Постанова

від 25.12.2014 по справі 2а-0770/1493/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2014 року Справа № 9104/181133/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Ільчишин Н.В., Макарика В.Я.,

з участю секретаря судового засідання Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року у справі за позовом Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Успіх» про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Успіх» (далі - ТОВ «Успіх»), в якій просить суд стягнути з відповідача 17575 грн. адміністративно-господарських санкцій за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та 105,60 грн. пені.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року у задоволенні адміністративного позову Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, його оскаржило Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, подавши апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувану постанову та постановити нове рішення про задоволення позову. Мотивуючи свою незгоду із судовим рішенням, апелянт зазначив, що суд першої інстанції дійшов до неправильного висновку про відсутність підстав для стягнення санкцій та пені, оскільки безпідставно не взяв до уваги той факт, що відповідачем подано до відділення звіт форми №10-ПІ за 2011 рік, згідно якого випливає, що на підприємстві повинно було бути працевлаштовано 2 інваліди, однак згідно рядка 02 звіту працював тільки один інвалід. Тому відповідач повинен був самостійно в строк до 15 квітня 2012 року, наступного за роком в якому відбулось порушення, розрахувати та сплатити адміністративно-господарські санкції в сумі 17575 грн. Однак відповідач у встановлений законом строк цього не зробив, а тому позов підлягав задоволенню.

У судове засідання представники сторін не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце слухання справи, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (надалі - Закон), для підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.

Судом встановлено, що згідно поданого ТОВ «Успіх» звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік форми №10-ПІ кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону, становить 2 особи.

Як вбачається із звіту на підприємстві станом на 2011 рік працювала одна особа із статусом інваліда та наявна одна вакантна посада.

Згідно вимог ст. 20 Закону, підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Згідно з п. 3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою КМУ від 03.05.1995 року № 314, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участі представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

У відповідності з п. 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. Підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інваліда (п. 14 Положення).

Статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Тобто, законом на підприємство покладено обов'язок створити (пристосувати), атестувати належним чином робочі місця для працевлаштування інвалідів та повідомити про це органи перелічені в ч. 1 ст. 18 Закону, а ті, в свою чергу, зобов'язані направити підприємству на працевлаштування інвалідів.

Разом з тим, відповідач не виконав обов'язку щомісячно інформувати державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інваліда.

Як вбачається з матеріалів справи, тільки у січні, квітні, травні, червні, вересні 2011 року відповідач надавав Тячівському районному центру зайнятості інформацію щодо наявності вакантних робочих місць для працевлаштування інвалідів за формою № 3-ПН.

Це підтверджено і довідкою Тячівського районного центру зайнятості №1749 від 24 жовтня 2012 року (а.с. 57).

Із вищезазначеного вбачається, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відповідачем у 2011 році було вжито заходів зі створення робочих місць для інвалідів та було повідомлено органи працевлаштування інвалідів про створення відповідних робочих місць, що унеможливило направлення цими органами до підприємства відповідача інвалідів для працевлаштування.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Оскільки ТОВ «Успіх» неналежним чином виконало покладений на нього Законом № 875-ХІІ обов'язок щодо надання відповідним державним органам необхідної для працевлаштування інвалідів інформації (щомісячно), тому застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів є правомірним.

Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 29 травня 2012 року у справі за позовом Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Барлінек Інвест» про стягнення адміністративно-господарських санкцій .

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарських санкцій за 2011 рік в сумі 17575 гривень підлягали задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Тому підставними є й позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 105 гривень 60 копійок.

Відповідно до ст. 159 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 1 та 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та приймає нову, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, апеляційну скаргу слід задовольнити та скасувати оскаржувану постанову, прийнявши нову про задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити, постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року в адміністративній справі №2а-0770/1493/12 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Успіх» (код 20447523) на користь Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 17680 (сімнадцять тисяч шістсот вісімдесят) 60 копійок адміністративно-господарських санкцій та пені.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді Н.В. Ільчишин

В.Я. Макарик

Повиний текст виготовлено та підписано 29 грудня 2014 року.