Постанова

від 16.12.2014 по справі 817/2879/14

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/2879/14

16 грудня 2014 року 18год. 32хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Сало А.Б. за участю секретаря судового засідання Школяр О.І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник представник Костевич Т.О.,

відповідача: представник представник Юхименко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Зарічненський держспецлісгосп"

до Дубровицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 28.08.2014 №0000572200 та №0000562200 , - ВСТАНОВИВ :

Державне підприємство "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Зарічненський держспецлісгосп" звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Дубровицької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області із позовом про скасування податкових повідомлень-рішень.

З урахуванням поданої під час судового розгляду справи заяви про зменшення позовних вимог, позивач просив суд визнати протиправним та скасувати з моменту прийняття податкове повідомлення-рішення винесене Дубровицькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Рівненській області 28.08.2014 №0000572200 яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств, які перебувають у державній власності в розмірі 45 758,00 гривень (в тому числі 36 619,00 грн. основного платежу та 9 139,00 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями).

В судовому засіданні представники позивача адміністративний позов підтримали та просили задовольнити. Суду пояснили, що не визнають суми заниження у 2011 році "інших доходів" на суму 60 000,00 гривень, в зв'язку з не включенням до їх складу сум бюджетного фінансування. При цьому, вказували, що контролюючий орган безпідставно покликається на норми пп.135.5.10 п.135.5 ст.135 ПК України за якими до складу доходів включаються суми дотацій, субсидій, капітальних інвестицій із фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, отримані платником податку. Зазначали що, отримані Позивачем суми бюджетного фінансування не є дотацією чи субсидією, а відтак норми пп.135.5.10 п.135.5 ст.135 ПК України не застосовуються до даних правовідносин.

Вказували на розбіжність між правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку операцій. Сума бюджетного фінансування по бухобліку була включена Позивачем як до складу доходів так і до складу витрат. Однак, в податковому обліку, сума бюджетного фінансування (яка використана на отримання послуг по виготовленню технічної документації) не відображалась ні у складі доходів ні у складі витрат, відтак не впливала на визначення розміру прибутку та відповідних зобов'язань перед бюджетом.

Стверджували про те, що відповідно до пп.139.1.5. п.139.1 ст.139 ПК України, не відносяться до складу витрат витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144 - 148 цього Кодексу, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 статті 146 та пункту 148.5 статті 148 цього Кодексу.

Дубровицька ОДПІ ГУ Міндоходів у Рівненській області адміністративний позов не визнала, подала письмові заперечення. Представник Відповідача в судовому засіданні пояснила, що проведеною перевіркою встановлено низку порушень вимог податкового законодавства зі сторони Позивача, що призвело до донарахування йому податкових зобов'язань.

Заслухавши пояснення представників позивача та Відповідача, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх у сукупності, відповідно до вимог закону, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що Дубровицькою об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Рівненській області проведено виїзну позапланову документальну перевірку Державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Зарічненський держспецлісгосп" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року.

За результатами перевірки складено Акт №195/22/32451509 від 12 серпня 2014 року, яким встановлено наступні порушення з боку позивача:

- пп.14.1.11 п.14.1 ст.14, пп.135.2, 135.5.10, 135.5.4.1. п.135.2,5 ст.135, п.138.8.2, 138.9 ст.138, пп.139.1.5 п.139.1 ст.139, п.146.12 ст.146 Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток на загальну суму 36 619.00 гривень.

28 серпня 2014 року Дубровицькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0000572200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств, які перебувають у державній власності в розмірі 45 758,00 гривень (в тому числі 36 619,00 грн. основного платежу та 9 139,00 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями).

З яких 13800 грн. - заниження валових доходів внаслідок часткового не включення бюджетного фінансування в сумі 60000 грн.; 18495,00 грн. - завищення валових витрат по фонду оплати праці та відповідних внесків на соціальні заходи, безпідставно включені у собівартість продукції за ІІІ- ІV квартал 2011 року; 4324 грн. - по поліпшенню основних фондів за ІІ - ІV квартал 2011 року, ІІ - ІV квартал 2012 року, 2013 рік.

Твердження представників позивача про неправомірність висновків контролюючого органу про заниження Позивачем валових доходів внаслідок часткового не включення до їх складу суми бюджетного фінансування в розмірі 60 000,00 гривень ІV кварталі 2011 року не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Податковим кодексом України встановлено правила визначення доходів та витрат суб'єктів господарювання з метою визначення розміру оподатковуваного доходу.

Зокрема, ст.135 ПК України встановлено, порядок визначення доходів та їх склад.

Статтею 136 ПК України передбачено випадки, коли отримані доходи не враховуються для визначення об'єкта оподаткування. Тобто, законодавець прямо вказує, які доходи не враховуються, а які - так.

Як встановлено в ході судового розгляду, ДП СЛАП "ЗАРІЧНЕНСЬКИЙ ДЕРЖСПЕЦЛІСГОСП" протягом 2011 року отримано 436 100,00 гривень бюджетного фінансування відповідно до затверджених напрямків використання, що обліковано по бухгалтерському обліку по рахунку Дт311, Кт 481.

За змістом пп.135.5.10 п.135.5 ст.135 ПК України, інші доходи включають: суми дотацій, субсидій, капітальних інвестицій із фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, отримані платником податку. Нормами ж ст.136 ПК України не встановлено права платника податку на не врахування у складі доходів, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування сум коштів, які надійшли на його рахунок з Державного бюджету України.

Отже, в порушення норм пп.135.5.10 п.135.5 ст.135 ПК України позивачем не включено до складу отриманих доходів частину цієї суми бюджетного фінансування в розмірі 60 000,00 гривень, яка була витрачена ним на придбання послуг у Львівської лісовпорядкувальної експедиції по виготовленню технічної документації по лісовпорядкуванню на загальну суму - 15 000,00 гривень та на придбання послуг у Рівненського інституту землеустрою по виготовленню держаних актів на право постійного користування земельними ділянками на загальну суму 45 000,00 гривень.

Як наслідок, суд погоджується із висновками контролюючого органу про заниження позивачем суми отриманих ним доходів в даній частині за 2011 рік.

Судом встановлено, що на формування визначеної податковим повідомлення-рішенням суми донарахованого зобов'язання по сплаті податку на прибуток мали місце висновки контролюючого органу про завищення позивачем валових витрат по фонду оплати праці та відповідних внесків на соціальні заходи у 3-4 кварталах 2011 року в загальному розмірі 80 414,00 гривень.

Відповідно до п.138.8 ст.138 ПК України, до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування включаються суми Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

За таких обставин, включення позивачем до складу інших витрат сум по фонду оплати праці та відповідних внесків на соціальні заходи у 3-4 кварталах 2011 року в загальному розмірі 80 414,00 гривень, які не є прямими витратами на оплату праці, які безпосередньо пов'язані із отриманням доходів від виробничої діяльності, а складаються із заохочувальних виплат та додаткових виплат працівникам є не обґрунтованим.

Також, судом встановлено, що на формування визначеної податковим повідомлення-рішенням суми донарахованого зобов'язання по сплаті податку на прибуток мали місце висновки контролюючого органу про завищення позивачем валових витрат по поліпшенню основних фондів у 2-4 кварталах 2011 року та 2-4 кварталах 2012 року і в 2013 році в загальному розмірі 19 916,00 гривень.

З огляду на пояснення представників позивача та надані ним копії первинних облікових документів, судом з'ясовано, що на формування цих витрат мало вплив придбання запасних частин до автотранспортних засобів (в т.ч. акумуляторів та шин).

Однак, судом враховується те, що відповідно до пп.139.1.5. п.139.1 ст.139 ПК України, не відносяться до складу витрат витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144 - 148 цього Кодексу, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 статті 146 та пункту 148.5 статті 148 цього Кодексу.

Тобто законодавець зазначає, що у разі здійснення поліпшення основних засобів внаслідок їх ремонту чи реконструкції такі витрати не включаються до складу витрат.

При цьому зазначається, що відповідно до п.146.12. ст..146 ПК України, сума витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься платником податку до складу витрат.

Суд погоджується з висновками відповідача про безпідставне віднесення до складу витрат витрати на придбання запасних частин в розмірі, що перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року.

Відповідно до ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За результатами судового розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку, що Позивач належними та допустимими доказами не підтвердив правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах. Натомість, зібраними у справі та дослідженими судом доказами доведено правомірність висновків контролюючого органу, як покладені в основу оспорюваного податкового повідомлення-рішення, а відтак позовні вимоги про його скасування не підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що розмір судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати - 1827,00 грн. та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати - 4872,00 грн.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

За вказаний позов позивачу необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 1827,00 грн.

Позивачем під час подання адміністративного позову сплачено судовий збір в розмірі 380,81 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 01.10.2014 № 224 (а.с. 2).

Тому згідно із ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір в розмірі 1446,19 грн. присуджується на користь Державного бюджету України за рахунок позивача.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Стягнути з Державного підприємства Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Зарічненський держспецлісгосп" (код - 32451509) судовий збір в розмірі 1446,19 грн. та перерахувати на р/р 31211206784002, отримувач УДКСУ у м. Рівному (м.Рівне) 22030001, код 38012714, банк: ГУ ДКСУ у Рівненській області, МФО 833017.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Сало А.Б.