Рішення

від 19.12.2014 по справі 520/17153/14-ц

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 520/17153/14-ц

Провадження № 2/520/7429/14

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2014 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Куриленко О.М.,

за участю секретаря - Баранової Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, скасування права власності та визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив в рахунок погашення відповідачем ОСОБА_2 боргу за договором позики від 03.09.2010 року у розмірі 3 159 120гривень, 00коп., що еквівалентно 400 000 доларів США, звернути стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку, площею 0,2370 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1, що належить відповідачу ОСОБА_2 на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №310779. Скасувати право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,2370 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110136900:45:002:0001). Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 5110136900:45:002:0001) площею 0,2370 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 03 вересня 2010 року у м. Одесі між ним та відповідачем був укладений договір позики. На виконання вказаного договору позики позивач передав відповідачу грошову суму у розмірі 3 159 120 грн., що на момент укладення договору було еквівалентно 400 000 доларів США. Відповідно до п.1 вищевказаного Договору відповідач зобов'язався виконати зобов'язання по поверненню грошових коштів до 01 липня 2012 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язання між позивачем та відповідачем того ж дня було укладено іпотечний договір. Згідно умов цього договору іпотекою забезпечувались будь-які вимоги позивача, що випливають з договору позики від 03 вересня 2010 р. Відповідач за цим договором повинен повернути грошові кошти до 03 вересня 2011 р. та відшкодувати позивачу усі можливі збитки, понесені внаслідок невиконання чи неналежного виконання відповідачем умов договору позики. Відповідно до іпотечного договору на забезпечення виконання основного зобов'язання відповідач передав позивачу в іпотеку земельну ділянку (кадастровий номер 5110136900:45:002:0001) площею 0,2370 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить відповідачу на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №310779.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30.04.2013 р. з відповідача на користь позивача стягнуто суму боргу в розмірі 3 863 263 (три мільйони вісімсот шістдесят три двісті шістдесят три) грн. 18 коп.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 14.11.2013 р. була затверджена мирова угода, відповідно до якої відповідач в рахунок погашення боргу, що підлягає стягненню на підставі рішення Приморського районного суду м.Одеси від 30 квітня 2013 року, зобов'язується протягом 90 (дев'яносто) календарних днів виконати умови іпотечного договору від 03.09.2010р., а саме підписати договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким передбачається перехід права власності на земельну ділянку площею 0,2370 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1. Однак, вимоги мирової угоди до теперішнього часу відповідачем виконані не були, що і стало підставою для звернення до суду.

В судовому засіданні представник позивача поданий позов підтримав, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Вивчивши матеріали справи і наявні докази, заслухавши представника позивача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 03 вересня 2010 року у м. Одесі між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики. На виконання договору позики позивач передав відповідачу грошову суму у розмірі 3 159 120 грн., що на момент укладення договору було еквівалентно 400 000 доларів США. Відповідно до п.1 вищевказаного Договору відповідач зобов'язався виконати зобов'язання по поверненню грошових коштів до 01 липня 2012 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язання між позивачем та відповідачем того ж дня було укладено іпотечний договір. Згідно умов цього договору іпотекою забезпечувались будь-які вимоги позивача, що випливають з договору позики від 03 вересня 2010 р. Відповідач за цим договором повинен повернути грошові кошти до 03 вересня 2011 р. та відшкодувати позивачу всі можливі збитки, понесені внаслідок невиконання чи неналежного виконання відповідачем умов договору позики. Відповідно до іпотечного договору на забезпечення виконання основного зобов'язання відповідач передав позивачу в іпотеку земельну ділянку площею 0, 2370 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить відповідачу на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 310779.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30.04.2013 р. з відповідача на користь позивача стягнуто суму боргу в розмірі 3 863 263 (три мільйони вісімсот шістдесят три двісті шістдесят три) грн. 18 коп.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 14.11.2013 р. між сторонами була затверджена мирова угода, відповідно до умов якої відповідач в рахунок погашення боргу, що підлягає стягненню на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 квітня 2013 року зобов'язується протягом 90 (дев'яносто) календарних днів виконати умови іпотечного договору від 03.09.2010р., а саме підписати договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким передбачається перехід права власності на земельну ділянку площею 0,2370 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1.

Однак, від виконання умов мирової угоди відповідач ухиляється, виконати умови іпотечного договору відмовляється.

Згідно ст. 319 ЦПК України, рішення або ухвала апеляційного суду набирають законної сили з моменту їх проголошення. Рішення (ухвала) суду, що набрало законної сили є обов'язковим для виконання на всій території України. Невиконання рішення, що набрало законної сили, тягне за собою відповідальність.

Відповідно до ст. 346 ЦК України, однією з підстав припинення права власності є звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника.

Статтями 589, 590 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 620 ЦК України, у разі невиконання боржником обов'язку передати кредиторові у власність або у користування річ, визначену індивідуальними ознаками, кредитор має право витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав умови іпотечного договору від 03.09.2010 р., а також ухвали суду від 14.11.2013 р., що має законну силу.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону від 5 червня 2003 р. № 898-IV «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

За змістом Закону від 18 листопада 2003 р. № 1255-IV «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (який є спеціальним Законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна) у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження суд може обрати один із способів звернення стягнення, обраний обтяжувачем на власний розсуд, зокрема шляхом передачі предмета застави у власність заставодержателя (постанова Верховного Суду України від 26 грудня 2011 р.).

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки. Також у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду.

Стаття 39 ЗУ «Про іпотеку» закріплює, що уразі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, спірна земельна ділянка, площею 0, 2370 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 належить відповідачу ОСОБА_2.

Таким чином, розглянувши справу повно та всебічно, суд приходить до висновку про можливість задоволення позову, так від виконання своїх зобов'язань відповідач ухиляється, борг за договором позики не повертає, умови мирової угоди не виконує.

Посилаючись на наведене та керуючись ст.ст. 209, 212-215, 223, 224, 233 ЦПК України, ст.ст. 346, 589, 590, 620 ЦК України, Законом України «Про Іпотеку»,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задовольнити.

В рахунок погашення відповідачем ОСОБА_2 боргу за договором позики від 03.09.2010 року у розмірі 3 159 120гривень, 00коп., що еквівалентно 400 000 доларів США, звернути стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку, площею 0,2370 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1, що належить відповідачу ОСОБА_2 на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №310779.

Скасувати право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,2370 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110136900:45:002:0001).

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 5110136900:45:002:0001) площею 0,2370 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Це рішення є підставою для внесення до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно запису про скасування права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку (кадастровий номер 5110136900:45:002:0001) площею 0,2370 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Це рішення є підставою для державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку(кадастровий номер 5110136900:45:002:0001) площею 0,2370 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Це рішення є підставою для внесення до Державного реєстру обтяжень нерухомого майна запису про припинення іпотечного договору від 03.09.2010 р., укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Це рішення є підставою для внесення до Державного реєстру обтяжень нерухомого майна запису про припинення заборони відчуження нерухомого майна у вигляді земельної ділянки площею 0, 2370 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії даного заочного рішення.

Суддя Куриленко О. М.