Рішення

від 23.12.2014 по справі 911/4762/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2014 р. Справа № 911/4762/14

Суддя Черногуз А.Ф., розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РН-КАРТ Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Логіка Фреш" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольвита" про стягнення боргу,

за участю представників:

позивача: Кривошеєва Г.О. (дов. № 100 від 03.06.2014);

відповідача 1: не з'явився;

відповідача 2: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РН-КАРТ Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Логіка Фреш" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольвита" про стягнення боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-1 та відповідачем-2 зобов'язань за договором поставки № 1688 від 27.03.2008 та додатковими угодами до нього та договором поруки від 22.11.2012 відповідно.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.11.2014 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду 18.11.2014.

Ухвалою від 18.11.2014 розгляд справи відкладено на 02.12.2014.

Ухвалою від 02.12.2014 розгляд справи відкладено на 16.12.2014.

Ухвалою від 16.12.2014 строк розгляду справи було продовжено на 15 днів в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, а розгляд справи відкладено на 23.12.2014.

Позивачем було подано клопотання про зміну позовних вимог № 1829 від 15.12.2014, в якому він фактично відмовився від позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольвита", виклав позовні вимоги у новій редакції, а саме просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Логіка Фреш" 9325,64 грн боргу, 130,30 грн 3% річних, 857,96 грн втрат від інфляції, 984,69 грн пені.

В судовому засіданні 23.12.2014 суд заслухав пояснення представника позивача, він підтримав позовні вимоги з урахуванням поданої заяви. Представники відповідачів в судове засідання не з'явились.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. (Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»)

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про судове засідання та те, що реалізація норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом у сторін документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права подавати та витребовувати через суд докази, а також враховуючи положення п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

В судовому засіданні 23.12.2014 суд, після виходу з нарадчої кімнати в порядку ст. 82-1 Господарського процесуального кодексу України, проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

УСТАНОВИВ:

27.03.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТНК Транс» (правонаступник - Товариство з обмеженою відповідальністю "РН-КАРТ Україна") (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Логіка Фреш" (покупець) було укладено договір поставки № 1688. Згодом сторонами було укладено низку додаткових угод до договору, тож умови останнього цитуються судом у їх кінцевій редакції.

Так, відповідно до п. 2.1. договору постачальник протягом строку дії цього договору зобов'язується здійснювати постачання палива та/або надавати послуги покупцю на умовах EXW за місцезнаходженням АЗС, а покупець, зобов'язується приймати такі паливо та/або послуги та оплачувати їх на умовах цього договору. Умови поставки палива та/або надання послуг визначаються сторонами у договорі та відповідних додатках до нього.

Передача/отримання палива та/або надання/отримання послуг здійснюється виключно з використанням смарт-карток. З метою визначення (уточнення) розмірів виконаних зобов'язань за договором сторони зобов'язані оформлювати видаткові накладні або акти приймання-передачі палива та/або послуг за звітний період. Фактична кількість, асортимент і ціна поставленого покупцю палива та/або отриманих послуг визначається виходячи з даних, що міститься в електронних базах даних про використання відповідної смарт-картки, а саме в програмному апаратному комплексі Реtгоl (виробником даного програмного забезпечення є "ДП центр автоматичної ідентифікації" дочірнє підприємство фірми "Нові комп'ютерні технології" м. Москва) та фіксується в інформаційних чеках наданих відповідною АЗС. В разі виникнення спірних моментів щодо положень відповідної видаткової накладної або акту приймання-передачі палива та/або послуг, сторони визнають і погоджуються з даними, що фіксуються вищезазначеним програмним забезпеченням, автентичність даних, яких гарантується компанією виробником зазначеного програмного забезпечення та/або даними, що міститься у інформаційних чеках наданих відповідною АЗС. Відсутність у покупця інформаційного чеку на отримане паливо/послуги чи не підписання пред'явником смарт-картки інформаційного чеку у відповідності до п. 5.5. договору не є підставою для відмови покупця від оплати отриманого палива/послуг, зазначених в реєстрі операцій по смарт-картам (п.п. 2.2, 2.3, 2.4 договору).

Відповідно до п. 4.1. договору покупець зобов'язується своєчасно оплачувати постачальнику вартість палива/послуг на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п. 5.2. договору паливо вважається поставленим, а послуги наданими з моменту фактичного отримання палива/послуг та оформлення інформаційного чеку (або іншого документу, що підтверджує отримання палива/послуг).

За отримані паливо/послуги протягом відповідного періоду, який складає 8 календарних днів, в межах ліміту, визначеного п. 6.4.3. договору, покупець зобов'язаний провести повний розрахунок за отримане паливо/послуги за зазначений період, не пізніше 2-го календарного дня, наступного за періодом в якому покупець отримав паливо/послуги. Розмір ліміту, що надається покупцеві не може перевищувати 20000,00 грн. В разі досягнення/перевищення розміру ліміту, покупець зобов'язаний провести повний розрахунок за поставлене паливо/надані послуги протягом 1 банківського дня з моменту досягнення/перевищення визначеного в п. 6.4.3. ліміту (п.п. 6.4.2., 6.4.3., 6.4.4. договору).

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Дана норма кореспондується зі ст. 712 ЦК України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 530, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Вбачається, що протягом дії договору, позивачем надавався відповідачу товар відповідно до умов договору, що був оплачений відповідачем лише частково, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 9325,64 грн. Вказаний факт підтверджується довідкою № 56810-28.1-170149 від 27.06.2014, наданою Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк», а також копіями платіжних доручень (вказані документи містяться в матеріалах справи).

Крім того, 22.11.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ольвита" (поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТНК Транс» (правонаступник - Товариство з обмеженою відповідальністю "РН-КАРТ Україна") було укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником зобов'язань в повному обсязі, що виникли на підставі договору поставки № 1688 від 22.11.2012 з усіма змінами та доповненнями або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Положеннями ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

Як вже зазначалось судом, позивач у заяві № 1829 від 15.12.2014 відмовився від позовних вимог в частині стягнення грошових коштів з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольвита".

Згідно ч. 1, 2 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Частиною 6 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд не приймає, зокрема, відмови від позову, якщо така дія суперечить законодавству або порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Суд дійшов висновку, що відмова позивача від частини позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення грошових коштів з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольвита".

Відтак,судом розглядаються позовні вимоги в їх кінцевій редакції, а саме стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Логіка Фреш" 9325,64 грн боргу, 130,30 грн 3% річних, 857,96 грн втрат від інфляції, 984,69 грн пені.

Так, судом вже було встановлено, що у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань за договором поставки № 1688 від 27.03.2008 та додатковими угодами до нього, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Логіка Фреш" утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 9325,64 грн.

Суд зазначає, що в ухвалі про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи Товариству з обмеженою відповідальністю "Логіка Фреш" пропонувалось надати відзив на позовну заяву з документальним обґрунтуванням його доводів, проте останній не надав суду ані відзиву, ані доказів сплати боргу.

За таких обставин, суд вважає вимогу позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Логіка Фреш" 9325,64 грн боргу обґрунтованою, підтвердженою належними та допустимими доказами, останнім не спростованою, а відтак такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Логіка Фреш" 130,30 грн 3% річних, 857,96 грн втрат від інфляції, 984,69 грн пені суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 8.2. договору у випадку порушення покупцем порядку та строків оплати, останній сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Перевіривши розрахунки пені та 3% річних, надані позивачем, суд встановив, що вони є арифметично вірними, а відтак вимоги про стягнення 984,69 грн пені, 130,30 грн 3% річних підлягають задоволенню.

Щодо розрахунку втрат від інфляції, наданого позивачем, то суд зазначає, що він є арифметично не вірним, а розмір втрат від інфляції є більшим ніж заявлено позивачем, проте, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. З аналізу даної норми вбачається, що господарський суд не має права з власної ініціативи виходити за межі заявлених позовних вимог, відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача 857,96 грн втрат від інфляції задовольняється судом повністю у заявленому розмірі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача-1.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення грошових коштів з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольвита".

2. Позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Логіка Фреш" (код ЄДРПОУ 34948445) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РН-КАРТ Україна" (код ЄДРПОУ 32489155) 9325,64 грн боргу, 130,30 грн 3% річних, 857,96 грн втрат від інфляції, 984,69 грн пені, а також 1827,00 грн судового збору.

4. Видати наказ.

Повний текст рішення складено 26.12.2014

Суддя А.Ф. Черногуз