Рішення

від 17.12.2014 по справі 922/4724/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2014 р.Справа № 922/4724/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Пустовалова І.С.

розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків до Публічного акціонерного товариства "Компанія Металіст", м. Харків про стягнення коштів в сумі 456 644,53 грн. за участю представників сторін:

від позивача - Гроссу Г.В.,

від відповідача - Сутєнов П.В., Кириленко І.В.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2014 року КП "Харківські теплові мережі" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до ПАТ "Металіст", в якому просило суд стягнути з відповідача суму основної заборгованості в розмірі 330 000 грн., пеню в сумі 42 490,52 грн., 3 % річних в розмірі 9 770,69 грн., збитки від інфляційних процесів в розмірі 74 383,32 грн., а також витрати зі сплати судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем покладених на нього зобов'язань за Договором купівлі - продажу теплової енергії № 573 від 01.03.2011 року в частині повноти та своєчасності проведення розрахунків за спожиті енергоносії

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.10.2014 року за позовною заявою порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 25.11.2014 року о 12:00 год.

17 листопада 2014 року позивач через канцелярію суду надав клопотання, в якому посилаючись на часткову оплату відповідачем боргу поросив суд припини провадження в частині суми основної заборгованості в розмірі в розмірі 330 000 грн., а також витрат зі сплати судового збору.

Вказане клопотання було досліджено судом та долучено до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 25.11.2014 року, у зв'язку із неявкою представника позивача у призначене судове засідання, розгляд справи було відкладено на 10.12.2014 року до 10:20 год.

З метою забезпечення можливості подання сторонами документів та доказів по справі, які мають суттєве значення для повного, всебічного та об'єктивного дослідження фактичних обставин спору, у судовому засіданні 10.12.2014 року було оголошено перерву до 17.12.2014 року до 10:00 год.

Представник позивача у судовому засіданні 17.12.2014 року підтримав заявлений позов в частині стягнення з відповідача суми пені, процентів річних, збитків від інфляції та просив суд його задовольнити.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача факт порушення умов спірного договору з боку ПАТ "Металіст", проте посилаючись на скрутне матеріальне становище підприємства просив суд зменшити на 99 % заявлений до стягнення розмір пені.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Відповідач займає будівлю, яка розташована по вулиці Плеханівській, 92-а в місті Харкові.

Позивач, Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" на підставі Розпорядження про початок та кінець опалювальних сезонів 2013-2014 p.p. та договору про постачання теплової енергії №15573 від 01.03.2011 року (далі - договір) постачало теплову енергію до приміщень, що займає відповідач.

Система опалення відповідача централізована, єдина з системою опалення будинків, окремий тепловий ввід в приміщеннях відповідача відсутній, тому відсутня можливість відключення окремих приміщень, що зайняті відповідачем у вказаних вище приміщеннях.

Наданими до матеріалів справи доказами підтверджується факт споживання відповідачем теплової енергії.

Позивачем на адресу відповідача направлялись рахунки за спожиту енергію, які відповідачем сплачувались, але не в повному обсязі, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 330 000 грн. за період з січня 2014 року по березень 2014 року.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання", споживач повинен що місячно здійснювати оплату тепло постачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 цього ж кодексу передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в статті 193 Господарського кодексу України.

В силу статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що в процесі розгляду справи відповідачем в добровільному порядку було сплачено суму основної заборгованості в розмірі 330 00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями відповідних розрахункових документів.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 330 000 грн. на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку із відсутністю предмету спору.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в розмірі42 490,52 грн., суд зазначає наступне.

Частиною першою ст. 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Так, частиною шостою ст. 232 ГК України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи із змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Пунктом 7.2.3. Договору сторони визначили, що у разі несвоєчасного проведення розрахунків за спожитку теплову енергію - нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ належної до сплати суми за кожен день прострочення за період з дня настання строку оплати до дня фактичної оплати.

Позивачем до матеріалів справи надано обґрунтований розрахунок пені, відповідно до якого сума штрафних санкцій за неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання складає 42 490грн.

В той же чач, відповідач просить суд, в порядку ст. 83 ГПК України, зменшити на 99 % розмір заявленої до стягнення пені, посилаючись на тяжке фінансове становище та збитковість свого підприємства, яке викликане складною економічною ситуацією в державі.

Суд, розглянувши зазначену заяву відповідача щодо зменшення розміру неустойки, зазначає наступне.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право: зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пленум Вищого господарського суду України в п. 3.17.4 постанови від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'ясняє, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 223 Господарського кодексу України.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром боргу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

При цьому, за висновками суду, у сукупності і з об'єктивними обставинами складної ситуації у державі та економічного її становища, обставини, на які посилається відповідач у своєму клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій, суд визнає їх винятковими та такими, що є підставою для задоволення цього клопотання.

Суд об'єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем та його тяжкий матеріальний стан, у зв'язку з чим вважає за можливе клопотання про зменшення штрафних санкцій задовольнити частково, зменшивши заявлений до стягнення розмір пені на 90 %, а саме стягнути з відповідача пеню у розмірі 4 249,052 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 9 770,69 грн. та втрат від інфляційних процесів в розмірі 74 383,32 грн., суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

З огляду на викладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 9 770,69 грн. та інфляційних втрат в розмірі 74 383,32 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши представлені сторонами до матеріалів справи документи та докази, суд дійшов висновку щодо частково задоволення позовних вимог.

Враховуючи те, що сума судового збору була сплачена відповідачем в добровільному порядку в процесі розгляду справи, судові витрати з останнього не стягуються.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Компанія Металіст" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 92-а, код ЄДРПОУ 14091466) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул.. Доброхотова, 11, код ЄДРПОУ 31557119) пеню в сумі 4 249,05 грн., 3 % річних в розмірі 9 770,69 грн., а також збитки від інфляційних процесів в розмірі 74 383,32 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

Провадження у справі в частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 330 000 грн. припинити.

Повне рішення складено 22.12.2014 р.

Суддя С.Ч. Жельне

справа № 922/4724/14