Рішення

від 17.12.2014 по справі 910/15189/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2014 р.Справа № 910/15189/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Гаврильєві О.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВНЕТРАНССЕРВІС", м. Рівне до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євростар Лоджистік", м. Луганськ про стягнення 6929,20 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з*явився

відповідача - не з*явився

ВСТАНОВИВ:

Розглядається позовна вимога про стягнення з відповідача 6929,20 грн. заборгованості за договором про надання транспортно-експедиційних послуг від 01 квітня 2014 року.

Представник позивача у надісланому клопотанні просить суд долучити до матеріалів справи додаткові документи та просить розглядати справу без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВНЕТРАНССЕРВІС" за наявними у справі матеріалами.

Суд, задовольняє клопотання позивача про долучення до матеріалів справи додаткових документів та про розгляд справи без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВНЕТРАНССЕРВІС" за наявними у справі матеріаліми, долучає додаткові документи до матеріалів справи та починає розгляд справи по суті.

Представник позивача у судове засідання не з*явився.

Представник відповідача у судове засідання не з*явився, відзив на позовну заяву суду не надав.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що згідно Акту господарського суду Харківської області від 03 листопада 2014 року поштове відправлення господарського суду Харківської області за вихідним номером № 034110 по справі № 910/15189/14, адресовані до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євростар Лоджистік", останньому не надсилалися, з посиланням на листи Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" від 23 липня 2014 року № 7-14 та від 26 вересня 2014 року № 7-14-608, якими поінформовано, що відділення поштового зв'язку призупинили приймання та пересилання поштових відправлень на адресу населених пунктів Донецької та Луганської області.

Справу розглянуто за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено, що 01 квітня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "РІВНЕТРАНССЕРВІС" (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євростар Лоджистік" (відповідачем) було укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг № 313.

Згідно договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 01 квітня 2014 року та заявки № 313 від 01 квітня 2014 року позивачем в період з 02 квітня 2014 року по 08 квітня 2014 року в повному обсязі було виконано міжнародне перевезення вантажу автотранспортним засобом реєстраційний номер ВК9702АО/ВК6493ХХ по маршруту Тузла-Істамбул (Турція) - Ромни (Україна), що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR № 911808.

За виконання даного перевезення відповідач, відповідно до заявки № 313 від 01 квітня 2014 року брав на себе зобов*язання оплатити на протязі 5-ти днів від моменту отримання оригіналів документів 31900,00 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач отримав оригінали документів 07 травня 2014 року, що підтверджується поштовим відправленням.

Таким чином відповідач виконав свій обов*язок щодо сплати боргу частково, а саме 09 квітня 2014 року сплатив 16000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 126 від 09 квітня 2014 року; 20 травня 2014 року сплатив 10000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 221 від 20 травня 2014 року.

Правила укладання і вимоги до договорів транспортного експедирування встановлені главою 65 Цивільного кодексу України, статтями 929-935 Цивільного кодексу України, а також статтею 316 Господарського кодексу України та Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Так, згідно статті 929 Цивільного кодексу України (частини 1 статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність") за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до статті 934 Цивільного кодексу України за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а стаття 610 Цивільного кодексу України вказує на те, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (стаття 617 Цивільного кодексу України).

Боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 Цивільного кодексу України), якщо договором або законом не встановлена відповідальність безпосереднього виконавця (стаття 618 Цивільного кодексу України).

Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (стаття 623 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статті 908 Циільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Положення статті 909 Цивільного кодексу України встановлюють, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Станом на 15 липня 2014 року за виконання даного перевезення відповідач, згідно заявки № 313 від 01 квітня 2014 року на перевезення вантажу зобов*язаний сплатити Товариству з обмеженою відповідальністю "РІВНЕТРАНССЕРВІС" борг в сумі 5900,00 грн.

Відповідно до пункту 6.11 договору про надання транспортно-експедиційних послуг № 313 за прострочку оплати експедитор сплачує перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочки,

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 1 та частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Сума пені за договором про надання транспортно-експедиційних послуг № 313 від 01 квітня 2014 року становить 229,69 грн.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 2 статіі 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов*язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 6929,20 грн. заборгованості за договором про надання транспортно-експедиційних послуг від 01 квітня 2014 року є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 16, 509, 525, 526, 527, 530, 909, 920 Цивільного кодексу України, статтями 193, 198, 307 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 4-3, 12, 22, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євростар Лоджистік" (91016, м. Луганськ, вул. Советська, буд. 75, офіс 519, розрахунковий рахунок 26001013025685 в АТ "Сбербанк Росии", МФО 304795, код ЄДРПОУ 38726723, свідоцтво № 200142653) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВНЕТРАНССЕРВІС" (юридична адреса: 33028, м. Рівне, вул. Мазепи, 29/20, потшова адреса: 33027, м. Рівне, вул. Д. Галицького, 19, офіс 704, розрахунковий рахунок 26005500064594 в ПАТ "Креді Агріколь Банк", МФО 300614, код ЄДРПОУ 33276798) 6929,20 грн. заборгованості за договором про надання транспортно-експедиційних послуг від 01 квітня 2014 року та 1827 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17.12.2014 р.

Суддя П.В. Хотенець