Рішення

від 04.12.2014 по справі 22-ц/796/14330/2014

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Гаращенка Д.Р.

суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.

при секретарі - Шалапуда Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 19 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Гаражного кооперативу «Зв'язківець» про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану щорічну відпустку, вихідної допомоги та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

Справа №754/6332/14-ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/14330/2014 Головуючий у суді першої інстанції: Смирнова Є.П. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Гаращенко Д.Р. 23 квітня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГК «Зв'язківець», у якому просив стягнути з нього на свою користь заробітну плату за листопад 2010 року в розмірі 1 681 грн. 48 коп., компенсацію за невикористану відпустку за 2010 рік у розмірі 2 372 грн. 79 коп., вихідну допомогу в розмірі 8 106 грн. 45 коп. та моральну шкоду в розмірі 10 000 грн. Свої вимоги обґрунтовував тим, що 22 грудня 2008 року відповідно до рішення зборів уповноважених і членів ГК «Зв'язківець», оформленого протоколом від 20 грудня 2008 року № 1, його було обрано на посаду голови кооперативу та на підставі наказу № 33-к прийнято на зазначену посаду. 22 листопада 2010 року відповідно до наказу ГК «Зв'язківець» його було звільнено із займаної посади з підстав, встановлених п. 2 ст. 40 КЗпП України. При звільненні не було виплачено заробітну плату за період з 01 по 22 листопада 2010 року, а також компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 2 372 грн. 79 коп. Крім того, вказав, що при звільненні ГК «Зв'язківець» було порушено законодавство про працю, зокрема ст. 116 КЗпП України, тому відповідно до положень ст. 44 цього Кодексу ГК «Зв'язківець» зобов'язаний виплатити йому вихідну допомогу в розмірі 8 106 грн. 45 коп., а також відшкодувати завдану моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 19 червня 2014 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з ГК «Зв'язківець» на користь ОСОБА_1 заробітну плату за листопад 2010 року в розмірі 1 681 грн. 48 коп., компенсацію за невикористану відпустку за 2010 рік у розмірі 2 372 грн. 79 коп. та моральну шкоду в розмірі 500 грн., всього стягнуто 4 554 грн. 27 коп., в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено, вирішено питання про розподіл судових витрат.

01 липня 2014 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на вказане рішення, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, просив його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позову у повному обсязі. В обґрунтування заявлених вимог апелянт вказав, що в дійсності його було звільнено внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, оскільки в наказі про звільнення відсутня вказівка на причину звільнення, при звільненні ним не було проведено розрахунок, у протоколі загальних зборів членів ГК «Зв'язківець» відсутнє посилання про його звільнення згідно п. 2 ст. 40 КЗпП України. Апелянт вважає, блокування ним рахунку в банку не може вважатися обґрунтованою підставою для непроведення з ним розрахунку. З огляду на викладене, апелянт вважає, що має право на вихідну допомогу у розмірі трьохмісячного заробітку.

Рішенням колегії суддів Апеляційного суду м. Києва від 31 липня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Деснянського районного суду м. Києва від 19 червня 2014 року скасовано в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 про виплату вихідної допомоги та ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнуто з ГК «Зв'язківець» на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі 2 441 грн.

Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 жовтня 2014 року рішення Апеляційного суду м. Києва від 31 липня 2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник - адвокат ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримали і просили її задовольнити.

Голова правління ГК «Звязківець» ОСОБА_5 апеляційну скаргу просив відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вислухавши доповідь судді Гаращенка Д.Р., пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідно до рішення зборів, оформленого протоколом від 20 грудня 2008 року № 1, ОСОБА_1 було обрано головою кооперативу та на підставі наказу від 22 грудня 2008 року № 33-к прийнято на посаду голови кооперативу (а. с. 5).

Відповідно до рішення зборів, оформленого протоколом від 21 листопада 2010 року № 1, ГК «Звязківець» видано наказ від 22 листопада 2010 року № 2, згідно із яким ОСОБА_1 звільнено із займаної посади на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України з 22 листопада 2010 року (а. с. 6, 48-62,72).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення вихідної допомоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факт невиплати йому коштів саме з вини ГК «Звязківець». Також суд першої інстанції зазначив, що саме внаслідок дій позивача після звільнення були заблоковані рахунки ГК «Зв'язківець», внаслідок чого протягом 2,5 місяців заробітна плата працівникам ГК «Зв'язківець» взагалі не виплачувалася.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в частині стягнення вихідної допомоги з огляду на таке.

Відповідно до ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Згідно з наказом ГК «Зв'язківець» від 22 листопада 2010 року ОСОБА_1 звільнено з займаної посади голови правління за п. 2 ст. 40 КЗпП України з 22 листопада 2010 року, що є підставою для виплати йому вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Чинним законодавством не передбачено будь-яких виключень чи обмежень у виплаті вихідної допомоги при звільненні за п. 2 ст. 40 КЗпП України, а тому відмова суду першої інстанції у стягненні вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку не може вважатися обґрунтованою.

Відповідно до п. 5 розд. ІV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, основою для визначення вихідної допомоги, що підлягає виплаті при звільненні, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

З індивідуальних відомостей про застраховану особу (а.с. 7) вбачається, що заробітна плата позивача за два останні місяці роботи становила 5 404, 3 грн. Отже, середньоденна заробітна плата становить 125, 68 грн. (6 867, 41 грн. : 43 дні).

Таким чином, вихідна допомога становить 2 702, 15 грн. (125, 68 грн. * 21, 5).

Відхиляючи посилання апелянта на те, що він має право на отримання вихідної допомоги у розмірі не менше трьохмісячного заробітку, колегія суддів виходить з того, що згідно наказу ГК «Зв'язківець» від 22 листопада 2010 року ОСОБА_1 звільнено з займаної посади голови правління за п. 2 ст. 40 КЗпП України, що дає право на вихідну допомогу у розмірі середньомісячного заробітку. Посилання апелянта на порушення ГК «Зв'язківець» законодавства про працю при звільнення як на підставу стягнення вихідної допомоги у розмірі трьохмісячного заробітку не заслуговують на увагу, оскільки вимог про зміну формулювання і причини звільнення позивач не заявляв.

Відповідно до ч. 5 ст. 88 ЦПК України з ГК «Зв'язківець» підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у розмірі 514, 22 грн.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 19 червня 2014 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до Гаражного кооперативу «Зв'язківець» про стягнення вихідної допомоги у розмірі 8 106, 45 грн. та стягнення судового збору - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту:

Стягнути з Гаражного кооперативу «Зв'язківець» (код ЄДРПОУ 22867708) на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі 2 702, 15 грн.

Стягнути з Гаражного кооперативу «Зв'язківець»(код ЄДРПОУ 22867708) в дохід держави судовий збір у розмірі 514, 22 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді