Рішення

від 23.12.2014 по справі 917/2044/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2014 Справа № 917/2044/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УПК-Європлюс", вул. Торфяна, буд. 28, смт. Баришівка, Баришівський р-н, Київська обл., 07501

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-маш-інвест", вул. Пушкіна, буд. 42, кімн. 57, м. Полтава, 36000

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Подгорний Валерій Іванович, вул. Іскрівська, 3а, кв. 118, м. Київ, 0308)

про стягнення 1 008 499,18 грн .

Суддя Ківшик О.В.

Представники:

від позивача: не з'явилися.;

від відповідача: Шерстюк О.О., довіреність № 09 від 18.06.2014 р.;

від третьої особи: не з'явилися.

23.12.2014 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору : розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "УПК-Європлюс" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-маш-інвест" 1 008 499,18 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 28.08.2013 р. Договору про надання поворотної фінансової допомоги № 28/08-13ФД, з яких : 200 000,00 грн. штраф за порушення терміну повернення фінансової допомоги, 254 301,37 грн. пеня, 452 193,71 грн. інфляційні втрати та 102 004,10 грн. три проценти річних.

Позивач представництво у судове засідання не забезпечив, відповідно до пп. 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, судом явка його представників у судове засідання обов'язковою не визнавалася. Останній надіслав суду пояснення № 614 від 19.12.2014 р. ( вх. № 17067 від 22.12.2014 р.), в яких повідомляє суд про підтримання ним позову з огляду на те, що даний спір не був мирно врегульований сторонами, як про те заявлялось представниками сторін у попередніх судових засіданнях, а також про те, що на даний момент відсутнє рішення Солом'янського районного суду м. Києва по цивільній справі № 2-4309/14 (760/12820/14-ц) за позовом ТОВ "УПК-Європлюс" про стягнення з Подгорного В.І. 4 584 452,06 грн. заборгованості, яка виникла на підставі Договору про надання поворотної фінансової допомоги № 28/08-13ФД від 28.08.2013 р. та Договору поруки від 28.08.2013 р.. Крім того, позивач надіслав суду клопотання №615 від 19.12.2014 р. ( вх. № 17068 від 22.12.2014 р.) про здійснення розгляду даної справи за відсутності його представників.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Подгорний Валерій Іванович - представництво у судове засідання вдруге не забезпечила, відповідно до пп. 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" була належним чином та завчасно повідомлена про дату, час і місце проведення судових засідань, про що свідчать матеріали справи, судом явка її представників у судове засідання обов'язковою не визнавалася. Остання надала пояснення по суті спору вх. № 15217 від 17.11.2014 р..

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву № 17 від 17.10.2014 р. (вх. № 13702 від 17.10.2014 р.) в якому зазначає, що позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що позовні вимоги, які є предметом даної справи повинні бути заявлені солідарно як до відповідача так і до поручителя Підгорного В.І..

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін (представника позивача у минулому судовому засіданні) оцінивши надані докази, суд,

встановив:

28.08.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "УПК-Європлюс" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-маш-інвест" (боржник) було укладено Договір про надання поворотної фінансової допомоги № 28/08-13ФД (далі-Договір).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- кредитор надає боржнику поворотну фінансову допомогу у сумі 4 000 000,00 грн., а боржник зобов'язується повернути отримані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених цим Договором. Фінансова допомога надається на термін до 30.09.2013 р. (включно). Фінансова допомога надається для потреб боржника відповідно статутних цілей його діяльності. В якості забезпечення виконання зобов'язань боржника щодо повернення Фінансової допомоги, сплати можливої неустойки (пені та/або штрафних санкцій), інфляційний витрат та будь-яких інших нарахувань на суму Фінансової допомоги, кредитор укладає з фізичною особою - громадянином України Подгорним Валерієм Івановичем (ідентифікаційний номер платника податків 2562811930) договір поруки на всю суму зобов'язань боржника за цим Договором (п. 1.1- п. 1.4 Договору);

- фінансова допомога надається боржнику на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується. Фінансова допомога надається за умови укладення договору, визначеного п. 1.4 цього Договору протягом 2 банківських днів від дати укладення такого договору. Кредитор надає Фінансову допомогу шляхом здійснення банківського переказу на рахунок боржника. Датою надання Фінансової допомоги вважається дата фактичного списання грошових коштів з рахунку Кредитора (п. 2 Договору);

- фінансова допомога підлягає поверненню відповідно до умов п. 1.2 Договору. Повернення фінансової допомоги проводиться шляхом перерахування грошових коштів або внесення готівкою на рахунок кредитора (п. 3.1 та п. 3.2 Договору);

- у разі порушення терміну повернення фінансової допомоги боржник сплачує кредитору штраф у розмірі 200 000,00 грн. (двісті тисяч гривень 00 копійок), а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожен день прострочення від суми простроченого грошового зобов'язання (п. 5.2 Договору);

- цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 30.09.2013 р., а в частині розрахунків - до повного виконання боржником своїх зобов'язань. (п. 8.1 Договору).

Факт виконання позивачем договірних зобов'язань з надання відповідачу фінансової допомоги на поворотній основі в сумі 4 000 000,00 грн. підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень № 2248 від 29.08.2013 р. та № 2242 від 29.08.2013 р. на суму 395 000,00 грн. (а.с. 13-14).

В порушення умов Договору відповідач здійснив лише часткове повернення фінансової допомоги у сумі 2 100 000,00 грн. та з порушенням строків її повернення. Дана обставина підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою про рух коштів на рахунку позивача за період з 28.08.2013 р. по 30.09.2014 р. (а.с. 15) та копіями довідок банків про рух коштів на рахунках позивача (а.с. 83-84).

За даними позивача на момент звернення з даним позовом до суду останній не виконав зобов'язань щодо повернення коштів фінансової допомоги в сумі 1 900 000,00 грн..

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 1 008 499,18 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 28.08.2013 р. Договору про надання поворотної фінансової допомоги № 28/08-13ФД, з яких : 200 000,00 грн. штраф за порушення терміну повернення фінансової допомоги, 254 301,37 грн. пеня, 452 193,71 грн. інфляційні втрати та 102 004,10 грн. три проценти річних.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини по договору позики.

Згідно ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У відповідності до п. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надавши відповідачу кошти у розмірі 4 000 000,00 грн., належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним Договором. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ст. 1049 Цивільного кодексу України кошти у розмірі 2 100 000,00 грн. повернув з порушенням строків встановлених у Договорі, а кошти у розмірі 1 900 000,00 грн. на момент розгляду даної не повернуті. Дана обставина відповідачем не спростована.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За приписами п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Після проведення перевірки наданого позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення з відповідача 452 193,71 грн. інфляційних втрат та 102 004,10 грн. трьох процентів річних за період з 01.10.13 р. по 30.09.14 р. суд визнає їх правомірними та такими, що підлягають задоволенню (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5" та залучено до матеріалів справи).

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Положеннями ст. 216 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України також визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України). Згідно із ст. 3 Закону України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (із змінами) розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Пунктом 5.2 Договору визначено, що у разі порушення терміну повернення фінансової допомоги боржник сплачує кредитору штраф у розмірі 200 000,00 грн. (двісті тисяч гривень 00 копійок), а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожен день прострочення від суми простроченого грошового зобов'язання

При укладені договору сторони дійшли згоди щодо стягнення одночасно штрафу та пені у разі невиконання відповідачем умов договору, тому їх одночасне застосування не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам укладеного між сторонами договору. Положеннями ст.ст.627, 628, 629 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. При цьому судом враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 р. у справі № 06/5026/1052/2011 та презумпцію правомірності правочину відповідно до ст. 204 Цивільного Кодексу України.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 200 000,00 грн. штрафу та 254 301,37 грн. пені за період з 01.10.2013 р. по 30.03.2014 р., суд прийшов до висновку, що заявлений розмір штрафу та пені відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

Заперечення відповідачем позовних вимог, оскільки останні заявлені не солідарно, а лише до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-маш-інвест" судом не приймаються як правомірні оскільки, відповідно ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитору надано право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

За викладеного, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 200 000,00 грн. штрафу за порушення терміну повернення фінансової допомоги, 254 301,37 грн. пені, 452 193,71 грн. інфляційних втрат та 102 004,10 грн. трьох процентів річних підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-маш-інвест" (вул. Пушкіна, буд. 42, кімн. 57, м. Полтава, 36000), ідентифікаційний код юридичної особи 38503096 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УПК-Європлюс" (вул. Торфяна, буд. 28, смт. Баришівка, Баришівський р-н, Київська обл., 07501), ідентифікаційний код юридичної особи 32497680 - 200 000,00 грн. штрафу за порушення терміну повернення фінансової допомоги, 254 301,37 грн. пені, 452 193,71 грн. інфляційних втрат, 102 004,10 грн. три проценти річних та 20 170,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29.12.2014 р.

СУДДЯ О.В.КІВШИК

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.