Постанова

від 24.12.2014 по справі 910/19731/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2014 р. Справа№ 910/19731/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Гарник Л.Л.

Пантелієнка В.О.

при секретарі судового засідання Волошиній З.В.

та представників:

від позивача: Хлєбніков С.Г. (дов. від 16.06.2014);

від відповідача: Варламов М.В. (дов. від 21.10.2014 № 4);

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Естрагон"

на рішення господарського суду м. Києва від 05.11.2014

у справі № 910/19731/14 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Естрагон"

про стягнення 71 978,79 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 05.11.2014 у справі № 910/19731/14 позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Естрагон" на користь Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" 62 000 грн. 00 коп. - основного боргу, 2 351 грн. 00 коп. 3% річних, 3 435 грн. 52 коп. інфляційних втрат, 4 192 грн. 27 коп. пені та 1 827 грн. 00 коп. судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ТОВ "Естрагон" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 18.11.2014, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду м. Києва від 05.11.2014 у даній справі та прийняти нове рішення, яким визнати позовні вимоги позивача частково, а саме стягнути з відповідача на користь позивача 8 000,00 грн., що є щомісячною винагородою, передбаченою у п. 1.2. Додатку № 2 до Договору, за чотири місяці, відповідно за період з 01.03.2012 по 30.06.2012.

В обґрунтування апеляційної скарги ТОВ "Естрагон" посилається на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права. Зокрема, апелянт звертав увагу суду апеляційної інстанції на наступні обставини: суд першої інстанції дійшов хибного висновку, задовольнивши позовні вимоги, та не врахував того, що в матеріалах справи наявні докази припинення дії спірного договору з 01.07.2012, а саме, копія листа-повідомлення та копія квитанції відділу поштового зв'язку із зазначенням поштових реквізитів позивача. Враховуючи викладене, апелянт вважає, що він має сплатити кошти у розмірі 8 000,00 грн. лише до 30.06.2012.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2014 у даній справі прийнято до провадження апеляційну скаргу ТОВ "Естрагон" на вказане рішення господарського суду м. Києва від 05.11.2014 у даній справі та призначено її розгляд на 24.12.2014.

24.12.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд оскаржуване рішення залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 24.12.2014 представник апелянта апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, представник позивача - проти апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України), в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Конституцією України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Також, Конституція України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач вказував на те, що в порушення умов договору відповідач не здійснив у повному обсязі виплату винагороди за період з 01.07.2011 по 01.07.2014 у розмірі 65 000,00 грн., у зв'язку з порушенням умов Договору просив суд першої інстанції стягнути з відповідача суму основного боргу з урахуванням індексу інфляції 3 435,52 грн., 3% річних у сумі 2 351,00 грн. та пені у розмірі 4 192,27 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, посилався, крім іншого, на факт того, що договір від 01.07.2011 №70-70/07/11 є укладеним, дійсним та на даний час існує обов'язок у відповідача сплачувати роялті за користування музичними творами у своїх закладах громадського харчування, який був встановлений постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2014 у справі №910/10868/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Естрагон" до Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" про стягнення 16 000,00 грн., що залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 13.05.2014.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2011 між Приватною організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав" (позивач, УЛАСП) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Естрагон" (відповідач, користувач) було укладено договір №70/07/11(далі - Договір).

Відповідно до п. 2.1. Договору користувач здійснює публічне виконання оприлюднених музичних творів, фонограм, а також зафіксованих у фонограмах виконань, публічну демонстрацію відеограм, а також зафіксованих у відеограмах виконань (твори), а Українська ліга авторських і суміжних прав надає користувачу право (невиключну ліцензію) на таке виконання. Користувач зобов'язується виплачувати винагороду (роялті) відповідно до договору та закону.

Згідно п. 1.2. додатку №2 до Договору, загальна вартість щомісячної винагороди з дня набуття чинності договору, тобто з 01.07.2011, складає 2 000,00 грн. Зазначена сума щомісячно перераховується користувачем на розрахунковий рахунок ПО "УЛАСП" відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 2.3. договору передбачено, що користувач зобов'язується перерахувати на рахунок Української ліги авторських і суміжних прав винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до договору не пізніше ніж за п'ять днів до початку місяця, за який здійснюється платіж.

Згідно п. 4.1 договору, строк дії Договору - з моменту його підписання сторонами і до 01.07.2012, а в частині невиконаних фінансових зобов'язань, фінансових санкцій, та будь-яких інших зобов'язань до їх виконання.

У пункті 4.2. Договору визначено, що у випадку, якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу Сторону про припинення дії Договору протягом місяця до настання зазначеної в п. 4.1. дати припинення дії Договору, дія договору вважається продовженою на той самий строк і на тих же умовах. Таке повідомлення має бути надіслане засобами поштового зв'язку (рекомендованим листом), при цьому належним доказом повідомлення є квитанція відділу поштового зв'язку із зазначенням вказаних в цьому договорі поштових реквізитів сторони, на адресу якої направлено листа.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дослідивши надані відповідачем документи, як докази припинення дії спірного Договору, не вважає їх належними та допустимими, з огляду наступне.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку" від 05.03.2009 №270, реєстроване поштове відправлення - поштове відправлення, яке приймається для пересилання з видачею розрахункового документа, пересилається з приписуванням до супровідних документів та вручається одержувачу під розписку.

Згідно з п. 19 Постанови Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009р., внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою.

Відповідно до п. 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Таким чином, опис вкладення - це документ, який складається під час відправлення кореспонденції, а наявність на описі вкладення календарного штемпеля поштового відділення з номером поштового відправлення є доказами відправлення такого листа.

Рекомендоване відправлення - реєстроване поштове відправлення, що приймається для пересилання без зазначення суми оголошеної цінності вкладення з видачею відправникові розрахункового документа про прийняття і вручається адресатові під розписку.

Судовою колегією встановлено, що в матеріалах справи відсутній опис вкладення, що не дає змоги суду дійти висновку, що саме лист-повідомлення від 11.04.2012 № 1/411, на який посилається апелянт було відправлено позивачеві.

Разом з тим, апелянтом не було подано, як до суду першої інстанції, так і до суду апеляційної інстанції рекомендованого листа з відміткою позивача про прийняття листа-повідомлення від 11.04.2012 № 1/411, як це передбачено п. 4.2. Договору.

У судовому засіданні апеляційної інстанції апелянт на запитання суду стосовно значного відрізку часу між оформленням листа від 11.04.2012 та його направленням 04.05.2012 чіткої відповіді із обґрунтуванням суду не надав, як і беззаперечних доказів того, що 04.05.2012 ним було позивачеві направлено саме вищевказаний лист.

Також, судова колегія не погоджується з доводами апелянта стосовно того, що вказаний лист-повідомлення від 11.04.2012 № 1/411 є доказом припинення дії Договору, тобто відмова від пролонгації спірного Договору, з огляду на те, що п. 4.2. Договору передбачено припинення дії Договору протягом місяця до настання дати припинення дії Договору - 01.07.2012, а як вбачається з листа, він сформований 11.04.2012 та, як стверджує апелянт, направлений 04.05.2012. Також, у вказаному листі апелянтом було зазначено як про дострокове припинення, що не передбачено Договором, так і про дострокове розірвання спірного Договору та вказує на те, що останнім днем його чинності вважається - 02.03.2012.

Відповідно до ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судова колегія, також вважає вказаний лист сумнівним доказом, з огляду на те, що підстави розірвання та припинення спірного Договору, які зазначені в листі, не підтримані апелянтом та навпаки, він вважає, що договір діяв до 30.06.2012, відповідач згоден сплатити кошти в розмірі 8 000,00 грн. Разом з тим, судовою колегією також враховано те, що у вказаному листі відповідач взагалі не посилається на відповідні пункти Договору, натомість посилається на такі підстави розірвання (припинення) Договору, які не підтверджені належними доказами та не стосуються спірних питань.

Відповідно до ст. 202, ч. 2 ст. 203, ст. 205, 207, 237 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою; представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Факт того, що Договір є укладеним та дійсним, у тому числі у період з серпня 2011 року по травень 2012 року був встановлений постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2014 у справі № 910/10868/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Естрагон" до Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" про стягнення 16 000,00 грн., що залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 13.05.2014 у справі № 910/10868/13.

Відповідно ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого орган, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи не доводяться знову при вирішенні інших спорі, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до положень ст. ст. 435, 440, 441, 443 ЦК України, ст. 7, 15, 31 - 33 Закону України "Про авторське право і суміжні права": право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку (за договором, який відповідає визначеним законом вимогам); використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом); розмір і порядок виплати авторської винагороди за створення і використання твору встановлюються в авторському договорі або у договорах, що укладаються за дорученням суб'єктів авторського права організаціями колективного управління з особами, які використовують твори.

Використання твору без дозволу та без сплати авторської винагороди є порушенням майнових авторських прав, передбаченим п. "а" ст. 50 Закону.

Враховуючи те, що доказів належного повідомлення позивача про припинення договору, як це передбачено умовами Договору, відповідачем не надано та матеріали справи не містять, дія Договору продовжувалась у відповідності до положень п. 4.2 договору на той самий строк, та в період з березня 2012 року по вересень 2014 року, за який позивач заявляє до стягнення заборгованість по сплаті винагороди, даний договір був чинним, як вірно було встановлено судом першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції перевіривши розрахунок основної заборгованості з урахуванням інфляційних втрат, зроблений позивачем та також перевірений судом першої інстанції, дійшов висновку, що з урахуванням інфляційних втрат та положень п. 1.2 Договору, згідно якого загальна сума щомісячної винагороди складає 800,00 грн. та п. 2 - відповідно до якого виплата винагороди проводиться з урахуванням офіційного річного рівня інфляції, за загальний період з 01.03.2012 по 30.09.2014, арифметично вірна сума заборгованості складає 65 435,52 грн.

Разом з тим, судовою колегією було встановлено, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо сплати винагороди за використання музичних творів, встановлені Договором, а тому позивач правомірно просив суд стягнути з відповідача 3% річних з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції вірно здійснив перерахунок 3% річних і встановив, що поданий розрахунок позивача відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому нараховані 3 % річних підлягають задоволенню в загальній сумі 4 192,27 грн.

Також, позивач посилаючись на п. 2.6 Договору просить суд стягнути з відповідача за несвоєчасну сплату винагороди пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення, яка за його розрахунком складає 4 192,27 грн.

Позовні вимоги в частині стягнення 4 192,27 грн. пені у зв'язку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобов'язань з виплати роялті на підставі ст. 230 ГК України судова колегія вважає, що є обґрунтованими та підлягають задоволенню за розрахунком позивача, який відповідає умовам договору та вимогам закону.

В силу ст. 43 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складається з фактів - підстав позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує апеляційну скаргу.

За таких обставин місцевий господарський суд, повно і всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким дав необхідну оцінку, з дотриманням приписів зазначених норм матеріального і процесуального права та з наведенням у рішенні зі справи необхідного мотивування, беручи до уваги право позивача як організації колективного управління надати дозвіл на використання необмеженої кількості музичних творів, встановивши наявність чинного Договору, дослідивши його зміст, виконання сторонами договірних зобов'язань і стан розрахунків, дійшов обґрунтованих висновків щодо укладеності та дійсності даного Договору та неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань за заявлений період, а тому й правомірно задовольнив позовні вимоги позивача.

Доводи, викладені апелянтом в апеляційній скарзі відхиляються судовою колегією за необґрунтованістю, оскільки не спростовують обставини, які на підставі належних та допустимих доказів у справі встановлені судом першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду м. Києва від 05.11.2014 у справі № 910/19731/14. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування оскаржуваного рішення у даній справі, судовою колегією не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 43, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Естрагон" залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2014 у справі № 910/19731/14 - без змін.

2. Справу № 910/19731/14 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписаний: 26.12.2014

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді Л.Л. Гарник

В.О. Пантелієнко