ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 910/21827/14 19.12.14
За позовомПублічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" доПриватного підприємства "Арагон" простягнення 125 962,42 грн. Суддя Підченко Ю.О.
Представники сторін:
від позивача:Горбан А.В. - юрисконсульт; від відповідача:не з'явився; У судовому засіданні присутній громадянин України: Скрипченко М.С. - паспорт, серії ВК, номер 995129
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Приватного підприємства "Арагон" про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 42 787,28 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом в розмірі 14 578,32 грн., пені за несвоєчасне виконання зобов'язань в сумі 65 901,19 грн., а також заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 2 695,63 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" посилається на той факт, що 20.06.2013 р. Приватне підприємство "Аргон" підписало заяву про відкриття поточного рахунку, на підставі якої приєдналось до Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів банку (що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua), які разом із заявою складають договір б/н від 20.06.2013 р. банківського обслуговування.
Проте, взятих на себе зобов'язань за вказаним правочином відповідач не виконав, що стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 10.10.2014 р. порушено провадження у справі №910/21827/14 та призначено її до розгляду на 07.11.2014 р.
Враховуючи неявку представника відповідача в судове засідання 07.11.2014 р., ухвалою суду від 07.11.2014 р. відкладено розгляд справи на 03.12.2014 р.
Не виконання відповідачем вимог ухвали суду від 07.11.2014 р., а також подане 03.12.2014 р. представником позивача клопотання про продовження строку розгляду справи додатково на 15 днів, стали підставою для винесення ухвали суду від 03.12.2014 р. про продовження строку розгляду спору та відкладення розгляду справи на 17.12.2014 р.
17.12.2014 р. представник позивача наполягав на позові, в той час як відповідач позову не визнав.
З метою усунення суперечностей у доводах та доказах сторін, у судовому засіданні 17.12.2014 р. оголошено перерву до 19.12.2014 р.
Проте, в судове засідання призначене на 19.12.2014 р. представник відповідача не з'явився, хоча про дату та час його проведення повідомлений належним чином. При цьому, господарський суд виходить з наступного.
У пункті 3.91 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.
Таким чином, враховуючи присутність повноважного представника Приватного підприємства "Арагон" у судовому засіданні 17.12.2014 р., що відображено в протоколі судового засідання від 17.12.2014 р. та розписці про оголошення перерви від цієї ж дати, за висновками суду, є свідченням належного повідомлення вказаного учасника судового процесу про дату та час проведення наступного судового засідання, а саме 19.12.2014 р.
Одночасно, суд зазначає, що відповідач будучи обізнаним про розгляд справи №910/21827/14 з 20.10.2014 р. (дата отримання підприємством ухвали про порушення провадження у справі від 10.10.2014 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №01030 31335837) заперечень (у разі наявності) по суті позовних вимог суду не представив.
Відтак, виходячи з того, що про час та місце судового засідання Приватне підприємство "Арагон" було належним чином повідомлене, та виходячи з того, що суд відкладав розгляд справи та оголошував перерви в судових засіданнях, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України не вбачає підстав для чергового відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 19.12.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -
ВСТАНОВИВ:
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).
Згідно із ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України).
Статтею 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
За змістом ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
При цьому, за приписами ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно з п. 1.5 Інструкції "Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах", затвердженої Постановою №492 від 12.11.2003 р. Правління Національного банку України умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам даної Інструкції.
Пунктом 1.6 зазначеної вище Інструкції передбачено, що порядок проведення операцій за рахунками клієнтів, відкритих у національній та іноземних валютах, регулюється законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку. Операції за рахунками здійснюються за допомогою платіжних інструментів за формами, установленими банківськими правилами (нормативно-правовими актами Національного банку України, внутрішніми положеннями банку тощо).
У пункті 3.18.1.16 Умов та правил надання банківських послуг зазначено, що при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки, або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.
Як слідує з матеріалів справи, 20.06.2013 р. Приватне підприємство "Арагон" звернулось до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" з заявою про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг та відкриття поточного рахунку.
З представленої суду заяви слідує, що підписавши її, клієнт погоджується із Умовами та Правилами надання банківських послуг (що розміщені на сайті банку www.pb.ua), тарифами банку, які разом із цією заявою складають договір банківського обслуговування.
Відповідно до договору б/н від 20.06.2013 р. банківського обслуговування клієнту було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок №26002053124506 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інші), що визначено і врегульовано Умовами та правилами надання банківських послуг.
Зазначені правила, розміщені в мережі Інтернет на сайті www.pb.ua, є публічною офертою, що містить умови та правила надання послуг банком його партнерами, до якої приєднується клієнт, підписуючи відповідну заяву у відділенні банку.
Відтак, за висновками суду, встановлення кредитного ліміту та видача коштів відповідачу свідчить про виникнення між сторонами кредитних правовідносин та волю сторін до настання відповідних правових наслідків, що не суперечить вимогам ст. 205 Цивільного кодексу України.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта в межах кредитного ліміту (п. 3.18.1.1 зазначених Умов).
Згідно з п. 3.18.1.3 Умов та правил надання банківських послуг кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплати процентів та винагороди.
У пункті 3.18.2.3.4 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого умовами, змінити умови кредитування та вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.
Як встановлено судом, відповідачу у відповідності до умов договору б/н від 20.06.2013 р. банком було надано грошові кошти в межах відкритого кредитного ліміту у розмірі 50 000 грн., на підтвердження чого суду було представлено виписку по рахунку №26002053124506 за період з 01.01.2014 р. по 22.08.2014 р.
Статтею 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Так, п. 3.18.4 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що за користування кредитом, в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня, клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка). Зазначеними Умовами встановлено наступний порядок розрахунку процентів: за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню) розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.18.4.1.1); при не обнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт виплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню (п. 3.18.4.1.2); у випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються, порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань, клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.18.4.1.3).
Відповідно до п. 3.18.4.9 Умов та правил надання банківських послуг розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.
13.08.2014 р. позивач звернувся до клієнта з претензією №30620KIL0S0YX, якою просив погасити прострочену суму заборгованості. Факт направлення вказаної претензії на адресу Приватного підприємства "Арагон" підтверджується наявними в матеріалах справи описом вкладення у цінний лист від 19.08.2014 р. та фіскальним чеком №1746.
Таким чином, приймаючи до уваги визначений Умовами та правилами надання банківських послуг порядок та строки повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами, а також зміст надісланої банком на адресу клієнта претензії, господарський суд встановив, що строк виконання Приватним підприємством "Арагон" обов'язку з повернення отриманих кредитних коштів та сплати процентів за їх користування настав.
Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача не заперечені, клієнт своїх зобов'язань з повернення наданого кредиту та сплату процентів за їх користування в повному обсязі не виконав, в результаті чого у відповідача, утворилась заборгованість за кредитом в сумі 42 787,28 грн. та за відсотками за користування кредитними коштами в розмірі 14 578,32 грн., що підтверджується банківськими виписками та довідкою №08.7.0.0.0/140901165021 від 01.09.2014 р. про розмір кредитного ліміту.
За таких обставин, враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги всі представлені учасниками судового процесу докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" до Приватного підприємства "Арагон" про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 42 787,28 грн. та за процентами за користування кредитними коштами в розмірі 14 578,32 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Пунктом 3.18.4.4 вказаних Умов визначено, що клієнт зобов'язаний сплачувати банку винагороду за користування лімітом відповідно до п.п.3.18.1.6 та 3.18.2.3.2 першого числа кожного місяця у розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту на кінець банківського дня за попередній місяць у порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг. Клієнт доручає банку здійснювати списання винагороди зі своїх рахунків.
Проте, як встановлено судом, клієнт взяті на себе зобов'язання за договором б/н від 20.06.2013 р. належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 22.08.2014 р. в останнього виникла заборгованість по комісії за користування кредитом у розмірі 2 695,63 грн.
За таких обставин, враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги всі представлені учасником судового процесу до матеріалів справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 2 695, 63 грн. є обґрунтованими.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.
За приписами ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
Частина 6 ст. 232 Господарському кодексі України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 3.18.5.1 Умов та правил надання банківських послуг при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених пунктами 3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених пунктами 3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4 винагороди, передбаченої пунктами 3.18.2.2.5, 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6, клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в п.3.18.4.1.3 від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п.3.18.0.5.1, 3.18.5.2, 3.18.5.3, проводиться протягом трьох років з дня, коли відповідне зобов'язання повинно було бути виконаним клієнтом (п.3.18.5.4 Умов та правил надання банківських послуг).
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, суд встановив, що останній є вірним, а отже позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" до Приватного підприємства "Арагон" в частині стягнення пені у розмірі 65 901,19 грн. є обґрунтованими.
Між тим, що стосується наявної в матеріалах справи додаткової угоди №1 від 17.12.2014 р. до Договору суд зазначає наступне.
Так, 17 грудня 2014 року між Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" та Приватним підприємством "Арагон" укладено додаткову угоду №1 до Договору, відповідно до п. 1 якої контрагентами було визначено, що на дату укладання правочину заборгованість Позичальника за кредитом складає 80 656,66 грн., а саме:
42 787,28 грн. - прострочена заборгованість за кредитом;
22 365,61 грн. - прострочена заборгованість за відсотками;
4 235,99 грн. - прострочена заборгованість по комісії;
11 267,78 грн. - пеня.
Пунктом 1.2 Додаткової угоди передбачено, що сума заборгованості, що виникла в період з дати надання Позичальнику кредиту до дати підписання цього Договору про внесення змін зменшиться на 31 450,66 грн., а саме пеня у розмірі 11 267,78 грн., комісія у розмірі 4 235,99 грн., відсотки у розмірі 15 946,89 грн.
Одночасно, у п. 1.3 Додаткової угоди сторони визначили, що зменшення суми заборгованості згідно пункту 1.2 відбудеться у випадку внесення Позичальником суми у розмірі 49 206,00 грн. на погашення простроченої заборгованості за кредитом а саме: на прострочений кредит - 42 787,28 грн., на прострочені відсотки - 6 418,72 грн.
Тобто, зменшення наявної заборгованості у Позичальника перед позивачем, за згодою сторін, матиме місце лише у випадку внесення Позичальником відповідних грошових коштів.
Проте, оскільки Позичальником станом на 19.12.2014 р. відповідно до умов п. 1.3 Додаткової угоди №1 суму у розмірі 49 206 грн. не внесено, всі інші умови Додаткової угоди №1 не мають юридичної сили.
За таких обставин, враховуючи, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надавши відповідачу кредит в розмірі 50 000 грн. за договором б/н від 20.06.2013 р. банківського обслуговування, тоді як відповідач кредитних коштів не повернув та не сплатив відсотків за їх користування, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" до Приватного підприємства "Арагон" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судовий збір згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Арагон" (02160, м. Київ, Дніпровський район, проспект Возз'єднання, буд. 7А, оф. 325; ідентифікаційний код 22914456) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50; ідентифікаційний код 14360570) заборгованість за кредитом у розмірі 42 787 (сорок дві тисячі сімсот вісімдесят сім) грн. 28 коп., заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 14 578 (чотирнадцять тисяч п'ятсот сімдесят вісім) грн. 32 коп., пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань у розмірі 65 901 (шістдесят п'ять тисяч дев'ятсот одну) грн. 19 коп., заборгованість по комісії за користування кредитом у розмірі 2 695 (дві тисячі шістсот дев'яносто п'ять) грн. 63 коп. та судовий збір у розмірі 2 519 (дві тисячі п'ятсот дев'ятнадцять) грн. 25 коп. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення підписано 24.12.2014 р.
Суддя Ю.О. Підченко
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 19.12.2014 |
Оприлюднено | 30.12.2014 |
Номер документу | 42026104 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Підченко Ю.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні