Рішення

від 24.12.2014 по справі 914/3815/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.12.2014 р. Справа № 914/3815/14

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Центробуд», м. Київ, до відповідача:товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Р.Т.», м. Дрогобич, про: стягнення заборгованості, Суддя Т. Рим За участю представників: позивача:Клименко О.П. - довіреність від 28.05.2014 р., відповідача:не з'явився. На розгляд господарського суду Львівської області подано позов товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Центробуд» до товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Р.Т.» про стягнення заборгованості. Ухвалою господарського суду Львівської області від 29.10.2014 року провадження у справі порушено, справу призначено до розгляду на 12.11.2014 р. Рух справи відображено у попередніх ухвалах суду.

Позовні вимоги обґрунтовуються наступним. Між сторонами укладено договір №26/11 від 26.11.2012 р. На виконання своїх зобов'язань позивач перерахував відповідачу на рахунок вартість товару в розмірі 243.000,00 грн. Відповідач передав позивачу товар на суму 105.975,00 грн. У зв'язку з наведеним, в силу положень частини другої статті 693 Цивільного кодексу України позивач просить повернути 137.025,00 грн. суми попередньої оплати. Крім того, відповідачу нараховано 34.456,21 грн. - пені, 38.504,02 грн. інфляційних втрат, 6.577,20 грн. - 3% річних.

Позивачем в судове засідання 24.12.2014 р. подано заяву про уточнення позовних вимог (вх. №6086/14 від 29.12.2014 р.). Згідно з цією заявою просить:

- стягнути з відповідача 137.025,00 грн. попередньої оплати,

- стягнути з відповідача 2.667,20 грн. витрат на відрядження представника (судові витрати),

- розірвати договір №26/11 від 26.11.2012 р. у зв'язку з істотним порушенням його умов та завданням позивачу збитків.

В судовому засіданні 24.12.2014 р. позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог (вх. №6123/14 від 24.12.2014 р.). У вказаній заяві позивач відкликав уточнену вимогу про розірвання договору.

Розглянувши заяву про уточнення позовних вимог, суд дійшов висновку, що подана заява за своїм змістом є заявою про зміну предмета та підстави позову. Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

У пункті 3.12 постанови Пленум Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що у разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

З огляду на зазначене, суд відмовляє в задоволенні поданої заяви.

Разом з тим, позивач заявою від 24.12.2014 року (вх. №6123/14) зменшив ціну позову, просив стягнути з відповідача 137.025,00 грн. основного боргу, 1,00 грн. пені, 1,00 грн. інфляційних втрат та 1,00 грн. - 3% річних. В решті вимоги за заявою про уточнення позовних вимог (вх. №6086/14 від 29.12.2014 р.) просить залишити без змін.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, хоч був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду. Ухвала суду повернута відділенням зв'язку без вручення із зазначенням причини повернення: за закінчення терміну зберігання.

Відповідно до частини першої статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином. Судом надіслано відповідачу ухвалу на юридичну адресу, яка зазначена у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, виданому державним реєстратором відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Солом'янського району Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві: вулиця Сагайдачного, будинок 63, корпус 1, місто Дрогобич, Львівська область, 82100. За таких обставин відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Суд, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті. При цьому суд враховує ту обставину, що відповідачу було створено всі належні умови для реалізації власного права на захист, однак відповідач таким правом не скористався, своїх заперечень суду не надав ні в письмовому вигляді, ні шляхом скерування повноважного представника в судове засідання.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Між сторонами у справі укладено договір на виготовлення та продаж пиломатеріалів №26/11 від 26.11.2012 р. (надалі - Договір). За умовами цього договору продавець (відповідач у справі) зобов'язується виготовити та продати покупцеві (позивач у справі) товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно зробити його оплату, згідно з умовами даного договору. Предметом продажу є пиломатеріали хвойних порід деревини в асортименті та визначені у Специфікації до договору.

На виконання умов договору позивачем здійснено передоплату за товар у сумі 243.000,00 грн. , що підтверджується: платіжним дорученням №6071 від 07.12.2012 р. на суму 202.500,00 грн., платіжним дорученням №6576 від 06.02.2013 р. на суму 40.500,00 грн.

На виконання умов Договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товару на загальну суму 105.975,00 грн. , про що свідчить видаткова накладна №1 від 21.01.2013 р. на суму 51.300,00 грн., №РН-0000013 від 08.02.2013 р. на суму 54.675,00 грн.

Позивачем скеровано на адресу відповідача претензію №310 від 05.09.2013 р. про повернення грошових коштів. Відповідачем не подано доказів повернення попередньої оплати у сумі 137.025,00 грн.

При ухваленні рішення суд керувався таким.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання з приводу купівлі-продажу товару на підставі Договорів купівлі-продажу в силу пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною першою пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (частина друга статті 693 Цивільного кодекс України). Як установлено судом, позивачем перераховано на рахунок відповідача 243.000,00 грн. за товар. Проте відповідач передав позивачу товару лише на суму 105.975,00 грн.

Зважаючи на ці обставини, оскільки відповідачем отримано оплату за товар, та не поставлено товар позивачу у повному обсязі, останнім заявлено у встановленому порядку претензію про повернення цих коштів, відтак у відповідача виник обов'язок повернути зазначену суму коштів. Тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 137.025,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В частині стягнення 1,00 грн. інфляційних втрат та 1,00 - 3% річних, суд виходив із наступного. Згідно з пунктом 5.2 постанови Пленуму вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 р. №14 обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Таким чином, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

В частині вимог позивача про стягнення 1,00 грн. пені суд виходив з того, що сторонами не погоджено у письмовій формі такого способу забезпечення виконання зобов'язання як неустойка (пеня) за несвоєчасне повернення суми попередньої оплати, оскільки обов'язок з повернення суми попередньої оплати виникає не з договору, а з інших підстав. За таких обставин в суду відсутні правові підстави для задоволення вимоги про стягнення 1,00 грн. пені.

Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 4 3 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Судові витрати на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно задоволених позовних вимог. В частині вимог позивача про стягнення витрат на відрядження представника

Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог 137.028,00 грн. Таким чином, до сплати підлягає 2.740,56 грн. судового збору. З огляду на зазначене, суд вважає за необхідне повернути зайво сплачений судовий збір у розмірі 1.590,69 грн.

Крім того, позивач просить стягнути судові витрати у сумі 2.667,20 грн. витрат на проїзд, проживання та добові. Однак вказані витрати не є судовими витратами, пов'язаними із розглядом даної справи, в розумінні статті 44 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням роз'яснень Пленуму Вищого господарського суду України у постанові №7 від 21.02.2013 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України". Тому в цій частині вимоги про стягнення судових витрат (витрат на проїзд, проживання та добові) задоволенню не підлягають.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Р.Т.» (адреса: вулиця Сагайдачного, будинок 63, корпус 1, місто Дрогобич, Львівська область, 82100; ідентифікаційний код 38302413 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Центробуд» (адреса: вулиця Успішна, будинок 15, місто Київ, 03191; ідентифікаційний код 31025135 ) 137.025,00 грн. боргу, 2.740,28 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Центробуд» (адреса: вулиця Успішна, будинок 15, місто Київ, 03191; ідентифікаційний код 31025135 ) судовий збір в сумі 1.590,69 грн., зайво сплачений відповідно до платіжного доручення №2731 від 02.10.2014 р.

Повне рішення складено 29.12.2014 р.

Суддя Рим Т.Я.