для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість;

- установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

У контексті наведеного судом з'ясовано, що накладні, надані позивачем у якості доказів на підтвердження реальності здійснених господарських операцій між ним та ТОВ "Енергопромкомплект", у графі "Відвантажив" містять тільки печатку ТОВ "Енергопромкомплект" і підпис невідомої особи. Квитанції до прибуткових касових ордерів містять лише підпис головного бухгалтера ТОВ "Енергопромкомплект" без зазначення посади і даних особи, яка вчинила підпис, що суперечить вимогам п. 3.3 гл. 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. N 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за N 40/10320.

Наявні у матеріалах справи акти прийому виконаних робіт не відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема, у цих актах відсутні дата і місце їх складання; акти підписані невідомою особою; в актах не конкретизовано перелік наданих послуг, а також не зазначено, в чому виражено їх результат.

Позивач в засіданні суду зазначав, що у нього відсутні товаротранспортні накладні за якими йому постачалися товарно - матеріальні цінності, придбані у ТОВ "Енергопромкомплект", оскільки доставка здійснювалася за рахунок контрагента.

Суд критично оцінює такі твердження позивача, так як позивачем не надано суду жодних доказів, які б свідчили про зберігання придбаного товару; доказів, які б свідчили про те, якими силами та засобами здійснювалося перевезення придбаного товару.

Господарські операції між позивачем та його контрагентом здійснювалися на усних домовленостях, що не суперечить чинному законодавству, однак суду не було надано прайс-лист чи комерційну пропозицію, які б дали можливість встановити дійсну вартість придбаних позивачем товарів.

Також у матеріалах справи відсутня інформація про наявність у контрагента кваліфікованих працівників, наявність трудових та виробничих ресурсів для здійснення будівельної діяльності.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що надані позивачем первинні документи носять сумнівний та неповний характер.

Крім того, суд зауважує, що у відповідності до частини 4 статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно зі приписами статті 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Статтею 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням державного органу, прийнятим у випадках, передбачених законом. Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 27.11.2014 свідчить, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергопромкомплект" (ідентифікаційний код 23856353) припинено рішенням Арбітражного суду Запорізької області від 27.09.2000 № 4/1/616. Запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи за цим судовим рішенням внесено 23 вересня 2011 року за № 11031720007017118.

22 травня 2012 року ТОВ "Енергопромкомплект" (код 23856353) знято з обліку у ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що на час складання накладних та квитанцій до прибуткових касових ордерів ТОВ "Енергопромкомплект" не мало цивільної правоздатності і дієздатності юридичної особи, не було наділено правосуб'єктностю учасника господарської операції.

Разом з цим, суд зазначає, що з долучених до матеріалів справи документів неможливо дослідити обставини щодо прояву позивачем розумної обережності при укладенні договорів зі спірним постачальником. Адже платник повинен розуміти, що господарський договір породжує у тому числі й податкові наслідки, пов'язані з його виконанням. Обираючи контрагента, платник був вільним у виборі, а тому повинен був проявити такий ступінь обережності, що дозволить йому розраховувати на належну поведінку контрагента, у тому числі й у сфері податкових правовідносин. У матеріалах справи відсутні документальні підтвердження щодо того, якими критеріями позивач керувався, обираючи ТОВ "Енергопромкомплект" в якості постачальника, які розумні заходи були вжиті позивачем з метою перевірки ділової репутації, досвіду у відповідній сфері, встановлення гарантій виконання зобов'язань тощо контрагента.

Враховуючи наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд дійшов висновку, що господарські операції з придбання товарів і надання послуг фактично не мали реального характеру, придбання товарів та виконання робіт оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Відтак, обставина наявності у позивача зазначених вище документів сама по собі не є підставою для включення 1507594,69 грн до складу витрат на придбання товарів у ТОВ "Енергопромкомплект", оскільки судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Також позивачем не було надано до суду належним чином оформлених первинних документів, які б підтверджували обґрунтованість включення ним до складу витрат у 2012 році у розмірі 4694,98 грн.

Зважаючи на зазначене вище, суд погоджується із висновком податкового органу про те, що в порушення п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України та вимог п.138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України позивачем в результаті завищення суми витрат по собівартості реалізованих ТМЦ за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 занижено суму оподаткованого доходу та як наслідок суму податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті у бюджет, у загальному розмірі 251314,37 грн, у т.ч. по періодам: 2011 р. - 9346,48 грн, 2012 р. - 101766,52 грн, 2013 р. - 140201,37 грн.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

З огляду на викладене, збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 251314,37 грн та нарахування штрафних санкцій у розмірі 62828,59 грн здійснено відповідачем обґрунтовано, тому податкове повідомлення - рішення №0006131702 від 18.08.2014 винесено відповідачем правомірно, у межах повноважень, наданих законодавством України.

Згідно зі частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідачем доведено правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення. У той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог і відсутність підстав для їх задоволення.

Керуючись статтями 86, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Є.Ю. Романченко

Повний текст постанови виготовлено: 23 грудня 2014 р.