Постанова

від 07.06.2006 по справі 4/268/06-ап

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/268/06-АП

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

ПОСТАНОВА

Іменем України

              07.06.06                                                                             №   4/268/06-АП

суддя     Зінченко  Н.Г.

13:00 –13:10 години                     

За позовною заявою Управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області, (72319, м. Мелітополь Запорізької області, вул. Крупської, 2)

До відповідача Приватного підприємства “Олександр”, (72316, м. Мелітополь Запорізької області, вул. Дзержинського, 416/31)

Про стягнення 13 540,19 грн. заборгованості по внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування

Суддя     Зінченко Н.Г.

при секретарі судового засідання Скиба О.Б.  

У засіданні приймали участь представники:

Від позивача: Шличкова О.Г. –довіреність № 1930/07 від 10.04.2006 р.

Від відповідача:  Василькович О.П. –довіреність № 29 від 25.05.2006 р.

СУТЬ СПОРУ:

25.04.2006 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області, м. Мелітополь Запорізької області з адміністративним позовом  до ПП “Олександр”, м. Мелітополь Запорізької області про стягнення з відповідача на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області 13 540,19 грн. заборгованості по внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з травня 2005 року по лютий 2006 року, що складається з недоїмки, фінансових санкцій і пені.

26.04.2006 р. ухвалою господарського суду Запорізької області відкрито провадження у адміністративній справі № 4/268/06-АП, справа призначена до судового розгляду та призначено судове засідання на 07.06.2006 р., у сторін витребувані документи та докази необхідні для розгляду справи.  

Засідання суду відкрито 07.06.2006 р.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 07.06.2006 р. на підставі ст. 160 КАС України справу розглянуто, проголошено вступну і резолютивну частини постанови. Представникам сторін повідомлено час виготовлення постанови у повному обсязі.

Позивач про відмову від позову в судовому засіданні 07.06.2006 р. не заявив, позов підтримав з підстав, які викладені ним у позовній заяві, в обґрунтування заявлених вимог посилається на наступне. Відповідно до положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” ПП “Олександр” є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. За період з травня 2005 року по лютий 2006 року відповідачем щомісячно до Управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області подавалися Розрахунки суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування із самостійно визначеними відповідачем сумами страхових внесків, що підлягають сплаті. Згідно вказаних розрахунків відповідач зобов'язаний був сплатити до Пенсійного фонду України внески на пенсійне страхування в розмірі 32 % від фонду оплати праці та відрахування на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1-5 % сукупного оподатковуваного доходу на загальну суму 28 006,74 грн. Самостійно відповідачем за цей період сплачено внесків на загальну суму 16 139,04 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед Управлінням пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області по внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування становить 11 867,70 грн. За несвоєчасну сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до відповідача рішеннями № 03/10-4 від 23.01.2005 р., № 03/30802368-64 від 23.05.2005 р., № 03/30802368-210 від 21.10.2005 р., № 03/30802368-301 від 22.11.2005 р.,           № 03/30802368-353 від 22.12.2005 р, № 03/Ю-63 від 22.02.2006 р. і № 03/Ю-111 від                  22.03.2006 р. застосовано фінансові санкції на загальну суму 6 006,26 грн. і нарахована пеня в сумі 1 845,93 грн. Самостійно відповідачем в рахунок погашення заборгованості по фінансовим санкціям були перераховані грошові кошти в сумі 4 826,22 грн., а в рахунок погашення заборгованості по пені –1 353,48 грн. Таким чином, на момент розгляду справи заборгованість відповідача по штрафним санкціям становить 1 180,04 грн. і по пені заборгованість становить 492,45 грн. З урахуванням викладеного, на підставі ст., ст. 4, 20, 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” позивач просить суд стягнути з відповідача 13 540,19 грн., заборгованості по страховим внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що складається з недоїмки в сумі 11 867,70 грн., штрафних санкцій в сумі 1 180,04 грн. і пені в сумі 492,45 грн.

Відповідач позовні вимоги про стягнення на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області заборгованості по внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 13 540,19 грн., що складається з недоїмки, фінансових санкцій і пені, визнав у повному обсязі.

          Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представників сторін, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. № 1058-ІV (далі –за текстом Закон) встановлено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи –суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Матеріалами справи встановлено, що ПП “Олександр” зареєстроване в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками і застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Пенсійний Фонд України, зареєстрованої в Мін'юсті 16.01.2004 року за № 64/8663, страхувальники є платниками страхових внесків.

За ст.1 Закону страховими внесками є кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше, кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

         Частиною 2 ст. 5 Закону передбачено, що виключно цим Законом визначається порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Згідно з ч. 6 ст. 17 Закону страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Частиною 2 ст. 20 Закону встановлено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальником на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування заробітної плати, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Відповідно до пункту 6 ст. 20 Закону, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески. Для страхувальників, що мають найманих працівників, базовим звітним періодом є календарний місяць. Згідно ч. 12 ст. 20 Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Згідно із ч. 4 ст. 18 Закону, страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування.

Відповідно до Закону України “Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страхувальники повинні сплачувати внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 32 % від фонду оплати праці підприємства та відрахування на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1-5 % сукупного оподатковуваного доходу фізичних осіб, які працюють на підприємстві за трудовим договором. З 31.03.2005 р. розмір внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування становить 32,3 % від фонду оплати праці підприємства, а з 01.01.2006 р. –31,8 %.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з травня 2005 року по лютий 2006 року відповідачем щомісячно до Управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області подавалися Розрахунки суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування із самостійно визначеними відповідачем сумами страхових внесків, що підлягають сплаті. Згідно вказаних розрахунків відповідач зобов'язаний був сплатити до Пенсійного фонду України внески на пенсійне страхування в розмірі 32 % від фонду оплати праці та відрахування на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1-5 % сукупного оподатковуваного доходу на загальну суму 28 006,74 грн. Самостійно відповідачем за цей період сплачено внесків на загальну суму 16 139,04 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед Управлінням пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області по внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування становить 11 867,70 грн.

Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, зокрема п, п.17.1.7 п.17.1 ст. 17, передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового  зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штрафні санкції за порушення податкового  законодавства, які накладаються  контролюючими  органами.

Згідно до ч. 10 ст. 20 Закону, у разі несвоєчасної або в неповному обсязі сплати страхувальником страхових внесків, до нього застосовуються фінансові санкції, передбачені ст.106 Закону.

Позивачем у відношенні відповідача були прийняті рішення № 03/10-4 від 23.01.2005 р., № 03/30802368-64 від 23.05.2005 р., № 03/30802368-210 від 21.10.2005 р., № 03/30802368-301 від 22.11.2005 р., № 03/30802368-353 від 22.12.2005 р,  № 03/Ю-63 від 22.02.2006 р. і                         № 03/Ю-111 від 22.03.2006 р про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, в тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, згідно яких йому нараховано фінансові санкції на загальну суму                6 006,26 грн. і пеня в сумі 1 845,93 грн. Зазначені рішення відповідачем були отриманні, у передбаченому законом порядку не оскаржені, на момент розгляду справи у судовому засіданні є чинними.

Самостійно відповідачем в рахунок погашення заборгованості по фінансовим санкціям були перераховані грошові кошти в сумі 4 826,22 грн., а в рахунок погашення заборгованості по пені –1 353,48 грн. Таким чином, на час розгляду справи заборгованість відповідача по штрафним санкціям становить 1 180,04 грн. і по пені заборгованість становить 492,45 грн.

Таким чином, за період з травня 2005 року по лютий 2006 року за відповідачем перед Управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області рахується заборгованість по внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі           13 540,19 грн., що складається з недоїмки, фінансових санкцій і пені.

Відповідач позовні вимоги про стягнення на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області заборгованості по внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 13 540,19 грн., що складається з недоїмки, фінансових санкцій і пені, визнав у повному обсязі.

Згідно зі ч. 3, 4 ст. 112 КАС України у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду  про задоволення адміністративного позову. Суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії відповідача суперечать Закону чи порушують чиї-небудь  права, свободи чи інтереси.

Статтею 136  КАС України передбачено, що  відповідач може визнати  адміністративний позов  протягом всього часу  судового розгляду, зробивши про це усну заяву. Судове рішення  у зв'язку з визнанням відповідачем адміністративного позову ухвалюється за правилами встановленими ст., ст.112, 113 цього Кодексу.

          Визнання відповідачем адміністративного позову не суперечить законодавству, не порушує права та інтереси інших осіб.

На підставі викладеного, суд вважає за можливе прийняти визнання адміністративного позову до початку дослідження доказів по справі, у зв'язку з чим винести постанову про задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

Відповідно до приписів п.4  ст. 94 КАС України,  у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень,  а відповідачем –фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст., ст. 94, 112, 113, 136, 158, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –          

                                                  П О С Т А Н О В И В:

1.          Позов задовольнити.

          2. Стягнути з Приватного підприємства “Олександр”, (72316, м. Мелітополь Запорізької області, вул. Дзержинського, 416/31, код ЄДРПОУ 30802368, р/р № 26007150601 в МФ АБ “АвтоЗАЗбанк”, МФО 313281) на користь Управління Пенсійного фонду України в                        м. Мелітополі Запорізької області, (72319, м. Мелітополь Запорізької області, вул. Крупської, 2, код ЄДРПОУ 20508663, р/р № 25606301001085 в філії ЗОУ ВАТ “Державний ощадний банк України”, МФО 313957) 11 867 грн. 70 коп. недоїмки по внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, 1 180грн. 04 коп. штрафних санкцій і 492 грн. 45 коп. пені.          Видати виконавчий документ.

               Суддя                                                   Н.Г.Зінченко

Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст.. 160 КАС України оформлена і підписана 23 червня 2006 р.

Постанова  суду першої інстанції,  якщо інше не встановлено КАС України,  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк,  встановлений  цим Кодексом,  постанова  суду  першої  інстанції  набирає законної сили після закінчення цього строку.

           У  разі  подання  апеляційної скарги судове рішення,  якщо його  не  скасовано,  набирає  законної  сили   після   закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо  строк  апеляційного  оскарження  буде поновлено,  то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

              Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

              Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.