Рішення

від 25.11.2014 по справі 921/1028/14-г/6

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" листопада 2014 р.Справа № 921/1028/14-г/6

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МТІ" (бул. Л. Українки, 4, м. Київ 23, Київська область, 01023)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Нерухомості Всесвіт" (вул.Тополева, 6, м. Київ 49, Київська область, 03049)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Діавест - Комп'ютерний світ" (пр. 40-річчя Жовтня, 46/1 А, м. Київ 39, Київська область, 03039)

про визнання права власності на нерухоме майно за договором іпотеки.

За участю представників:

позивача - Сидоренко О.В.;

відповідача - не з'явився;

третьої особи - не з'явився.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МТІ" звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Нерухомості Всесвіт", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю "Діавест - Комп'ютерний світ", про, з врахуванням зменшення позовних вимог: звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності іпотекодержателем Товариством з обмеженою відповідальністю "МТІ" на предмет іпотеки - нежиле приміщення, приміщення магазину комп'ютерної та побутової техніки, загальною площею 192,2 кв.м., що знаходиться за адресою вул. Грушевського, 1, м. Тернопіль ринковою вартістю 995900 грн. та належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Світ Нерухомості Всесвіт" в рахунок часткового погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Діавест - Комп'ютерний світ" в розмірі 4203757,30 грн. за договором поставки №204685/1526/10 від 01 вересня 2010 року.

Розгляд справи, призначений вперше на 16 жовтня 2014 року неодноразово відкладався, востаннє на 25 листопада 2014 року.

Уповноважені представники відповідача та третьої особи в судове засідання жодного разу не з'явились, витребувані документи у т.ч. відзив на позов, інші заперечення суду не надали.

Направлені на їх адресу процесуальні документи, повернулись із відміткою пошти про неможливість вручення через відсутність адресата.

Як вбачається із спеціальних витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, сформованих станом на 23 жовтня 2014 року, відповідач та третя особа про зміну свого місця знаходження органи державної реєстрації не повідомляли.

А тому, процесуальні документи слід вважати врученими, відповідно до вимог ст. 64 ГПК України.

При даних обставинах, неявка відповідача та третьої особи не перешкоджає розгляду справи по суті, і слухається згідно з приписами ст. 75 ГПК України, за наявними у ній доказами.

Представнику позивача роз'яснено належні йому права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20,22,81-1 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання аудіозапис судового засідання не здійснювався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача у т.ч. дані у попередніх засіданнях, суд встановив наступне:

01 вересня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "МТІ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Діавест - Комп'ютерний світ" укладено договір довгострокового постачання товарів №204685/1526/10.

Відповідно до договору, ТОВ "МТІ" (постачальник) зобов'язувався здійснювати постачання комп'ютерної та офісної техніки, телекомунікаційне обладнання та витратні матеріали в обсягах визначених у специфікаціях, а ТОВ "Діавест - Комп'ютерний світ" (покупець) брав на себе зобов'язання оплачувати отримані товарно-матеріальні цінності із відтермінуванням, але не пізніше 30 календарних днів від дати поставки.

В подальшому, термін проведення оплати було продовжено до 60 календарних днів, про що складено додаткову угоду №3 від 25 березня 2011 року.

Крім того, 25 березня 2011 року підписано додаткову угоду №2, в якій сторони доповнили договір №204685/1526/10 пунктами 9.6-9.8 про укладення правочинів в порядку глави 49 ЦК України щодо забезпечення виконання покупцем своїх зобов'язань, а також передбачили право постачальника одержати задоволення своїх вимог за договором поставки за рахунок майна переданого покупцем в заставу за договором застави.

Додатковими угодами сторони також продовжували дію договору №204685/1526/10 від 01 вересня 2010 року, востаннє до 31 грудня 2014 року.

28 березня 2011 року між ТОВ "МТІ" (іпотекодержателем) та ТОВ "Світ Нерухомості Всесвіт" (іпотекодавцем), як майновим поручителем ТОВ "Діавест - Комп'ютерний світ" укладено іпотечний договір.

За умовами п.1.1 договору від 28 березня 2011 року, іпотека забезпечує вимоги іпотекодержателя, що витікають з договору поставки №204685/1526/10 від 01 вересня 2010 року.

Право звернення стягнення на предмет іпотеки виникає у іпотекодержателя у момент закінчення строку оплати поставки однієї або кількох партій товару. Сума заборгованості визначається вартістю товару, поставленого на підставі видаткових накладних у відповідності із специфікаціями.

У п.1.2 визначено, що предметом іпотеки є нежиле приміщення, приміщення магазину комп'ютерної та побутової техніки, загальною площею 192,2 кв.м., що знаходиться за адресою вул. Грушевського (вулиця Шевченка, площа 60-річчя СРСР), буд. 1(один), м. Тернопіль.

Заставна вартість майна, згідно з п.1.5 іпотечного договору становить 1250000грн.

На строк дії договору, предмет іпотеки перебуває у володінні (користуванні) іпотекодавця (п.1.6 договору).

Спосіб та порядок звернення стягнення на предмет іпотеки сторони погодили у розділі 5 договору, яким передбачено право іпотекодержателя задовольнити боргові зобов'язання ТОВ "Діавест - Комп'ютерний світ" за договором поставки ( зокрема, вартості поставленого товару та нарахованої неустойки) на власний вибір, у т.ч. за рахунок майна іпотекодавця, шляхом визнання права власності на передане в іпотеку майно.

Звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватись за рішенням суду (п.5.3 іпотечного договору).

Відповідно до п.6.1, іпотечний договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання покупцем (ТОВ "Діавест - Комп'ютерний світ") своїх зобов'язань по договору поставки №204685/1526/10 від 10 вересня 2010 року.

Договір іпотеки від 28 березня 2011 року цього ж дня нотаріально посвідчено та зареєстровано в Державному реєстрі правочинів.

На виконання умов договору поставки, у відповідності до специфікацій, на підставі виданих ТОВ "Діавест - Комп'ютерний світ" довіреностей, по видаткових накладних (копії наявні у матеріалах справи) за період з квітня 2013 року по січень 2014 року представник третьої особи отримав товарно - матеріальні цінності (комп'ютери та іншу техніку) на загальну суму 4375848,68 грн.

Зауважень щодо відступів від положень угоди, інших недоліків по кількості та якості поставленого товару, від покупця не поступало.

Згідно з наявним у матеріалах справи актом звірки взаємних розрахунків, підписаним уповноваженим представником ТОВ "Діавест - Комп'ютерний світ" без будь-яких заперечень, засвідченим печаткою, заборгованість третьої особи перед позивачем станом на червень 2014 року становила 3 508 853,01 грн.

Станом на дату звернення до суду, за твердженням позивача і згідно з поданим розрахунком позовних вимог, ТОВ "Діавест - Комп'ютерний світ" заборгувало ТОВ "МТІ" за поставлену оргтехніку 3 484 853,46 грн.

У разі несвоєчасного проведення оплати отриманих товарно-матеріальних цінностей, п.9.4 договору №204685/1526/10 передбачено нарахування пені в розмірі 0,1 %, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Разом з тим, обрахований позивачем за шість місяців від дати виникнення заборгованості по кожній накладній з врахуванням приписів п. 6 ст. 232 ГК України, а також за подвійною обліковою ставкою, як це передбачено ст.ст.1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені заявлений до стягнення становить 128625,19 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, з врахуванням індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення.

Зважаючи на суму боргу, розрахунок позивача, період нарахування, встановлений індекс інфляції, інші обставини справи, зобов'язання третьої особи визначено у сумі 108474,94 грн. 3% річних та 481803,71 грн. втрат від інфляції.

Доказів на підтвердження іншого боржником та іпотекодавцем не представлено.

Направлені на адресу ТОВ "Діавест - Комп'ютерний світ" та ТОВ "Світ Нерухомості Всесвіт" письмові вимоги про необхідність проведення в 30-денний термін розрахунку та повідомленням про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки від 14 липня 2014 року №№1778/02-02.10, 1779/02-02.10 відповідно, залишені відповідачем та третьою особою без відповіді та задоволення.

Порушення ТОВ "Діавест - Комп'ютерний світ" обов'язку по оплаті отриманого товару, стало підставою для звернення позивача до суду із позовом про відновлення порушених прав кредитора за рахунок майна переданого в іпотеку.

У відповідності до звіту про експертну грошову оцінку нерухомого майна - нежилого приміщення, приміщення магазину комп'ютерної та побутової техніки, загальною площею 192,2 кв.м., що знаходиться за адресою вул. М. Грушевського, буд. 1(один), м. Тернопіль, від 11 вересня 2014 року визначено, що ринкова вартість заставного майна становить 995900 грн.

Заперечень щодо розміру заборгованості, нарахованих сум пені, річних, втрат від інфляції чи вартості заставного майна, інших обставин, що спростовують правомірність вимог ТОВ "МТІ" відповідачем та третьою особою не зазначено.

Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Відповідно до змісту пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Поданими доказами, незапереченими відповідачем та третьою особою, доведено обґрунтованість заявлених вимог.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цих прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права.

Цивільні права і обов'язки (в т.ч. право власності) набуваються на підставах, що не заборонені законом (ст.ст.11, 328 ЦК України).

Частиною другою статті 328 ЦК України передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку .

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, стаття 525 ЦК України, встановлює недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В силу ст. 575 ЦК України, окремим видом застав є іпотека, правила якої встановлюються законом.

За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України "Про іпотеку" №50/220 від 05.06.03р, іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

У відповідності до ч.5 ст.3 Закону України "Про іпотеку", іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Статтею 7 Закону України "Про іпотеку" зазначено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Майновий поручитель, в порядку ст. 11 Закону України "Про іпотеку", несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, згідно з приписами ст.33 Закону України "Про іпотеку", іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

За змістом ч.3 ст.33 Закону України "Про іпотеку", звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, у т.ч. на підставі рішення суду.

Згідно з ст. 35 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Відповідно до статті 37 Закону України "Про іпотеку", іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності (ч.3 ст. 37 Закону України "Про іпотеку").

У відповідності до частини 2 статті 36 Закону України "Про іпотеку" № 898-IV від 05.06.2003р., обрання того чи іншого способу звернення стягнення на предмет іпотеки є правом іпотекодержателя, яке він реалізує на свій розсуд.

Пунктом 39 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012р. "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" визначено, що з урахуванням положень частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що з урахуванням цих норм права не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотекодержатель на підставі частини другої статті 16 ЦК має право вимагати застосування його судом.

Аналогічна правова позиція, знайшла своє відображення у рішеннях Верховного Суду України, зокрема постанові від 19 серпня 2014 року у справі №5011-32/10471-2012, а також постанові пленуму Вищого господарського суду України № 1 від 24 листопада 2014 року "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів".

Беручи до уваги встановлений судом факт невиконання третьою особою своїх договірних зобов'язань у розмірі 3 484 853,46 грн., нараховані на суму заборгованості 128625,19 грн. пені, 108474,94 грн. 3% річних та 481803,71 грн. втрат від інфляції, умови договорів, приписи перелічених норм, а також ст.ст. 572, 574, 589, 590 ЦК України, Закону України "Про іпотеку", вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання на нього права власності підлягають задоволенню.

Визначена експертною грошовою оцінкою ринкова вартість переданого в іпотеку нерухомого майна станом на 11 вересня 2014 року становить 995900 грн., тобто є меншою, а ніж сума невиконаних третьою особою зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України, сплачений судовий збір по справі відшкодовується позивачу в сумі 19918 грн. за рахунок відповідача.

Враховуючи зменшення позивачем позовних вимог, в порядку ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачений платіжним дорученням №4929 від 21 листопада 2014 року судовий збір в сумі 1218 грн. підлягає поверненню позивачу.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 2, 4-3, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

1. Звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "МТІ" (бульв. Л. Українки, 4, м. Київ 23, Київська область, 01023, код 13669756) права власності на нежиле приміщення, приміщення магазину комп'ютерної та побутової техніки, загальною площею 192,2 кв.м., що знаходиться адресою: вул. М.Грушевського (вулиця Шевченка, площа 60-річчя СРСР), буд. 1(один), м. Тернопіль, Тернопільська область, ринковою вартістю 995 900 грн., яке належало Товариству з обмеженою відповідальністю "Світ Нерухомості Всесвіт" (вул.Тополева, 6, м. Київ 49, Київська область, код 36123789) в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Діавест- компютерний світ" (пр. 40-річчя Жовтня, буд 46/1, літера А, м. Київ, код ЄДРПОУ 33767036) в сумі 3 484 853,46 грн., основного зобов'язання, 128625,19 грн. пені, 108474,94 грн. 3% річних та 481803,71 грн. втрат від інфляції по договору поставки №204685/1526/10 від 01 вересня 2010 року.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Нерухомості Всесвіт" (вул.Тополева, 6, м. Київ 49, Київська область, код ЄДРПОУ 36123789) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МТІ" (вул. Л. Українки, 4, м. Київ 23, Київська область, код ЄДРПОУ: 13669756) 19 918грн. (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот вісімнадцять гривень 00 копійок) витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

3. Судовий збір в сумі 1218 грн. сплачений платіжним дорученням №4929 від 21 листопада 2014 року повернути з держбюджету Товариству з обмеженою відповідальністю "МТІ" (вул. Л. Українки, 4, м. Київ 23, Київська область, код ЄДРПОУ: 13669756).

4. Оригінал платіжного доручення №4929 від 21 листопада 2014 року про сплату 1218 грн. судового збору повернути позивачу.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони, прокурор, треті особи та особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення, через місцевий господарський суд.

Дата підписання: 08 грудня 2014 року.

Суддя І.П. Шумський