Рішення

від 26.12.2014 по справі 923/1753/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2014 р. Справа № 923/1753/14

Господарський суд Херсонської області у складі судді Пінтеліної Т.Г. при секретарі Чернявській О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу порушену

за позовом Приватного підприємства "Олександрівський електромеханічний завод" Луганська область, м. Олександрівськ, вул. Нова, буд. 150-В, код ЄДРПОУ 37912493

до Публічного акціонерного товариства "Херсонський завод карданних валів" вул.Червонопрапорна, буд. 26, м. Херсон, код ЄДРПОУ 05743013

про стягнення 12500грн.

за участю представників сторін:

від позивача : Авілова К.Є. дов. № 97 від 20.11.2014р.

від відповідача: не прибули

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство "Олександрівський електромеханічний завод" м.Олександрівськ, Луганської області звернулось до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Херсонський завод карданних валів", м. Херсон, про стягнення заборгованості у розмірі 12500грн.

Ухвалою від 28.11.2014р. суд прийняв позовну заяву, порушив провадження у справі та призначив справу до розгляду. Сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, ухвала про призначення засідання направлена сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У судове засідання з невідомих суду причин не прибув представник відповідача. Проте перед судовим засіданням 26.12.2014р. відповідач наддав до суду супровідний лист від 25.12.2014р. № 010/1842, яким проти позову заперечує з тих підстав, що за даними бухгалтерського обліку заборгованість ПАТ «Херсонський завод карданних валів» перед позивачем ПАТ "Олександрівський електромеханічний завод" Луганської області , відсутня.

Принцип змагальності є визначальним принципом судового процесу взагалі та господарського зокрема. Відповідно до ст. 129 Конституції України змагальність віднесено до основних засад судочинства. З матеріалів справи вбачається, що відповідач належним чином повідомлений та обізнаний про час і місце розгляду справи, проте не скористався правом безпосередньої участі у судовому засіданні та спільному дослідженні матеріалів справи.

Змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватися на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи обстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень, звільнення суду від обов'язку збирання доказів.

Принцип змагальності вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав, тобто обумовлює мотивацію поведінки сторін під час розгляду справи. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, активно впливають на судову діяльність, оскільки їхні розпорядчі волевиявлення можуть бути обов'язковими для суду.

За таких обставин суд вважає можливим розгляд справи за правилами ст.75 ГПК України за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

29.03.2013 року приватне підприємство « ТМ Оснастка», код ЄДРПОУ 37912493, яке в подальшому було перейменоване у Приватне підприємство «Олександрівський електромеханічний завод» , код ЄДРПОУ 37912493 (далі - Позивач) на підставі рахунку-фактури № 91 від 27.03.2013р. перерахувало на розрахунковий рахунок Відкритого акціонерного товариства «Херсонський завод карданних валів» (в подальшому перейменоване у Публічне акціонерне товариство «Херсонський завод карданних валів», далі - Відповідач) попередню оплату за вали карданні у розмірі 12 500,00 грн. Даний факт підтверджується платіжним дорученням № 317 від 29.03.2013 р. (а.с.15)

Відповідач, отримавши попередню оплату, не виконав свого зобов'язання щодо поставки валів карданних.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Отже, фактично між Позивачем і Відповідачем було укладено договір купівлі-продажу валів карданних. Позивач своє зобов'язання виконав, а саме: перерахував попередню оплату за товар. Відповідач не виконав свого зобов'язання з поставки товару.

31.10.2014 р. Позивач направив Відповідачу лист-вимогу № 80 з вимогою у семиденний строк з моменту отримання зазначеного листа повернути суму отриманої передоплати за товар. Лист-вимогу № 80 від 31.10.2014р. Відповідач отримав 12.11.2014р., що підтверджується поштовим повідомленням. (а.с.16-18)

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Позивач надав суду рахунок-фактуру № 91 від 27.03.2013 р. (є у матеріалах справи) на підставі якого Позивачем була зроблена попередня оплата у розмірі 12500,00 грн. Факт перерахування зазначеної суми на розрахунковий рахунок Відповідача підтверджується платіжним дорученням № 317 від 29.03.2013 р. з відмітками банку (є у матеріалах справи).

До того ж, Відповідач у своїй відповіді № 010/1634 від 17.11.2014 р. ( у матеріалах справи) на лист-вимогу Позивача (вих. № 80 від 31.10.2014 р.) не заперечує наявності заборгованості перед Позивачем у сумі 12500,00 грн. Більш того, він (Відповідач) у вказаному листі зазначає що «не має можливості повернути грошові кошти в сумі 12500,00 грн. з об'єктивних причин, адже поточні розрахункові рахунки ПАТ «ХЗКВ» арештовані, тому всі грошові надходження на розрахункові рахунки «блокуються» та списуються державним виконавцем, що не дозволяє ПАТ «ХЗКВ» здійснювати виконання своїх зобов'язань.».

Частина 2 ст. 693 ЦКУ встановлює, що «Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.».

Тобто, внаслідок невиконання Продавцем (Відповідачем) свого обов'язку з поставки товару, у Покупця (Позивача) виникає право вимагати повернення перерахованої суми попередньої оплати.

Враховуючи вищевикладене, факт існування обов'язку Відповідача повернути Позивачу суму попередньої оплати за непоставлений товар в розмірі 12500,00 грн. витікає з положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Доказів, що спростовують викладене, Відповідачем суду надано не було.

Частина 1 ст. 526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 2 ст. 693 ЦК України встановлює, що «Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.»

На час розгляду справи сума попередньої оплати у розмірі 12500,00 грн. Позивачу не повернута Відповідачем.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язання закріплені і в статті 526 ЦК України.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони (позивача, заявника, кредитора ). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належним доказом факту перерахування коштів в сумі 12500грн. приватним підприємством «ТМ Оснастка» (правонаступником якого є Позивач) є платіжне доручення № 317 від 29 березня 2013р.

Відповідач не надав доказів відвантаження Позивачу валів карданних згідно рахунку-фактури № 91 від 27.03.2013р. (не надано будь-яких товарно-транспортних накладних або інших первинних документів, які б підтверджували факт поставки товару) або повернення коштів попередньої оплати Позивачу.

Окрім вимоги про стягнення суми 12500грн. позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача витрат на оплату судового збору в сумі 1827, 00 грн. та 3000,00грн. витрати на оплату правової допомоги (послуг адвоката).

Частиною 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру ".

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підтвердження витрат, що підлягають сплаті за послуги адвоката, позивачем подано договір від 01.11.2014 про надання правової допомоги, який укладений між адвокатом - Бугайовим Ю.В., який займається адвокатською діяльністю на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 5403 , виданого рішенням Ради адвокатів м.Києва від 19.04.2013р. та Позивачем (клієнт).

Відповідно до п.1 зазначеного Договору, клієнт в порядку та на умовах, визначених цим Договором, дає завдання-доручення, а Адвокат зобов'язується відповідно до завдання-доручення Клієнта надати йому за плату юридичні послуги адвоката щодо складання документів правового характеру з метою повернення 12500грн., перерахованих платіжним дорученням № 317 від 29.03.2013р. Клієнт зобов'язується прийняти надані послуги та оплатити їх на умовах даного договору.

Порядок оплати та вартість послуг Адвоката визначаються додатком № 1 до договору (п.4.1 договору). Згідно зазначеного додатку вартість послуг Адвоката становить 3000грн., які сплачені Позивачем, про що свідчить квитанція прибуткового касового ордеру № 25 від 01.11.2014р.

Таким чином вказаний договір про надання правової допомоги, містить всі необхідні та конкретні відомості щодо надання адвокатом відповідних послуг, що також підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п.6.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI ГПК України», розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним , тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Суд вважає, вимогу Позивача про відшкодування та стягнення з відповідача понесених витрат правомірною, оскільки позивачем вірно віднесено витрати з надання послуг адвоката до господарських витрат, пов'язаних з розглядом справи та цілком обґрунтованою є його вимога про покладення вказаних витрат у сум 3000,00 грн. на відповідача, відповідно до норм статті 49 Господарського процесуального кодексу України, '

Вступна та резолютивна частини судового рішення оголошені у судовому засіданні.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 1, ст.ст.44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ч.1 ст. 526 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Херсонський завод карданних валів» ( код ЄДРПОУ 05743013, р/р 260060011001 в Філії 2 Південне регіональне управління «АТ Банк «Фінанси і Кредит», МФО 326933 ) на користь Приватного підприємства «Олександрівський електромеханічний завод» ( код ЄДРПОУ 37912493, м.Олександрівськ, Луганської області, вул. Нова,150-в, р/р 26009500063643 у ПАТ «Креді Агріколь Банк», МОФ 300614 ) 12500 (дванадцять тисяч п'ятсот) грн. основного боргу, 3000,00 (Три тисячі) грн . витрат на оплату послуг адвоката, 1827,00 (Одну тисячу вісімсот двадцять сім ) грн . витрат по оплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної чинності.

Повний текст рішення складено 30.12.2014р.

Суддя Т.Г. Пінтеліна