Рішення

від 24.12.2014 по справі 478/1679/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №478/1679/14-ц 24.12.2014 24.12.2014 24.12.2014

Провадження №22-ц/784/3482/14

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/784/3482/14 Суддя першої інстанції: Сябренко І.П.

Категорія 23 Суддя-доповідач апеляційного суду: Крамаренко Т.В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої - Кутової Т.З.,

суддів - Буренкової К.О., Крамаренко Т.В.,

із секретарем судового засідання - Харитоновою І.В.,

за участю: представника відповідача - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

Товариства з обмеженою відповідальністю «Сила росту»

на рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 10 листопада 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сила росту» (надалі - ТОВ «Сила росту») про відшкодування збитків, -

в с т а н о в и л а:

У вересні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Сила росту» про відшкодування збитків.

Позивач зазначав, що 1 вересня 2005 року на підставі договору оренди передав відповідачу в користування належну йому на підставі сертифікату земельну частку (пай) площею 6,94 га, розташовану в межах Казанківської селищної ради Казанківського району Миколаївської області. 23 травня 2011 року на вказану земельну частку (пай) видано два державних акта на право власності на земельні ділянки площею 2,80 га та 3,91 га, у зв'язку з чим рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 5 грудня 2011 року дію договору оренди земельної частки (пай) від 21 грудня 2005 року припинено. Рішенням того ж суду від 1 серпня 2013 року відповідача зобов'язано повернути йому земельні ділянки площею 2,80 га та 3,91 га, що розташовані в межах Казанківської селищної ради Казанківського району Миколаївської області.

Між тим, відповідач продовжував користуватися його земельними ділянками і повернув їх лише 23 грудня 2013 року.

Посилаючись на викладене, та на те, що товариство незаконно користувалося його земельними ділянками після припинення договору оренди, що позбавило його можливості отримати доходи від користування ними, позивач просив стягнути з ТОВ «Сила росту» на його користь збитки у розмірі 18336 грн. 38 коп.

Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 10 листопада 2014 року позов задоволено. Стягнуто з ТОВ «Сила росту» на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування збитків 18 336 грн. 38 коп. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ТОВ «Сила росту», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом, що 1 вересня 2005 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Сила росту» укладено договір оренди, за умовами якого ОСОБА_3 передано належну йому на підставі сертифікату земельну частку (пай) площею 6,94 га, розташовану в межах Казанківської селищної ради Миколаївської області в оренду строком на 11 років ТОВ «Сила росту».

23 травня 2011 року ОСОБА_3 отримав державні акти серії ЯН № 601748 та серії ЯН № 601740 на право власності на земельні ділянки площею 3,91 га 2,80 га, які розташовані в межах Казанківської селищної ради Казанківського району, Миколаївської області (а.с.7,8).

Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 5 грудня 2011 року припинено дію договору оренди землі від 1 вересня 2005 року, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ «Сила росту», зареєстрованого 26 червня 2007 року у Казанківському районному відділі земельних ресурсів Миколаївської області за № 456 (а.с.17-18).

Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 1 серпня 2013 року зобов'язано ТОВ «Сила росту» повернути ОСОБА_3 земельні ділянки площею 3,91 га та 2,80 га, які розташовані в межах Казанківської селищної ради Казанківського району Миколаївської області (а.с.19-21).

Вказані земельні повернуті ОСОБА_3 23 грудня 2013 року про що свідчать акт заступника начальника відділу ДВС Казанківського районного управління юстиції та постанова про закриття виконавчого провадження від 24 грудня 2013 року (а.с.22, 23).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що укладений між сторонами договір оренди є припиненим з 2011 року і правових підстав для користування земельними ділянками після спливу цього терміну у відповідача не було. Вважаючи таке використання землі самовільним її зайняття з боку відповідача, суд стягнув з останнього завдану позивачу такими діями майнову шкоду.

Проте, з таким висновком погодитися не можна з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 90 Земельного кодексу України власники земельних ділянок мають право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законодавством.

Положеннями ст. 211 Земельного кодексу України, встановлено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за таке порушення як самовільне зайняття земельних ділянок.

З роз'яснень, що містяться в п. 12 Постанов Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» №7 від 16 квітня 2004 року з подальшими змінами вбачається, що у випадках самовільного зайняття земельних ділянок шкода відшкодовується відповідно до ст.ст. 211,21 Земельного кодексу України, ст.ст. 22, 623, 1166, 1172, 1192 ЦК України особами, які її заподіяли.

У статті 1166 ЦК України міститься законодавче визначення деліктної відповідальності за шкоду, завдану майну на підставі її виникнення. Так, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка заподіювача шкоди; в) причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; г) вина. Перераховані підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом. Якщо закон змінює, обмежує або розширює коло підстав, необхідних для покладення відповідальності за завдану шкоду, то мова йде про спеціальні підстави відповідальності, що характеризують особливості тих чи інших правопорушень.

У ч. 1 ст. 1166 ЦК України міститься пряма вказівка на протиправність поведінки заподіювача шкоди та вину як обов'язкову підставу деліктної відповідальності. Протиправна поведінка в цивільних правовідносинах означає порушення особою вимог правової норми, що полягає в здійсненні заборонених дій, або в утриманні від здійснення наказів правової норми діяти певним чином (бездіяльність). Вина як умова цивільно-правової відповідальності - це психічне ставлення особи-правопорушника до своєї протиправної поведінки та її наслідків. Питання про вину як психічне ставлення особи до своєї поведінки та її наслідків визначають тільки після з'ясування причинного зв'язку та протиправності дій (бездіяльності).

Стягуючи з відповідача на користь позивача 18 336 грн. 38 коп. майнової шкоди за самовільне використання земельної ділянки, суд послався на акт обстеження земельної ділянки, складеного державним інспектором сільського господарства на території Миколаївської області 4 лютого 2013 року, відповідно до якого земельна ділянка, що належить ОСОБА_3, площею 6,71 га, та розташована в межах Казанкіської селищної ради, самовільно використовуються ОСОБА_2 (керівник ТОВ «Сила росту») (а.с.9).

Однак, згідно акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства, складеного інспектором сільського господарства в Миколаївській області 20 вересня 2013 року, встановлення факту самовільного зайняття земельних ділянок, що належать ОСОБА_3 неможливо, оскільки земельні ділянки знаходяться в спільному масиві (а.с. 66).

Інших доказів протиправної поведінки відповідача та його вини, як обов'язкових складових підстави для стягнення шкоди матеріали справ не містять.

Встановлене свідчить про недоведеність протиправної поведінки та вини ТОВ «Сила росту» у самовільному зайнятті земельних ділянок, що належить ОСОБА_3 та користування ними.

На вказані обставини, суд належної уваги не звернув та дійшов невірного висновку про наявність підстав для покладення на відповідача обов'язку відшкодувати збитки у розмірі 18 336 грн. 38 коп.

За таких обставин, рішення суду на підставі п.п.2, 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 до ТОВ «Сила росту» про відшкодування збитків.

На підстав ст. 88 ЦПК України з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 121,80 грн.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сила росту» Казанківського району Миколаївської області задовольнити.

Рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 10 листопада 2014 року скасувати та ухвалити нове.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сила росту» Казанківського району Миколаївської області про відшкодування збитків відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сила росту» судовий збір у розмірі 121,80 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча: Судді: