Рішення

від 23.12.2014 по справі 910/25882/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25882/14 23.12.14 За позовом Державного закладу "Спеціалізована медико-санітарна частина № 11 МОЗ України"

до Публічного акціонерного товариства "Українська сторахова компанія «Гарант- Авто"

про стягнення 5898,23 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники сторін:

Від позивача Меньшикова Е.Л..(дов. б/н від 01.06.2014)

Від відповідача не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за надіні медичні послуги в розмірі 5 898, 23 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.11.2014 порушено провадження у справі №910/25882/14 та призначено до розгляду на 23.12.2014.

Представник позивача з'явився в судове засідання 23.12.2014, надав пояснення по суті справи та подав додаткові докази по справі. Представник позивача свої позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 23.12.2014 не з'явився, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

Ухвала суду від 27.11.2014 отримана відповідачем 15.12.2014, що підтверджується відміткою на звороті ухвали та повідомленням про вручення поштового відправлення № 03113 1857097 9 (в матеріалах справи).

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.01.2014 між Державним закладом "Спеціалізована медико-санітарна частина № 11 МОЗ України", як виконавцем, (надалі - позивач) та публічним акціонерним товариством "Українська страхова компанія «Гарант-Авто", як замовником, (надалі - відповідач) укладено договір про надання медичних послуг № 18/1/2014 МА/М 15 (надалі - договір).

Відповідно до умов п. 1.1. договору виконавець зобов»язується надавати медичні послуги застрахованим особам відповідача, а замовник зобов»язується оплатити виконавцю їх вартість.

Відповідно до п. 2.1.1. та п. 2.1.2. договору ВИКОНАВЕЦЬ зобов'язаний:

Своєчасно і якісно надавати медичну допомогу клієнтам замовника кваліфікованим медичним персоналом та забезпечити цілодобовий телефонний зв»язок для забезпечення організації лікування.

Згідно п. 2.3.5. договору ЗАМОВНИК зобов'язаний своєчасно оплачувати надані виконавцем медичні послуги у строки. визначені в п. 4.5 даного договору.

Відповідно до пунктів 4.4 та 4.5 договору виконавець щомісячно до 10 числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику акт виконаних робіт по електронній пошті для узгодження., а замовник протягом 10(десяти) календарних днів опрацьовує та узгоджує даний акт виконаних робіт. Замовник приймає виконану роботу шляхом підписання акту виконаних робіт і протягом 5(п»яти) банківських днів здійснює оплату рахунку-фактури шляхом перерахування коштів на рахунок виконавця.

Як свідчать матеріали справи, свої зобов'язання за договором позивач виконав в повному обсязі та кваліфіковано надав відповідачу медичні послуги на загальну суму, 3265, 10 грн., що підтверджується підписаними без зауважень сторонами актами виконаних робіт від 11.06.2014 на суму 610,64 грн.; від 14.07.2014 на суму 1679,88 грн; від 14.08.2014 на суму 204,90 грн.; від 04.09.2014 на суму 698, 24 грн; від 23.10.2014 на суму 71.44 грн., а також рахунками, виставленими позивачем відповідачу, № 217-С від 11.06.2014, №256-С від 14.07.2014, №296-С від 14.08.2014, №325-С від 04.09.2014 та №368-С від 23.10.2014.

Проте, відповідач в порушення умов договору, за надані послуги не розрахувався і станом на день розгляду справи його заборгованість перед позивачем становить 3 265, 10грн. Дану заборгованість відповідач визнав, підписавши акт взаєморозрахунків з позивачем ( в матеріалах справи).

Позивачем відповідачу направлялась претензія за №830 від 20.11.2014 з вимогою оплатити заборгованість, проте відповідач відповіді на претензію не надав, а борг не сплатив.

Таким чином, розмір суми основного боргу відповідача по оплаті послуг за договором 3 265, 10 грн.

Відповідач не заперечив факт наявності заборгованості перед позивачем.

Отже, в порушення умов договору та чинного законодавства України відповідач не оплатив надані позивачем послуги і станом на день розгляду справи основна заборгованість відповідача перед позивачем за договором склала 3 265, 10 грн.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу положень ч.1 ст.903 ЦК України замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Отже, факт несплати відповідачем позивачу винагороди за отримані послуги належним чином доведений, а також доведений обов'язок відповідача оплатити позивачу винагороду за отримані послуги, що дає суду підстави задовольнити позов позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 3 265,10 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні збитки в сумі 195,10 грн.та 3% річних в сумі 30,57 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно розрахунку позивача інфляційні збитки складають 195,10 грн.та 3% річних 30,57 грн.Суд вважає даний розрахунок обґрунтованим та задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Також позивач просять стягнути з відповідача пеню в сумі 253,95 грн. та 10% штрафу в сумі 326, 51 грн.

Оскільки факт невиконання та прострочення грошового зобов'язання відповідачем є доведеним, у позивача є всі правові підстави вимагати стягнення з відповідача передбаченої договором пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу у відповідності з п. 5.2 договору.

Пунктом 5.2 договору визначено, що за несвоєчасну оплату виконаних робіт замовник сплачує виконацію пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової стави НБУ., а пунктом 5.3 сторони визначили, що у разі прострочення оплати медичних послуг понад 30(тридцять) календарних днів замовник додатково сплачує виконавцю штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного Банку, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Оскільки відповідач своєчасно не погасив заборгованість, яка у нього утворилась перед позивачем за отримані медичні послуги, останній нарахував відповідачеві пеню на підставі пунктів 5.2. та 5.3 договору, яка складає 253,95 грн. та штраф в сумі 326,51 грн. З цими сумами суд погоджується, так як позивачем вони розраховані арифметично вірно.

Відповідно до ст. ст. 33, 43, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача в дохід державного бюджету України стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, п.1-1.ч.1 ст.80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного закладу «Спеціалізована медико-санітарна частина №11 МОЗ України задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (03113, м. Київ, Печерський район, провулок Новопечерський , буд 19/3, код ЄДРПОУ 16467237) на користь Державного закладу « Спеціалізованої медико-санітарної частини №11 Міністерства охорони здоров»я України (03057, м. Київ, Солом»янський район, вул. Вадима Гетьмана, буд. 3, код ЄДРПОУ 14280983) основний борг за надані медичні послуги в сумі 3265 ( три тисячі двісті шістдесят п»ять) грн .. 10 коп.; інфляційні збитки в сумі 195 (сто дев'яносто п»ять) грн. 10 коп., 3% річних в сумі 30 (тридцять ) грн.. 57 коп., пеню в сумі 253 (двісті п»ятдесят три) грн. 95 коп. ; штраф в сумі 326 (триста двадцять шість) грн.. 51 коп.та судовий збір в сумі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн..00 коп.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Повний текст рішення складено 29.12.2014

Суддя Л.Д. Головатюк