Постанова

від 24.12.2014 по справі 823/3542/14

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2014 року справа № 823/3542/14

м. Черкаси

10 год. 50 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гараня С.М.,

при секретарі - Рахліній В.В.,

за участю:

представника позивача дочірнього підприємства «Умань-Агро» Вахмякова О.С. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства «Умань-Агро» до реєстраційної служби Уманського міськрайонного управління юстиції Черкаській області, державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Уманського міськрайонного управління юстиції Черкаській області Пономаренко М.Ф. про скасування рішень та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ДП «Умань-Агро», в якому останній просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно РС Уманського МУЮ Черкаській області Пономаренко М.Ф. (відповідач 2) від 31.10.2014р. № 16889256 про зупинення розгляду заяви щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень;

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно РС Уманського МУЮ Черкаській області Пономаренко М.Ф. від 13.11.2014р. № 17186774 про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень;

- зобов'язати РС Уманського МУЮ Черкаській області (відповідач 1) повторно розглянути заяву уповноваженої особи ДП «Умань-Агро» Гнилозубенка О.Ю. від 28.10.2014р. за реєстраційним номером 8712234 щодо державної реєстрації речового права та прийняти рішення про таку реєстрацію - права оренди земельної ділянки (кадастровий номер 7124388900:02:000:0824), яка розташована на території Томашівської Сільської ради Уманського р-ну., Черкаської обл. по договору оренди землі від 10.11.2006р. № 60 укладеного між ОСОБА_4 та ДП «Умань-Агро» та зареєстрованого в Уманському РВ Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» 04.12.2006р. за № 040679400110 та додаткової угоди до нього, у відповідності до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 13.11.2014 р. відповідачем 2 було прийнято рішення № 17186774 про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень. Підставою для прийняття вказаного рішення стало те, що в договорі оренди землі № 60 від 10.11.2006 р. та додатковій угоді до нього, які були подані для проведення державної реєстрації були відсутні істотні умови договору оренди землі, що визначені ст. 15 Закону України «Про оренду землі», а саме: відсутні умови передачі земельної ділянки в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Вказану відмову позивач вважає протиправною, оскільки така істотна умова договору, як передача земельної ділянки в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки на момент укладення позивачем договору оренди землі (10.11.2006 р.) в ст. 15 Закону України «Про оренду землі» була відсутня. Крім цього наголосив, що жодним нормативно-правовим актом не встановлено обов'язку сторін договору приводити його у відповідність до вимог чинного законодавства України, шляхом внесення в договір умов, які на момент укладення такого договору не передбачалися. Таким чином, зазначив позивач, відсутність у вищевказаних договорах, в даному випадку, зазначеної істотної умови жодним чином не суперечить положенням законодавства України та не є підставою для визнання недійсним в судовому порядку цього договору та додаткової угоди до нього, а також не може бути причиною для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

В судовому засіданні представник позивача підтримав адміністративний позов та просив повністю задовольнити вимоги ДП «Умань-Агро».

Представник відповідачів 1 та 2 до зали судового засідання не прибув, натомість надав заперечення відносно адміністративного позову, в яких заявив клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідачів.

В наданих запереченнях представник відповідачів просив суд відмовити в задоволенні вимог ДП «Умань-Агро» в повному обсязі наголосивши, що рішення відповідача 2 від 31.10.2014 р. № 16889256 про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та від 13.11.2014 р. № 17186774 про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень є законними та обґрунтованими, оскільки в даному випадку заявник звернувся до органу державної реєстрації прав з метою проведення саме державної реєстрації змін до договору оренди землі, а не перереєстрації вказаного договору (в цьому випадку було б застосовано ч.4 ст.3 Закону № 1952), а отже його право на земельну ділянку із внесеннями змін виникло б з моменту його державної реєстрації, у відповідності до вимог Закону № 1952.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 10.11.2006 р. між ОСОБА_4 (орендодавець) та ДП «Ілліч-Агро Умань» ВАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» (орендар) було укладено договір оренди землі № 60 (а.с.12-13). У відповідності до вказаного договору, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку площею 3,0358га., яка розташована на території Томашівської Сільської ради Уманського р-ну., Черкаської обл.

В подальшому, 04.04.2014 р. між ОСОБА_4 та ДП «Умань-Агро», в зв'язку із зміною найменування орендаря ДП «Ілліч-Агро Умань» ВАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» на ДП «Умань-Агро» було укладено додаткову угоду до договору № 60 від 10.11.2006 р. (а.с.19).

Вказаною угодою було закріплено розмір орендної плати по договору № 60 від 10.11.2006 р., а також внесено зміни до реквізитів орендаря.

28.10.2014 р. уповноваженою особою ДП «Умань-Агро» було подано до РС Уманського МУЮ Черкаській області заяву та необхідний пакет документів для державної реєстрації прав та їх обтяжень за додатковою угодою до договору № 60 від 10.11.2006 р. (а.с.11).

Вказана заява була зареєстрована за № 8712234.

За результатами розгляду заяви позивача, 31.10.2014 р. відповідач 2 керуючись ст.22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та п.16 Порядку № 868 прийнято рішення № 16889256 про зупинення розгляду зави ДП «Умань-Агро» про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (а.с.9), в зв'язку з тим, що в договорі оренди землі № 60 від 10.11.2006 р. (зареєстрованого 04.12.2006 р. за № 040679400110) та додатковій до нього угоді, які подані для проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень відсутні істотні умови договору оренди землі, що передбачені ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме - умови передачі в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.77), рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 16889256 від 31.10.2014 р. було вручено уповноваженій особі позивача 07.11.2014р.

В зв'язку з невиконанням вимог державного реєстратора, 13.11.2014 р. відповідачем 2 у відповідності до вимог ч.2 ст.15 Закону України «Про оренду землі» прийнято рішення за № 17186774 про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень (а.с.10), в зв'язку з тим, що подані для державної реєстрації документи не відповідали вимогам, або не давали змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчували.

Вважаючи дії державного реєстратора по прийняттю рішень № 16889256 від 31.10.2014 р. про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та № 17186774 від 13.11.2014 р. про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень протиправними, а самі рішення таким, що прийняті з порушеннями вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових права на нерухоме майно та їх обтяжень», ДП «Умань-Агро» звернулася до суду за захистом порушених прав та інтересів.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004р. № 1952-IV (далі - Закон № 1952) визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону № 1952, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За приписами ч. 1 ст. 4 Закону № 1952, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно; право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; інші речові права відповідно до закону; податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Частина 3 ст.3 Закону № 1952 передбачає, що права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень (ч.4 ст. 3 Закону № 1952).

Як передбачено ч.1 ст.19 Закону № 1952, державна реєстрація прав проводиться, зокрема на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

Суд наголошує, що відповідно до ч.3 ст.17 Закону № 1952, документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав (в даному випадку договір оренди земельної ділянки та додаткова угода до нього), повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Так, ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 р. № 161-XIV (надалі - Закон № 161) визначені істотними умовами договору оренди землі, до яких відноситься: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону, що прямо передбачено ч.2 ст.15 Закон № 161.

В свою чергу, ст. 24 Закону № 1952 визначено вичерпний перелік підстав за наявності яких, може бути відмовлено в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зокрема якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують або після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення.

Проаналізувавши зазначені норми Закону № 1952, суд дійшов висновку, що державний реєстратор прав на нерухоме майно, перевіривши заяву та подані документи, встановивши наявність підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені ст. 24 даного Закону, зобов'язаний прийняти рішення про відмову в такій реєстрації прав.

З матеріалів наявних в даній адміністративній справі суд встановив, що в даному випадку ДП «Умань-Агро» звернулось до відповідача 2 з метою проведення державної реєстрації змін до договору оренди землі № 60 від 10.11.2006 р. та додаткової до нього угоди (подано заяву саме про реєстрацію прав та їх обтяжень), а не перереєстрації договору оренди землі, а отже право позивача на земельну ділянку із внесеними змінами мало виникнути у останнього з моменту державної реєстрації договору та додаткової угоди, як це передбачено ч.3 ст.3 Закону № 1952.

В контексті вищевказаного критичними, на думку суду, є доводи представника позивача щодо протиправності рішень державного реєстратора про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та про відмову в реєстрації прав та їх обтяжень, оскільки така істотна умова договору, як передача земельної ділянки в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки на момент укладення позивачем договору оренди землі (10.11.2006 р.) в ст.15 Закону № 161 була відсутня.

Суд наголошує, що моментом укладення додаткової угоди (яка є складовою частиною договору оренди землі № 60 від 10.11.2006 р. та закріплює зміни істотних умов договору), є дата підписання такої угоди, а саме 04.04.2014 р., тобто в той час коли ст.15 Закону № 161 передбачала таку істотну умову договору оренди землі, як - «умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки» (вказана умова доповнила вказану статтю закону згідно із Законом України від 16.09.2008 р. № 509-VI).

Тобто, суд вважає, що в даному випадку при укладенні додаткової угоди, окрім внесених змін сторони правочину повинні були дійти також згоди щодо умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, чого останніми зроблено не було.

Таким чином, оскільки в судовому засіданні достовірно встановлено, що подані ДП «Умань-Агро» документи не давали змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, а також беручи до уваги, що позивачем не були усунуті обставин, які стали підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, суд дійшов винову, що рішення державного реєстратора № 16889256 від 31.10.2014 р. та № 17186774 від 13.11.2014 р. є законним, обґрунтованим та таким, що відповідають вимогам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відносно позовної вимоги ДП «Умань-Агро» щодо повторного розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, суд зазначає наступне.

У відповідності до абз.1 п.29 «Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 р. № 868, орган державної реєстрації прав, нотаріус не пізніше наступного робочого дня з моменту прийняття рішення про відмову в державній реєстрації прав видає особисто заявникові або надсилає поштою з описом вкладення таке рішення разом з документами, що подавалися заявником для проведення державної реєстрації прав.

Аналіз положень вищевказаного Порядку дає підстави вважати, що повторний перегляд заяви на підставі якої прийнято рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень законодавчо не передбачено. Не встановлює процедури та способу повторного розгляду заяви про державну реєстрацію прав таж і «Порядок ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 р. №1141, який визначає процедуру ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З урахуванням вищевказаного суд дійшов висновку, що позовна заява і цій частині задоволенню також не підлягає.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 та 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач довів, що під час вчинення дій, з приводу яких подано позов - прийняття рішень № 16889256 від 31.10.2014 р. про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та № 17186774 від 13.11.2014 р. про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень, він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а тому вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги яка подається до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя С.М. Гарань

Повний текст постанови виготовлений 29.12.2014 року.