Постанова

від 09.12.2014 по справі 816/3690/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2014 р. Справа № 816/3690/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2014р. по справі № 816/3690/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Феррострой"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Феррострой" (далі по тексту - позивач) звернулось до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, в якому просив визнати нечинним (недійсним) податкове повідомлення-рішення від 08 вересня 2014 року № 0004062201/1716, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: "Податок на додану вартість, 14010100" загалом в розмірі 3900 грн.

23 жовтня 2014 року постановою Полтавського окружного адміністративного суду адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Феррострой" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання нечинним (недійсним) податкового повідомлення-рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 08 вересня 2014 року № 0004062201/1716.

Стягнуто з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (код ЄДРПОУ 38742715) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Феррострой" (код ЄДРПОУ 35107305) витрати зі сплати судового збору в розмірі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 (сімдесят) копійок.

Відповідач, не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції, та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає вимог ст. 159 КАС України, п. 44.6 ст. 44, п.185.1 ст.185, п.187.1ст.187, п.188.1 ст.188, п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198, п. 201.1, п.201.10 ст. 201, пп.209.15.1, п.209.15 ст.209 Податкового кодексу України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Феррострой" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 35107305, з 22 серпня 2007 року перебуває на обліку в якості платника податків в Комсомольському відділенні Кременчуцької ОДПІ та є платником податку на додану вартість (а.с. 13-14).

Основним видом господарської діяльності позивача за КВЕД-2010 є будівництво житлових і нежитлових будівель (41.20) (а.с. 13 - зворот).

У період з 13 серпня 2014 року по 18 серпня 2014 року на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, у зв'язку з надходженням постанови прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, від 28 березня 2014 року фахівцем Кременчуцької ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Феррострой" з питань своєчасності, правильності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Полімер-Універсал" (код ЄДРПОУ 37431272) та ТОВ "Анкомтех Сервіс" (код ЄДРПОУ 38337980) за період з 01 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року. (а.с. 55-56).

За результатами перевірки складено акт від 26 серпня 2014 року № 449/16-03-22-01-08/35107305, яким встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, наслідком чого визначено заниження зобов'язання зі сплати податку на додану вартість загалом в розмірі 2600 грн. (в т.ч., за січень 2013 року - 1500 грн., за квітень 2013 року - 1100 грн.) (а.с. 16-33).

На підставі висновків акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ 08 вересня 2014 року сформовано податкове повідомлення-рішення №0004062201/1716, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: "Податок на додану вартість, 14010100" загалом в розмірі 3900 грн. (в т.ч., 2600 грн. - основний платіж, 1300 грн. - штрафні (фінансові) санкції) (а.с. 11-12).

Не погоджуючись із зазначеним вище податковим повідомленням-рішенням Кременчуцької ОДПІ, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи в повному обсязі підтверджено реальність спірних господарських операцій, факт сплати позивачем у ціні придбаних послуг ПДВ в розмірі 2600 грн., наявність в діях позивача ділової мети, а також рух активів в ході здійснення господарської діяльності.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем правомірно враховано при розрахунку податкового кредиту за січень, березень 2013 року суми ПДВ загалом в розмірі 2600 грн.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наспаних підстав.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правовідносини щодо формування платником податків податкового кредиту з ПДВ з 01 січня 2011 року врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Вимоги до оформлення податкової накладної передбачено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), згідно з яким платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг) платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-Х1У та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.95р. №88 (зареєстровано в Мін'юсті України 05.06.95р. №168/704).

За змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів зазначає, що право на формування податкового кредиту з ПДВ безпосередньо пов'язане з господарською діяльністю платника податку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного розгляду, позивач 01 березня 2013 року №3, уклав з ТОВ "Полімер-Універсал" (виконавець) та ТОВ "Феррострой" (замовник), за умовами якого виконавець зобов'язувався виконати ремонт гідростатичної трансмісії ГСТ-77 (а.с. 34).

До складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за березень 2013 року позивачем, на підставі виписаної ТОВ "Полімер-Універсал" податкової накладної, зараховано суму ПДВ в розмірі 1100 грн. (а.с. 42).

Колегія суддів вважає, що матеріали справи не містять достатніх доказів, які б свідчили про правомірне зарахування вказаної суми до податкового кредиту позивачем.

Так, позивачем не додано до матеріалів справи акт приймання-здачі гідростатичної трансмісії ГСТ-77 при передачі її до ремонту ТОВ "Полімер-Універсал" та повернення з ремонту.

Згідно квитанцій про приймання та видачу вантажу, виданих Комсомольським представництвом ТОВ «Делівірі» вантаж відправлено 06.03.2014 року в м. Мелітополь і отримано з 19.04.2014 року з м. Мелітополь (а.с. 72-73).

Юридична та фактична адреса ТОВ "Полімер-Універсал": смт. Кулиничі, Харківська область. Відокремлених структурних підрозділів, інших філій в м. Мелітополь ТОВ "Полімер-Універсал" не має.

Згідно акту надання послуг № 2508 від 25.03.2013 року ТОВ "Полімер-Універсал" виконані послуги з ремонту гідростатичної трансмісії ГСТ-77, місцем складання Акту є смт. Кулиничі.(а.с.41).

Отже, надані позивачем документи на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ "Полімер-Універсал" не можуть вважатись належним чином оформленими первинними документами.

04 січня 2013 року №22, уклав договір з ТОВ "Анкомтех Сервіс" (виконавець) та ТОВ "Феррострой" (замовник), за умовами якого виконавець зобов'язувався виконати ремонт гідравлічного насоса Bosch-Rexroth A/107 (а.с. 43).

На підтвердження реальності виконання зобов'язання за вказаним договором позивачем надано до матеріалів справи податкову накладну, виписану ТОВ "Анкомтех Сервіс", у січні 2013 року зараховано до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 1500 грн.

Проте, колегія суддів вважає, що матеріали справи не містять достатніх доказів, які б свідчили про правомірне зарахування вказаної суми до податкового кредиту позивачем.

Зокрема, згідно товаро-транспортних накладних, виданих Комсомольським представництвом ТОВ "Нова Пошта" та квитанції про видачу вантажу, виданої Комсомольським представництвом ТОВ "Делівері" вантаж відправлено 08.01.2013 року та 11.01.2013 року в м. Мелітополь і отримано 02.02.2013 року з м. Мелітополя. (а.с.157-159).

Як вбачається з матеріалів справи, юридична та фактична адреса контрагента позивача ТОВ «Анкомтех Сервіс»: м. Луганськ, вул.. Жукова, 11-а. Відокремлених структурних підрозділів, інших філій в м. Мелітополь ТОВ «Анкомтех Сервіс» не має.

Натомість, згідно акту надання послуг № 1403 від 14.01.2013 року ТОВ «Анкомтех Сервіс» були виконані послуги з ремонту гідромотору Bosch-Rexroth A/107. Місцем складання акту є м. Луганськ.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів зазначає, що надана позивачем до матеріалів справи податкова накладна, виписану ТОВ "Анкомтех Сервіс" на виконання договору від 04 січня 2013 року №22 не може вважатись належним первинним документом та свідчити про реальність вказаної господарської операції.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно ч.2 ст.205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може прийняти нову постанову, якою суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків обставинам справи, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2014р. по справі № 816/3690/14 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Феррострой" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П. Судді (підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С.