Рішення

від 18.12.2014 по справі 759/21433/14-ц

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/21433/14-ц

пр. № 2/759/7112/14

18 грудня 2014 року Святошинський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді - Борденюка В.В.,

при секретарі - Трегубенку М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом заступника прокурора Святошинського району м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства культури України, Державної акціонерної компанії «Україна туристична», публічного акціонерного товариства «Туристичний комплекс «Пролісок» до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним і витребування майна з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2014 року прокурор Святошинського району міста Києва звернувся до суду в інтересах держави в особі Міністерства культури України, Державної акціонерної компанії «Україна туристична», публічного акціонерного товариства «Туристичний комплекс «Пролісок» із позовом до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна із чужого незаконного володіння.

Заочним рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 4 листопада 20141 року позов було задоволено і визнано недійсним договір купівлі - продажу будівлі ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_1» літ. К), загальною площею 952,20 кв.м., що складають 9/100 частин від готельного комплексу, площею 10 564,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладений 24.03.2010 року між ВАТ «Туристичний комплекс «Пролісок» та ТОВ «Берег Компані» та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 і зареєстрований в реєстрі за № 1127; ухвалено витребувати із незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ПАТ «Туристичний комплекс «Пролісок» нерухоме майно, а саме, будівлю ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_1» (літ. К), загальною площею 952,20 кв.м., вартістю 7 723 294 грн., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; стягнено з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 3 654,00 грн.

За заявою представника ОСОБА_1 про скасування заочного рішення, 2 грудня 2014 року, Святошинський районний суд міста Києва постановив ухвалу про скасування заочного рішення Святошинського районного суду м.Києва від 4 листопада 2014 року, а справу було призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні прокурор прокуратури, В.Семененко, позов підтримав і просив задовольнити його вимоги, посилаючись на недійсність оспорюваного договору, який, на думку прокурора, порушує інтереси держави.

У межах судового засідання представники відповідача - ОСОБА_4 і ОСОБА_5 проти задоволення позову заперечували, посилаючись на пропуск прокурором строку позовної давності для заявлення даного позову; вказували на те, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем спірного майна і на наявність судових рішень, які є преюдиційними у даній справі і за якими встановлено дійсність спірного договору.

Вислухавши пояснення прокурора, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення даного позову, з огляду на таке.

Як встановлено судом у ході розгляду даної справи, відкрите акціонерне товариство «Туристичний комплекс «Пролісок» створено відповідно до Указу Президента України «Про корпоратизацію підприємств» від 15.06.1993 та Положення «Про порядок корпоратизації підприємств», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.1993 № 508, шляхом перетворення державного підприємства «Туристичний комплекс «Пролісок» у Відкрите акціонерне товариство «Туристичний комплекс «Пролісок» 81,02% акцій якого, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1290 від 20.07.1999, знаходиться в управлінні Державної акціонерної компанії «Україна туристична».

Метою створення ДАК «Україна туристична», відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1290 від 20.07.1999, була оптимізація організації структури та розвитку туризму. До її статутного фонду передано залишені у державній власності пакети акцій відкритих акціонерних товариств, у т.ч. ВАТ «Туристичний комплекс «Пролісок».

16.02.2008 Кабінетом Міністрів України видано постанову № 17 «Про вилучення із статутного фонду Державної акціонерної компанії «Україна туристична» пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, зокрема ВАТ «Туристичний комплекс «Пролісок», а її виконання покладено на Фонд державного майна як орган, що здійснює управління корпоративними правами держави.

Відповідно до п. 3 вказаної постанови Фонду державного майна необхідно забезпечити в установленому порядку продаж вилучених пакетів акцій відкритих акціонерних товариств разом із земельними ділянками, на яких вони розташовані. Відповідно до розділу 3 статуту ВАТ «Туристичний комплекс «Пролісок», затвердженого протоколом № 2 від 28.05.2007 загальних зборів акціонерів ВАТ «Туристичний комплекс «Пролісок», товариство є юридичною особою, правонаступником державного підприємства «Туристичний комплекс «Пролісок», є власником майна переданого йому засновниками та учасниками у власність, має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в банках, товарний знак, печатку, має право самостійно укладати угоди, набувати та нести майнових та особистих немайнових прав та обов'язків, бути стороною в судах, тощо.

Згідно статуту товариства, ВАТ «Туристичний комплекс «Пролісок» є самостійним господарюючим суб'єктом та не входить до складу будь-якого іншого підприємства, установи, організації, компанії, тощо.

Органами управління товариства є загальні збори акціонерів, наглядова рада, правління, ревізійна комісія.

Виконавчим органом товариства є правління, яке здійснює керівництво поточною діяльністю на підставі законодавства України, відповідно до положень статуту та згідно рішень загальних зборів акціонерів товариства. До компетенції правління відноситься розпорядження майном товариства, грошовими сумами для здійснення обов'язкових платежів до бюджетів усіх рівнів тощо.

Рішенням позачергових загальних зборів акціонерів ВАТ «Туристичний комплекс «Пролісок» від 12.01.2010 було відсторонено від виконання своїх обов'язків голову правління ВАТ «Туристичний комплекс «Пролісок» ОСОБА_6, обрано новим головою правління ОСОБА_7 та доручено голові правління ДАК «Україна туристична» укласти контракт з новим керівником, якому приступити до виконання своїх обов'язків з цього дня.

Умовами контракту керівника ВАТ «Туристичний комплекс «Пролісок» зобов'язано неухильно дотримуватись умов контракту та здійснювати оперативне управління товариством, вжити дієвих заходів щодо ліквідації боргів підприємства, у тому числі з ліквідації боргів до бюджету, з виплати заробітної плати працівникам товариства, простроченої кредиторської та дебіторської заборгованості, тощо.

З урахуванням складної фінансової ситуації товариства, загальними зборами уповноважено голову правління провести необхідні рішення по розпорядженню майном товариства на суму, що не перевищує 10% балансової вартості активів підприємства на останню звітну дату, у відповідності з п.8.4.7.2. статуту ВАТ «Туристичний комплекс «Пролісок», відповідно до якого, голова правління уповноважений приймати рішення щодо розпорядження майном товариства.

Положеннями п.п. 8.4.7.2., 8.4.7.3. статуту ВАТ «Туристичний комплекс «Пролісок» голові правління надано повноваження розпоряджатись майном товариства на суму до 10% балансової вартості активів товариства та укладати будь-які угоди на суму, що не перевищують 20% балансової вартості товариства за результатами останньої річної фінансової звітності товариства.

У подальшому, головою правління ВАТ «Туристичний комплекс «Пролісок» ОСОБА_7, на початку 2010 року було вчинено дії, направлені на відчуження будівлі ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_1» (літера К), розташованого за адресою: АДРЕСА_1, яка входила до цілісного майнового комплексу ВАТ «Туристичний комплекс «Пролісок».

З цією метою, ОСОБА_7 неодноразово звертався до наглядової ради товариства, ДАК «Україна туристична», Фонду державного майна України з листами про надання дозволу на реалізацію майна товариства, проте відповідні дозволи голові правління ВАТ «Туристичний комплекс «Пролісок» ОСОБА_7 надані не були.

24.03.2010 року між ВАТ «Туристичний комплекс «Пролісок», в особі голови правління ОСОБА_7 і ТОВ «Берег Компані», в особі ОСОБА_8, було укладено договір купівлі-продажу вказаної будівлї ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_1» (літ. К). Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за № 1127.

Згідно п. 1.1 вказаного договору ВАТ «Туристичний комплекс «Пролісок», в особі голови правління, ОСОБА_7, зобов'язався передати майно (продати), а саме будівлю ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_1» (літ. К), загальною площею 952,20 кв. м., що складають 9/100 частин від готельного комплексу, площею 10 564,5 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, у власність ТОВ «Берег Компані», а ТОВ «Берег Компані», в особі директора ОСОБА_8 зобов'язався прийняти майно (купити) і сплатити за нього обговорену грошову суму.

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору, продаж будівлі ресторану за домовленістю сторін вчинився за 400000 грн. У подальшому, відповідно до акту приймання-передачі предмета продажу (об'єкта нерухомості) до договору купівлі- продажу реєстровий № 1127 від 24.03.2010, підписаного ОСОБА_7 та ОСОБА_8, передав ТОВ «Берег Компані» будівлю ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_1» (літ. К), загальною площею 952,20 кв. м.

Згідно з абз. 2 пункту 2.3. договору ринкова вартість об'єкта оцінки,а а саме будівлі ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_1» (літ. К), складає 399 000,00 грн., згідно Звіту про експерту оцінку будівлі, складену суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_9 від 12 березня 2010 року (т.1, а.с. 14-16).

Заперечуючи проти визнання даного договору недійсним, представники відповідача вказують на те, що за висновком від 10 лютого 2010 року аудиторської фірми «Баррістер Агенс Груп» за результатами фінансових звітів ВАТ «Туристичний комплекс «Пролісок» за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 рік, балансова вартість активів товариства становить 4 017 000,00 грн. Водночас, згідно висновку щодо експертної оцінки відчужуваного майна - будівлі ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_1», який 12.03.2010 здійснив експерт ОСОБА_9 (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності 523/09, виданий Фондом державного майна України 28.04.2009, свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів НОМЕР_2 сертифікат оцінювачів № 1), вартість відчужуваної будівлі становить 399 000,00 грн.

Однак, згідно висновку експертного будівельно-технічного дослідження Київського НДІ судових експертиз МЮ України № 605/3397/12-42 від 27.03.2012, звіт про експертну оцінку майна, складений ФОП ОСОБА_9, визнано таким, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та непрофесійним і не може бути використаний. Ринкова вартість будівлі ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_1» (літ. К), розташованого за адресою: АДРЕСА_1, станом на час укладення договору купівлі-продажу від 24.03.2010 № 1127 між ВАТ «Туристичний комплекс «Пролісок» та ТОВ «Берег Компані» могла складати (з врахуванням ПДВ) 7 723 294 гривні (т.1, а.с. 20-33).

Як встановлено в судовому засіданні, у зв'язку із відчуженням вказаної будівлі і укладенням зазначених правочинів, прокуратурою Святошинського району міста Києва внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013110080000062 від 31.01.2013 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 366 КК України (в редакції від 16.02.2010).

Суд вважає висновок експертного будівельно-технічного дослідження Київського НДІ судових експертиз МЮ України № 605/3397/12-42 від 27.03.2012 належним і допустимим доказом ринкової вартості будівлі ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_1» (літ. К), розташованого за адресою: АДРЕСА_1, яка на момент укладення оспорюваного договору 24.03.2010 року становила 7 723 294 гривні.

Відтак із викладеного вбачається, що, укладаючи вказаний договір купівлі-продажу від 24.03.2010 року, Голова правління відкритого акціонерного товариства «Туристичний комплекс «Пролісок», ОСОБА_7 діяв поза межами наданих йому положеннями п.п. 8.4.7.2., 8.4.7.3. статуту ВАТ «Туристичний комплекс «Пролісок» повноважень із розпорядження майном товариства, оскільки від імені товариства здійснив відчуження майна підприємства, шляхом укладення вказаної угоди, вартістю більше 20% балансової вартості активів товариства.

Поряд із цим, продаж будівлі ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_1» голова правління ВАТ «Туристичний комплекс «Пролісок» ОСОБА_7 не погодив з загальними зборами акціонерів (п.8.2.6.3, п. 8.2.6.10 Статуту), наглядовою радою (п.8.3.4.6 Статуту) чим фактично було порушено інтереси держави в особі Державної акціонерної компанії «Україна туристична», оскільки до статутного фонду компанії передано, відповідно до п.6.3 Статуту, пакет акцій у розмірі 81,02% (т. 1, а.с. 59).

Згідно вимог ч. 1, абз. 1 ч. 3 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 237 ЦК України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

За змістом даної правової норми представництво може здійснюватись на підставі акту органу юридичної особи, в силу якого представник діє від імені юридичної особи. У таких випадках повноваження представника на вчинення правочинів від імені юридичної особи ґрунтуються на установчих документах юридичної особи, положенні про відокремлений структурний підрозділ. Прикладом такого представництва може бути укладення договорів від імені юридичної особи директором на підставі статуту юридичної особи; для такого представництва характерно, що воно є службовим обов'язком особи, яка його здійснює.

Частина 1 статті 241 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Першою-третьою, п'ятою та шостою частинами статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договорів недійсними: відповідність договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору, дієздатність сторін за договором, у чому конкретно полягає порушення вільного волевиявлення та не відповідність його внутрішній волі учасника правочину, не спрямованість сторони на реальне настання правових наслідків правочину та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відтак, враховуючи наведені обставини щодо відсутності у момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу від 24.03.2010 року у голови правління відкритого акціонерного товариства «Туристичний комплекс «Пролісок», ОСОБА_7, повноважень на розпорядження майном товариства на суму більшу, ніж 10% балансової вартості активів товариства та укладення будь-яких угод на суму, що перевищують 20% балансової вартості товариства, а також, зважаючи на вартість відчуженого за договором майна, враховуючи зміст положень наведених правових норм, суд доходить висновку про порушення приписів статей 92 і 237 ЦК України при укладенні спірного договору, оскільки із боку ВАТ «Туристичний комплекс «Пролісок» він був укладений із перевищенням повноважень представника за законом і статутом підприємтва, яким є голова правління товариства.

У подальшому, 20.05.2010 року, між товариством з обмеженою відповідальністю «Берег Компані», в особі ОСОБА_8 і ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого право власності на будівлю ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_1» перейшло від ТОВ «Берег Компані» до ОСОБА_1 Відповідно до п. 2.1 вказаного договору, продаж будівлі ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_1» за домовленістю сторін вчинено за 420 000 гривень (т.1, а.с. 17-19).

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до п. 10 постанови Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України державна реєстрація ТОВ «Берег компані» скасована.

Рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої.

Зважаючи на викладене, єдиним передбаченим чинним законодавством способом захисту інтересів держави в особі Міністерства культури та туризму України та Державної акціонерної компанії «Україна туристична» в даному випадку є витребування майна із незаконного володіння ОСОБА_1, оскільки продавець спірного майна за договром купівлі-продажу від 20.05.2010 року - товариство з обмеженою відповідальністю «Берег Компані» набуло його за недійсним договором купівлі-продажу від 24.03.2010 року.

Водночас, заперечуючи проти вимог даного позову, представники відповідача вказували на те, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем, а відтак, на їх думку, спірна будівля ресторану не може бути витребувана у відповідача у справі.

Однак, із такими доводами суд погодитись не може, виходячи із такого.

За змістом пункту 3 частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, у разі вибуття майна з володіння власника, якщо воно вибуло з володіння не за його волею, законодавець надає переваги у захисті майнового права власнику, а не добросовісному набувачеві. Водночас, набувач майна за таким договором може звернутись із позовом про відшкодування завданої йому шкоди до продавця за договором купівлі-продажу.

Таким чином, той факт, що будівля ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_1» (літ. К), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 була, була відчужена головою правління ВАТ «Туристичний комплекс «Пролісок» товариству з обмеженою відповідальністю «Берег Компані» за вказаним договором купівлі-продажу від 24.03.2010 із перевищенням повноважень представника акціонерного товариства за законом і за статутом підприємства, свідчить про те, що вказане майно вибуло із володіння ВАТ «Туристичний комплекс «Пролісок» без належного волевиявлення товариства, як юридичної особи, яка діє через визначені Статутом органи управління товариством, у межах їх повноважень.

Відтак, враховуючи припис пункту 3 частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України, за наведених обставин, спірна будівля підлягає витребуванню із незаконного володіння ОСОБА_1, як набувача за договором купівлі-продажу від 20.05.2010 року, що був укладений між ним і товариством з обмеженою відповідальністю «Берег Компані», в особі ОСОБА_8.

Разом із цим, на думку суду вбачаються підстави для того, щоб вважати, що відповідач, знав, або міг знати про обставини набуття ТОВ «Берег Компані» спірної будівлі, оскільки із наявного у відкритому доступі в електронному вигляді Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців вбачається, що ОСОБА_1 поряд із ОСОБА_8 є співзасновником товариства з обмеженою відповідальністю «Берег Компані» (код ЄДР - 36175486).

Разом із тим, представником відповідача у тексті заяви про скасування заочного рішення Святошинського районного суду міста Києва від 4 листопада 20141 року було викладено заяву про застосування строків позовної давності до вимог даного позову; зі змісту заяви вбачається, що строк позовної давності слід обраховувати із часу укладення оспорюваного правочину 24.03.2010 року (а.с. 89).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).

Водночас у тексті поданої до суду 26.08.2014 року позовної заяви заступника прокурора Святошинського району м.Києва викладено заяву про поновлення строків позовної давності щодо вимог даного позову; позивач вказує на те, що прокуратурі стало відомо про факт заподіяння шкоди інтересам держави, завданих незаконним відчуженням майна ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_1» (літ.К), з моменту отримання висновку експертного будівельно-технічного дослідження Київського НДІ судових експертиз МЮ України № 605/3397/12-42 від 27.03.2012 року. Крім того, у межах судового засідання прокурор прокуратури наголошував на тому, що до проведення і отримання прокуратурою даного експертного дослідження у позивача не було підстав обґрунтовано вважати, що оспорюваний договір купівлі-продажу від 24.03.2010 року був укладений головою правління відкритого акціонерного товариства «Туристичний комплекс «Пролісок» із перевищенням повноважень представника, що були визначені положеннями п.п. 8.4.7.2., 8.4.7.3. статуту ВАТ «Туристичний комплекс «Пролісок».

Відтак, враховуючи те, що позивачу стала достеменно відома дійсна вартість відчуженої за договором купівлі-продажу від 24.03.2010 року будівлі ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_1» лише після отримання висновку експертного будівельно-технічного дослідження Київського НДІ судових експертиз МЮ України № 605/3397/12-42 від 27.03.2012 року, який є належним і допустимим доказом даної обставини, а також, враховуючи необхідність відновлення порушених інтересів держави із незаконним відчуженням майна підприємства, зважаючи на те, що державний пакет акцій у ВАТ «Туристичний комплекс «Пролісок» складає 81,02%, то у даному разі, враховуючи характер спірних правовідносин, суд дійшов висновку про наявність підстав для відновлення строку позовної давності на звернення до суду із даним позовом, відповідно до частини 5 статті 267 ЦК України.

Разом із цим, заперечуючи проти задоволення даного позову, представник відповідача посилався на наявність судових рішень, які є преюдиційними у даній справі і за якими встановлено дійсність спірного договору купівлі-продажу від 24.03.2010 року.

Відповідно до частини 3 статті 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, рішенням господарського суду м.Києва від 25.10.2010 року у справі № 35/530 за позовом акціонера відритого акціонерного товариства «Туристичний комплекс «Пролісок» ОСОБА_11 до відритого акціонерного товариства «Туристичний комплекс «Пролісок», товариства з обмеженою відповідальністю «Берег Компані» було відмовлено у визнанні недійсним оспорюваного у даній справі договору купівлі-продажу від 24.03.2010 року (а.с. 96-100).

Рішенням Святошинського районного суду м,Києва від 5 грудня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 29 січня 2014 року, у справі за позовом відритого акціонерного товариства «Туристичний комплекс «Пролісок» до ОСОБА_1, за участю третіх осіб: Міністерство культури України, Державна акціонерна компанія «Україна туристична» про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 24.05.2010 року, що був укладений між ОСОБА_1 і ТОВ «Берег компані» і витребування майна, у задоволенні позову було відмовлено (а.с. 110-89).

Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 27 жовтня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відритого акціонерного товариства «Туристичний комплекс «Пролісок» про виділ у натурі частки х нерухомого майна суд позов задовольнив і виділив ОСОБА_1 як окремий об'єкт нерухомого майна, частку розміром 9/100 із нерухомого майна готельного комплексу по АДРЕСА_1; всього по будівлі за літерою «К» площа складає 952,2 кв.м., які знаходяться у будівлі ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_1» (т.1, а.с. 101-103).

В абз. 2, 4 пункту 7 Постанови від 18 грудня 2009 року N 14 «Про судове рішення у цивільній справі» Пленум Верховного суду України висловив позицію про те, що оскільки обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ лише в тому разі, коли в них беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, чи їх правонаступники (частина третя статті 61 ЦПК), то в інших випадках - ці обставини встановлюються на загальних підставах. За змістом частини третьої статті 14, частини третьої статті 61, частини другої статті 223 ЦПК особи, які не брали участі в цивільній, господарській або адміністративній справі, в якій судом ухвалено відповідне судове рішення, мають право при розгляді іншої цивільної справи за їх участю оспорювати обставини, встановлені цими судовими рішеннями. У даному випадку суд ухвалює рішення на основі досліджених у судовому засіданні доказів.

Таким чином, дослідивши зміст зазначених судових рішень, з огляду на різний суб'єктний склад учасників даного позовного провадження і судових проваджень, у межах яких було ухвалено наведені судові рішення, а також з огляду на різні предмет і підстави позовів, суд відхиляє посилання представників відповідача на доведеність їх заперечень проти даного позову із посиланням на обставини, що були встановлені згаданими судовими актами.

Враховуючи викладене, вимоги даного позову є законними, обґрунтованими і підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, що свідчить про наявність підстав для їх задоволення.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов заступника прокурора Святошинського району м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства культури України, Державної акціонерної компанії «Україна туристична», публічного акціонерного товариства «Туристичний комплекс «Пролісок» до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним і витребування майна з чужого незаконного володіння задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі - продажу будівлі ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_1» літ. К), загальною площею 952,20 кв.м., що складають 9/100 частин від готельного комплексу, площею 10 564,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладений 24.03.2010 року між ВАТ «Туристичний комплекс «Пролісок» та ТОВ «Берег Компані» та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 і зареєстрований в реєстрі за № 1127.

Витребувати із незаконного володіння ОСОБА_1 (іпн - НОМЕР_1) на користь ПАТ «Туристичний комплекс «Пролісок» нерухоме майно, а саме, будівлю ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_1» (літ. К), загальною площею 952,20 кв.м., вартістю 7 723 294 грн., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_1 (іпн - НОМЕР_1) на користь держави судовий збір у розмірі 3 654,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: