Ухвала

від 16.12.2014 по справі 820/17918/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2014 р.Справа № 820/17918/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Губарь А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2014р. по справі № 820/17918/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА "САТ АГРО"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІРМА "САТ АГРО" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якій просив скасувати податкове повідомлення - рішення №0003252201 від 18.09.2014 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2014 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА "САТ АГРО" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволений у повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення - рішення №0003252201 від 18.09.2014 року.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, не погоджуючись з рішення суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і постановити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що відповідачем цілком правомірно було нарахована пеня за порушення позивачем строків розрахунків у сфері ЗЕД. А позивач надав до суду документи, що не були надані перевіряючим під час проведення перевірки підприємства позивача, що є порушенням пп.44.6 ст. 44 Податкового кодексу України.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА "САТ АГРО" (код ЄДРПОУ 36624509) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по зовнішньоекономічному контракту від 04.12.2013 року №Z-0412-1, укладеному з підприємством - нерезидентом SARL FREMA (Франція) за період з 04.12.2013 року по 22.08.2014 року.

За результатами перевірки складено акт №2791/20-34-22-01-05/36624509 від 05.09.2014 року, яким зафіксовано порушення: ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 року №185/94-ВР (із змінами та доповненнями) в частині несвоєчасного надходження товарів, робіт, послуг за імпортними операціями у розмірі 59585 EURO по контракту від 04.12.2013 року №Z-0412-1, укладеним з компанією SARL FREMA (Франція) із затримкою на 9 календарних днів нарахована пеня за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 23678,08 грн. (а.с. 6-13).

На підставі вказаного акту перевірки №2791/20-34-22-01-05/36624509 від 05.09.2014 року відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0003252201 від 18.09.2014 року, яким позивачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 23678,08 грн. (а.с. 5).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем не в межах наданих повноважень та не у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Згідно ч.1 ст.2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 року №185/94 імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Згідно з п. 3 Постанови Правління Національного банку України «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» від 16.11.2012 N475, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 листопада 2012р. за N1921/22233, встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Пунктом 2 Порядку продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 29.12.2007 року №1409 (далі за текстом Порядок) визначено перелік операцій резидентів - суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, за якими може бути надано висновок щодо перевищення встановлених у статтях 1 і 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" строків проведення розрахунків за такими операціями.

Указом Президента України від 31 травня 2011 року № 634/2011 затверджено Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, пунктом 1 якого передбачено, що Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (Мінекономрозвитку України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мінекономрозвитку України входить до системи органів виконавчої влади і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики економічного і соціального розвитку, цінової, інвестиційної, зовнішньоекономічної політики, державної політики у сферах торгівлі, інтелектуальної власності, державної регіональної політики, державної політики з питань розвитку підприємництва, технічного регулювання та захисту прав споживачів, а також міжвідомчої координації з питань економічного і соціального співробітництва України з Європейським Союзом.

Мінекономрозвитку України є спеціально уповноваженим органом у сфері державних закупівель, метрології, з питань державно-приватного партнерства, оборонного замовлення.

Пунктом 2 Указу Президента № 634/2011 зазначено, що Мінекономрозвитку України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, а також дорученнями Президента України.

Відповідно до приписів п.3 Указу № 634/2011, основними завданнями Мінекономрозвитку України є, зокрема, формування та забезпечення реалізації: державної політики економічного і соціального розвитку; державної цінової політики; державної політики у сфері торгівлі; державної регіональної політики; державної політики у сфері технічного регулювання (стандартизації, метрології, сертифікації, оцінки (підтвердження) відповідності, акредитації органів з оцінки відповідності, управління якістю); державної політики у сфері державних закупівель, державного замовлення; політики у сфері державно-приватного партнерства; формування державної політики: у сфері захисту прав споживачів; у сфері статистики, керуючись засадами професійної незалежності та самостійності органів державної статистики в частині розроблення і затвердження нормативно-правових актів у галузі статистики; з питань розвитку підприємництва, державної регуляторної політики, ліцензування, дозвільної системи Згідно зі ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

При цьому, відповідно до вказаної статті "Моментом здійснення імпорту" є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Так, зокрема, п. 4 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України встановлено, що ввезення товарів, транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів, транспортних засобів за межі митної території України - сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів, транспортних засобів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку.

Пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України, з урахуванням заявленої мети такого переміщення, після проведення митних процедур.

Відповідно до частин першої та другої статті 321 Митного кодексу України товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.

У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Згідно з частиною шостою статті 321 Митного кодексу України перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем закінчується: у разі ввезення на митну територію України - після закінчення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Таким чином, ввезення в Україну товару, що підлягає митному оформленню службовими особами митниці, неможливе без фактичного перетину ним митного кордону України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність товаросупровідного документу, на якому проставляється відбиток штампу "під митним контролем" з відповідною датою та який підтверджує факт та дату перетину товаром митного кордону.

При цьому, перетин товаром митного кордону України, який засвідчується відбитком штампу "під митним контролем" з відповідною датою, не можна ототожнювати з пропуском товарів через митний кордон України, який здійснюється виключно після завершення митного оформлення в тому обсязі, який відповідає меті його переміщення через митний кордон України, і який підтверджується оформленою ВМД.

З огляду на викладене, моментом вчинення імпортної операції, зокрема моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статей 2 та 4 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України, а не момент оформлення ВМД.

Таким чином, оформлення митної декларації на імпортовані товари, як завершення їх митного оформлення та закінчення митного контролю щодо них, не є необхідною умовою для визначення моменту перетину такими товарами митного кордону України. У зв'язку з цим, датою імпорту слід вважати не дату оформлення митної декларації, а дату фактичного перетину митного кордону.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та SARL FREMA (продавець) укладено контракт №Z-0412-1 від 04.12.2013 року, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, який у свою чергу зобов'язується сплатити і прийняти на умовах даного договору кастраційну машину марки: AIGLON 80, рік випуску 2013 (а.с. 57-59).

Відповідно до п. 2 контракту строк поставки товару 90 днів з дня предоплати.

Сплата за вище вказаним контрактом здійснена 26.12.2013 року на суму 500 євро, 28.01.2014 року на суму 25000,00 грн., 06.02.2014 року на суму 29585,00 грн., про що свідчать платіжні доручення: №2 від 26.12.2013 року, №2 від 28.01.2014 року, №2 від 06.02.2014 року (а.с. 20-22).

Поставка товару здійснювалась на підставі договору про надання послуг від 21.12.2012 року, про що складено відповідний акт №850 від 28.02.2014 року (а.с. 52).

Товар по контракту №Z-0412-1 від 04.12.2013 року доставлений у пункт призначення 06.03.2014 року, про що свідчить складена митна декларація ВМД №2050700000/2014/007449 від 06.03.2014 року та відтиск штампу митного органу "під митним контролем 06.03.2014"(а.с. 23-24).

Остаточне розмитнення поставленого товару за контрактом №Z-0412-1 від 04.12.2013 року здійснено позивачем 04.04.2014 року, про що свідчить ВМД №205070000/2014/10609 (а.с. 42-43).

Приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, податковий орган прийшов до висновку про те, що позивач, розмитнивши товар тільки 04.04.2014 року, не дотримався строків розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом від 04.12.2013 №Z-0412-1, чим порушив ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Як було обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, предоплата першої частини суми за контрактом №Z-0412-1 від 04.12.2013 року здійснена позивачем 26.12.2013 року на суму 500 євро, про що свідчить платіжне доручення №1 від 26.12.2013 року (а.с. 20), а товар за цим контрактом надійшов на митну територію України 06.03.2014 року про що свідчить відтиск штампу "під митним контролем"

У даному випадку днем фактичної перетину митного кордону є 06.03.2014 року, про що свідчить відбиток штампу "під митним контролем 06.03.2014" у ВМД №2050700000/2014/007449.

Згідно розрахунку пені (а.с. 19) граничним строком надходження товару (термін виконання розрахунків) за зовнішньоекономічним контрактом №Z-0412-1 від 04.12.2013 року є 26.03.2014 року. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність порушень з боку позивача термінів розрахунків у сфері ЗЕД.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, всупереч наведеним положенням, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність його рішення, що оскаржується.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки та в апеляційній скарзі, неможливо кваліфікувати як порушення, що передбачені ст. 1 та ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідачем по справі не доведено правомірності та обґрунтованості прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, а тому воно підлягає скасуванню.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2014р. по справі № 820/17918/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П. Судді (підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 22.12.2014 р.