Постанова

від 20.06.2006 по справі 3/187/06-ап

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/187/06-АП

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

ПОСТАНОВА

Іменем України

              20.06.06                                                                             №   3/187/06-АП

суддя     Соловйов  В.М.

16.05-16.45

За позовом: Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Запоріжжя, м. Запоріжжя  

до відповідача-1: Комунального підприємства “Айс”, м. Запоріжжя

до відповідача-2: Приватного підприємства “Інтер-Груп”, м. Запоріжжя

про: визнання угоди недійсною

                                              суддя  Соловйов В.М.

                                                                               секретар судового засідання Іотова Н.П.

Представники:

від позивача:   Павлець Н.П., начальник юридичного відділу, довіреність №5258 від 14.03.2006р.

від відповідача-1: Коновалов В.М., довіреність №б/н від 16.06.2006р.

від відповідача-2: не з'явився    

Справа розглядається за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС України) відповідно до ст.2, 17, 50, п. 6, 7, 13 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” КАС України.

Розглядається позовна заява ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя до КП “Айс” (відповідач-1), ПП “Інтер-Груп” (відповідач-2) про визнання недійсною угоди (господарського зобов'язання) оформлену видатковою накладною №2705-1 від 27.05.2004р., рахунком-фактурою №СФ-2505-1 від 25.05.2004р., реєстром проведених документів по системі клієнт-банк за 26.05.2004р.

Позивач також просить зобов'язати ПП “Інтер-Груп” повернути КП “Айс” все отримане за угодою (господарським зобов'язанням), а саме 4 964, 40 грн. та стягнути з КП “Айс” у доход держави все одержане ним за угодою (господарським зобов'язанням), а саме вартість товару на загальну суму 4 964, 40 грн.

Ухвалою від 26.04.2006р. відкрито провадження в адміністративній справі, судове засідання по якій призначено на 12.06.2006р.

Ухвалою від 06.06.2006р. розгляд справи перенесено на 20.06.2006р. у зв'язку з тим, що 12.06.2006р. оголошено неробочим днем.

Повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки такої вимоги від представників позивача та відповідача-1 не надійшло.

В судовому засіданні 20.06.2006р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повідомлено про час виготовлення постанови суду в повному обсязі –26.06.2006р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що господарське зобов'язання укладено відповідачем-2 з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Зазначає, що рішенням №2-3702/04р від 08.11.2004р. Орджонікідзевський районний суд               м. Запоріжжя визнав недійсними установчі документи ПП “Інтер-Груп”, державна реєстрація від дати внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій, та реєстрація ПП “Інтер-Груп” в якості платника ПДВ. Згідно акту № 215 від 25.11.2005р. ДПІ у Орджонікідзевському  районі м. Запоріжжя, Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ПП “Інтер-Груп”  анульовано з 15.03.2004р.

Відповідно до п.13 ст.58 ГК України діяльність незареєстрованого суб'єкта господарювання, що підлягає державній реєстрації, заборонена. Дохід, отриманий таким суб'єктом, стягується до Державного бюджету України у встановленому законом порядку.

ПП “Інтер-Груп” не звітувало податковому органу про отримані доходи і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.      

Сукупність вищезазначених фактичних обставин, а саме: штучне створення умов, які дають можливість уникати відповідальності та не сплачувати податки, дають підстави вважати, що укладаючи договір відповідач-2 діяв з конкретною метою, яка була спрямована на приховування отриманих за угодою грошових коштів від оподаткування. Дані факти свідчать про наявність у нього при укладенні спірного договору мети  ухилення від сплати податків, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

В судовому засіданні представник позивача просить задовольнити позовні вимоги у зв'язку з викладеним.

КП “Айс” (відповідач-1) проти позовних вимог заперечив з огляду на те, що саме лише визнання недійсним установчих документів ПП “Інтер-Груп”, прийняття рішення про скасування його державної реєстрації та свідоцтва платника ПДВ не є достатньою підставою, щоб вважати недійсним господарське зобов'язання.

На час виконання спірної угоди   ПП “Інтер-Груп” було зареєстровано платником податку на додану вартість, тому відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” зобов'язано виписати податкову накладну на КП “Айс”. Згідно п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 зазначеного Закону право на нарахування ПДВ та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість.

Більш того, сам позивач у своєму акті №215 від 25.11.2005р. про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість в п.3 зазначає, що у ПП “Інтер-Груп” відсутня заборгованість з ПДВ.

Таким чином, відсутня будь-яка шкода інтересам держави внаслідок укладання спірної угоди.

Вважає позовні вимоги безпідставними і просить суд в позові відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача-1 підтримав доводи, викладені у запереченні на адміністративний позов. Просить в задоволенні позову відмовити.

ПП “Інтер-Груп” (відповідач-2) заперечення проти адміністративного позову і витребувані судом документи не надав, в судове засідання представник відповідача-2 не з'явився.

Надіслані на адресу ПП “Інтер-Груп” копія ухвали від 26.04.2006р. про відкриття провадження в адміністративній справі і призначення її до судового розгляду з копією позовної заяви та доданими до неї документами, копія ухвали від 06.06.2006р. про перенесення розгляду справи повернулися до господарського суду з відміткою поштового органу про те, що підприємство за вказаною адресою не значиться.

Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином місцезнаходження відповідача-2 визначається за даними його державної реєстрації як суб'єкта господарювання.

Згідно листу №15-7/2681 від 16.06.2006р. Головного управління статистики у Запорізькій області станом на 15.06.2006р. ПП “Інтер-Груп” значиться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і знаходиться за адресою: 69057, м. Запоріжжя, Орджонікідзевський район, вул. Перемоги, 131-Б, кв.88.

Приймаючи рішення за відсутності представника відповідача-2 господарський суд бере до уваги те, що ПП “Інтер-Груп” не надало суду відомостей про зміну свого місця знаходження (перебування).

Крім того, саме визнання недійсними установчих документів відповідача-2 з'явилось підставою для звернення податкового органу до господарського суду.

Також, надані позивачем та відповідачем-1 матеріали свідчать про те, що неявка відповідача-2 не перешкоджає вирішенню спору, отже справу вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, які прибули, суд

ВСТАНОВИВ :

ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя встановлений факт взаємовідносин КП “Айс” (відповідач-1) з ПП “Інтер-Груп” (відповідач-2) по договору купівлі-продажу на суму 4 964, 40 грн., який підтверджується видатковою накладною №2705-1 від 27.05.2004р., рахунком-фактурою №СФ-2505-1 від 25.05.2004р., реєстром проведених документів по системі клієнт-банк за 26.05.2004р.

Виконання зобов'язань відповідачем-1 підтверджується оплатою у безготівковій формі згідно реєстру проведених документів по системі клієнт-банк за 26.05.2004р. на суму 4 964, 40 грн. та не заперечується представником КП “Айс” в судовому засіданні.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08.11.2004р. у справі  №2-3702/04р. (яке вступило в законну силу 09.12.2004р.) визнано недійсними:

-          установчі документи ПП “Інтер-Груп”;

-          державна реєстрація від дати внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України;

-          реєстрація ПП “Інтер-Груп” в якості платника ПДВ від 15.03.2004р.;

-          бухгалтерські документи з моменту складання з реквізитами ПП “Інтер-Груп” та підписом Волкова М.Д. в якості його директора як такі, що суперечать вимогам чинного законодавства.

Судом встановлено, що 27.02.2004р. Орджонікідзевською районною державною адміністрацією в м. Запоріжжі було зареєстровано ПП “Інтер-Груп”, засновником якого був Волков М.Д. та видано свідоцтво про державну реєстрацію.

12.03.2004р. було видано довідку про включення підприємства до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та 15.03.2004р. було видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

В ході перевірки діяльності зазначеного підприємства Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя було встановлено, що фактично Волков М.Д. ніякого відношення до господарської діяльності ПП “Інтер-Груп” не має, документів для реєстрації підприємства та відкриття рахунків він не підписував, що підтверджується його поясненнями від 31.08.2004 року.

Як зазначено в рішенні, відповідач Волков М.Д. заперечує свою причетність до фінансово-господарської діяльності ПП “Інтер-Груп”.

На підставі рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08.11.2004р. у справі  №2-3702/04р. ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя складено акт №215 від 25.11.2005р. про анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №11851505, індивідуальний податковий номер 328899408295, виданого 15.03.2004р. на бланку ф. №2Р серії НБ №217295 платнику ПП “Інтер-Груп”. Дата анулювання свідоцтва –15.03.2004р.

Оцінивши представлені докази, вважаю що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч.1 ст.205 ЦК України).

Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів (ч.2 ст.206 ЦК України).

Відсутність у видатковій накладній №2705-1 від 27.05.2004р., рахунку-фактурі №СФ-2505-1 від 25.05.2004р., реєстрі проведених документів по системі клієнт-банк за 26.05.2004р. посилання на конкретні договори підтверджує висновки господарського суду про те, що всі ці документи видані на виконання однієї усної угоди купівлі-продажу товарів (робіт, послуг) між відповідачами у справі.

Дії та поведінка КП “Айс” та ПП “Інтер-Груп”, а саме: оформлення ними первинних бухгалтерських, податкових та платіжних  документів підтверджують фінансово-економічні взаємостосунки сторін та їх волю укласти саме цю угоду купівлі-продажу товарі (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного  законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08.11.2004р. у справі  №2-3702/04р. (яке вступило в законну силу 09.12.2004р.) визнано недійсними установчі документи ПП “Інтер-Груп”, державна реєстрація від дати внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, реєстрація ПП “Інтер-Груп” в якості платника ПДВ від 15.03.2004р., бухгалтерські документи з моменту складання з реквізитами ПП “Інтер-Груп” та підписом Волкова М.Д. в якості його директора як такі, що суперечать вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Тобто, не потребують доказування наступні обставини:

що фактично Волков М.Д. (зазначений як засновник підприємства) ніякого відношення до господарської діяльності ПП “Інтер-Груп” не має, документів для реєстрації підприємства та відкриття рахунків він не підписував, та заперечує свою причетність до фінансово-господарської діяльності ПП “Інтер-Груп”.

Відповідно до ст.2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Частиною 1 ст. 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч.1 ст. 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як  таке, що  вчинено  з метою,  яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності  наміру  в  обох  сторін  -  у  разі виконання  зобов'язання  обома  сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане  нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного  стягується  за  рішенням  суду  в  доход держави.

Тобто, необхідними  умовами  для   визнання   угоди   недійсною відповідно  до ст.207, ч.1 ст.208 ГК України є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства  та  наявність умислу  хоча  б  у  однієї  із  сторін  щодо  настання відповідних наслідків.

Господарський суд приходить до висновку, що оскаржена угода купівлі-продажу вчинена з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства за наявності наміру у ПП “Інтер-Груп”.  Інтерес держави і суспільства випливає з обов'язку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому в статті 67 Конституції України та законах України про оподаткування, та відповідних повноваженнях державних органів: Верховної Ради України приймати закони, якими виключно встановлюється система оподаткування (статті 85, 92 Конституції України), Президента України підписувати закони, прийняті Верховною Радою України (стаття 106 Конституції України) та обов'язку Кабінету Міністрів України забезпечувати проведення податкової політики (стаття 116 Конституції України).

До угод,  що  підпадають  під  ознаки  ч.1 ст.207, ч.1 ст.208 ГК України,  належать,  зокрема,  угоди,  спрямовані   на   незаконне відчуження  або  незаконне  користування,  розпорядження об'єктами права  власності  українського  народу  -   землею   як   основним національним  багатством,  що  перебуває  під  особливою  охороною держави,  її надрами,  іншими природними ресурсами, на придбання всупереч встановленим правилам предметів,  вилучених  з  обігу  або  обіг   яких   обмежено,   на приховування    підприємствами,   установами,   організаціями   чи громадянами,   які   набули   статусу   суб'єкта   підприємницької діяльності,  від оподаткування доходів або використання майна,  що знаходиться у  їх  власності  (користуванні),  -  шкоду  інтересам суспільства, правам, свободі і гідності громадян.

Наявність  умислу у сторін (сторони) угоди означає,  що  вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладуваної угоди і  суперечність  її мети  інтересам  держави  та  суспільства  і  прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи,  маючи на це  належні повноваження.  За відсутності таких повноважень наявність умислу у юридичної  особи  не  може  вважатися  встановленою.  

Як зауважив Вищий господарський суд України в п.19 Роз'яснення від 12.03.1999р. №02-5/111 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” (з наступними змінами) у   разі   визнання  у  встановленому  порядку  недійсними установчих документів суб'єкта  підприємницької  діяльності  або скасування  його  державної  реєстрації  у  зв'язку із здійсненням відповідної  реєстрації  на  підставі  загубленого  документу,  що посвідчує  особу,  або  на  підставну  особу - засновника суб'єкта підприємницької  діяльності  та  за  наявності інших обставин, які свідчать  про  укладення  оспорюваних  угод  з  метою,  суперечною інтересам   держави і суспільства,  укладені  таким  суб'єктом підприємницької  діяльності  угоди  мають  визнаватися  недійсними незалежно від часу  їх укладення.

Відповідно до ч.2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно ст.2 Закону України “Про судоустрій”, суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів юридичних осіб. Пунктом 3 статті 3 зазначеного Закону встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України та законами. Відповідно до п.1 ст.6 Закону України “Про судоустрій”, усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав і законних інтересів незалежним і неупередженим судом. Відповідно до п.3 ст.6 зазначеного Закону, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року по справі            №1-2/2002 визначено, що частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права будь-якими не забороненими засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Право на судовий захист своїх прав не може бути обмежене. Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності, в тому числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно п.11 ст.10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” не позбавляє органи податкової служби права п Державні податкові інспекції в районах,  містах без районного поділу,   районах  у  містах,  міжрайонні  та  об`єднані  державні податкові інспекції виконують такі функції:

“... 11)   подають   до  судів  позови  до  підприємств,  установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход  держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках  -  коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також  про  стягнення  заборгованості  перед бюджетом і державними цільовими  фондами  за  рахунок  їх майна;”

Виходячи з наведеного позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Заперечення відповідач-1 спростовуються вищевикладеним.  

Зокрема, не приймаються до уваги доводи щодо того, що на час виконання спірної угоди ПП “Інтер-Груп” було зареєстровано платником податку на додану вартість, тому відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” зобов'язано виписати податкову накладну на КП “Айс”.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Застосування податкової накладної є складовою частиною механізму справляння ПДВ, який врегульовано відповідним  законодавством.  Підпунктом 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”  визначено перелік необхідних відомостей, що мають міститися окремими рядками в податковій накладній. Недотримання  цих вимог є порушенням законодавства, тому відсутність хоча б одного з обов'язкових реквізитів позбавляє покупця права на включення до податкового кредиту витрат зі сплати ПДВ на підставі такої накладної.

Окрім цього, п.п. 7.2.3 п.7.2 ст. 7 цього Закону передбачає, що податкова  накладна  складається  у  момент виникнення податкових  зобов'язань  продавця  у  двох  примірниках.  Оригінал податкової  накладної  надається  покупцю,  копія  залишається   у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна   є   звітним   податковим   документом  і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна  виписується  на  кожну повну або часткову поставку товарів  (робіт,  послуг).  

Право  на нарахування податку та складання податкових накладних  надається  виключно  особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону (п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону).          

Відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, не  дозволяється  включення  до  податкового  кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття  робіт  (послуг)  чи банківським документом,  який засвідчує перерахування  коштів  в  оплату  вартості  таких  робіт (послуг).

Крім того, пунктом 6.2 “Порядку заповнення податкової накладної” (далі –Порядок), затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 № 165 та зареєстрованого в Мінюсті України 23.06.97р. за №233/2037 передбачено, що податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в   податковому органі і якій присвоєно індивідуальний  податковий номер платника податку   на додану вартість (п.2 Порядку).

Згідно ч.1 п. 5 Порядку, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою,  ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Враховуючи викладене, оскільки установчі документи ПП “Інтер-Груп” визнано недійсними, визнано недійсною державну реєстрацію ПП “Інтер-Груп” від дати внесення до ЄДРПОУ, визнано недійсною реєстрацію ПП “Інтер-Груп” в якості платника ПДВ від 15.03.2004р. на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08.11.2004р. у справі №2-3702/04р.,  то вказане підприємство не є платником податку на додану вартість, а отже і не мало права на складання податкових накладних.

З цих же підстав не заслуговують на увагу ствердження відповідача-1 про те, що сам позивач в акті №215 від 25.11.2005р. про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість в п.3 зазначає, що у ПП “Інтер-Груп” відсутня заборгованість з ПДВ.

Приймаючи судове рішення на користь позивача господарський суд враховує те, що зі змісту ч.1 ст.208 ГК України вбачається, що застосування передбачених нею наслідків не ставиться в залежність від будь-яких фактичних обставин, а відтак, передбачає необхідність їх застосування судом.

Інші заперечення відповідачів спростовуються матеріалами справи та вищевикладеним.

Відповідно до вимог ст. 94, 98, пункту 3 Розділу VII “Прикінцеві та перехідні положення” КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем –фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. 87-98, 158-163, 167 КАС України, суд                                                                                                                                                   

ПОСТАНОВИВ:

1.  Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсною угоду купівлі-продажу товарів (робіт, послуг) в сумі                  4 964, 40 грн., укладену між Комунальним підприємством “Айс” (69600, м. Запоріжжя,      вул. Магістральна, 100, р/р 26000053190001 в АКБ “Індустріалбанк” м. Запоріжжя, МФО 313849, ЄДРПОУ 01553563) і Приватним підприємством “Інтер-Груп” (69000,                 м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 131-Б, кв.88, р/р 26003315265531 в Запорізькій філії Облфілія АКБ СР “Укрсоцбанк” м. Запоріжжя, ЄДРПОУ 32889943), яка підтверджується видатковою накладною №2705-1 від 27.05.2004р., рахунком-фактурою №СФ-2505-1 від 25.05.2004р., реєстром проведених документів по системі клієнт-банк за 26.05.2004р.

3. Стягнути з Приватного підприємства  “Інтер-Груп” (69000, м. Запоріжжя,          вул. Перемоги, 131-Б, кв.88, р/р 26003315265531 в Запорізькій філії Облфілія АКБ СР “Укрсоцбанк” м. Запоріжжя, ЄДРПОУ 32889943) на користь Комунального підприємства “Айс” (69600, м. Запоріжжя, вул. Магістральна, 100, р/р 26000053190001 в АКБ “Індустріалбанк” м. Запоріжжя, МФО 313849, ЄДРПОУ 01553563) 4 964 (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят чотири) грн. 40 коп., отриманих за недійсною угодою.

4. Стягнути з Комунального підприємства “Айс” (69600, м. Запоріжжя,                   вул. Магістральна, 100, р/р 26000053190001 в АКБ “Індустріалбанк” м. Запоріжжя, МФО 313849, ЄДРПОУ 01553563) в доход держави (отримувач: Держбюджет Шевченківського району м. Запоріжжя, УДК у Запорізькій області, р/р 31119115600009, МФО 813015, код платежу 24060300, код одержувача 25216327)  4 964 (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят чотири) грн. 40 коп. вартості товару, отриманого за недійсною угодою.

Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк,  встановлений  цим Кодексом,  постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

У  разі  подання  апеляційної скарги судове рішення,  якщо його  не  скасовано,  набирає  законної  сили   після   закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо  строк  апеляційного  оскарження  буде поновлено,  то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи,  які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права,  свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в  апеляційному  порядку  постанови суду першої інстанції повністю або частково.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення.

Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі.

Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані  після  закінчення  строків,  встановлених  цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя                                                             Соловйов В.М.

Постанова виготовлена в повному обсязі 26.06.2006р.