Постанова

від 09.12.2014 по справі 820/14718/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2014 р. Справа № 820/14718/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Курило Л.В.,

Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання - Дудки О.А.,

представників позивача - Козловича С.М.,Недашковського В.М.,

представника відповідача - Іхненко Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрстройсервис" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2014р. по справі № 820/14718/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрстройсервис"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

11.08.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрстройсервис" (далі по тексту -позивач, ТОВ "Укрстройсервис") звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 29.07.2014 року №0003182201.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов в повному обсязі.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивача ДПІ у Київському районі м.Харкова, посилаючись на законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду - залишити без змін.

Представники позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримали в повному обсязі, просили постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції просила постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

В судове засідання, призначене на 09.12.2014 року, представник відповідача не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши представників сторін, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Укрстройсервіс" зареєстровано виконавчим комітетом Харківської міської ради, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР №1 480 120 0000 022869, свідоцтво про державну реєстрацію №070028 серія А01, код за ЄДРПО 30512454.

ТОВ "Укрстройсервіс" взято на податковий облік в органах державної податкової служби 02.09.1999 року за №841, станом на день складання акту перевірки перебуває на обліку в ДПІ у Київському районі м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області.

Фахівцями ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області згідно з п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України та на підставі наказу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 13.06.2014 року №794 в період з 27.06.2014 року по 04.07.2014 року проведено позапланову невиїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Укрстройсервис" з питання документального підтвердження господарських відносин з ТОВ "Віва-Авто" та по ланцюгу взаємовідносин з ТОВ Фірмою "Ліон", ТОВ "Будівельною компанією "Уровень", її реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.07.2010 року по 02.04.2014 року, за результатами якої складено акт №2319/20-31-22-01-07/30512454 від 11.07.2014 року. (а.с. 13-31).

Згідно висновків акту перевірки №2319/20-31-22-01-07/30512454 від 11.07.2014 року контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог п.п.135.5.4., п.135.5, ст.135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ із змінами і доповненнями, а саме: ТОВ "Укрстройсервис" занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, всього у сумі 1313629 грн., у тому числі за 2013 року на суму 1313629 грн. (а.с. 30).

Контролюючим органом 14.07.2014 року за вих. №10226/10/20-31-22-01-13 направлено на адресу позивача примірник акту №2319/20-31-22-01-07/30512454 від 11.07.2014 року (а.с. 11-12).

З матеріалів справи вбачається, що не погодившись з висновками акту перевірки, позивачем подані письмові заперечення. За результатами розгляду заперечень на акт №2319/20-31-22-01-07/30512454 від 11.07.2014 року контролюючий орган повідомив, що граничний термін подання заперечення закінчився 22.07.2014 року, тому лист позивача №1/23-07 від 23.07.2014 року не розглядається в якості заперечення до акту перевірки. Крім того, відповідач повідомив, що у наказі №794 та у акті перевірки від 11.07.2014 року №690/22-01/30512454 допущено друкарську помилку, в результаті чого у всіх випадках: "п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 та п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України" слід вважати: "п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 та п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України". (а.с. 32-36).

За результатами перевірки контролюючим органом 29.07.2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0003182201, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в загальній сумі 1642036 грн., в т.ч. за основним платежем - 1313629грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 328407 грн. (а.с. 37)

Не погодившись із податковим повідомленням - рішенням від 29.07.2014 року №0003182201, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в порушення Податкового кодексу України позивачем занижено інші доходи, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування за 2013 рік на суму 6913835 грн., що в свою чергу призвело до заниження податку на прибуток за 2013 рік на суму 1313629 грн., тому оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення від 29.07.2014 року №0003182201 є правомірним та відповідає вимогам закону.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів апеляційної інстанції зважає на наступне.

Підставою прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугували викладені у акті перевірки висновки контролюючого органу про не підтвердження позивачем реальності господарських операцій з контрагентами - ТОВ "Віва-Авто" (код ЄДРПОУ 34255936), ТОВ Фірмою "Ліон" ( код ЄДРПОУ 30590155), ТОВ "Будівельною компанією "Уровень" (код ЄДРПОУ 34469785). Також зазначено, що договори уступки вимоги № 02/04-2011 та №01/04-2011 від 07.04.2011р. мають юридичну ваду, що унеможливлює передачу заборгованості до інших кредиторів. Так, на момент укладання вказаних договорів згідно з протоколом загальних зборів ТОВ фірми "Ліон" від 28.03.2011 року за №9 ОСОБА_4 не був директором, оскільки його звільнено з посади 28.03.2011 року.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який діяв на час укладення договорів №01/08-10 від 03.08.2010р. та №03/08-10 від 03.08.2010р., об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону, та на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.8. статті 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизація виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пп. 138.8.1. п. 138.8. ст. 138 Податкового кодексу України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Таким чином, враховуючи приписи статей 3, 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та статей 134, 138 Податкового кодексу України платник податку на прибуток при обчисленні податку повинен враховувати затрати понесені в результаті господарської діяльності.

За змістом п.п. 14.1.11 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, що не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості; заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією; заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості; заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Статтею 135 Податкового кодексу України встановлено порядок визначення доходів та їх склад.

Так, згідно з п.п.135.5.4 п.135.5 ст. 135 цього Кодексу іншими доходами є вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

З матеріалів справи убачається, що 03.08.2010 року між ТОВ "Укрстройсервис" (Замовник) та ТОВ "ВІВА-АВТО" (Підрядник) укладено договір підряду №01/08-10, за умовами п.1.1 якого Підрядник зобов'язується за власний ризик виконати за плату відповідно до умов Договору роботу, а замовник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її (а.с. 43).

ТОВ "ВІВА-АВТО" 31 серпня 2010 року в повному обсязі виконано свої зобов'язання за договором №01/08-10 від 03.08.2010р. на загальну суму 5 013 835,14 грн., що підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт від 31.08.2010 року (а.с. 45-52), у зв'язку з чим у ТОВ "Укрстройсервис" виникла перед ТОВ "ВІВА-АВТО" кредиторська заборгованість в розмірі 5 013 835,14 грн.

В період з 08.09.2010р. по 14.09.2010 р. ТОВ "Укрстройсервис" сплачено на користь ТОВ "ВІВА- АВТО" частину заборгованості в розмірі 1 100 000,00 грн.

Отже, станом на 30.09.2010 року у ТОВ "Укрстройсервис" існувала заборгованість перед ТОВ "ВІВА-АВТО" по договору №01/08-10 від 03.08.2010р. в розмірі 3 913 835,14 грн.

Також, 03.08.2010 року між ТОВ "Укрстройсервис" (Замовник) та ТОВ "ВІВА-АВТО" (Виконавець) укладено договір №03/08-10 про надання послуг, за умовами п. 1 якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання надати Замовнику послуги по організації і проведенню дослідження ринку грузових автомобілів та автомобільних перевезень . (а.с. 56)

31 серпня 2010 року ТОВ "ВІВА-АВТО" в повному обсязі виконано свої зобов'язання за договором №03/08-10 від 03.08.2010р., на загальну суму 3 000 000,00 грн., що підтверджується актом приймання-здачі виконаних робіт від 31.08.2010 р. (а.с. 53), у зв'язку з чим у ТОВ "Укрстройсервис" виникла перед ТОВ "ВІВА-АВТО" кредиторська заборгованість в розмірі 3 000 000,00 грн.

Отже, сума кредиторської заборгованості позивача перед ТОВ "ВІВА- АВТО" за договорами №01/08-10 від 03.08.2010р. та №03/08-10 від 03.08.2010 р. становить 6 913 835,14 грн.

07.04.2011 року між ТОВ "ВІВА-АВТО" (Первісний кредитор), ТОВ "Ліон" (Новий кредитор) та ТОВ "Укрстройсервис" (Боржник) укладено договори уступки права вимоги №02/04-2011 та №01/04-2011 (а.с. 60-65)

Відповідно до умов Договору №02/04-2011 від 07.04.2011р. ТОВ "ВІВА-АВТО" уступає ТОВ "Ліон" право вимагати від ТОВ "Укрстройсервис" належного виконання зобов'язань за договором №01/08-10 від 03.08.2010 року, а саме: сплатити заборгованість у розмірі 3 913 835,14 грн. (а.с. 63-64).

ТОВ "Укрстройсервис" 08.04.2011 р. платіжним дорученням №113 сплатило ТОВ фірма "Ліон" грошову суму у розмірі 207 415,05 гри., а саме: 90 000,00 грн. на виконання договору про уступку права вимоги №01/04-11 від 07.04.2011 р. та 117 415,05 грн. - на виконання договору про уступку права вимоги №02/04-11 від 07.04.2011р.

У подальшому ТОВ "Ліон" переуступило ТОВ "Будівельна компанія "Уровень" право вимоги, отримане за зазначеними договорами, уклавши з цим підприємством договори про переуступку права вимоги №01/04-2013 від 10.04.2013 та №02/04-2013 від 10.04.2013р. (а.с. 69, 72)

Вище вказані договори уступки права вимоги ніким не оскаржені і не визнані недійсними.

Щодо доводів контролюючого органу про те, що на момент підписання договорів директор ТОВ "Ліон" - ОСОБА_4 - був звільнений з роботи, колегія суддів зазначає наступне.

Як убачається із наказу ТОВ фірма "ЛІОН" №2 від 11.05.2011 р. датою звільнення ОСОБА_4 з посади директора є 11.05.2011 року. (а.с. 251)

Таким чином, ОСОБА_4 був звільнений з посади директора лише 11.05.2011 р., тобто, після укладення договорів уступки права вимоги №02/04-2011 та №01/04-2011 від 07.04.2011р.

За договором уступки права вимоги №02/04-2011 від 7 квітня 2011 року ТОВ «ВІВА-АВТО» уступила ТОВ «Ліон» право вимоги від ТОВ «Укрстройсервис» належного виконання зобов'язань згідно договору №01/08-10, а за договором уступки права вимоги №01/04-2011 від 7 квітня 2011 року ТОВ «ВІВА-АВТО» уступила ТОВ фір ма «Ліон» право вимагати від ТОВ «Укрстройсервис» належного виконання зобов'язань по договору №03/08-10 від 03.08.2010 року.

З матеріалів справи убачається, що сторони договорів уступки вимоги №02/04-2011 та №01/04-2011 від 07.04.2011р. фа ктично виконали ці договори, тобто заміна кредитора ТОВ «ВІВА-АВТО» на креди тора ТОВ фірма «Ліон» фактично відбулась - на виконання зазначених договорів, ТОВ «Укрстройсервис» 08.04.2011 р. платіжним дорученням №113 було сплачено ТОВ фірма «Ліон» грошову суму у розмірі 207 415,05 гри., а саме: 90 000,00 грн. на виконання договору про уступку права вимоги №01/04-11 від 07.04.2011 р. та 117 415,05 грн. - на виконання договору про уступку права вимоги №02/04-11 від 07.04.2011 р.

У подальшому ТОВ «Ліон» переуступило ТОВ «Будівельна компанія «Уровень» права вимоги, отримані за зазначеними договорами, уклавши з цим підприємством договори про переуступку права вимоги №01/04-2013 від 10.04.2013р. та №02/04-2013 від 10.04.2013р.

За змістом ст.241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повнова жень щодо вчинення цього правочину.

Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи бу ло в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено.

Доказами такого схвалення є вчинення посадовою особою ТОВ фірма «Ліон» дій, які свідчать про схвалення договорів уступки вимоги від 07.04.2011р., а саме: прийняття ТОВ фірма «Ліон» його виконання від позивача; підписання договорів від 10.04.2013 з ТОВ «Будівельна компанія «Уровень» про переуступку прав вимоги, отриманих за договорами від 07.04.2011р.

За приписом абзацу першого частини третьої статті 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Отже, вказана правова норма Цивільного Кодексу України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи, не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми осо бами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представ ництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа до веде, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України).

Стосовно посилання Державної податкової інспекції на письмові пояснення директора ТОВ фірма "Ліон" ОСОБА_4 про те, що він не підписував договір уступки вимоги №02/04-2011 від 07.04.2011 р. та договір уступки вимоги №01/04-2011 від 07.04.2011 р. колегія суддів зазначає наступне.

Платник не має можливості встановлювати автентичність та приналежність підписів на кожному документі, представленому контрагентом, а також проводити почеркознавчу експертизу під час здійснення підприємницької діяльності; на нього не може бути покладено надмірний тягар доказування своєї добросовісності.

Колегією суддів також не приймаються посилання відповідача на письмові пояснення колишнього директора ТОВ фірма «Ліон» ОСОБА_5 про те, що вона як директор нібито ніяких до кументів не підписувала та відношення до фінансово-господарської діяльності підприємс тва не мала, враховуючи наступне.

В матеріалах справи відсутні докази постановлення вироку у кримінальних справ за ст. 205 Кримі нального кодексу України (фіктивне підприємництво) за фактом фіктивності контрагентів позивача.

Крім того, колегія суддів зазначає, що договори уступки вимоги в установленому законом порядку ніким не оскаржені і не визнані недійсними, тобто, є чинними, а тому не є підставою для визнання заборгованості безнадійною.

З огляду на те, що заборгованість , яку позивач мав перед ТОВ "ВІВА - АВТО" , та яку ТОВ "ВІВА - АВТО" за договорами уступки права вимоги №02/04-2011 від 07.04.2011 р. та №-1/04-2011 від 07.04.2011 р. уступила ТОВ фірма "Ліон", не відповідає жодному з критеріїв, встановлених пунктом 14.1.11 пункту 14.1 ст.14 Податкового кодексу України, тому колегія суддів вважає, що твердження відповідача про порушення позивачем податкової дисципліни не грунтуються на фактичних обставинах справи. Наведені обставини у сукупності та взаємозв'язку підтверджують висновок про недоведеність відповідачем факту допущення позивачем порушень вимог законодавства у сфері оподаткування.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності як і не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. З огляду на вищевикладене колегія суддів дійшла висновку, що податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 29.07.2014 року №0003182201 підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 15.10.2014 року не відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ч.2 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова судом першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ч.1 ст. 198, ст. 202, ч.2 ст.205, ст.ст. 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрстройсервис" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2014р. по справі № 820/14718/14 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрстройсервис" - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 29.07.2014 року №0003182201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрстройсервис" (код ЄДРПОУ 30512454) витрати зі сплати судового збору за подачу адміністративного позову в розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім грн. 20 коп.) та за подачу апеляційної скарги в розмірі 2436,00 грн. (дві тисячі чотириста тридцять шість грн. 00 коп.)

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Курило Л.В. Судді Русанова В.Б. Присяжнюк О.В. Повний текст постанови виготовлений 09.12.2014 р.