Рішення

від 23.12.2014 по справі 922/5321/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2014 р.Справа № 922/5321/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Воронько В.В.

розглянувши справу

за позовом ФОП ОСОБА_1, м. Лозова до Добровільської сільської ради, с. Добровілля про стягнення 75776,00 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_2, довіреність № 1897 від 22.08.14 р.,

відповідача - Калашник Д.Ю., за довіреністю №б/н,

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_1 звернувся до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Добровільської сільської ради заборгованість за договором №22 від 20.12.12р. в сумі 75776,00 грн. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 20.11.14р. за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

19.12.14р. представник позивача надав супровідний лист з документами для долучення до матеріалів справи, які долучено судом до матеріалів справи.

19.12.14р. представник відповідача надав документи для долучення до матеріалів справи, які долучено судом до матеріалів справи, в тому числі відзив на позовну заяву, в якому визнає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованість за договором та просить суд відмовити в частині стягнення з відповідача судового збору, оскільки вважає, що спір було доведено до суду не з вини відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні 23.12.14р. підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 23.12.14р. визнав позовні вимоги з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

20 грудня 2012 року між сторонами було укладено договір № 22, відповідно до пункту 1.1. якого позивач зобов'язався виконати капітальний ремонт вуличного освітлення із застосуванням енергозберігаючих технологій по ПЛ-0, фідер 3 від ТП-37, ТП-230 ф-1 с. Добровольє по вулицям Октябрьська та Леніна, Близнюківського району Харківської області.

21 грудня 2012 року між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду №1 до Договору підряду №22 від 20.12.2012 року, відповідно до якої, пункт 2.4. Договору було викладено в іншій редакції та зазначено: "2.4. Розрахунок з Підрядником здійснюється згідно з актом виконаних робіт.".

В Договорі сторони, з-поміж іншого, погодили, що всі роботи виконуються з матеріалів підрядника (пункт 4.1. Договору).

Вказані роботи позивачем були виконані належним чином у встановлені пунктом 5.1. Договору строки (а саме, протягом 30 днів з правом дострокового виконання), що підтверджується підписаним між позивачем та відповідачем Актом приймання виконаних будівельних робіт від 25 грудня 2012 року (по формі кб2в) на суму 75776,00 грн.

З боку відповідача (замовника за Договором) акт приймання виконаних будівельних робіт було підписано без жодних зауважень або претензій до виконання робіт.

Судом встановлено, що в пункті 2.4. (в редакції Додаткової угоди №1 від 21.12.2012) та пункті 2.5. угоди Договору сторони погодили, що розрахунки проводяться безготівково згідно акту виконаних робіт.

У зв'язку із тривалим невиконанням відповідачем простроченого грошового зобов'язання, позивач звертався до відповідача із вимогою про сплату боргу та претензією (а.с. № 21, 24-26), однак, отримавши вказані документи, відповідач не надав жодної відповіді, та не здійснив ніяких заходів реагування на вимоги позивача, тобто не здійснив розрахунку за виконані підрядні роботи, що і стало підставою для звернення позивача до суду з відповідною позовною заявою.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Станом на момент розгляду справи, відповідач не сплатив 75776,00 грн. заборгованості та не надав суду доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги те, що відповідач не надав суду доказів, які б підтверджували сплату заборгованості за договором у сумі 75776,00 грн. та визнав суму боргу у повному обсязі, суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 75776,00 заборгованості правомірні та обґрунтовані, та такі, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями ст.ст.44 - 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, оскільки позов підлягає задоволенню у повному обсязі, то судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6,8,19,124,129 Конституції України; ст.ст. 509, 598, 612 Цивільного кодексу України; ст.ст. 173, 174, 179, 193, 197 Господарського кодексу України; ст.ст.1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 78, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Добровільської сільської ради Близнюківського району Харківської області (64862, Харківська обл., Близнюківський р-н, с. Добровілля, вул. Юних Комунарів, буд. 1, код ЄДРПОУ 04400067) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в АТ "Райффайзен банк Аваль" м. Київ МФО 380805) заборгованість за договором в сумі 75776,00 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.12.2014 р.

Суддя Л.В. Шарко