Рішення

від 22.12.2014 по справі 734/3307/14

КОЗЕЛЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/734/989/14 Справа № 734/3307/14

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22 грудня 2014 року смт Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого-судді Бузунко О.А.

за участю секретаря Галюк Л.В.

у присутності позивача - ОСОБА_1

представника позивача - адвоката ОСОБА_2

представника відповідача Мушика В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Садівниче Товариство Полісся» до про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

встановив:

із позовною заявою про стягнення середньої заробітної плати за весь час затримки розрахунку, порушення строків її виплати та відшкодування моральної шкоди у суд звернувся ОСОБА_1 до обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство Полісся».

Ухвалою Козелецького районного суду Чернігівської області від 26 листопада 2014 року було роз'єднано позовні вимоги ОСОБА_1 до обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство «Полісся» про стягнення заборгованості за час перебування на посаді голови правління СТ "Полісся", час затримки розрахунку, компенсацію за затримку заробітної плати та про стягнення з обслуговуючого кооперативу "Садівниче товариство "Полісся" моральної шкоди в сумі 10 000 грн. у самостійні провадження. Позовні вимоги ОСОБА_1 до обслуговуючого кооперативу "Садівниче товариство "Полісся" про стягнення заборгованості за час перебування на посаді голови правління СТ «Полісся», час затримки розрахунку, компенсацію за затримку заробітної плати було передано до канцелярії суду для присвоєння реєстраційного номеру та розподілу згідно з вимогами статті 11-1 Цивільного процесуального кодексу України.

Після автоматизованого розподілу 26 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до обслуговуючого кооперативу "Садівниче товариство "Полісся" про стягнення заборгованості за час перебування на посаді голови правління садівничого товариства "Полісся", час затримки розрахунку та компенсацію за затримку заробітної плати було визначеного головуючого - суддю Бузунко О.А.

Позовні вимоги щодо стягнення заробітної плати за час перебування на посаді голови правління садівничого товариства «Полісся» за період з 01.01.2014 року по 16.03.2014 року в розмірі 1827,00 грн., заборгованості за період затримки розрахунку за період з 17.03.2014 року по 15.11.2014 року в розмірі 4872,00 грн. та компенсації за затримку заробітної плати за період з 17.03.2014 року по 15.11.2014 року в розмірі 590,00 грн., а всього 7 289, 73 грн. мотивовані наступним.

17 квітня 2011 року відбулися Загальні збори садівничого товариства «Полісся», на яких позивача ОСОБА_1 було обрано головою Правління. На підставі рішення Правління від 25.05.2012 року йому була встановлена заробітна плата на рівні 50 % від мінімальної заробітної плати, яка діяла на той час. В подальшому заробітна плата індексувалася (збільшувалася) бухгалтерією СТ «Полісся» відповідно до діючого законодавства України. Останню заробітну плату в розмірі 609 грн. до оподаткування ОСОБА_1 отримав в грудні 2013 року. До проведення загальних Зборів садівничого товариства «Полісся», які відбулися 16.03.2014 року позивач законно перебував на виборній посаді голови Правління. При цьому, в січні - березні 2014 року, він виконував свій прямий обов'язок голови Правління, підписував і здавав звіти, замовляв електронні ключі тощо. З незалежних від нього підстав заробітну плату не отримував. 16 березня 2014 року відбулися Загальні збори СТ «Полісся», на яких його було переобрано (звільнено з посади) голову Правління та обрано на цю посаду Мушика В.С. Також, садівниче товариство «Полісся» змінило свою організаційно - правову форму на Обслуговуючий кооператив «Садівниче товариство Полісся». Таким чином, позивача було звільнено з відповідної посади 16 березня 2014 року, про що останній дізнався лише 02.04.2014 року, отримавши витяг з ЄДР. При звільненні з посади (роботи) він не отримав остаточного розрахунку за період з 01.01.2014 року по 16.03.2014 року. Загальна сума боргу на момент звільнення становила 1 827, 00 грн., виходячи з наступного розрахунку: 609,00 грн. х 2,5 = 1827, 00 грн. Відповідач за станом на 15.11.2014 року не розрахувався з позивачем. Так, заборгованість відповідача за час затримки розрахунків за період з 17.03.2014 року по 15.11.2014 року становить 4 872,00 грн., виходячи з наступного розрахунку: 609,00 грн. х 8 = 4 872,00 грн. Також, позивач вважає, що з відповідача потрібно стягнути компенсацію за затримку заробітної плати за період з 17.03.2014 року по 15.11.2014 року в розмірі 590,00 грн.

Ухвалою Козелецького районного суду Чернігівської області від 27 листопада 2014 року було відкрито провадження в справі та призначено її до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримали та просили його задовольнити повному обсязі. Додатково ОСОБА_1 повідомив суду, що робота в садівничому товаристві «Полісся» не є його основним місцем роботи.

Представник відповідача Мушик В.С. в судовому засіданні позов не визнав, пояснивши це тим, що позивач звільнений з посади 25 січня 2014 року, про що мається відповідний наказ. Мушик В.С. підтвердив, що з цим наказом ОСОБА_1 ознайомлено не було. Представник відповідача вважає, що позивач взагалі не має права на отримання заробітної плати, оскільки навіть в січні 2014 року, до часу його звільнення, ним не виконувалися його безпосередні обов'язки. З огляду на викладене Мушик В.С. вважає, що і не може йти мова про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та проведення відповідної індексації.

В судовому засіданні 22 грудня 2014 року позивачем було надано заяву про зменшення позовних вимог на суму 590 грн. в частині стягнення з відповідача на його користь компенсації за затримку виплати заробітної плати і в підсумку позивач просить суд стягнути з відповідача суму в розмірі 6 699,73 грн. /а.с. 145/.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 17 квітня 2011 року був призначений на посаду голови садівничого товариства «Полісся» на підставі рішення загальних зборів садівничого товариства «Полісся» (протокол № 1 від 17.04.2011 р.) - наказ № 1/2011 /а.с. 5/.

На підставі рішення Правління садівничого товариства «Полісся» від 25 травня 2012 року голові садівничого товариства встановлена заробітна плата на рівні 50 % від мінімальної заробітної плати /а.с. 6 - копія протоколу № 12/.

Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з вимогами ст. 97 КЗпП України конкретні розміри тарифних ставок (окладів) встановлюються власником або уповноваженим ним органом.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Рішенням № 8-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 233 КЗпП України, ст.ст. 1, 12 Закону України «Про оплату праці» Конституційний Суд України роз'яснив, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат. Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, що викладені в рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року, дає підстави вважати, що в разі порушення законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з відповідним позовом незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Під час судового розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 був призначений на посаду голови садівничого товариства «Полісся» Наказом № 1/2011 «Про звільнення та призначення посадових осіб садівничого товариства» на підставі рішення загальних зборів садівничого товариства «Полісся» від 17.04.2011 року /а.с. 5/ і працював на посаді голови до 25 січня 2014 року, що підтверджується Наказом № 2 по Садівничому товариству «Полісся» від 25.01.2014 року, винесеного на підставі рішення загальних зборів садівничого товариства «Полісся» /а.с. 87/.

В судовому засіданні позивач стверджував, що копію наказу про звільнення він не отримував і був переконаний, що обіймав посаду голови садівничого товариства до 16 березня 2014 року (до прийняття відповідно рішення про обрання Мушика В.С. головою правління садівничого товариства). Представник відповідача підтвердив суду той факт, що копія наказу про звільнення на адресу позивача не направлялася, з таким наказом позивач ознайомлений не був, заробітна плата за січень місяць 2014 року йому виплачена не була.

Враховуючи те, що позивачем не надано суду доказів про те, що наказ про звільнення позивача визнано незаконним або скасовано, суд дійшов висновку, що позивач на посаді голови правління садівничого товариства «Полісся» працював до 25 січня 2014 року. Належних та допустимих доказів того, що позивач обіймав посаду та виконував покладені на нього обов'язки голови садівничого товариства «Полісся» в період з 26 січня 2014 року по 16 березня 2014 року суду не надано, тому відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 обіймав посаду голови правління до 16 березня 2014 року.

В судовому засіданні представником відповідача було надано для огляду (копії - для приєднання до матеріалів справи) Табелі обліку робочого часу садівничого товариства «Полісся» за січень-березень 2014 року. Так, в табелі обліку робочого часу за січень 2014 року відображена інформація, з якої вбачається, що ОСОБА_1 в січні 2014 року не працював, проте звільнений був 25 січня 2014 року. В табелях обліку робочого часу за лютий та березень 2014 року прізвище ОСОБА_1 як особи, яка табелюється, відсутнє.

Таким чином, в судовому засіданні знайшов підтвердження той факт, що ОСОБА_1 перебував на посаді голови правління садівничого товариства «Полісся» до 25 січня 2014 року. Тому суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги позивача в частині стягнення заробітної плати за час перебування на посаді голови правління садівничого товариства «Полісся», тобто, з відповідача на користь позивача за період з 01 січня 2014 року по 25 січня 2014 року включно підлягає стягненню заробітна пата в розмірі 491,13 грн. (609,00 грн. (заробітна плата за місяць) % 31 день (кількість днів в січні місяці) х 25 (кількість днів до дня звільнення) = 491,13 грн.). Вказана сума судом визначена без вирахування обов'язкових податків і внесків, передбачених законодавством. Із визначеної суми роботодавцем при їх виплаті працівникові мають бути утримані податки та внески, передбачені законодавством.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для виплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно із ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні - це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується у розмірі середнього заробітку.

Позивачем при поданні уточненої позовної заяви /а.с. 22-26/ було розраховано заборгованість за час затримки розрахунку за період з 17 березня 2014 року по 15 листопада 2014 року наступним чином: 609,00 грн. х 8 = 4 872,00 грн. /а.с. 25/.

Представником позивача було пояснено, що такий розрахунок зроблений з урахування того, що позивачу встановлено заробітну плату на рівні навіть меншому, ніж мінімальна заробітна плата з урахуванням специфіки роботи (оскільки чітко визначеного графіку роботи позивач не мав, приймав осіб переважно вдома та і у вихідні дні).

Судом на виконання ч. 4 ст. 10 ЦПК України позивачу та його представнику було роз'яснено право надати суду розрахунок середнього заробітку, проведений відповідно до порядку, встановленого Постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення середньої заробітної плати». Позивач та його представник залишилися на позиції правильності здійснення ним розрахунку, викладеного вище.

Згідно з п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Разом з тим, визначена позивачем сума середнього заробітку не відповідає законодавчо визначеному Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995року з відповідними змінами від 30 липня 1999р., яким передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердив, що табелі обліку за час його перебування на посаді голови правління садівничого товариства не велися, що також не заперечував представник відповідача. Графік роботи позивача був не стабільним, роботу ОСОБА_1 в більшій мірі проводив на дому, в тому числі і в вихідні дні.

Таким чином, суду не було надано позивачем належних доказів щодо фактично відпрацьованих ним днів за той період, який береться за основу при визначенні розміру середнього заробітку відповідно до згаданої Постанови КМУ.

Тобто, виходячи з положень Постанови КМУ від 08 лютого 1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» позивачем не надано суду безспірний розрахунок суми середнього заробітку, натомість позивачем в позовні заяві зроблений розрахунок нарахувань за час затримки розрахунку при звільненні, який не відповідає визначеному порядку і тому суд може взяти його за основу і не вважає можливим задовольнити позовні вимоги в цій частині. Провести розрахунок в порядку, передбаченому Постановою КМУ, наразі суд також не вбачає можливим, оскільки з табеля обліку робочого часу за січень 2014 року вбачається, що ОСОБА_1 не табелювався як особа, яка виконувала певну роботу, табелі обліку робочого часу за час перебування ОСОБА_1 на посаді голови правління садівничого товариства «Полісся» за період з 2001 року по грудень 2013 року взагалі не велися. Доказів на підтвердження факту фактично виконання обов'язків за той період, який слід взяти за основу при проведенні розрахунку середнього заробітку відповідно до Постанови КМУ, суду не надано.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягає до стягнення в дохід держави судовий збір в розмірі 243,60 грн., оскільки позивач при поданні позову був звільнений від його оплати.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення в межах суми стягнення за один місяць (в даному випадку в межах суми в розмірі 491,13 грн. без вирахування обов'язкових податків і внесків, передбачених законодавством).

Керуючись ст.ст. 94, 97, 116, 117 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 212, 213, 214, 215, 216, 367 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Садівниче Товариство Полісся» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Садівниче Товариство Полісся», код ЄДРПОУ 21399791, на користь ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, невиплачену заробітну плату за період з 1 січня 2014 року по 25 січня 2014 року в розмірі 491 (чотириста дев'яносто одна) гривення 00 коп. без вирахування обов'язкових податків і внесків, передбачених законодавством.

Допустити негайне виконання рішення суду щодо стягнення заробітної плати на користь ОСОБА_1 в межах суми в розмірі 491 (чотириста дев'яносто одна) гривня 00 коп. без вирахування обов'язкових податків і внесків, передбачених законодавством.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Садівниче Товариство Полісся», код ЄДРПОУ 21399791, в дохід держави судовий збір в розмірі 243 (двісті сорок три) гривні 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Чернігівської області через Козелецький районний суд Чернігівської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Бузунко О.А.

Повний текст рішення складений 29 грудня 2014 року.