Рішення

від 29.12.2014 по справі 918/1712/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 грудня 2014 р. Справа № 918/1712/14

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція",

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Аква-Інсталбуд"

про визнання недійсним пункту договору

Суддя Андрійчук О.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 81-1 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2014 року Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якої діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (надалі-позивач), звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВА-Інсталбуд" (надалі-відповідач) про стягнення 72 947,11 грн. збитків.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

Головним контрольно-ревізійним управлінням України на виконання п. 2.35 Плану контрольно-ревізійної роботи на ІІІ квартал 2010 року проведено ревізію фінансово-господарської діяльності позивача та його 13 відокремлених підрозділів за період з 01.04.2008 року по 30.06.2010 року, результати якої оформлені актом ревізії від 27.10.2010 року.

За наслідками проведеної ревізії Головним контрольно-ревізійним управлінням України винесені вимоги про усунення порушень № 32-14/403 від 01.12.2010 року, відповідно до яких, зокрема зобов'язано позивача стягнути з відповідача 72 947,11 грн., зайво сплачених за договором № 07/07-ПР на проведення проектно-вишукувальних робіт по будівлі міського суду в м. Кузнецовськ від 17.09.2007 року.

Заперечення позивача на висновки контролюючого органу в цій частині прийняті не були, внаслідок чого позивач оскаржив вимоги Головного контрольно-ревізійного управління України в порядку адміністративного судочинства.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 2а-19526/10/2670 від 12.06.2013 року у задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2014 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.10.2014 року, постанову місцевого адміністративного суду частково скасовано.

Зважаючи, що вимоги Головного контрольно-ревізійного управління України в частині зобов'язання позивача стягнути з відповідача 72 947,11 грн., зайво сплачених за договором № 07/07-ПР від 17.09.2007 року, адміністративними судами визнано обґрунтованими, відтак позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

У матеріально - правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 15, 22, 611 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Ухвалою суду від 02.12.2014 року порушено провадження, справу призначено до судового розгляду на 15.12.2014 року.

15.12.2014 року через службу діловодства господарського суду від позивача надійшла заява про зміну позовних вимог, в якій останній, посилаючись на ст. 22 ГПАК України, просить суд визнати недійсним п. 2.1. договору, застосувати реституцію на суму 72 947,11 грн. та стягнути з відповідача 25 855,51 грн.

Оскільки вказана заява подана в порядку та в строк, визначені ст. 22 ГПК України, отже приймається судом.

Ухвалою суду від 15.12.2014 року розгляд справи відкладено на 22.12.2014 року.

15.12.2014 року та 22.12.2014 року через службу діловодства господарського суду від позивача надійшли заяви про зміну предмету позовних вимог, в останній з яких позивач просить суд визнати недійсним п. 1.1. додаткової угоди № 2 від 14.05.2009 року до договору № 07/07-ПР від 17.09.2007 року.

Оскільки вказана заява подана у порядку та в строк, визначені ст. 22 ГПК України, отже приймається судом.

Ухвалою суду від 22.12.2014 року розгляд справи відкладено на 29.12.2014 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

17.09.2007 року між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) укладено договір № 07/07-ПР на проведення проектно-вишукувальних робіт (договір), за умовами якого виконавець зобов'язався провести інженерно-вишукувальні та проектно-кошторисні роботи згідно з отриманими: Технічним завданням (додаток 1), вихідними даними та вимогами ДБН А:2.2-3-2004, на тему "Будівля міського суду в м. Кузнецовськ", у строки, обумовлені цим договором (п. 1.1. договору).

Замовник зобов'язався надати вихідні дані, що потрібні для виконання робіт, а саме: завдання на проектування, технічні умови, архітектурно-планувальне завдання (п. 1.2. договору).

Згідно з п. 2.1. договору вартість робіт визначена зведеним кошторисом (додаток 2) і узгоджена у протоколі погодження договірної ціни (додаток 3) та складає 224 988,66 грн., у тому числі ПДВ.

Відповідно до п. 2.4. договору виконавець зобов'язався виконати роботи згідно з умовами договору у строк 80 робочих днів з дати отримання авансу та вихідних даних у повному обсязі при умові своєчасного проведення проміжних платежів за виконані етапи робіт.

За п. 3.2. договору при закінченні робіт по окремим етапам виконавець направляє замовнику акти приймання-здачі виконаних робіт. Замовник протягом 10 днів з дати отримання актів і звітних матеріалів направляє виконавцю підписаний акт приймання-здачі виконаних робіт або мотивовану відмову від прийняття робіт.

Додатковою угодою № 1 від 16.12.2008 року у зв'язку з додатковими проектними рішеннями по переплануванню приміщень об'єкту, які в процесі проектування призвели до змін архітектурної частини проекту і для вирішення яких необхідний додатковий час, замовник та виконавець домовилися внести зміни в календарний план до договору і погодили нові строки видачі ПКД. Сторони погодили новий календарний план до договору, який є додатком № 1 до цієї додаткової угоди. Також сторони погодили строк дії договору - 30.06.2009 року (п.п. 1, 3, 4 додаткової угоди).

Додаткова угода № 1 вступила в дію з 01.04.2009 (через три місяці після підписання її позивачем і реєстрування у ДП НАЕК «Енергоатом» (зареєстрована тільки 25.03.2009 року)), що змістило строки календарного плану виконання проектно-кошторисної документації з кінцевим строком розробки документації - липень 2009 року й привело до укладення додаткової угоди № 2 у травні 2009 року.

Додатковою угодою № 2 від 14.05.2009 року сторони погодили збільшення вартості робіт за договором до 297 935,77 грн., у тому числі ПДВ, у зв'язку із введенням від 01.07.2008 року нових індексів та показників кошторисної вартості на проектні роботи на підставі листа від 04.07.2008 року № 9/8-375 та відповідного наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України; продовжили строк дії договору та виконання робіт до 31.07.2009 року.

На підтвердження факту виконання робіт за договором на суму 297 935,77 грн. між сторонами підписано акти здачі-приймання виконаних проектних робіт від 01.08.2008 року на суму 10 356,26 грн., від 09.09.2008 року на суму 14 288,98 грн., від 01.12.2008 року на суму 36 675,71 грн., від 10.11.2009 року на суму 43 093,97 грн., від 09.11.2009 року на суму 146 429,25 грн., від 30.12.2009 року на суму 47 091,60 грн.

Позивач здійснив часткову сплату виконаних робіт на суму 250 844,17 грн., що стверджується платіжними дорученнями № 6759 від 24.09.2008 року на суму 14 288,98 грн., № 6760 від 24.09.2008 року на суму 10 356,26 грн., № 761 від 22.01.2009 року на суму 36 675,71 грн., № 10156 від 23.12.2009 року на суму 17 270,00 грн., № 1011 від 10.02.2010 року на суму 25 823,97 грн., № 2727 від 15.04.2010 року на суму 46 429,25 грн., № 9173 від 27.12.2011 року на суму 100 000,00 грн.

Як встановлено судом, Головним контрольно-ревізійним управлінням України на виконання покладених на нього завдань та п. 2.35 Плану контрольно-ревізійної роботи на ІІІ квартал 2010 року проведено ревізію фінансово-господарської діяльності позивача та його 13 відокремлених підрозділів за період з 01.04.2008 року по 30.06.2010 року, результати якої оформлені актом ревізії від 27.10.2010 року.

За наслідками проведеної ревізії Головним контрольно-ревізійним управлінням України винесені вимоги про усунення порушень № 32-14/403 від 01.12.2010 року, відповідно до яких, зокрема зобов'язано позивача стягнути з відповідача 72 947,11 грн., зайво сплачених за договором № 07/07-ПР на проведення проектно-вишукувальних робіт по будівлі міського суду в м. Кузнецовськ від 17.09.2007 року.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» (редакція, яка діяла на момент здійснення правовідносин) головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.

Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» (редакція, яка діяла на момент здійснення правовідносин) Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право, зокрема: пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

За ч. 2 ст.15 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються.

З матеріалів справи вбачається, що актом ревізії встановлено, що при відсутності зміни архітектурно-планувального завдання, при не виявленні помилок в процесі виконання робіт, при відсутності обставин непереборної сили, внесено зміни до вартості договору в сторону збільшення без фактичного збільшення обсягів робіт, що призвело до зайвого нарахування позивачем у І півріччі 2010 року до оплати для відповідача коштів в сумі 72 947,11 грн., внаслідок завищення вартості виконаних проектно-кошторисних робіт, що суперечить п. 4.9.1 ДБН Д.1.1-7-2000.

Посадові особи позивача в обґрунтування підстави для збільшення вартості проектно-вишукувальних робіт за договором вказали на прийняття нового індексу визначення вартості робіт, введеного в дію наказом Мінрегіонбуду від 10.07.2008 року № 297, про що свідчать відповідні пояснення та листи позивача, надані в ході ревізії на відповідні запити КРУ в Рівненській області.

Зміна обсягів проектування по даному договору визнана видачею архітектурно-планувального завдання, в якому міські електричні мережі передбачили додаткову трансформаторну підстанцію блочного типу, проектування якої не було в обсягах робіт, передбачених технічним завданням на проектування.

При цьому не зазначено: ким визнана необхідність зміни обсягів проектування й про яке архітектурно-планувальне завдання та його зміни йдеться, якщо Титули на виконання проектно-вишукувальних робіт для будівництва об'єкту «Будівля суду» на 2008-2010 роки не погоджені органом вищого рівня (Міністерством палива та енергетики України), як це визначено п. 2 Порядку затвердження титулів будов (об'єктів), будівництво яких здійснюється із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств державної власності, затвердженого постановою КМ України від 08.09.1997 року № 995, із внесеними змінами.

На підставі зібраних доказів встановлено, що на момент визначення вартості договору (безпосереднього укладення договору) позивач не мав технічних вимог міських організацій по підключенню будівлі суду до міських мереж, але не зважаючи на це вартість договору сформована, погоджена та визнана твердою (при погодженні та укладанні договору сторонам договору було відомо про відсутність технічних вимог міських організацій по підключенню будівлі суду до міських мереж). Тому отримання технічних умов від міських електричних мереж не може трактуватися (визначатися) як зміна архітектурно-планувального завдання.

Зазначені обставини також встановлені постановою Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 2а-19526/10/2670 від 12.06.2013 року, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2014 року, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.10.2014 року.

У силу вимог ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, слід встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені ст.ст. 215, 216 ЦК України, ст.ст. 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог ч.ч. 1-3, 5 ст. 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

У силу вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом (ст. 887 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

За приписами ч.ч. 2, 3 ст. 844 ЦК України кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

На підставі ст. 215 ЦК України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.

Основні правила визначення вартості проектно-вишукувальних робіт для нового будівництва, розширення, реконструкції та технічного переоснащення підприємств, будівель і споруд, ремонту житла, об'єктів соціальної сфери і комунального призначення та благоустрою, а також реставрації пам'яток архітектури і містобудування (далі "будівництво") і носять обов'язковий характер при визначенні вартості проектно-вишукувальних робіт для будов (об'єктів), будівництво яких здійснюється із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ і організацій державної власності, визначені ДБН Д.1.1-7-2000 "Правила визначення вартості проектно-вишукувальних робіт для будівництва, що здійснюється на території України, затверджених наказом Держбуду № 285 від 14.12.2000 року.

Так, за підп. 4.7.2. п. 4.7 ДБН Д.1.1-7-2000 ціна пропозиції претендента, визначеного виконавцем робіт, є договірною ціною проектно-вишукувальних робіт.

Договірні ціни можуть встановлюватись твердими або динамічними (п. 4.8. ДБН Д.1.1-7-2000 ).

Згідно з підп. 4.9.1., 4.9.2. п. 4.9. ДБН Д.1.1-7-2000 тверді - це договірні ціни, які є незмінними на весь період проектування і можуть уточнюватись тільки в таких випадках: замовник змінює архітектурно-планувальне завдання, що викликає зміну обсягів проектування та їх вартості; в процесі виконання робіт виявлені беззаперечні помилки, не встановлені на стадії складання ціни претендента; виникають обставини непереборної сили - надзвичайні обставини та події, які не можуть бути передбачені сторонами під час укладання договору (контракту). Умови та терміни уточнення складових вартості проектно-вишукувальних робіт зазначаються у контракті.

Судом за результатами оцінки всіх обставин справи в їх сукупності встановлено, що п. 1.1. додаткової угоди № 2 від 14.05.2009 року не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки ціна за договором є твердою, а отже може змінюватися лише у встановлених випадках, якими є: зміна архітектурно-планувального завдання, що викликає зміну обсягів проектування та їх вартості; виявлення беззаперечних помилок, не встановлених на стадії складання ціни претендента; виникнення обставин непереборної сили - надзвичайних обставин та подій, які не можуть бути передбачені сторонами під час укладання договору.

Підтвердження належними та достатніми доказами настання випадків, з якими пов'язується можливість зміни твердої ціни, сторонами не надано.

За загальним правилом ст. 217 ЦК України правочин не може бути визнаний недійсним, якщо законові не відповідають лише окремі його частини і обставини справи свідчать про те, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної його частини. У такому разі господарський суд може визнати недійсною частину правочину. Недійсними частини правочину визнаються за загальними правилами визнання правочинів недійсними із застосуванням передбачених законом наслідків такого визнання. Якщо недійсна частина правочину виконана будь-якою із сторін, господарський суд визначає наслідки такої недійсності залежно від підстави, з якої вона визнана недійсною.

Зважаючи, що недійсність п. 1.1. додаткової угоди № 2 не призводить до недійсності правочину в цілому, оскільки сторонами погоджена вартість робіт у п. 1.2. договору, враховуючи, що зазначений пункт додаткової угоди не відповідає вимогам чинного законодавства, отже підлягає визнанню недійсним.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що визнання правочину (господарського договору) недійсним є наслідком його вчинення з порушенням закону, а не заходом відповідальності сторін. Тому для такого визнання, як правило, не має значення, чи усвідомлювали (або повинні були усвідомлювати) сторони протиправність своєї поведінки під час вчинення правочину.

Стосовно наслідків недійсності правочину, то суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, 04.02.2011 року рішенням Господарського суду Рівненської області у справі № 5/4 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква-Інсталбуд" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якої діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція", задоволено, стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якої діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція", на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква-Інсталбуд"147 091,60 грн. заборгованості за договором № 07/07-ПР на проведення проектно-вишукувальних робіт від 17.09.2007 року (з урахуванням змін до вартості робіт, внесених додатковою угодою № 2 від 14.05.2009 року).

18.02.2011 року на виконання вказаного судового рішення видано наказ № 5/4, на підставі якого 15.10.2011 року постановою ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження.

27.12.2011 року Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якої діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція", сплачено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква-Інсталбуд" 100 000,00 грн., у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду Рівненської області від 09.07.2013 року наказ про примусове виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 18.02.2011 року у справі № 5/4 в частині стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якої діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція", на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква-Інсталбуд"100 000,00 грн. визнано таким, що не підлягає виконанню.

Отже, станом на час розгляду цієї справи є рішення господарського суду, яке набрало законної сили та виконується у примусовому порядку, про стягнення заборгованості з позивача на користь відповідача за договором № 07/07-ПР на проведення проектно-вишукувальних робіт від 17.09.2007 року (з урахуванням змін до вартості робіт, внесених додатковою угодою № 2 від 14.05.2009 року).

У свою чергу, різниця між вартістю робіт, обумовлених у п. 1.2. договору та 1.1. додаткової угоди № 2, становить 72 947,11 грн. (297 935,77 грн. - 224 988,66 грн.).

З урахуванням наявності підстав для визнання п. 1.1. додаткової угоди № 2 від 14.05.2009 року недійсним, сума в розмірі 72 947,11 грн. з позивача стягненню не підлягає.

Відсутність підстав для такого стягнення обумовлена тим, що збільшення вартості робіт не пов'язувалося із збільшенням їх обсягів, тобто відповідач нічого додатково не виконавши безпідставно отримав на виконання договору 72 947,11 грн..

Як встановлено судом, із вказаної суми на користь відповідача в ході примусового виконання рішення суду у справі № 5/4 вже стягнуто 25 855,51 грн. Нестягнутою залишається сума в розмірі 47 091,60 грн.

Враховуючи наявність судового рішення у справі № 5/4, на підставі якого видано наказ, до суми грошових коштів в розмірі 72 947,11 грн. підлягають застосуванню правила ч. 4 ст. 117 ГПК України, згідно з якими господарський суд ухвалою у разі якщо наказ було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин , господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково . Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково , господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.

З наведеного вбачається, що наказ Господарського суду Рівненської області № 5/4 від 18.02.2011 року з 72 947,11 грн. виконаний на суму 25 855,51 грн., отже в цій частині за вимогою боржника має відбутися стягнення безпідставно одержаного, а на суму 47 091,60 грн., яка залишається не виконаною, наказ має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.

Застосування реституції у цій справі на суму 25 855,51 грн., яка фактично стягнута в межах виконавчого провадження, суперечитиме порядку, визначеному ст. 117 ГПК України, а також призведе до подвійного стягнення з відповідача (за наказом у цій справі та за вимогою боржника у справі № 5/4).

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог ст. 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про визнання п. 1.1. додаткової угоди від 14.05.2009 року є обґрунтованими, а отже такими, що підлягають до задоволення.

Судом також встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у більшому розмірі, ніж це передбачено чинним законодавством.

Так, за подання позовної заяви, з урахуванням заяви про зміну предмета позовних вимог, позивач повинен був сплатити 1 218,00 грн. судового збору.

Згідно з платіжними дорученнями № 10399 від 06.11.2014 року та № 12003 від 11.12.2014 року позивачем сплачено 3 045,00 грн. судового збору, що на 1 827,00 грн. більше від встановленого Законом України «Про судовий збір» розміру.

Відповідно до п. 1.ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У даному випадку судовий збір повертається в розмірі зайво сплаченої суми. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики (ч.ч. 2, 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»).

Щодо судового збору в розмірі 1 218,00 грн., то останній відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним п. 1.1. додаткової угоди № 2 від 14.05.2009 року до договору № 07/07-ПР від 17.09.2008 року, укладеної між Відокремленим підрозділом "Рівненської атомної електричної станції" Державного підприємства Національної атомної енергогенеруючої компанії "Енергоатом" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аква-Інсталбуд".

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква-Інсталбуд" (вул. Шевченка,1/А, с. Великий Житин, Рівненський район, Рівненська область, 35340, код ЄДРПОУ 32881263) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якої дії відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (м. Кузнецовськ, Рівненська область, 34400, код ЄДРПОУ 05425046), 1 218,00 грн. судового збору.

3. Ухвалою суду повернути Державному підприємству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якої дії відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (м. Кузнецовськ, Рівненська область, 34400, код ЄДРПОУ 05425046), з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1 827,00 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України.

Повне рішення складено 29.12.2014 року.

Суддя Андрійчук О.В.