Рішення

від 23.12.2014 по справі 910/25078/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25078/14 23.12.14

За позовом Комунального підприємства "Керуюча дирекція Шевченківського району";

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діана";

про стягнення 2 544,70 грн.

О. В. Мандриченко

Представники:

Від позивача: Фісун Г.В., представник, довіреність № 3/вих від 02.01.2014 р.;

Від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 2 514,70 грн. заборгованості, а також 1 827,00 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2014 року порушено провадження у справі № 910/25078/14, розгляд справи призначено на 09.12.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2014 року відкладено розгляд справи до 23.12.2014 р.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 08.12.2014 р. представник позивача подав клопотання, у якому просить суд, у зв'язку з частковим погашенням відповідачем розміру основного боргу, зменшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача 1 044,77 грн. заборгованості.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п.п. 3.10., 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. У разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Приймаючи до уваги, що вищевказана заява про зменшення позовних вимог не суперечить вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне прийняти її до розгляду, у зв'язку з чим спір у даній справі вирішується виходячи з нової ціни позову.

У судовому засіданні 23.12.2014 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач був належним чином повідомлений про час, день і місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням, яке повернулося на адресу суду і підтверджує факт направлення ухвали господарського суду на адресу відповідача, зазначену у витязі з ЄДРПОУ.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. Згідно статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідач не направив в судове засідання своїх повноважних представників, не надав письмовий відзив на позовну заяву, а також не заперечив позовні вимоги по суті.

З огляду на неявку представника відповідача в судове засідання, господарський суд враховує, що за змістом ст. 22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, керуючись принципами розумності строків судового провадження, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Шевченківської районної у місті Києві ради № 187 від 19.02.2007 р. "Про вдосконалення системи управління житлово-комунальним господарством Шевченківського району" створено Комунальне підприємство "Керуюча дирекція Шевченківського району"

Відповідно до п. 1.8 рішення Шевченківської районної у місті Києві ради № 187 від 19.02.2007 р. за Комунальним підприємством "Керуюча дирекція Шевченківського району" закріплено на праві господарського відання певне майно територіальної громади Шевченківського району міста Києва (жилий та нежитловий фонд).

Згідно акту приймання-передачі справ по договорах оренди ліквідаційної комісії з припинення Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної в місті Києві ради від 14.02.2011 р. вищевказане майно передано Комунальному підприємству "Керуюча дирекція Шевченківського району"

Згідно з п. 1 розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 09.02.2011 р. № 80 за Комунальним підприємством "Керуюча дирекція Шевченківського району" закріплено майно на праві господарського відання та встановлено, що підприємство володіє, користується та розпоряджається закріпленим за ним майном, без права передачі під заставу та в оренду об'єктів жилого та нежилого фонду, крім нежилих приміщень площею до 220 кв.м., які передаються в оренду.

23.03.2006 р. між Шевченківською районною у місті Києві радою, в особі Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Діана" укладено договір оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району міста Києва № 1402/5 відповідно до якого відповідачу було надано в оренду нежиле приміщення площею 86,6 кв. м., що розміщене за адресою: м. Київ, вул. Салютна, 10.

Крім того, між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Діана" укладено типовий договір на відшкодування витрат балансоутримувача пов'язаних зі сплатою ним податку на землю № 156 від 01.01.2012 р.

Відповідно п. 1.1 договору позивач зобов'язується здійснювати нарахування та збір витрат, пов'язаних із сплатою балансоутримувачем земельного податку, а відповідач зобов'язується щомісячно сплачувати зазначені витрати пропорційно площі орендованого приміщення.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідач не виконує зобов'язання за договором щодо відшкодування витрат балансоутримувача пов'язаних зі сплатою податку на землю, з зв'язку з чи у нього виникла заборгованість за період з січня 2012 р. по червень 2014 р. у розмірі 2 514, 70 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері витрат балансоутримувача пов'язаних зі сплатою податку на землю, їхні права та обов'язки визначаються Земельним кодексом України.

Відповідно ст. 3 Земельного кодексу України законодавство України у сфері земельних відносин крім цього закону базується на Конституції України, нормативно правових актів у галузі цивільного, податкового законодавства та інших нормативно правових актів.

Згідно п.п. 14.1.72, 14.1.73 Податкового кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до п. 797 Цивільного кодексу України плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

Згідно п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З наданих позивачем доказів вбачається, що внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо відшкодування витрат балансоутримувача, пов'язаних зі сплатою ним податку на землю, у ТОВ "Діана" утворилася заборгованість в розмірі 2 514,70 грн. за період з 01.01.2012 р. по 30.06.2014 р.

Представник позивача у своєму клопотання про зменшення позовних вимог зазначає, що 03.12.2014 р. відповідачем було частково погашено суму заборгованості, а саме у розмірі 1 500,00 грн., що також підтверджується випискою з банку.

Таким чином, розмір заборгованості ТОВ "Діана" перед КП "Керуюча дирекція Шевченківського району" станом на день розгляду справи становить 1 044,70 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач правом надання відзиву на позов не скористався, заявлені до нього вимоги не спростував, доказів наявності об'єктивним причин неможливості виконання договірних зобов'язань не надав.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про задоволення позову з урахуванням клопотання про зменшення позовних вимог.

Судом встановлено, що частину основного боргу в розмірі 1 500,00 грн., відповідно до виписки з банку, відповідачем було сплачено 03.12.2014 року, а провадження у справі порушено 14.11.2014 року, а отже витрати по оплаті судового збору покладається на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України та Постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013 року за № 7, оскільки спір виник з вини відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діана" (04111, м. Київ, вул. Салютна, 10, код ЄДРПОУ 21629162) на користь Комунального підприємства "Керуюча дирекція Шевченківського району" (04050, м. Київ, вул. Білоруська, буд. 1, код ЄДРПОУ 34966254) заборгованість у розмірі 1 044 (одна тисяча сорок чотири) грн. 70 коп. та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Мандриченко Дата складання рішення 26.12.2014 р.