Постанова

від 23.12.2014 по справі 910/14877/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2014 р. Справа№ 910/14877/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

від позивача: Позняк В.В. - представник;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Персей"

на рішення Господарського суду м.Києва

від 01.10.2014р.

у справі № 910/14877/14 (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажно-будівельна компанія Зубр"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Персей"

про стягнення 58221, 23 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Монтажно-будівельна компанія Зубр" звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Персей" про стягнення 58221, 23 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 01.10.2014р. у справі № 910/14877/14 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що між сторонами укладено договір підряду №20/03-ЕМР на виконання електромонтажних робіт по переносу трансформаторної підстанції та прокладання зовнішньої електромережі.

Апелянт звертає увагу суду на те, що всупереч умов договору, позивач виконавчу документацію апелянту не передав. Крім того, передання робіт позивачем здійснювалось на підставі локальних кошторисів, водночас зведеного кошторису за договором складено так і не було. Таким чином наведені в актах прийому- передачі роботи не є повними для виконання договору, оскільки згідно зі специфікою договору необхідною умовою для закінчення робіт було проведення випробувань та вимірювань проміжних вузлів, вищезазначені схеми та креслення, а також надання виконавчої документації на роботи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2014р. порушено апеляційне провадження у справі № 910/14877/14 та визнано явку повноважних представників сторін в судове засідання обов'язковою.

Ухвалою від 01.12.2014 року розгляд справи відкладено у з'вязку з заявленим клопотанням представника відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням повноважного представника.

В судове засідання представник відповідача не з"явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати необхідних заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Вислухавши думку представника позивача, дослідивши матеріали справи, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника відповідача.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи 1, перевіривши наявні матеріали справи, колегія встановила наступне:

20.03.2012 між ТОВ "Персей" (замовник) та ТОВ "Монтажно-будівельна компанія Зубр" (підрядник) укладено договір підряду № 20/03-ЕМР.

Відповідно до п. 2.1 договору замовник доручає, а підрядник зобов'язується на умовах, встановлених цим договором, виконати наступні роботи: електромонтажні роботи по переносу трансформаторної підстанції та прокладання зовнішньої електромережі. Зазначені роботи здійснюються з матеріалів замовника та підрядника згідно договірної ціни та з використанням обладнання підрядника; здійснення всіх необхідних дій та виконання необхідних робіт у відповідності до чинного законодавства України при виконанні підрядником робіт, запобігання заподіяння шкоди (збитків) замовнику та уникнення настання відповідальності замовника перед третіми особами за неналежне виконання робіт підрядником.

Об'єктом, договору згідно з п. 1.1 , є реконструкція з прибудовою адміністративного будинку Генеральної прокуратури України: м. Київ, вул. Різницька, 13/15.

Відповідно до умов договору до п. 2.4 роботи мають бути виконані підрядником за рахунок власних або залучених сил, засобів, техніки та устаткування.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором підряду.

Відповідно до п. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Загальна вартість робіт складає 414212,60 грн, крім того - ПДВ (20%) - 82842,52 грн, а всього - 497055,12 грн. (п. 5.1 договору).

Пунктами 5.1.2 договору зазначено, що остаточний розрахунок з підрядником в сумі, що складає 165685,04 грн, крім того - ПДВ - 33137,01 грн, всього - 198822,05 грн. здійснюється замовником протягом трьох банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт.

Пунктом 7.1 договору встановлено, що проведення розрахунків здійснюється замовником шляхом банківського переказу відповідних сум коштів на поточний рахунок підрядника в порядку, визначеному в п. 5 цього договору.

Відповідно до п. 5.2 договору оплата робіт здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на рахунок підрядника.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивачем в період з липня по вересень 2012 року були виконані відповідні підрядні роботи на суму 497055,12 грн, що підтверджується наступними актами приймання виконаних будівельних робіт (за формою №КБ-2в):

- Акт № 1 від 31.07.2012 за липень 2012 року на суму 274358,45 грн;

- Акт № 2 від 30.09.2012 за вересень 2012 року на суму 160451,90 грн;

- Акт № 3 від 30.09.2012 за вересень 2012 року на суму 62244,77 грн.

Як свідчать матеріали справи, сторонами були підписані відповідні довідки про вартість виконаних будівельних робіт (за формою №КБ-3).

Вказані акти та довідки підписані представниками обох сторін та скріплені печатками підприємств позивача та відповідача.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, відповідачем свого зобов'язання щодо здійснення розрахунків за виконані позивачем в липні та вересні 2012 року на підставі договору роботи в повному обсязі виконано не було, а в рахунок оплати вартості виконаних робіт сплачено лише 447810,44 грн.

При цьому, судом встановлено, що проплати проводились відповідачем з порушенням встановлених договором строків здійснення розрахунків.

Слід зазначити, що решта вартості виконаних робіт - у розмірі 49244,68 грн. сплачена відповідачем не була.

Позивач листами № 15/11 від 15.11.2013 та № 1/01-14 від 10.01.2014 звертався до відповідача з вимогою сплати заборгованість у розмірі 49244,68 грн. за виконі на підставі договору підрядні роботи.

Однак, вказані вимоги залишились відповідачем без задоволення.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач вказує, що позивачем підрядні роботи були виконані неналежним чином, в тому числі не було проведено функціональних випробувань системи, а також не передано виконавчої документації, як того вимагають положення законодавства.

Відповідно до ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника. У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв'язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.

З огляду на те, що підставою для оплати виконаних підрядних робіт є підписання сторонами відповідних актів виконаних робіт, а також враховуючи, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідач звертався до позивача із заявою про наявність недоліків у виконаних роботах, доводи відповідача про відсутність підстав для проведення розрахунків за виконані роботи судом відхиляються.

Також суд відхиляє доводи відповідача про те, що останнім в рахунок сплати вартості виконаних робіт було сплачено позивачу 461904,94 грн, а не 447810,44 грн. Так, за твердженням відповідача, листом від 27.05.2013 відповідач просив позивача зарахувати в рахунок оплат за Договором переплату за рахунками-фактурами №3 від 24.01.2012 та № 16 від 05.12.2011 (на суму 5217,21 грн).

Отже, відповідачем факту існування заборгованості за виконані на підставі договору роботи у розмірі 49244,68 грн не спростовано, доказів погашення наведеної заборгованості в добровільному порядку не надано, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 49244,68 грн підлягають задоволенню.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 5992,16 грн та 3% річних у розмірі 2984,39 грн, нараховані за період з 04.10.2012 по 17.07.2014 (з урахуванням здійснених відповідачем в межах вказаного періоду часткових проплат).

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив їх виконання (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений.

Таким чином, слід зазначити що, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 5992,16 грн та 3% річних у розмірі 2984,39 грн. (нарахованих за період з 04.10.2012 по 17.07.2014) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору ( ст. 32 ГПК України).

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищеперелічене слід зазначити, що твердження відповідача про відсутність кошторису робіт до договору не відповідають дійсності, оскільки в матеріалах справи є належним чином складені додатки до договору, підписані та скріплені печатками позивача та підповідача, і які відповідно до пункту 15.2. Договору є його невід'ємними частинами.

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Викладені в апеляційній скарзі доводи не підтверджені відповідними доказами, не спростовують правильності висновків місцевого суду та не можуть бути підставами для скасування рішення суду.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Персей" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м. Києва від 01.10.2014р. у справі №910/14877/14 залишити без змін.

Матеріали справи №910/14877/14 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

Б.В. Отрюх