Рішення

від 25.12.2014 по справі 909/1285/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2014 р. Справа № 909/1285/14 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Цюх Г. З. , при секретарі судового засідання Ломей Л. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Дочірнього підприємства "М"ясопереробний комплекс "Росана" Товариства з обмеженою відповідальністю "Росан-Агро", вул. Галицька,128, м. Рогатин, Івано-Франківська область, 77000

до відповідачів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Пепшик-Рогатин", вул. Галицька,14, м. Рогатин, Івано-Франківська область, 77000

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРК Україна", вул. Кримського, 137, м. Малин, Житомирська область, 11600

про стягнення заборгованості в сумі 101382,77 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Макар Г.В.-представник, довіреність від 04.11.14р.

від відповідачів: не з"явились

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "М"ясопереробний комплекс "Росана" Товариства з обмеженою відповідальністю "Росан-Агро" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пепшик-Рогатин" - 781,96 грн. заборгованості та з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРК Україна" про стягнення 78196,05 грн. основного боргу, 11932,91 грн. інфляційних, 8865,08 грн. пені та 1606,77 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 14.11.14 порушено провадження у справі, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 02.12.14. Ухвалою суду від 02.12.14 розгляд справи відкладено на 25.12.14.

Позивач в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав. В обґрунтування заявленої вимоги, як на докази, посилається на типовий Договір поставки №06/06/13 від 06.06.13, Протокол розбіжностей від 06.06.13 до вказаного Договору, Договір поруки від 06.06.13, видаткові накладні №АВ-ГП/00032734/13 від 15.08.13 та №АВ- ГП/00032203/13 від 10.08.13.

Представники відповідачів в судові засідання жодного разу не з"явився, про причини неявки суду не повідомили, будь-яких заперечень в спростування заявлених позовних вимог не подали. Ухвали суду від 14.11.14, 02.12.14, з відомостями про дату, час та місце розгляду справи, направлені відповідачу рекомендованою кореспонденцією за адресами вказаними позивачем у позовній заяві та у відомостях з Єдиного державного реєстру.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи у разі виконання судом вимог ч.1 ст.64, ст.87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом даних норм права, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації за адресою вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв"язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час та місце розгляду справи судом (п. 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.11р.).

За таких обставин, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, враховуючи той факт, що відповідачі відповідно до вимог чинного законодавства, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності представників відповідачів за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом з"ясовано наступне.

06.06.13 між Дочірнім підприємством "Мясопереробний комплекс "Росана" Товариства з обмеженою відповідальністю "Росан - Агро" (далі - постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРК Україна" (далі покупець/відповідач 2) укладено типовий Договір поставки №06/06/13 з протоколом розбіжностей до нього від 06.06.13 (далі за текстом Договір).

Зазначений Договір укладений у письмовій формі, скріплений підписами та засвідчений печатками сторін, що відповідає вимогам статей 207, 208 ЦК України.

На виконання умов вказаного договору, позивач поставив відповідачу м'ясну продукцію на загальну суму 84490,28 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними №АВ-ГП/00032734/13 від 15.08.13 та №АВ- ГП/00032203/13 від 10.08.13, скріпленими печаткам та підписами обох сторін, за яку останній розрахувався частково в сумі 6294,23, тим самим заборгувавши позивачу, на час пред'явлення позову 78196,05 грн.

Відповідно до п.5.1. договору оплата за кожну партію поставленої продукції проводиться відповідачем протягом 21 календарного дня.

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРК Україна", направлено претензію №80/10 від 07.10.14 про погашення заборгованості в сумі 78196,05 грн., однак останній залишив її без відповіді та задоволення.

Згідно ст. 11 Цивільного Кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

На підставі положень Цивільного Кодексу України суд робить висновок про те, що між сторонами виникло цивільно-правове зобов'язання.

Відповідно до ст. 509 Цивільного Кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Також, згідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться в ст.ст. 179, 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст.614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Враховуючи вищенаведене, із врахуванням усіх обставин справи, суд вважає позовну вимогу щодо стягнення 78196,05 грн. заборгованості за поставлену продукцію обгрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив иконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Правильність нарахування інфляційних судом перевірено.

Суд самостійно перерахував 3% річних, обгрунтований розмір яких арифметично вірним, тобто 1606,77 грн. (розрахунок здійснений судом в ІПС "Законодавство" додається).

Із розрахунку інфляційних, здійснених судом вбачається, що їх розмір за період з березня по жовтень 2013 року (з врахуванням Рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.97 № 62-97р ) становить 14096,01 грн. Однак, враховуючи те, що суд не вправі вийти за межі позовних вимог, то стягненню підлягають 11932,91 грн. інфляційних.

Щодо стягнення 8865,08 грн. пені, нарахованої за період прострочки з 01.05.14 по 31.10.14, суд зазначає наступне.

Приписами ст.546, ст.549 ЦК України, ст.ст. 230-232 ГК України визначено, що одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка у формі пені, штрафу, яка сплачується боржником у разі порушення зобов'язання. Згідно ч.2 ст. 551 ЦК України, п.4 ст.231 ГК України, якщо предметом неустойки є грошова сума і її розмір законом не визначений, розмір неустойки встановлюється договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов"язання мало бути виконано.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Порушення відповідачем строків оплати, передбачених п. 4.1. договору є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що за неоплату чи несвоєчасну оплату вартості товару покупець на вибір продавця сплачує останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен прострочений день, включаючи день оплати або штраф в розмірі 50 % від вартості неоплаченої продукції.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Як встановлено у п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Здійснивши перевірку розрахунку пені, з врахуванням видаткових накладних №АВ-ГП/00032734/13 від 15.08.13 та №АВ- ГП/00032203/13 від 10.08.13 та п.5.1. договору щодо терміну оплати, судом встановлено, що позивачем здійснено розрахунок пені в сумі 8865,08 грн. за період прострочки з 01.05.14 по 31.10.14, що суперечить ч. ст. 232 ГК України, відповідно до приписів якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З врахуванням наведеного в стягненні пені 8865,08 грн. належить відмовити.

Крім того, між ДП "М"ясопереробний комплекс "Росана" ТзОВ "Росан-Агро" (Позивач/Кредитор) та ТзОВ "Пепшик-Рогатин" (Відповідач 1 /Поручитель) укладено Договір поруки від 06.06.13.

Згідно п.1.1. Договору, Поручитель зобов'язується відповідати перед Кредитором за виконання всіх зобов'язань ТзОВ "ПРК Україна" (Боржника) по оплаті за м"ясні вироби, що поставляються Боржнику Кредитором.

Поручитель відповідає перед Кредитором за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання Боржником по оплаті за поставку товару в межах ліміту відповідальності Поручителя, а саме в розмірі, що дорівнює 1% від заборгованості Боржника (п.2.2. Договору).

Пунктами 3.1., 3.2. Договору, встановлено, що у разі невиконання боржником своїх зобов'язань , Кредитор має право звернутися до Поручителя з вимогою про виконання таких зобов'язань в межах ліміту відповідальності Поручителя. При отриманні вимоги Кредитора, Поручитель зобов'язаний у триденний строк сплатити Кредитору суму у розмірі 1% від боргу Боржника шляхом перерахування цієї суми на розрахунковий рахунок Кредитора.

Пунктом 1 статті 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Таким чином, сторони встановили в договорі обсяг відповідальності поручителя перед кредитором, що обмежується сумою 1 % від боргу Боржника, тобто 781,96 грн.

З огляду на встановлений судом факт наявності боргу у Боржника - ТзОВ "ПРК Україна" заборгованості за поставлений товар в сумі 78196,05 за типовим Договором поставки №06/06/13 від 06.06.13, Кредитором - ДП "М"ясопереробний комплекс "Росана" ТзОВ "Росан-Агро", на виконання п.п.3.1., 3.2. Договору поруки від 06.06.13, нараховано Поручителю - ТзОВ "Пепшик-Рогатин" 1% від заборгованості Боржника, що складає 781,96 грн.

22.10.14 Поручителю направлено вимогу №92а/10 про оплату коштів в сумі 781,96 грн.

Проте, вимога щодо сплати заборгованості залишена без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За наведених обставин, підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРК Україна" 78196,05 грн. основного боргу, 11932,91 грн. інфляційних та 1606,77 грн. - 3% річних, з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пепшик-Рогатин" - 781,96 грн. заборгованості.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України, покласти на відповідачів пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 179, 193, 218, 230-232 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 610, 612, 625, 712, 546, 549 Цивільного кодексу України, ст.ст.33, 34, 43, 49, 75 ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Дочірнього підприємства "М"ясопереробний комплекс "Росана" Товариства з обмеженою відповідальністю "Росан-Агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пепшик-Рогатин" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРК Україна" про стягнення заборгованості в сумі 101382,77 грн. - задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пепшик-Рогатин" (вул. Галицька,14, м. Рогатин, Івано-Франківська область, 77000, код 34158846) на користь Дочірнього підприємства "М"ясопереробний комплекс "Росана" Товариства з обмеженою відповідальністю "Росан-Агро" (вул.Галицька,128, м. Рогатин, Івано-Франківська область, 77000, код 30086815) - 781 (сімсот вісімдесят одну) грн. 96 коп. заборгованості, та 15 (п"ятнадцять) грн. 64 коп. - судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРК Україна" (вул. Кримського, 137, м. Малин, Житомирська область, 11600, код 36634868) на користь Дочірнього підприємства "М'ясопереробний комплекс "Росана" Товариства з обмеженою відповідальністю "Росан-Агро" (вул.Галицька,128, м. Рогатин, Івано-Франківська область, 77000, код 30086815) - 78196 (сімдесят вісім тисяч сто дев"яносто шість) грн 05 коп. основного боргу, 11932 (одинадцять тисяч дев"ятсот тридцять дві) грн. 91 коп. інфляційних, 1606 (одну тисячу шістсот шість) грн. 77 коп. - 3% річних та 1834 (одну тисячу вісімсот тридцять чотири) грн. 72 коп. - судового збору.

Накази суду видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 8865,08 грн. пені - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

повне рішення складено 29.12.14

Суддя Цюх Г.З.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"