Рішення

від 24.12.2014 по справі 908/4310/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 22/21/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.12.2014 Справа № 908/4310/14

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В., при секретарі Романовій К.І.

За участю представників сторін: від позивача - Макарюк О.А., довіреність № 325 від 26.02.2014 р.; від відповідача - не з'явився.

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/4310/14

за позовом: Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРАВЕКС-БАНК» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/2; скорочено ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК»)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЛЛІ» (83012, м. Донецьк, вул. Горнова, буд. 2 "Д"; скорочено ТОВ «РАЛЛІ»)

про стягнення 13912,91 грн.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» заявлено вимоги про стягнення з ТОВ «РАЛЛІ» 10005 грн. - суми основного боргу (сплачена Банком вартість робіт), 1655,83 грн. - інфляційних нарахувань, 502,44 грн. - 3% річних від простроченої суми боргу та 1749,64 грн. - штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання за увесь час користування грошовими коштами.

Ухвалою господарського суду від 27.10.2014 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено та присвоєно номер провадження у справі 22/21/14, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 18.11.2014 р.

Ухвалою від 18.11.2014 р. розгляд справи відкладено на 09.12.2014 р.

Ухвалою від 09.12.2014 р. розгляд справи відкладено на 24.12.2014 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено договір у спрощений спосіб, на виконання якого позивач перерахував відповідачу грошові кошти. Оскільки свої зобов'язання за договором ТОВ «РАЛЛІ» не виконало, ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» просить повернути перераховані відповідачу кошти в розмірі 10005 грн. На думку позивача, невиконання відповідачем вимоги про повернення коштів є підставою для стягнення з нього пені, 3% річних та інфляційних втрат. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» посилається на ст. ст. 181, 224, 229-231 Господарського кодексу України, ст. ст. 207, 208, 610, 623, 625, 638, 641, 642 Цивільного кодексу України.

ТОВ «РАЛЛІ», відповідач у справі, письмового відзиву на позовну заяву не надав, своїм правом на участь у судових засіданнях не скористався, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином з урахуванням положень, викладених у Інформаційному листі Вищого господарського суду від 05.06.2014 р. № 01-06/745/14 «Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (з подальшими змінами та доповненнями), Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 «Про Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» (з подальшими змінами та доповненнями), що підтверджується долученими до справи актами та роздрукованими сторінками з мережі Інтернет офіційного веб-порталу «Судова влада в Україні» (www.court.gov.ua/sudy/), на яких розміщено інформацію для ТОВ «РАЛЛІ» про час і місце судового засідання, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться справа. Ухвала суду від 27.10.2014 р. була надіслана за адресою, зазначеною в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: 83012, м. Донецьк, вул. Горнова, буд. 2 "Д", - що відповідає вимогам ст. 64 ГПК України.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

Представник позивача в судовому засіданні 24.12.2014 р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 24.12.2014 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Згідно ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 24.12.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

В січні-лютому 2013 року ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» (Замовник, позивач у справі) та ТОВ «РАЛЛІ» (Виконавець, відповідач у справі) дійшли згоди про укладення договору у спрощений спосіб, відповідно до якого відповідач зобов'язаний виконати доставку, ремонтування та монтаж рекламних конструкцій, прокламування та налаштування провода у Азовському, Костянтинівському та Горьківському відділеннях ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК», а позивач попередньо сплатити кошти за роботу та прийняти її.

Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Як вбачається з матеріалів справи, волевиявлення відповідача щодо укладення договору у спрощений спосіб виражене в рахунках-фактурах № СФ-000059 від 31.01.2013 р., № СФ-000060 від 31.01.2013 р. та № СФ-000061 від 31.01.2013 р., яким відповідач підтвердив бажання виконати послуги по доставці, ремонтуванню та монтажу рекламних конструкцій, прокладуванню та налаштуванню провода на замовлення позивача та зазначив ціну договору в сумі 10005 грн.

На такі дії відповідача позивач відреагував перерахуванням коштів платіжним дорученням № 302333 на рахунок ТОВ «РАЛЛІ» в розмірі 10005 грн. з призначенням платежу «Оплата за ремонт зовнішньої реклами, згідно рахунків № СФ-000059, № СФ-000060, № СФ-000061 від 31.01.2013», що в свою чергу, підтверджує волевиявлення позивача щодо бажання укладення правочину та настання відповідних правових наслідків.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що сторонами був укладений договір у спрощений спосіб з дотриманням всіх істотних умов господарського договору, та який породжує правові наслідки для обох сторін згідно чинного законодавства України.

Послуги, обумовлені договором, укладеним сторонами у спрощений спосіб, відповідач не виконав.

Позовні вимоги про стягнення з ТОВ «РАЛЛІ» 10005 грн. - суми основного боргу (сплачена Банком вартість робіт), 1655,83 грн. - інфляційних нарахувань, 502,44 грн. - 3% річних від простроченої суми боргу та 1749,64 грн. - штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання за увесь час користування грошовими коштами, - є предметом судового розгляду у даній справі.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши надані докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Правовідносини сторін є господарськими та такими, що виникли на підставі договору про надання послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

16.01.2014 р. позивачем було направлено відповідачу лист вих. № 1025/30-03 із вимогою виконати взяті на себе зобов'язання по ремонту рекламних конструкцій до 30.04.2014 р. або у той же строк повернути кошти.

19.03.2014 р. на адресу відповідача було направлено претензію вих. № 4382/30-03 з вимогою повернути сплачену банком вартість робіт у сумі 10005 грн. у строк до 10.04.2014 р.

ТОВ «РАЛЛІ» відповідей на лист вих. № 1025/30-03 та претензію вих. № 4382/30-03 не надано, грошові кошти в розмірі 10005 грн. позивачу не повернуті.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, встановлених ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору та вимогами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - згідно зі звичаями ділового обороту чи іншими вимогами, які звичайно ставляться. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Статтею 615 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або у повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін (ч. 1 ст. 907 Цивільного кодексу України).

Право на одностороннє розірвання допускається лише у випадках, прямо встановлених у договорі або в законі (ст. 598 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт і надання послуг, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання договору або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений термін стає неможливим. Якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків третій особі за рахунок виконавця.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів виконання робіт по договору або повернення позивачу суми перерахованих грошових коштів відповідачем суду не надано, таким чином, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення перерахованих платіжним дорученням № 302333 від 11.02.2013 р. грошових коштів в розмірі 10005 грн. є законними, обґрунтованими, доведеними належними доказами, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Окрім вимоги про стягнення основного боргу позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 1655,83 грн. - інфляційних нарахувань, 502,44 грн. - 3% річних від простроченої суми боргу та 1749,64 грн. - штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання за увесь час користування грошовими коштами.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Будь-яких домовленостей щодо встановлення нарахування пені за порушення зобов'язань сторонами по договору не погоджувалось. Відповідно до абз. 3 п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує посиланням на Закон України «Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань», однак зазначеним законом не встановлюється обов'язок сплати пені та її розмір, а лише визначається обмеження її нарахування.

Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача пені є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат заявлено позивачем обґрунтовано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних, суд дійшов до висновку, що він не є вірним, оскільки містить помилку у визначенні початку здійснення нарахування. Враховуючи, що позивачем було встановлено обов'язок повернути грошові кошти до 10.04.2014 р., стягненню підлягають кошти в розмірі 154,60 грн. за період з 10.04.2014 р. по 14.10.2014 р. В іншій частині стягнення 3% річних позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок втрат від інфляції, суд дійшов висновку, що він не є вірним, оскільки містить помилку у визначенні початку здійснення нарахування. Враховуючи, що позивачем було встановлено обов'язок повернути грошові кошти до 10.04.2014 р. стягненню підлягають кошти в розмірі 1278,55 грн. за квітень-вересень 2014 р. В іншій частині стягнення інфляційних втрат позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Таким чином, позов задовольняється частково.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволений позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЛЛІ» (83012, м. Донецьк, вул. Горнова, буд. 2 "Д", код ЄДР 25338467) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРАВЕКС-БАНК» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/2; код ЄДР 14360920) 10005 (десять тисяч п'ять) грн. - суму основного боргу (сплачена Банком вартість робіт), 1278 (одна тисяча двісті сімдесят вісім) грн. 55 коп. - інфляційних нарахувань, 154 (сто п'ятдесят чотири) грн. 60 коп. - 3% річних від простроченої суми боргу та 1502 (одна тисяча п'ятсот два) грн. 02 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 29.12.2014 р.

Суддя О.В. Ярешко