Рішення

від 18.12.2014 по справі 910/23578/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23578/14 18.12.14 За позовом Фізичної особи-підприємця Смолярчук Сергія Сергійовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФАБІЗНЕС-ГРУПП"

про стягнення 91 104,39 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Дягель В.М., представник за довіреністю;

Від відповідача Захарченко Р.І., представник за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФАБІЗНЕС-ГРУПП" про стягнення 91 104,39 грн. за договором №18/02/13 від 18.02.2013р. транспортного експедирування, з яких: 69 980 грн. сума основного боргу, 10 885,61 грн. пеня, 8 542,87 грн. втрати від інфляції, 2 695,91 грн. 3% річних

Позивачем подана заява про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку із здійсненим перерахунком пені на підставі п. 6 ст. 232 ГК України, ч. 2 ст. 343ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань».

Відповідно до вищевказаної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача 69 980 грн. суму основного боргу, 2 419,58 грн. пені, 1 046,60 3% річних, що разом становить 73 446,18 грн.

Відповідно до абз. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Заява про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду, оскільки відповідає ст. 22 ГПК України.

Відповідно до ст. 55 ГПК України має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір по суті.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому повідомив суд, що позовні вимоги з урахуванням поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог визнає в повному обсязі.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.02.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЬФАБІЗНЕС- ГРУПП» (надалі - Експедитор) та фізичною особою підприємцем Смолярчуком Сергієм Сергійовичем (надалі - Перевізник) було укладено договір №18/02/13 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів (надалі - Договір) за маршрутом: м. Томашов - Любельський (Польща) - м. Київ (Україна).

Згідно п. 1.1 Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Виконавець бере на себе зобов'язання за плату і винагороду) і за заявкою Замовника надати транспортно-експедиторські послуги з організації та забезпечення перевезень імпортних вантажів Замовника.

Відповідно до п. 2.1 Договору на кожну конкретну послугу транспортного експедирування Замовник оформлює заявку, що узгоджується з Виконавцем.

Відповідно до п. 2.7 Договору приймання-передачі наданих послуг по цьому Договору послуг здійснюється шляхом підписання Акту приймання-передачі наданих послуг.

Згідно з п. 4.1 Договору оплата за послуги виконується при наявності вчасно виставлених та правильно оформлених рахунків-фактур, а також доданих до них документів, що перелічені у п. 4.3 Договору та за формою відповідають вимогам цього Договору.

Ціна послуг оговорюється сторонами у Заявці на кожні окремі послуги (п. 4.2 Договору).

Відповідно до п. 4.3 Договору підставою для оплати послуг є надані Виконавцем Замовнику такі документи:

- оригінал рахунку-фактури;

- акт приймання-передачі наданих послуг;

- податкова накладна (якщо Виконавець є платником податку на додану вартість

згідно чинного законодавства України);

- копія міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) з відмітками вантажовідправника, експедитора, перевізника і вантажоодержувача;

В рахунку-фактурі та акті приймання-передачі наданих послуг Виконавець визначає окремо:

- маршрут перевезення та відстань в кілометрах від пункту відправлення до митного кордону України, вартість послуг за цим маршрутом;

- маршрут перевезення та відстань в кілометрах від митного кордону України до пункту призначення, вартість послуг за цим маршрутом;

- загальну вартість послуг.

Відповідно до п. 4.4. Договору вартість послуг сплачується Замовником в безготівковому порядку в продовж десяти банківських з моменту отримання Замовником документів згідно п. 4.3 цього Договору.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов укладеного договору Перевізником було надано вантажні автомобілі:

- 22.03.2013р. «Рено» д.н.з. АС 09-83 BE, причіп д.н.з. АС 63-64 XX ;

- 30.03.2103р. «Рено» д.н.з. АС 41-42 BE, причіп д.н.з. АС 03-97 XT;

- 04.05.2013р. «Даф» д.н.з. АС 11-56 BE, причіп д.н.з. АС 58-53 XX;

- 08.05.2013р. «Сканія» д.н.з. АС 23-64 АН, причіп д.н.з. АС 61-53 XX;

- 13.05.2013р. «Рено» д.н.з. АС 41-42 BE, причіп д.н.з. АС 03-97 XT, якими було здійснено перевезення вантажів згідно поданих заявок Експедитора, всього на загальну суму 69 980 грн.

Перевізником роботи по перевезенню вантажу було виконано належним чином, в повному обсязі, що підтверджується відповідними актами про надання послуг №№ ОУ-0000175 від 22.03.2013р., ОУ-0000198 від 30.03.2014р., ОУ-0000304 від 04.05.2013р., ОУ-0000305 від 08.05.2014р., ОУ-0000309 від 13.05.2013р. з відповідними відбитками печаток та підписами уповноважених осіб та відповідними міжнародними товарно-транспортними накладними.

15.08.2014p. в порядку досудового врегулювання спору позивачем на підставі ст.ст. 6,7,8 ГПК України, на адресу відповідача було відправлено претензію за вих. № 308 з вимогою відшкодувати суму заборгованості за надані транспортні послуги в розмірі 69 980 грн., яку відповідачем залишено без задоволення.

Станом на момент подання позову так і на час розгляду справи Відповідач надані послуги не оплатив, втім позов визнав.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Оскільки виходячи із змісту правовідносин, останні є відносинами з надання послуг, тому, права і обов'язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Положеннями ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Суду доведено, факт виконання позивачем своїх зобов'язань, відповідно до умов укладеного Договору, в повному обсязі.

Спір між сторонами даного судового процесу виник внаслідок порушення Відповідачем обов'язку з оплати наданих Позивачем послуг за Договором. Відповідач у строки, встановлені вказаним правочином, послуги на користь Позивача не оплатив, в результаті чого у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість в сумі 69 980 грн.

Отже, з урахуванням всіх обставин справи та в їх сукупності, факт наявності заборгованості у Відповідача перед позивачем за договором у сумі 69 980 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час Відповідачем визнаний, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з Відповідача основної заборгованості, яка виникла внаслідок порушення останнім грошового зобов'язання за Договором, підлягає задоволенню в повному обсязі в розмірі 69 980 грн.

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, позивач також правомірно нарахував відповідачу суму боргу з урахуванням 3% річних в сумі 1 046,60 грн. від простроченої суми за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлює виняток із загального правила ст. 614 ЦК України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім проценти річних від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1 046,60 грн.

Позивачем, також вимога про стягнення пені в розмірі 2 419,58 грн.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Пунктом 1 статті 216 ГК України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з п. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Пунктом 6.4 Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату наданих послуг Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла на дату нарахування пені, від суми заборгованості, за кожний день прострочення.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Приймаючи до уваги, що наявність простроченої заборгованості відповідача перед позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" граничного розміру, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України суд, перевіривши уточнений арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог, дійшов висновку про задоволення стягнення пені повністю у розмірі 2 419,58 грн.

Отже, позов підлягає задоволенню судом повністю, а саме: 69 980 грн. - основний борг, 3% річних в сумі 1 046,60 грн. та пеня в розмірі 2 419,58 грн.

Витрати по судовому збору, згідно ст. 49 ГПК України покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. 49, п. 4 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФАБІЗНЕС-ГРУПП" (02088, м. Київ, вул. Чкалова, буд. 24, ідентифікаційний код 38327705) на користь Фізичної особи-підприємця Смолярчук Сергія Сергійовича (43024, м. Луцьк, вул. В'ячеслава Чорновола, буд. 6, кв. 113, ідентифікаційний номер 2704608318) 69 980 (шістдесят дев'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят) грн. основного боргу, 2 419 (дві тисячі чотириста дев'ятнадцять) грн. 58 коп. пені, 1 046 (одну тисячу сорок шість) грн. 60 коп. 3% річних, 1 875 (одну тисячу вісімсот сім десять п'ять ) грн. 00 коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 30.12.2014р.

Суддя І.І. Борисенко