Рішення

від 16.12.2014 по справі 911/4429/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2014 р. Справа № 911/4429/14

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Мегаполіс-Україна», м. Тернопіль

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсам-2002», м. Євпаторія, Автономна Республіка Крим

про стягнення 14032,40 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: Кривопляс В.О. дов. №40 від 14.10.14 р.

Від відповідача: не з'явився

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Мегаполіс-Україна» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсам - 2002» (далі - відповідач) про стягнення 14032,40 грн.

Позивач звернувся до суду на підставі абз. 6 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Провадження у справі №911/4429/14 порушено відповідно до ухвали суду від 16.10.2014 року та призначено справу до розгляду на 04.11.2014 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 04.11.2014 року без поважних причин не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав.

В судових засіданнях 04.11.2014 року та 20.11.2014 року розгляд справи відкладався на 20.11.2014 року та на 16.12.2014 року відповідно.

У судовому засіданні 16.12.2014 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 16.12.2014 року повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані сторонами докази та пояснення, суд встановив:

17 жовтня 2011 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір поставки №0113-ЕВ/11 (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору позивач зобов'язався передавати тютюнові або інші вироби (далі по тексту - Товар) у власність відповідача відповідно до його замовлення (замовлень), а відповідач зобов'язався приймати та оплачувати Товар на умовах, зазначених у цьому договорі.

На виконання п. 1.1. Договору, 21 жовтня 2011 року позивач передав у власність відповідача відповідно до його замовлення Товар на загальну суму 9601,40 грн., що підтверджується видатковою накладною №ЄВ11-000000427 від 21 жовтня 2011 року.

Відповідно до п. 4.8. Договору максимальний строк відтермінування оплати за тютюнові вироби становить сім календарних днів і обраховується з дати виписки накладної, а останнім днем розрахунку є сьомий календарний день.

Таким чином, останнім днем оплати за передані тютюнові вироби відповідно до видаткової накладної № ЄВ11-000000427 є 27 жовтня 2011 року.

Відповідач, в порушення умов, визначених п. 1.1. Договору, не здійснив оплату Товару у строки, встановлені Договором, доказів оплати Товару станом на момент вирішення спору по суті, суду не надав.

05 березня 2012 року позивачем було направлено за місцезнаходженням Відповідача претензію з вимогою сплатити заборгованість, яка Відповідачем залишена без розгляду і належного реагування.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 9601,40 грн. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Крім суми основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача 845,98 грн. 3 % річних, а також 1303,85 грн. інфляційного збільшення суми боргу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого товару, з нього на користь позивача на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України підлягає стягненню 845,98 грн. 3 % річних, а також 1303,85 грн. інфляційного збільшення суми боргу, які нараховані позивачем відповідно до вимог закону та умов договору.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідно до п. 5.2. Договору у разі прострочення відповідачем строків оплати вартості отриманого Товару він зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Згідно з п. 5.3. Договору у випадку прострочення платежу відповідач сплачує на користь позивача одноразовий штраф у розмірі 16% від суми неоплаченого в строк Товару за користування коштами.

Враховуючи вищевикладені норми закону та умови договору, позивачем у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання з оплати отриманого товару правомірно нараховано 744,95 грн. пені та 1536,232 грн. штрафу відповідно до наданого до позову розрахунку.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем обґрунтовані та доведені, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсам-2002» (код ЄДРПОУ: 32214751, місцезнаходження: 97403, Автономна Республіка Крим, м. Євпаторія, вул. Інтернаціональна, буд. 132, кв. 50) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Мегаполіс-Україна» (код ЄДРПОУ: 30622532, місцезнаходження: 46020, м. Тернопіль, вул. Д.Лук'яновича, 1) 9601,40 грн. основного боргу, 1303,85 грн. інфляційних, 1536,22 грн. штрафу, 744,95 грн. пені, 845,98 грн. 3% річних та 1827 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набранням рішенням законної сили.

Суддя А.Ю. Кошик