Рішення

від 24.12.2014 по справі 910/23636/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2014 р.Справа № 910/23636/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

розглянувши справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Любомль Волинської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія насіннєвої торгівлі", м.Харків про стягнення 41182,46 гривень за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

06 листопада 2014 року позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія насіннєвої торгівлі" (відповідача) суми заборгованості у розмірі 40782,46 гривень, у тому числі, 36000,00 гривень суми основної заборгованості, 4122,38 гривень суми нарахованої пені та 660,08 гривень суми 3% річних. Заявлену вимогу обґрунтував неналежним виконанням відповідачем умов усної домовленості щодо надання послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом. Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 1827,00 гривень судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 листопада 2014 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у судовому засіданні на 02 грудня 2014 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 грудня 2014 року було прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, та відкладено розгляд справи на 24 грудня 2014 року.

11 грудня 2014 року представник позивача надав через канцелярію суду супровідним листом (вх.№43649) витребувані судом документи та клопотання (вх.№44629), в якому просив суд розглядати справу без його участі. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи, заявлене клопотання прийнято до розгляду.

Сторони у судове засідання 24 грудня 2014 року своїх представників не направили. Про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Отже, суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, встановив наступне.

Відповідно до підписаних сторонами заявок №№03.14, 05.14, 07.14 від 11 лютого 2014 року (а.с.14-16) на перевезення вантажів автомобільним транспортом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (позивача, перевізника) за замовленням товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія насіннєвої торгівлі" (відповідача, замовника), перевізником було надано транспортні послуги по перевезенню вантажу автомобільним транспортом за маршрутом Литва - Україна.

Згідно із товарно-транспортною накладною по міжнародному перевезенню СМК №467129 вантаж вантажним автомобілем було завантажено в місті Шилуте (Литва) та доставлено в місто Каховка (Україна).

Аналогічно на підставі товарно-транспортної накладної по міжнародному перевезенню СМК №467133 вантаж було завантажено в місті Шилуте та доставлено в місто Каховку, згідно із СМК №467132 вантаж доставлено з міста Шилуте в місто Луганськ.

Датою відвантаження товару є 18 лютого 2014 року.

Факт належного перевезення підтверджується даними СМК (транспортних накладних) №№467132, 467133, 467129 (а.с.17-22) та відміткою вантажоотримувача в графі „24" СМК про отримання вантажу.

Відповідно до вищевказаних заявок, сума до сплати за послуги позивача склала 49000,00 гривень і мала бути здійснена відповідачем через 15-20 банківських днів після відгрузки товару.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами було укладено та підписано акт здачі-прийняття виконаних послуг №11 від 19 лютого 2014 року (а.с.23) на суму 13000,00 гривень. Відповідні послуги, за заявкою 03.14 від 11 лютого 2014 року, було оплачено відповідачем у повному обсязі.

Однак, відповідачем не було повністю оплачено послуги за заявками №№05.14, 07.14 від 11 лютого 2014 року.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив претензію (вих.№11/30) від 12 травня 2014 року на адресу відповідача про сплату виниклої заборгованості, але відповіді не отримав.

Суд, проаналізувавши обставини, вказані у позовній заяві, дійшов висновку про те, що позивач виконав свої зобов'язання по перевезенню товару належним чином та у повному обсязі. Проте, відповідач, в свою чергу, зобов'язання по оплаті послуг не виконав, у зв'язку з чим, утворилась основна заборгованість перед позивачем у розмірі 36000,00 гривень, яка до цього часу залишається непогашеною.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До того ж, частина 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлює те, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч.2 ст.307 Господарського кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносаменту) відповідно до вимог чинного законодавства". Аналогічна норма міститься в ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України. В даному випадку таким документом є транспортні накладні СМК, наявні у матеріалах справи.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч.2 цієї статті).

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі, у матеріалах справи відсутні будь-які докази повного погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 36000,00 гривень нормативно та документально обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 4522,38 гривень пені, суд зазначає наступне.

Згідно із ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст.546 ЦКУ).

Позивач нарахував суму пені з урахуванням Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" №543/96-ВР від 22 листопада 1996 року та в порядку ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

З урахуванням викладеного, суд, перевіривши розрахунок пені, нарахованої позивачем, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та таким, що відповідає нормам чинного законодавства, а тому нарахована сума підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Щодо заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 660,08 гривень суми 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та таким, що відповідає нормам чинного законодавства України, а тому нарахована сума підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, суд керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на відповідача.

На підставі вищевикладеного, ст.129 Конституції України, ст.ст.530, 546, 548, 599, 612, 625, 909 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 193 Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія насіннєвої торгівлі" (61000, м.Харків, вул.17-го Партз'їзду, буд.38-А, код ЄДРПОУ 34585332) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) 36000,00 гривень основної заборгованості, 4522,38 гривень пені, 660,08 гривень суми 3% річних та 1827,00 гривень судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29 грудня 2014 року.

Суддя К.В. Аріт

Справа №910/23636/14