Рішення

від 24.12.2014 по справі 922/5439/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2014 р.Справа № 922/5439/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Макаренко О.В.

при секретарі судового засідання Кубах І.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Альянс", м. Харків до 1. Приватного підприємства "Приватне сільськогосподарське орендне підприємство "Прогрес", с. Ксаверівка 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргрузпромтехсервіс", м. Харків про стягнення 336 874,45 грн. за участю представників сторін:

позивача - Машир В.О., довіреність б/н від 01.03.2014 р.

відповідачів - не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Альянс" (позивач) звернулося до господарського суду із позовною заявою до Приватного підприємства "Приватне сільськогосподарське орендне підприємство "Прогрес" (1-го відповідача) та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргрузпромтехсервіс" (2-го відповідача) про солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача основного боргу в розмірі 325 345,45 грн., пені в розмірі 9 299,20 грн. та 3% річних в розмірі 2 231,80 грн. за договором купівлі-продажу №28-04/1 від 28.04.2013 р. та за договором поруки № 1-06/7 від 01.06.2014 р. Позивач також просить суд стягнути з відповідачів на користь позивача судовий збір.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити.

Відповідачі про дату, час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, в судове засідання своїх повноважних представників не направили, про причини неявки суду не повідомили, витребуваних документів до суду не подали.

Враховуючи те, що судом вжито всіх передбачених законом заходів для належного повідомлення відповідачів про дату, час та місце розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідачів за наявними в ній матеріалами відповідно до вимог ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, вивчивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані позивачем докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

28.04.2013 року між позивачем (продавець) та 1-м відповідачем (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №28-04/1 (надалі - договір).

Відповідно до п.1.1. договору позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідачеві, а 1-й відповідач прийняти та оплатити сільськогосподарську техніку (надалі - техніку) на умовах цього договору по цінам, вказаним в Специфікації (Додаток №1), яка є невід'ємною частиною цього договору з моменту її підписання уповноваженими представниками сторін.

За умовами п. 2.2. договору технічна характеристика і стан техніки повинні бути відображені у специфікації, Акті приймання-передачі, які є невід'ємними частинами цього договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач на підставі довіреності № 28 від 26.04.2014 р. (а.с. 18) передав уповноваженому представникові 1-го відповідача Атаманюк Т.В. товар на загальну суму 230 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 97 від 29.04.2014 р. та Актом приймання-передачі від 29.04.2014 р. на суму 230 000,00 грн., підписаними уповноваженими представниками сторін і скріпленими їх печатками (а.с. 17-18).

Згідно з частиною 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 4.2. договору 1-й відповідач зобов'язався перерахувати на розрахунковий рахунок позивача грошову суму 30 000,00 грн., в тому числі ПДВ - до 30.06.2014 р. та грошову суму 200 000,00 грн. (в тому числі ПДВ) - до 25.08.2014 р.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

ТОВ "Укргрузпромтехсервіс" (2-й відповідач) товар на суму 230 000,00 грн. отримав, але вартість товару у визначений п. 4.2. договору строк не оплатив.

Згідно з п. 3.1. договору ціна договору на момент укладення становить 230 000,00 грн., в тому числи ПДВ, еквівалент 20 900,00 доларів США. Ціна товару визначена в гривнях України, на дату підписання цього договору офіційний курс гривні по відношенню до долара США становить 11,00 грн. за 1 долар США. У разі проведення платежів у відповідності до п.4.2. договору курс долара США на міжбанківському валютному ринку по відношенню до гривні перевищуватиме 13,00 грн. за 1 долар США, то в такому випадку розмір платежів збільшується пропорційно збільшенню курсу долара, встановленого на міжбанківському валютному ринку на дату перерахування платежу за товар.

Враховуючи те, що 1-й відповідач не перерахував на рахунок позивача у визначені договором строки вартість товару в розмірі 230 000,00 грн., позивач на підставі п. 3.1. договору здійснив розрахунок суми основного боргу із врахуванням офіційного курсу гривні по відношенню до долара США станом на день звернення до суду з даним позовом. Визначений таким чином розмір суми боргу становить 325 345,45 грн. (230 000,00 грн. : 11,0 х 15,56 = 325 345,45 грн.).

Крім того, за прострочення 1-м відповідачем строків оплати товару за договором купівлі-продажу №28-04/1 від 28.04.2013 р., позивач нарахував останньому пеню в розмірі 9 299,20 грн. та 3% річних в розмірі 2 231,80 грн.

При цьому позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача основний борг в розмірі 325 345,45 грн., пеню в розмірі 9 299,20 грн. та 3% річних в розмірі 2 231,80 грн., посилаючись на укладений між позивачем та 2-м відповідачем договір поруки від 01.06.2014 р. №1-06/7.

Дослідивши надані позивачем матеріали справи та проаналізувавши зміст договору поруки, суд встановив наступне.

Так, 01.06.2014 р. між позивачем (кредитор) та ТОВ "Укргрузпромтехсервіс" (поручитель) було укладено договір поруки № 1-06/7 (надалі - договір поруки), відповідно до п.1.1. умов якого поручитель поручився за виконання Приватним підприємством "Приватне сільськогосподарське орендне підприємство "Прогрес" (боржником) свого зобов'язання за договором купівлі-продажу № 28-04/1 від 28.04.2014 р. зі всіма існуючими або майбутніми змінами та доповненнями до цього договору, та відповідає перед кредитором за порушення (а.с. 20-21).

Згідно з ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель зобов'язується перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з п.2.1. договору поруки поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання забезпеченого обов'язку в повному обсязі.

Частиною 1 статті 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно з ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк виконання основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до п. 5.1. договору договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2015 р.

Пунктом 3.1. договору поруки передбачено, що у разі невиконання боржником свого грошового зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор має право вимагати від поручителя виконання обов'язку боржника в межах терміну дії договору.

При цьому за умовами пунктів 3.2.-3.3. договору поруки поручитель зобов'язаний у разі порушення боржником грошового зобов'язання, забезпеченого порукою, самостійно виконати зазначений обов'язок боржника перед кредитором. Про отримання письмової вимоги кредитора поручитель має сповістити боржника листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Проаналізувавши вищенаведені приписи закону та умови договору поруки, суд дійшов висновку про те, що у даному випадку солідарна відповідальність відповідачів перед позивачем за належне виконання забезпеченого обов'язку можлива лише у разі надіслання позивачем на адресу 2-го відповідача (поручителя) вимоги про виконання обов'язку 1-го відповідача (боржника) та отримання 1-м відповідачем (боржником) повідомлення 2-го відповідача (поручителя) про отримання останнім вказаної вимоги від позивача (кредитора).

Позивач на вимогу суду доказів надсилання позивачем (кредитором) на адресу 2-го відповідача (поручителя) вимоги про виконання обов'язку 1-го відповідача (боржника) в межах терміну договору поруки, а також доказів отримання 1-м відповідачем (боржником) повідомлення 2-го відповідача (поручителя) про отримання останнім вказаної вимоги від позивача (кредитора) до суду не надав.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги позивача щодо солідарного стягнення з обох відповідачів основного боргу в розмірі 325 345,45 грн., пені в розмірі 9 299,20 грн. та 3% річних в розмірі 2 231,80 грн. неправомірними і такими, що не підлягають задоволенню, оскільки у 2-го відповідача (поручителя) не виникло зобов'язання щодо виконання умов договору поруки.

Разом з тим, суд вважає, що основний борг, пеня та 3% річних підлягають стягненню з 1-го відповідача.

Однак, за результатами проведеного судом розрахунку сума основного боргу дорівнює 321 372,73 грн. (230 000,00 грн. : 11,0 х 15,37 = 321 372,73 грн.), а не 325 345,45 грн. (230 000,00 грн. : 11,0 х 15,56 = 325 345,45 грн.), як стверджує позивач.

Таким чином судом встановлено, що у 1-го відповідача на даний час існує заборгованість перед позивачем за договором купівлі-продажу №28-04/1 від 28.04.2013 р. в розмірі 321 372,73 грн. (230 000,00 грн. : 11,0 х 15,37 = 321 372,73 грн.).

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги та заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (ст. 33 ГПК України).

В силу ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладені обставини і норми закону, суд визнав позовні вимоги позивача про стягнення з 1-го відповідача основного боргу обґрунтованими та підлягаючими частковому задоволенню в розмірі 321 372,73 грн. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення з 1-го відповідача основного боргу в розмірі 3 972,72 грн. суд вважає за необхідне відмовити у зв'язку з безпідставним пред'явленням до стягнення.

З приводу позовних вимог про стягнення пені в розмірі 9 299,20 грн. та 3% річних в розмірі 2 231,80 грн. суд встановив таке.

За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Пунктом 3 частиною 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до частини 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання, мало бути виконано.

Пунктом 7.2. договору купівлі-продажу передбачено, що у разі несвоєчасної оплати поставленої техніки відповідач сплачує пеню у розмірі 0,5 % від вартості неоплаченого в строк товару за кожний день прострочки платежу.

Проаналізувавши вищезгаданий пункт договору, суд дійшов таких висновків.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

При цьому за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, визначений сторонами у договорі розмір пені суперечить вимогам закону, а тому не підлягає застосуванню, оскільки визначений сторонами у договорі розмір пені не може перевищувати розмір пені, установлений законом.

Разом з тим, слід зазначити, що згідно наданого позивачем розрахунку (а.с. 12) позивач здійснив нарахування пені в розмірі 9 299,20 грн. з урахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність нарахування позивачем пені в розмірі 9 299,20 грн. та 3% річних в розмірі 2 231,80 грн. (розрахунок на а.с. 12), суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в цій частині є правомірними і такими, що підлягають задоволенню.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача в частині стягнення з 1-го відповідача основного боргу в розмірі 321 372,73 грн., пені в розмірі 9 299,20 грн. та 3% річних в розмірі 2 231,80 грн. В частині позовних вимог про стягнення з 1-го відповідача основного боргу в розмірі 3 972,72 грн. та в частині позовних вимог до 2-го відповідача слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України, покладаючи судовий збір на обидві сторони (на позивача та 1-го відповідача) пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 193, 232, 343 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 543, 549, 553, 554, 559, 598, 625, 626, 629, 655 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 4-3, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Приватне сільськогосподарське орендне підприємство "Прогрес" (23220, Вінницька область, Вінницький район, с. Ксаверівка, вул. Колгоспна, 45, код ЄДРПОУ 03733915) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Альянс" (61058, м. Харків, вул. Данилевського, 27, кв. 11, код ЄДРПОУ 32761219) основний борг в розмірі 321 372,73 грн., пеню в розмірі 9 299,20 грн., 3% річних в розмірі 2 231,80 грн. та судовий збір в розмірі 6 658,07 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині позовних вимог про стягнення з Приватного підприємства "Приватне сільськогосподарське орендне підприємство "Прогрес" основного боргу в розмірі 3 972,72 грн. відмовити.

В задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргрузпромтехсервіс" (61017, м. Харків, вул. Котлова, 115, літ. А-11, код ЄДРПОУ 38876149) відмовити повністю.

Повне рішення складено 26.12.2014 р.

Суддя О.В. Макаренко