Ухвала

від 22.12.2014 по справі 2а/0570/3504/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2014 року м. Київ К/9991/55813/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий:Нечитайло О.М. Судді:Вербицька О.В. Ланченко Л.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07.06.2012 р.

та додаткову постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05.07.2012 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.08.2012 р.

у справі № 2а/0570/3504/2012

за позовом Державного підприємства «Підприємство Західної виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Донецькій області (№97)»

до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби

про зобов'язання прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 440 069,19 грн. та зобов'язання вчинити дії щодо проведення списання податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 440 069,19 грн.,

ВСТАНОВИВ :

Державне підприємство «Підприємство Західної виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Донецькій області (№97)» (далі-позивач) звернулось до суду з позовом до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби (далі-відповідач) про зобов'язання прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 440 069,19 грн. та зобов'язання вчинити дії щодо проведення списання податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 440 069,19 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07.06.2012 р. позов задовольнити:

визнано протиправними дії відповідача щодо перерозподілу сплаченого позивачем з 01.01.2008 р. по 01.12.2008 р. податку на додану вартість у сумі 400 657,00 грн.;

визнано протиправними дії відповідача щодо нарахування пені на загальну суму 92 058,37 грн.;

зобов'язано відповідача внести зміни в облікову картку позивача щодо відображення погашення протягом 2008 року податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 400 657,00 грн., визначеним у платіжних дорученнях;

стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 32,19 грн.

Додатковою постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05.07.2012 р. зобов'язано відповідача прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу позивача з податку на додану вартість у сумі 457 527,00 грн. та списати безнадійний податковий борг з податку на додану вартість у сумі 457 527,00 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.08.2012 р. названі рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Крім того, відповідачем заявлено клопотання про заміну сторони правонаступником у зв'язку зі зміною найменування на Макіївську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

Відповідно до ст. 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи викладене та надані докази перейменування відповідача, судова колегія вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Позивач надіслав на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу, за змістом яких проти вимог останньої заперечує та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи позивач є юридичною особою, зареєстрованою за адресою: 86121, Донецька область, м. Макіївка, пров. Моріса Тореза, ідентифікаційний код юридичної особи (ЄДРПОУ) 08679913. Перебуває на податковому обліку в відповідача.

Відповідно до декларації з податку на додану вартість за січень 2008 року від 18.02.2008 року № 1607 позивачем задекларовані податкові зобов'язання у розмірі 31 132 грн; відповідно до декларації з податку на додану вартість за лютий 2008 року від 19.03.2008 року № 2543 позивачем задекларовані податкові зобов'язання у розмірі 117 928 грн.; відповідно до декларації з податку на додану вартість за березень 2008 року від 18.04.2008 року № 6106 позивачем задекларовані податкові зобов'язання у розмірі 45 535 грн.; відповідно до декларації з податку на додану вартість за квітень 2008 року від 16.05.2008 року №7902 позивачем задекларовані податкові зобов'язання у розмірі 68 256 грн.; відповідно до декларації з податку на додану вартість за травень 2008 року від 18.06.2008 року №8942 позивачем задекларовані податкові зобов'язання у розмірі 1 511 грн.; відповідно до декларації з податку на додану вартість за червень 2008 року від 18.07.2008 року № 12947 позивачем задекларовані податкові зобов'язання у розмірі 91 763 грн.; відповідно до декларації з податку на додану вартість за липень 2008 року від 17.08.2008 року №14883 позивачем задекларовані податкові зобов'язання у розмірі 14 409 грн.; відповідно до декларації з податку на додану вартість за серпень 2008 року від 16.09.2008 року № 15835 позивачем задекларовані податкові зобов'язання у розмірі 100 194 грн.; відповідно до декларації з податку на додану вартість за вересень 2008 року від 17.10.2008 року № 19 683 позивачем задекларовані податкові зобов'язання у розмірі 94 590 грн.; відповідно до декларації з податку на додану вартість за жовтень 2008 року від 18.11.2008 року №22139 позивачем задекларовані податкові зобов'язання у розмірі 84 582 грн.; відповідно до декларації з податку на додану вартість за листопад 2008 року від 16.12.2008 року № 23378 позивачем задекларовані податкові зобов'язання у розмірі 112 256 грн.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивачем відповідними платіжними дорученнями було сплачено податкові зобов'язання за наведеними податковими деклараціями, в яких у графі «Призначення платежу» було визначено сплату податку за певний звітний період.

Відтак, задовольняючи позовні вимог, суди виходили з того, що оскаржувані дії відповідача щодо перерозподілу сплаченого з 01.01.2008 р. по 01.12.2008 р. позивачем податку на додану вартість у сумі 400 657,00 грн. та нарахуванню пені на загальну суму 92 058,37 грн. є неправомірними, оскільки відповідними платіжними дорученнями позивач спрямував свої кошти саме на сплату самостійно узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р., з огляду на що, відповідач не мав підстав для зміни призначення платежу та зарахування сплачених позивачем сум вказаних податкових зобов'язань на погашення заборгованості з 2005 по 13.03.2006 р. та нарахування пені на податковий борг, який фактично не сплачувався.

Так, згідно пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 наведеного Закону, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до п.7.7 ст.7 цього ж Закону податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Наведена норма визначає правило, але не містить порядку або механізму його реалізації та не передбачає будь-якого суб'єктного складу, тобто переліку осіб, щодо яких вона застосовується, та переліку осіб, яким надано право її виконання.

Інші норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» також не встановлюють порядку та механізму погашення боргу за рахунок сплачених платником податків поточних податкових зобов'язань і в жодному разі не наділяють орган державної податкової служби повноваженнями здійснювати будь-які дії стосовно черговості сплати податкових зобов'язань чи погашення податкового боргу, зміни призначення платежу, вказаного платником податків, а також розпоряджатися його коштами.

Підпункт 8.6.2 п.8.6 ст.8 зазначеного Закону надає платнику податків право вільно здійснювати операції з коштами без узгодження з податковим органом.

Наявність податкового боргу за інші податкові періоди не позбавляє права платника податків виконати свої поточні податкові зобов'язання.

Зміст наведених правових норм дозволяє зробити висновок щодо відсутності повноважень у органу державної податкової служби змінювати призначення коштів, які сплачуються платником податків у рахунок погашення його податкових зобов'язань.

З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій цілком обґрунтовано визначились із тим, що відповідач безпідставно використав сплачені позивачем поточні платежі як джерело погашення податкового боргу, нарахував пеню та здійснив розподіл сплаченої суми.

Крім того, слід також погодитись із висновками судів відносно необхідності зобов'язання відповідача прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 457 527,00 грн. та списання безнадійного податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 457 527,00 грн.

Згідно з підпунктом «в» пп. 18.2.1 п. 18.2 ст. 18 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підлягає списанню безнадійний податковий борг, у тому числі пеня, нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкції.

Під терміном «безнадійний» слід розуміти податковий борг юридичних та фізичних осіб, стосовно якого минув строк позовної давності, встановлений цим Законом.

Строк давності визначений ст. 15 цього Закону та становить 1095 днів.

Відповідно до порівняльної таблиці наданої позивачем на 01.01.2009 р. сума узгодженого податкового зобов'язання складає 858 184 грн., з яких фактично сплачено 400 657 грн., тобто борг (недоїмка) складає 457 527 грн.

У той же час, оскільки податковий борг у сумі 457 527,00 грн. виник до 01.01.2009 р., з моменту його виникнення пройшло більше як 1095 днів та не був погашений податковий борг, то відносно такого боргу минув строк давності, він є безнадійним та підлягає списанню.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судові інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 55, 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Макіївську об'єднану державну податкову інспекцію Донецької області Державної податкової служби на Макіївську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

2. Касаційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області залишити без задоволення.

3. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07.06.2012 р. та додаткову постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05.07.2012 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.08.2012 р. у справі №2а/0570/3504/2012 залишити без змін.

4. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Вербицька О.В. Ланченко Л.В.