Постанова

від 17.12.2014 по справі 804/17445/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2014 р. Справа № 804/17445/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіРябчук О.С. при секретаріСкупейко І.М. за участю: представника позивача представника відповідача Гетьман С.В. Копань А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інструментальний механічний завод» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

24 жовтня 2014 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Інструментальний механічний завод» (далі - позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач) з вимогами про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0003562203 від 30.07.2014 р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначив наступне. Позивач виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру податкового кредиту. Висновки відповідача, викладені в акті перевірки, ґрунтуються на наявності порушень податкового законодавства, допущених контрагентом позивача та відсутністю кількох товарно-транспортних накладних. Податковим органом не доведено, що договір, укладений позивачем з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Відродження-Дніпро», порушує публічний порядок та не спрямований на реальне настання правових наслідків. Товарно-транспортні накладні охоплюють товар, зазначений в податкових накладних, який потребує спеціальних засобів для перевезення. Не зазначений в товарно-транспортних накладних товар має невеликий обсяг та не потребував залучення спеціальних транспортних засобів. Враховуючи наведене, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0003562203 від 30.07.2014 р. суперечить вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, просила в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначила наступне. Позивачем сформовано податковий кредит за рахунок контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження-Дніпро», який не мав необхідних ресурсів для здійснення господарської діяльності. Первинні документи позивача не підтверджують обсяг та зміст господарських операцій. В зв'язку з цим зроблено висновок про неможливість здійснення господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Відродження-Дніпро». Угода між позивачем та зазначеним контрагентом укладена з метою штучного створення податкового кредиту. Крім того, підприємством первинні документи надані до перевірки не в повному обсязі - кількість товарно-транспортних накладних не відповідає кількості податкових накладних. В зв'язку з наведеним, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним, винесеним у відповідності до вимог чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, суд приходить до наступного висновку.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інструментальний механічний завод» зареєстровано 28.10.2010 р.,включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за ідентифікаційним кодом 37374356та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

12.06.2014 р. Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Інструментальний механічний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Відродження-Дніпро» за період з 01.01.2014 р. по 31.01.2014 р.

За результатами перевірки складено акт № 1621/04-61-22-3/37374356 від 17.06.2014 р.

Перевіркою встановлені, зокрема, наступні порушення, допущені Товариством з обмеженою відповідальністю «Інструментальний механічний завод»:

- ст. 185, ст. 188, п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України завищено податковий кредит по операціям з придбання товарів від Товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження-Дніпро», що призвело до заниження податку на додану вартість всього у січні 2014 р. на суму 74 990,00 грн.

Порушення законодавства позивачем обґрунтовані в акті перевірки наступним.

За перевіряємий період Товариство з обмеженою відповідальністю «Інструментальний механічний завод» мало господарські взаємовідносини з контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Відродження-Дніпро», який допустив порушення податкового законодавства. Крім того, підприємством фактично не підтверджено постачання товару по товарно-транспортним накладним від 14.01.2014 р. №№ 140134, 140135, 140136, від 27.01.2014 р. № 270151.

В акті контролюючим органом зроблено висновок, про неможливість реального здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «Інструментальний механічний завод» задекларованих операцій, що в силу ч. 5 ст. 203 ЦК України доводить порушення такої вимоги, додержання якої є необхідною для чинності правочину, як спрямованість правочину на реальне настання наслідків, що ним обумовлені. Отже, укладені угоди між постачальником Товариством з обмеженою відповідальністю «Відродження-Дніпро» та покупцем Товариством з обмеженою відповідальністю «Інструментальний механічний завод» в силу ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України та ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України є нікчемними.

Відповідно до акту перевірки Товариство з обмеженою відповідальністю «Інструментальний механічний завод» здійснює наступний основний вид господарської діяльності: 25.73 виробництво інструментів.

В акті перевірки зазначено про наявність первинних документів фінансово-господарської діяльності підприємства: договору, податкових накладних, видаткових накладних, платіжних документів, товарно-транспортних накладних.

На підставі акту № 1621/04-61-22-3/37374356 від 17.06.2014 р.Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення № 0003562203 від 30.07.2014 р.

На підтвердження реальності господарської операції позивачем надано копії наступних документів: договору поставки, податкових накладних, накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень, виписки з сертифіката якості, договору про надання послуг з перевезення вантажів, акту здачі-прийняття робіт (надання послуг), попередніх калькуляцій, договорів оренди майна, актів приймання-здачі об'єкта оренди, договору суборенди, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг).

02.01.2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Інструментальний механічний завод» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Відродження-Дніпро» (Постачальник) укладено договір поставки № 01/2014.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2. розділу 1 договору Постачальник передає у власність Покупцю, а Покупець приймає та оплачує товар. Кількість, асортимент і ціни будуть вказані у рахунках та накладних на відвантаження товару.

Відповідно до податкових накладних здійснено продаж наступного товару: касета пластикова К200 (№140134 від 14.01.2014 р.); касета каркас К300 (№ 140135 від 14.01.2014 р.); заготовки для волок, корпус голки стальної, алмазна голка (№140135 від 14.01.2014 р.); мастильний матеріал на основі стеоратанатрія, стеораткальція, триполіфостфатнатрія (№ 140137 від 14.01.2014 р.); мастильний матеріал на основі стеоратанатрія, стеораткальція, триполіфостфатнатрія (№ 200161 від 20.01.2014 р.); заготовки для волок, корпус голки стальної, алмазна голка (№ 270151 від 27.01.2014 р.).

Згідно до товарно-транспортних накладних здійснено перевезення такого товару: мастильний матеріал на основі стеоратанатрія, стеораткальція, триполіфостфатнатрія, касета пластикова К200, касета каркас К300 (№ 140114 від 14.01.2014 р.); мастильний матеріал на основі стеоратанатрія, стеораткальція, триполіфостфатнатрія (№ 200114 від 20.01.2014 р.); мастильний матеріал на основі стеоратанатрія, триполіфостфатнатрія (№ 270114 від 27.01.2014 р.).

Відповідно до п. 41.1. ст. 41 Податкового кодексу України Контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Згідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місцепостачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місцепостачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до пп. 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.п. 198.1., 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сумм податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отриманняпослуг, наданих нерезидентом на митнійтериторіїУкраїни, та в разі отримання послуг, місцемпостачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сумм податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язкуз придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщойогонедійсність прямо не встановлена законом абоякщовін не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, якийпорушуєпублічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в час.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України 9 від 06.11.2009 р.:«вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги.

Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину».

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно до п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Оцінюючи усі докази, досліджені судом, у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що за перевіряємий період Товариство з обмеженою відповідальністю «Інструментальний механічний завод»мало господарські взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Відродження-Дніпро».

Податковим органом не надано доказів, що на момент здійснення господарської операціїконтрагент позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Відродження-Дніпро», не було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Товар, придбаний у зазначеного контрагента, відповідає виду господарської діяльності позивача, зазначеному в акті перевірки.

Представником позивача надано копії первинних документів на підтвердження реальності господарських операцій, здійснених з Товариством з обмеженою відповідальністю «Відродження-Дніпро».

Про наявність документів фінансово-господарської діяльності підприємства зазначено, також, в акті перевірки. При цьому, в акті та в судовому засіданні податковим органом не наведено обґрунтувань наявності недоліків первинних документів, наданих підприємством.

Посилання відповідача на недостатність товарно-транспортних накладних не є достатнім доказом неможливості здійснення господарських операцій. Наявність товарно-транспортних накладних щодо товарів, котрі потребують залучення спеціальних засобів перевезення (мастильного матеріалу на основі стеоратанатрія, стеораткальція, триполіфостфатнатрія) податковим органом не заперечується. Крім того, до однієї з цих накладних включено товар - касета пластикова К200, касета каркас К300 (№ 140114 від 14.01.2014 р.). Будь-яких обґрунтувань щодо неможливості постачання іншого товару без залучення спеціальних засобів перевезення відповідачем не наведено.

Представником позивача надані в судове засідання та до перевірки податкові накладні, накладні, платіжні документи, щодо оформлення яких, як вже зазначалося, не було претензій у податкового органу.

Відповідно до Листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 р. № 1936/11/13-11: «документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце».

Акт перевірки не містить інших обґрунтувань порушень податкового законодавства, допущених безпосередньо позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Інструментальний механічний завод». Відсутність права позивача на формування податкового кредиту обґрунтовано в акті перевірки також порушенням податкового законодавства контрагентом позивача.

Норми чинного законодавства, яке регулює порядок формування податкового кредиту, не передбачають позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту в разі порушення його контрагентами вимог податкового законодавства. Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Крім того, відповідачем не надано доказів наявності порушень податкового законодавства в діях контрагента позивача, в акті перевірки лише міститься посилання на акт перевірки, складений іншим податковим органом.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене відповідачем на підставі акту перевірки, висновками якого правочин позивача з контрагентами визнаний нікчемним.

Відповідно до положень ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом.

В розглядуваній справі, як вже зазначалося, нікчемність правочину встановлена в акті перевірки платника податків, складеному податковим органом за наслідками проведеної перевірки. При цьому, акт перевірки є засобом документування дій посадової особи контролюючого органу під час проведення перевірки і містить суб'єктивні висновки такої особи щодо наявності допущених платником податку порушень.

З аналізу положень постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. вбачається, що навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих на підставі нікчемних правочинів.

Відповідно до пп. 41.1.1. п. 41.1. ст. 41 Податкового кодексу України органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

При цьому положеннями Податкового кодексу України не передбачено право податкового органу самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини, укладені платниками податків.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 Цивільного кодексу України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Наявність мети, включеної до складу правопорушення, підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідногокерівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувалапредставницькіфункції за статутом (положенням) абоза довіреністю. Наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 Цивільного кодексу України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та контрагентом позивача правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угода порушуює публічний порядок, суперечить моральним засадам суспільства та спрямована на заволодіння майном держави.

Крім того, посилання відповідача на ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в постанові № К/9991/50772/12 від 14.11.2012 р.

Таким чином, відповідачем не доведено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Інструментальний механічний завод» вимог ст. 185, ст. 188, п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0003562203 від 30.07.2014 р. не відповідає вимогам п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки винесено відповідачем на підставі, в межах повноважень, але не у спосіб, передбачений законодавством та без урахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інструментальний механічний завод»обґрунтованими та такими, які підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова або службова особа), тому судові витрати в розмірі 187,48 грн. підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інструментальний механічний завод».

Керуючись ст.ст. 2, 8, 10, 11, 69, 71, 86, 158-163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інструментальний механічний завод» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0003562203 від 30.07.2014 р.

Судові витрати в розмірі 187,48 грн. стягнути з Державного бюджету України на користьТовариства з обмеженою відповідальністю «Інструментальний механічний завод».

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 18 грудня 2014 року

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 18.12.14 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді О.С. Рябчук О.С.Рябчук М.М.Бухтіярова