Рішення

від 18.12.2014 по справі 910/20386/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20386/14 18.12.14

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Мельник Ю.О., розглянувши матеріали справи

позовної заяви Заступника військового прокурора Київського гарнізону Центрального регіону України в інтересах держави в особі

Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України,

Приватного акціонерного товариства "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв'язок"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіпрозв'язок груп" про стягнення 25 931,17 грн.

за участю представників:

прокурор: Пантюхов О.В.- посвідчення № 011863 від 28.10.2012 р.

від позивача-1 : від позивача-2 :не з'явився Баткалова Б.С.- представник за довіреністю б/н від 18.09.2014 від відповідача:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернувся заступник військового прокурора Київського гарнізону Центрального регіону України в інтересах держави в особі Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Приватного акціонерного товариства "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв'язок" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіпрозв'язок груп" про стягнення 25 931,17 грн.

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором виконання проектних робіт № 9956 від 01.11.2011 р.

У позові прокурор просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіпрозв'язок груп" заборгованість за виконані, але не оплачені роботи у розмірі 25 931,17 грн., яка складається з суми основного боргу - 24 000,00 грн. та 3 % річних - 1 931,17 грн.

У судовому засіданні прокурор та представник позивача-2 підтримали та обґрунтували позовні вимоги, просили позов задовольнити.

Представники позивача-1 та відповідача в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Позиція відповідача з приводу заявленого позову суду невідома.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача-1 та відповідача за наявними в ній матеріалами.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, встановив наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України» державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України є державним органом, призначеним для забезпечення функціонування і розвитку державної системи урядового зв'язку, національної системи конфіденційного зв'язку, захисту державних інформаційних ресурсів в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах, криптографічного та технічного захисту інформації.

Відповідно до абз. 1 п. 1 Положення про Адміністрацію Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, затвердженого Указом Президента України від 30 червня 2011 року № 717, Адміністрація Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України є центральним органом виконавчої влади у складі Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.

Абзацом 3 п. 1 зазначеного Положення передбачено, що Адміністрація Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України є центральним органом виконавчої влади в галузі зв'язку, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань організації спеціального зв'язку та захисту інформації.

Відповідно до п. 2 Розпорядження Кабінету Міністрів України № 901-р від 14 вересня 2011 року «Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій до сфери управління Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації», Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації були передані повноваження з управління корпоративними правами держави у розмірі 100 % щодо Відкритого акціонерного товариства «Український інститут по проектуванню засобів та споруд зв'язку «Діпрозв'язок», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв'язок".

Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладено представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Отже, підставою представництва в даній справі прокурором інтересів позивачів є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою, у зв'язку чим прокурор звернувся до господарського суду.

Розглядаючи справу по суті, суд встановив, що 01.11.2011 р. між Відкритим акціонерним товариством «Український інститут по проектуванню засобів та споруд зв'язку «Діпрозв'язок», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв'язок" (виконавець), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гіпрозв'язок груп" (замовник) був укладений договір на виконання проектних робіт № 9956.

Згідно з п. 1.1 вказаного договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконати роботи по розробці проекту по об'єкту «Телефонізація та радіофіксація площадок ДЕУ та ДРП Великої кільцевої автомобільної дороги навколо м. Києва".

Початок виконання робіт визначається після підписання договору та отримання авансу, а датою закінчення робіт є - листопад 2011 р. (п. 1.3 договору).

Вартість робіт складає 24 000,00 грн. Виконавець приступає до виконання робіт з моменту одержання від замовника авансу в розмірі 50% договірної ціни у сумі 12 000,00 грн. Остаточна оплата проводиться за фактичне виконання роботи з урахуванням раніше сплаченого авансу. Остаточний розрахунок проводиться в 10-ти денний термін після підписання замовником акту здачі-приймання виконаних робіт (п.п. 2.1 - 2.4 договору).

Відповідно до п. 3.2 договору після завершення робіт виконавець передає замовнику проектну документацію та акт здачі-приймання проектної документації.

У судовому засіданні встановлено, що позивач умови договору виконав у повному обсязі, виконав роботи по розробці проекту по об 'єкту «Телефонізація та радіофіксація площадок ДЕУ та ДРП Великої кільцевої автомобільної дороги навколо м. Києва" на загальну суму 24 000,00 грн., що підтверджується актом здачі-приймання проектної продукції № 84 від 13.12.2011 р.

Однак, відповідач зі свого боку умови договору в частині оплати виконаних робіт не виконав.

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість за неоплачені роботи на суму 24 000,00 грн., що підтверджується матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ст. 530 ЦК України).

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки доказів належної оплати заборгованості за виконані роботи суду не надано, позовні вимоги в частині стягнення 24 000,00 грн., основного боргу за договором виконання проектних робіт № 9956 від 01.11.2011 р. підлягають задоволенню.

Також прокурор просить стягнути з відповідача 3 % річних у сумі 1 931,17 грн. за період з 10.01.2012 р. по 15.09.2014 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства та умови укладеного сторонами правочину, вимоги про стягнення 3 % річних є такими, що заявлені правомірно.

Провівши перерахунок заявленої до стягнення матеріальних втрат, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 % річних у сумі 1 931,17 грн. за період з 10.01.2012 р. по 15.09.2014 р.

На підставі викладеного, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обгрунтованість вимог прокурора, суд задовольняє позов у повному обсязі.

Вирішуючи питання про суму судового збору, суд приймає до уваги положення п. 11 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", відповідно до якого органи прокуратури звільняються від сплати судового збору.

Частиною 3 ст. 49 ГПК України встановлено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 4 вищевказаного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 16.01.2014 р. станом на 01.01.2014 р. мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 218,00 грн.

Оскільки відповідач у справі від сплати судового збору не звільнений, а позовні вимоги задоволені у повному обсязі, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача згідно з ч. 5 статті 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 32-35, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов заступника військового прокурора Київського гарнізону Центрального регіону України в інтересах держави в особі Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Приватного акціонерного товариства "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв'язок" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіпрозв'язок груп" про стягнення 25 931,17 грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіпрозв'язок груп" (03035, м. Київ, площа Солом'янська, 2, ідентифікаційний код 35671118) на користь Приватного акціонерного товариства "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв'язок" (03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 3, ідентифікаційний код 01168185) 24 000 (двадцять чотири тисячі) грн. 00 коп. - основного боргу, 1 931 (одну тисячу дев'ятсот тридцять одну) грн. 17 коп. - 3 % річних.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіпрозв'язок груп" (03035, м. Київ, площа Солом'янська, 2, ідентифікаційний код 35671118) до Держаного бюджету України витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім три) грн. 00 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 18 грудня 2014 року.

Повний текст рішення підписаний 23 грудня 2014 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя К.І. Головіна